ПРІОРИТЕТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА ЯК ПРИНЦИП АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Загальновизнано, що адміністративне право є однією з базових галузей публічного права та має визначальне значення для формування України як демократичної, соціальної, правової держави. Разом із тим, на думку провідних вітчизняних вчених-адміністративістів, теоретичні засади зазначеної галузі права потребують істотного удосконалення. Зокрема, це стосується недостатньої розробленості системи принципів адміністративного права України. Адже всі галузі права мають власні принципи, які визначають їх соціальну сутність та правову спрямованість. Дослідження сутності принципів впливає на розуміння та подальше вдосконалення самого адміністративного права, його інститутів, системи адміністративного законодавства, механізму адміністративно-правового регулювання управлінських відносин, правотворчої і правозастосовчої діяльності, зміцнення законності в діяльності органів виконавчої влади. Більш того, саме принципи впливають на застосування норм матеріального права, визначають правову сутність галузі права та перспективи її розвитку.

Комплексне реформування галузі адміністративного права України в значній мірі полягає в тому, щоб замість домінуючої дотепер радянської ідеології «панування» та пріоритету держави над людиною треба впроваджувати протилежну – ідеологію «служіння» держави інтересам людини. Вирішальна роль у правовому забезпеченні такої зміни належить розробці і обґрунтуванню системи принципів адміністративного права України. Необхідно не просто покласти ці основоположні ідеї права в основу наукового тлумачення суспільної ролі адміністративного права, а щоб ці ідеї були реалізовані у ключових напрямах його реформування.

Одним з малодосліджених є принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина, який ще не був предметом окремого наукового аналізу. Цей важливий принцип вказує на характер відносин особи і держави, де остання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя конституційних прав і свобод громадян. Така діяльність реалізується через виконання обов’язків державними службовцями, які повинні глибоко усвідомлювати, що владні повноваження надані їм для того, щоб в найкращій спосіб показувати своє підпорядкування волі законодавця, який встановлює систему прав і свобод людини і громадянина. А це підпорядкування проявляється у визнанні цих прав і свобод, бажанні їх задовольнити і захистити.

Значний внесок в розробку загальноправової концепції принципів права внесли такі українські та російські вчені-юристи, як С. С. Алексєєв, Ю. А. Ведєрніков, А. Б. Венгеров, В. С. Грекул, М. С. Кельман, А. М. Колодій, О. Е. Лєйст, Р. З. Лівшиц, М. І. Матузов, В. С. Нерсесянц, А. Ю. Олійник, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович, В. М. Семьонов, О. Ф. Скакун, В. М. Хропанюк та ін.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці таких вітчизняних та зарубіжних фахівців з адміністративного права, як В. Б. Авер’янов, О. П. Альохін, К. К. Афанасьєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, Д. Галліган, І. П. Голосніченко, С. Д. Князєв, Ю. М. Козлов, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, О. П. Коренєв, С. І. Котюргін, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіда, І. Е. Кутова, В. Я. Настюк, О. В. Негодченко, В. В. Полянський, Ю. М. Старилов, С. Г. Стеценко, М. М. Тищенко, В. А. Юсупов та ін.

Водночас, слід визнати, що дослідження принципів адміністративного права України загалом та одного з основоположних його принципів – пріоритету прав і свобод людини та громадянина зокрема, перебуває на початковому етапі. Вищезазначене свідчить про актуальність та необхідність комплексної розробки питань щодо ролі та місця принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в системі галузевих принципів адміністративного права України.

Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження відповідає п. 5 «Захист прав і свобод громадян правоохоронними органами України» Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р., Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 р. «Про захист прав людини та основоположних свобод» та плану наукових досліджень ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка.

Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і щодо неї не було висловлено зауважень (перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (затверджених у 2008 р.).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, міжнародного досвіду та чинного законодавства розробити наукову концепцію принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві України, виробити аргументовані пропозиції та рекомендації щодо її реалізації.

