Request a thesis УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ :

Актуальність теми. Розвиток господарських відносин у сучасній економічній системі України потребує від промислових підприємств суттєвої зміни кількісних і якісних параметрів діяльності. Одним з основних напрямів стратегії розвитку України на сучасному етапі є модернізація економіки, адже тільки інноваційно орієнтована економіка здатна забезпечити випереджальні темпи розвитку країни.

Аналіз господарської практики свідчить, що сучасні темпи інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств є вкрай незадовільними. Попри те, що впровадження інновацій на промислових підприємствах є одним із способів удосконалення структури виробництва, підтримки високих темпів розвитку та рівня прибутковості, інновації досі не стали належним засобом підвищення конкурентоспроможності машинобудування в України. Це зумовлено рядом внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких найвагомішим є недосконалість процесу управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку.

Питанням розкриття сутності управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку, дослідження різних підходів до підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності, виявлення та використання резервів для реалізації інноваційної діяльності, економічного обґрунтування інноваційних проектів, з’ясування причин виникнення негативних тенденцій у процесі інноваційної діяльності присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних економістів.

Істотно вплинули на розвиток теорії й практики управління фінансуванням інновацій та інноваційного розвитку праці західних учених Є. Боди, Р. Брейлі, Дж. Ваховича, С. Майєрса, М. Міллера, М. Модільяні, Дж. Стигліца, Дж. Ван Хорна, Р. Фостера, Й. Шумпетера та ін. Серед вітчизняних дослідників цієї проблеми необхідно відзначити: В. Александрову, О. Амошу, Б. Андрушківа, Ю. Бажала, І. Бланка, А. Гальчинського, М. Долішнього, П. Завліна, М. Козоріз, О. Лапко, С. Онишко, А. Пересаду, А. Савчука, Л. Федулову, Н. Чухрай та ін.

Але ряд завдань теоретико-методичного обґрунтування управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств залишаються недостатньо розробленими як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Так, деякі питання систематизації процесу управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування залишаються невирішеними й потребують подальшого дослідження. Зокрема, потребує вдосконалення розробка ефективних методів управління фінансовим забезпеченням підприємств машинобудування, які б відповідали умовам інноваційного розвитку та особливостям національної економіки.

Необхідність теоретичного обґрунтування та розвитку відповідних науково-методичних підходів до управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування зумовила актуальність теми, визначила мету, завдання й зміст дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер державної реєстрації 0104U003429, 2004–2007 рр.), де автором запропоновано модель вибору оптимального обсягу фінансування інноваційного розвитку промислового підприємства; «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U009796,
2007–2010 рр.), у рамках якої автором розвинуто методичний підхід до оцінювання ефективності фінансування інноваційного розвитку промислових підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

– уточнити економічну сутність поняття «управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку» та встановити логічні взаємозв’язки між конкуруючими цілями підприємства – забезпеченням фінансової стійкості й інтенсифікацією інноваційних процесів;

– розвинути концептуальні положення управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування;

– удосконалити методику визначення оптимального обсягу фінансування інноваційного розвитку підприємства з внутрішніх та зовнішніх джерел;

– розробити методичний підхід до управління збалансованістю грошового потоку в процесі фінансування інноваційного розвитку підприємства;

– запропонувати підхід до контролю за фінансуванням інноваційного розвитку підприємства;

– розвинути методичний підхід до оцінювання ефективності фінансування інноваційного розвитку підприємства на базі інформаційної моделі.

Об’єктом дослідження є процес фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Предметом дослідження є управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є класичні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, які стосуються управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети використано методи дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку й розвитку, а саме: діалектичний метод і методи аналізу та синтезу – для визначення взаємозв’язків між основними чинниками, які впливають на процес управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємства; метод зворотного лінійного програмування – для розробки методичного підходу до вибору оптимального обсягу фінансування проекту інноваційного розвитку з внутрішніх та зовнішніх джерел (підрозділ 2.3); метод освоєного обсягу – для управління збалансованістю та контролю за грошовим потоком у процесі фінансування інноваційного розвитку підприємства, що дає змогу оцінити виконання проектних робіт за трьома основними сферами: зміст, терміни, вартість (підрозділ 3.1); симплекс-метод – для оцінювання ефективності використання капіталу підприємства.

