ФОРМИ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політико-правові зміни, що відбуваються в Україні, формування правової держави призвели до підвищення ролі контролю у сфері державного управління, як одного з головних засобів забезпечення законності і дисципліни в державі. За умов розвитку громадянського суспільства саме судовий контроль в державному управлінні набуває важливого значення у зв’язку з визнанням пріоритетності прав і свобод людини і громадянина на конституційному рівні, у тому числі у відносинах з державою.

Науковці торкалися проблеми здійснення судового контролю в державному управлінні у своїх дисертаційних дослідженнях. Разом з тим, вбачається за доцільне приділити більше уваги місцю і значенню судового контролю за законністю виконання державою своїх повноважень. Низка дискусійних питань, пов’язаних з організаційними і правовими засадами судового контролю у цій сфері, залишилися невирішеними, а тому наукові пошуки вирішення проблем, що виникають у процесі здійснення судового контролю, є актуальними.

Поглиблене дослідження сутності та змісту судового контролю, ґрунтовне вивчення його особливостей, організаційних і правових засад реалізації дає змогу визначити можливі шляхи удосконалення законодавства стосовно здійснення судового контролю в державному управлінні і напрямків розширення юрисдикції судів при прийнятті рішень в процесі такого контролю.

Окремі аспекти контрольної діяльності судів у сфері державного управління досліджували такі вітчизняні вчені, як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, Ю. С. Педько, Н. Б. Писаренко, І. Л. Самсін, А. О. Селіванов, В. С. Стефанюк, М. М. Тищенко, А. Р. Туманянц, В. І. Шишкін та ін.

Не можна також не відзначити внесок зарубіжних науковців у розробку проблеми здійснення судового контролю. Це, зокрема, праці А. Т. Бонер, В. В. Іванова, В. Т. Квіткіна, Т. Г. Морщакової, В. І. Ремньова, В. М. Савицького, М. С. Студенікіної, Н. Ю. Хаманє-вої, Н. М. Чепурнової та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково-дослідницької діяльності кафедри адміністративного права та виконана у відповідності до цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» № 0106u002285 на 2006-2010 рр. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 6 від 23 листопада 2004 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових праць і чинного законодавства України, практики його реалізації визначити сутність, особливості та форми судового контролю в державному управлінні, його організаційні і правові засади, а також напрямки удосконалення контрольної діяльності судів загальної юрисдикції.

Для досягнення поставленої мети основна увага приділяється розв’язанню наступних завдань:

– аналізу процесу становлення інституту судового контролю у сфері державного управління в Україні;

– системному дослідженню сутності, розкриттю змісту та визначенню на цій основі поняття судового контролю з урахуванням його специфіки і особливостей;

– аналізу правової природи таких об’єктів захисту при здійсненні судового контролю в державному управлінні, як суб’єктивні права і законні інтереси;

– характеристиці форм судового контролю в державному управлінні та особливостей їх реалізації;

– дослідженню завдань адміністративного судочинства, повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції і порядку здійснення контролю цими судами;

– з’ясуванню основних проблем, які виникають у зв’язку з розширенням юрисдикції судів щодо контролю в державному управлінні, та можливих шляхів ефективного подолання таких проблем;

 – опрацюванню на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання здійснення судового контролю в державному управлінні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із здійсненням судового контролю у сфері державного управління.

Предметом дослідження є форми судового контролю в державному управлінні.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід є основою методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження змісту та сутності судового контролю в державному управлінні.

У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості судового контролю, форми його здійснення. Застосування історичного методу сприяло аналізу процесу становлення і розвитку інституту судового контролю, а також встановленню основних тенденцій визначення юрисдикції судів щодо контролю в державному управлінні.

Використання порівняльно-правового методу дозволило здійснити порівняльний аналіз норм чинного законодавства України, які регулюють питання цивільної, господарської і адміністративної юрисдикцій, що, у свою чергу, дало можливість визначити шляхи удосконалення процесуального законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням форм судового контролю у сфері державного управління після запровадження адміністративного судочинства в Україні. Наукова новизна знайшла вираження у таких результатах дисертаційного дослідження:

уперше:

- визначено судовий контроль в державному управлінні, під яким слід розуміти специфічний вид державного контролю, що здійснюється органами судової влади у спеціальній процесуальній формі, є зовнішнім стосовно підконтрольних суб’єктів та полягає у перевірці правомірності рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, юридичних осіб і громадян, за результатами якої приймається рішення про подальшу юридичну долю управлінського рішення (дії, бездіяльності) та спосіб поновлення порушеного останнім права або інтересу особи (держави);

- проаналізовано форми судового контролю у сфері публічно-правових відносин з точки зору можливостей, якими закон наділяє суди при розгляді та вирішенні адміністративних, кримінальних, цивільних, господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення;

- в упорядкованому вигляді представлено повний перелік особливостей судового контролю в державному управлінні, до яких віднесено: 1) пасивність; 2) несистематичність; 3) вторинність; 4) альтернативність; 5) специфічність предмета; 6) зовнішній характер; 7) здійснення у чітко встановленій законом процесуальній формі.

дістали подальшого розвитку:

- дослідження сутності, змісту та особливостей судового контролю у сфері управлінської діяльності з урахуванням специфіки тенденцій розширення юрисдикції судів щодо контролю в державному управлінні;

- висновок про необхідність вирішення проблеми розмежування повноважень судів різних гілок судової влади щодо контролю за управлінською діяльністю з урахуванням усіх критеріїв такого поділу (суб’єктний склад учасників спору, характер спірних правовідносин, наявність в діях сторін приватного чи публічного інтересу);

- положення щодо недостатньої законодавчої врегульованості процедур діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, у зв’язку з чим звертається увага на проект Адміністративно-процедурного кодексу України;

удосконалено:

- наукові погляди на випадки, коли суб’єкт владних повноважень може звернутися до суду адміністративної юрисдикції з позовом, за яким відповідачем є фізична або юридична особа;

- тлумачення поняття «розумний строк», яке є оціноч­ним, та має вживатися судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані:

-   у науково-дослідницькій діяльності – для подальшої розробки проблеми форм і методів судового контролю в державному управлінні;

-   у сфері правотворчості – для вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує питання здійснення судами контролю щодо рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень;

-   у правозастосовчій діяльності – для підвищення ефективності діяльності судів під час реалізації контрольних повноважень у сфері державного управління, удосконалення застосування адміністративного законодавства з цього приводу;

-   у навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Адміністративне право», «Розгляд судами адміністративних справ», а також при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Окремі положення дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях. Ключові погляди на порушені в ній проблеми оприлюднені, зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції «Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту», 22-23 лютого 2006 р.; м. Харків; Другій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми сучасної науки», 23-25 жовтня 2006 р. (частина 2), м. Київ; Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів», 28 жовтня 2009 р., м. Харків.

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять у собі 7 підрозділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 168 сторінок, у тому числі основного тексту 150 сторінок. Загальна кількість використаних джерел – 182 найменування.