Для досягнення мети в дисертації вирішуються такі завдання:

– з’ясувати філософсько-правовий зміст принципів права України;

– поглибити поняття та з’ясувати сутність сучасних принципів адміністративного права України;

– удосконалити систему принципів сучасного адміністративного права України;

– проаналізувати стан нормативно-правового закріплення принципів сучасного адміністративного права в законодавстві України;

– визначити поняття та сутність принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві України;

– з’ясувати місце принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в системі принципів сучасного адміністративного права України;

– окреслити міжнародно-правові засади принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві;

– встановити напрями вдосконалення правового регулювання захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні;

– охарактеризувати основні напрями підвищення ефективності адміністративно-правового механізму реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в Україні;

– визначити заходи покращення системи громадського контролю за дотриманням принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина;

– сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері публічного управління з приводу реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина.

Предметом дослідження є пріоритет прав і свобод людини та громадянина як принцип адміністративного права України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для одержання достовірних наукових результатів у роботі використовувалися діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, соціологічний та інші методи.

За допомогою інструментів діалектики – аналізу, синтезу, аналогії досліджено поняття, сутність принципу адміністративного права України та його філософсько-правовий аспект (підрозділи 1.1 та 1.2). Історичний метод застосовано при здійсненні аналізу розвитку першості прав людини щодо держави від ідеї до положень сучасного адміністративного законодавства України (підрозділ 2.1). Системно-структурний метод використано для удосконалення системи та закріплення принципів адміністративного права в законодавстві України (підрозділи 1.3 та 1.4), а структурно-функціональний метод дозволив з’ясувати місце та роль принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в системі принципів адміністративного права України (підрозділ 2.2) та напрями вдосконалення законодавства щодо його реалізації (розділ 3). Зазначені наукові прийоми, а також порівняльно-правовий метод дали можливість проаналізувати міжнародний аспект принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві (підрозділ 2.3). Документальний аналіз використовувався для вироблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративного законодавства по реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина.

Нормативною основою роботи є Конституція України та законодавчі акти, які регулюють відносини у сфері реалізації прав і свобод людини та громадянина. Емпіричну базу дослідження реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина склали опитування 410 громадян України та 60 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів юридичного профілю.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, присвяченим вивченню пріоритету прав і свобод людини та громадянина як принципу адміністративного права.

Наукову новизну дисертації становлять наступні положення, висновки та пропозиції:

уперше:

– сформульовано авторське визначення принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина, як першості людини та громадянина у суспільстві, першочерговості їх прав, свобод і законних інтересів по відношенню до інтересів органів публічної влади, сутність якого складається з трьох основних ідей: права і свободи людини та громадянина – найвищі цінності для суспільства та є пріоритетними відносно інтересів держави й гарантують правове обґрунтування діяльності влади; головним обов’язком держави є повага, утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина; норми конституції та законів не є основним джерелом права, а основним джерелом права є природні права людини;

– сформульовано елементи механізму адміністративно-правової реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина, до яких слід відносити наступні: формула принципу; функціонально-правовий інструментарій; акти реалізації поведінки суб’єктів адміністративно-правових відносин на основі зазначеного принципу; відповідальність органів державної влади (державних службовців) за недодержання принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина; громадський контроль за додержанням органами державної влади та посадовими особами пріоритетності прав і свобод людини щодо інтересів держави;

– запропоновано деякі зміни до національного законодавства, які передбачають нормативне закріплення змісту принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина;

удосконалено:

– поняття загальних принципів адміністративного права України, які пропонується розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це основоположні ідеї, які є першоосновою для формування системи галузі, що існують в правосвідомості і повинні стати переконаннями для всіх суб’єктів суспільних відносин у сфері публічного управління та які є за своїм змістом ідеями природного права. У вузькому – це керівні положення, закріплені в Конституції України, законах та підзаконних нормативно-правових актах, що стали незаперечними вимогами для всіх суб’єктів суспільних відносин у сфері публічного управління, які є за своїм змістом нормами позитивного права;