Інформаційну основу дослідження становлять державні нормативні документи, законодавчі акти з регулювання фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні, офіційні статистичні матеріали, дані статистичної та бухгалтерської звітності машинобудівних підприємств Донецького регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних положень, розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування. Основними науковими результатами дослідження є таке:

вперше:

– запропоновано підхід до організації контролю за фінансуванням інноваційного розвитку підприємства, який, на відміну від існуючих, базується на динамічній моделі ухвалення управлінських рішень, в основу якої покладено принцип балансування реалізації рішень, розподілених у часі, що дає змогу обирати їх оптимальну послідовність для мінімізації фінансових втрат та підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємства;

удосконалено:

– науково-методичний підхід до визначення оптимального обсягу фінансування інноваційного розвитку підприємства з внутрішніх та зовнішніх джерел шляхом використання статичної моделі, яка дає змогу досягати комплексної взаємоузгодженості інтересів учасників фінансування при залученні та поверненні інвестованих коштів, що підвищує ефективність використання капіталу;

– методичний підхід до управління збалансованістю грошового потоку шляхом використання прогнозної економіко-математичної моделі, що базується на аналізі коефіцієнтів ліквідності, ефективності, достатності, реінвестування й дає змогу розрахувати оптимальне значення величини грошового потоку при фінансуванні кожної стадії життєвого циклу проектів інноваційного розвитку, забезпечує високу ліквідність і платоспроможність підприємства в будь-який момент часу через встановлення рівноваги між надходженням і відпливом грошових коштів;

набули подальшого розвитку:

– понятійний апарат теорії інноваційного розвитку та фінансового менеджменту через уточнення сутності поняття «управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку» як процесу залучення, розподілу та контролю за використанням коштів, спрямованих на задоволення потреб у фінансуванні витрат проекту інноваційного розвитку на кожній стадії його реалізації, критерієм ефективності якого є досягнення компромісу між конкуруючими цілями – забезпеченням фінансової стійкості та інтенсифікацією інноваційних процесів на підприємстві;

– концепція управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування на базі двох блоків: інформаційно-аналітичного, який відповідає за вибір та впровадження оптимальних напрямів інноваційного розвитку підприємства на основі аналізу стратегічних альтернатив, та організаційно-економічного, елементи якого є інструментами, за допомогою яких реалізуються функції управління фінансуванням: залучення, розподіл і контроль, що дає змогу підвищити фінансову стійкість та інноваційну активність підприємства;

– методичний підхід до оцінювання ефективності фінансування інноваційного розвитку підприємства на базі інформаційної моделі, яка ґрунтується на методології процесного підходу, що дає змогу оцінити привабливість проектів інноваційного розвитку на основі розрахунку узагальнюючого показника ефективності, що враховує економічні інтереси інвесторів і виробничі інтереси підприємства та мінімізує витрати на організаційні зміни при реалізації концепції управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать пропозиції з удосконалення процесу управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Запропоновані в дисертації методичні рекомендації з управління фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку промислових підприємств знайшли практичне застосування на підприємствах машинобудування: ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» (акт про впровадження № 12/10 від 19.10.2010 р.), ЗАТ «Горлівський машинобудівник» (акт про впровадження № 2/79 від 17.05.2010 р.), ЗАТ «Кераммаш» (акт про впровадження № 010/321 від 07.03.2010 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького інституту міського господарства Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні дисципліни: «Економіка і організація інноваційної діяльності» (довідка № 01/218 від 10.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї й положення, які належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися автором і здобули позитивну оцінку на: Міжнародній конференції «Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?» (м. Донецьк, 2001 р.), IV Міжнародній, міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (м. Ялта, 2003 р.), IX Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (м. Алушта, 2010 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Научният потенциал на света» (Болгарія, м. София, 2010 р.), Materialy VI mezinarodny vedecko-prakticka conference «Vedecky prumysl evropskeho kontinentu-2010» (Praha, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових працях, з них 1 колективна монографія, 6 статей у наукових фахових виданнях, 5 тез за матеріалами наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 8,64 друк. арк., з них особисто автору належить 6,18 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 190 сторінок. Дисертація містить 14 таблиць, 37 рисунків, 4 додатки на 4 сторінках. Список використаних джерел включає 167 найменувань і займає 16 сторінок.