УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, їхнє теоретичне значення й практичну цінність.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи управління функціонуванням інноваційного потенціалу підприємств” визначена сутність, структура та етапи функціонування інноваційного потенціалу; проведена класифікація факторів впливу на його стан і динаміку з визначенням відповідних оціночних методів; класифіковано існуючі методи розрахунку інноваційного потенціалу підприємства, доповнений їх перелік з подальшим відбором найдоцільніших для застосування (на основі сформульованих автором критеріїв). В процесі вивчення функціональних елементів процесу управління інноваційним потенціалом виділено ті проблеми, розв’язання яких є найактуальнішим на різних етапах його функціонування.

Викладення теоретико-методичного матеріалу базується на категоріальному визначенні інноваційного потенціалу як системи зв’язаних собою сутнісних характеристик. Дане трактування інноваційного потенціалу спирається на узагальненнях існуючих в літературі підходів до з’ясування його сутності та форм проявлення: ресурсний підхід, за яким інноваційний потенціал розуміється як сукупність (комбінація) ресурсів (або наявність альтернативних можливостей інноваційного розвитку підприємства); структурний підхід, згідно якого виділяються основні складові інноваційного потенціалу; процесний підхід, за яким створення інноваційного потенціалу пов’язується з процесом досягнення цілей інноваційної діяльності суб’єктів. Застосування даних підходів надає змогу представити інноваційний потенціал як сукупність певних взаємопов’язаних елементів, але без з’ясування особливостей процесу їх структуризації.

Інтегральний підхід дозволяє представити інноваційний потенціал як систему ресурсних елементів з трирівневою ієрархічною структурою їх зв’язків (рис. 1): на першому рівні інтегруються ресурсні елементи інноваційного потенціалу в певні комплекси ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові, інвестиційні тощо); на другому рівні будуються структурні складові інноваційного потенціалу: інвестиційно-фінансова, інтелектуальна, матеріальні активи; на третьому рівні створюється науково-технічний потенціал – головний ресурсний потенціал, який складає основу для позитивних змін інноваційного потенціалу.

Поглиблене дослідження ресурсної структури інноваційного потенціалу неможливо без врахування: по-перше, динамізму процесів його функціонування; по-друге, впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Процес функціонування інноваційного потенціалу є безперервною зміною етапів: а) формування, пов’язаного з кількісним накопиченням інноваційних ресурсів; б) адаптації як утворення якісно нових можливостей інноваційного потенціалу підприємств пристосовуватися до дії зовнішніх і внутрішніх факторів; в) розвитку як подальшого вдосконалення композиції інноваційних ресурсів підприємства з досягненням системного оновлення ресурсної структури інноваційного потенціалу. Тривалість етапів функціонування інноваційного потенціалу підприємств безпосередньо залежить від характеру та сили впливу інституціонально-економічних форм, притаманних зовнішньому і внутрішньому середовищу інноваційної діяльності підприємств. Проведений в роботі аналіз цих інституціонально-економічних форм дозволив вдосконалити їх класифікацію шляхом виділення, крім раціональних "трансформ" (позитивних факторів впливу) та ірраціональних "деформ" (негативних факторів), також проміжних форм (нейтральних факторів, вплив яких може бути як негативним, так і позитивним в залежності від ситуації, що склалася.