– систему принципів сучасного адміністративного права України, які пропонується поділяти на загальні (загальногалузеві), спеціальні (особливі), підгалузеві й приватні (інституціональні), зокрема до загальних віднесено: пріоритет прав і свобод людини та громадянина; забезпечення права громадян на участь в управлінні державними справами; законність в адміністративно-правовій сфері; соціальна орієнтація діяльності органів і посадових осіб публічної адміністрації; судовий контроль за діяльністю всіх суб’єктів виконавчої влади; підконтрольність та підзвітність державних органів і державних службовців; служіння органів публічної влади людині та суспільству; взаємна відповідальність держави й людини та ін.;

– правові засади регулювання захисту прав і свобод людини та громадянина у сфері публічного управління шляхом розробки та прийняття Концепції захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні, а в подальшому Закону України «Про захист прав і свобод людини та громадянина у сфері публічного управління», у положеннях яких нормативно закріпити принципи адміністративного права, а у чинному законодавстві започаткувати практику формулювання змісту принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина, а також елементи механізму його реалізації;

дістали подальшого розвитку:

– філософський аспект принципів права, під якими розуміється першооснова (загальне у всіх речах) буття, яка є одним із найголовніших питань філософії, та обґрунтовано доцільність використання для визначення в теорії адміністративного права принципів галузі таких філософсько-правових термінів, як «першооснова», «вихідне положення», «керівна ідея», «основне правило поведінки», «внутрішнє переконання від якого не відступають» й деяких інших;

– співвідношення пріоритету прав і свобод людини та громадянина з іншими принципами права, визначено взаємодію загальноправового принципу верховенства права з загальногалузевим принципом пріоритету прав і свобод людини та громадянина, котра дозволяє створити таку модель функціонування державної влади, яка і відображає ідею правової держави як у формальному, так і в матеріальному аспекті;

– аналіз міжнародно-правових засад принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в національному адміністративному праві, зокрема щодо визнання європейських принципів адміністративного права орієнтиром для оновлення концепцій державно-правових реформ і вітчизняних адміністративно-правових інститутів;

– визначення категорії механізму реалізації принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина в адміністративному праві як системи взаємопов’язаних елементів, за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб’єктів правовідносин, що виникають у сфері публічного управління;

– пропозиції щодо покращення громадського контролю як провідного засобу забезпечення принципу пріоритету прав і свобод людини та громадянина у сфері публічного управління, зокрема обов’язкового врахування рішень громадських організацій, прийнятих за результатами контрольних перевірок, при розробці та прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на підсилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані в:

– науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення положень теорії принципів адміністративного права України;

– правотворчості – для внесення змін та доповнень до чинного законодавства України. Зокрема, сформульовані пропозиції до Закону України «Про міліцію» (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 04-19/3-276 від 11 лютого 2010 року);

– практичній діяльності – для вдосконалення практичної діяльності державних органів і посадових осіб щодо забезпечення реалізації та охорони прав і свобод людини та громадянина (акт впровадження Управління громадської безпеки УМВС України в Луганській області від 22 січня 2010 року);

– навчальному процесі – доцільно використовувати, готуючи лекційні курси, підручники, навчальні посібники, програми та методичні розробки з адміністративного права та процесу, адміністративно-правового захисту прав громадян тощо для студентів, курсантів i слухачів вищих юридичних закладів освіти, для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів і правового виховання населення (акт впровадження ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка від 29 січня 2010 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. Окремі положення були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток сучасної науки» (м. Прага (Чехія), 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука очима молодих вчених» (м. Харків, 2008); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2009); Міжнародній науковій конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 20 опублікованих статтях і тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях, 12 з яких опубліковані у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, додатку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 208 сторінок, з них основний текст дослідження – 180 сторінок, додаток – 7 сторінок, список використаних джерел (217 найменувань) займає 21 сторінку.