ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито значимість дослідження для розвитку науки та практики, відображено зв’язок теми з науковими планами і програмами, визначено стан наукової розробки проблеми, мету і завдання дослідження. Сформульовано об’єкт і предмет дослідження, робочу гіпотезу, надано характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів.

Перший розділ “Теоретичні основи системи внутрішнього контролю підприємств з газопостачання та газифікації” присвячено розв’язанню невирішених питань, пов’язаних із недостатнім рівнем теоретичного обґрунтування й визначення структурних елементів системи внутрішнього контролю і впливу галузевих особливостей на її функціонування, взаємозв’язку термінів “внутрішній контроль” та “внутрішній аудит”, класифікації внутрішнього контролю та її розвитку.

Дієва система внутрішнього контролю є надійною передумовою ефективного функціонування системи управління, використання економічних ресурсів, соціального захисту працюючих. Застосування системного підходу при визначенні елементів системи внутрішнього контролю (мети, цілей, завдань, принципів тощо) зумовлює потребу усунення неузгодженості в термінології, що породжує неоднозначність в реалізації етапів системи внутрішнього контролю вже на початковому етапі її створення.

На підставі проведеного аналізу підходів авторів у частині трактування терміну системи внутрішнього контролю запропоновано під цим поняттям розуміти комплекс взаємопов’язаних та взаємозалежних елементів (внутрішнє середовище; вхід в систему; суб’єкт, об’єкт; мета, завдання; підсистеми організації, реалізації та узагальнення результатів; принципи та функції; вихід з системи), які утворюють єдине ціле для досягнення визначених завдань діяльності підприємства.

Наявність дискусійних положень в частині виокремлення структурних елементів системи внутрішнього контролю, що ускладнює її раціональну організацію та застосування системного підходу, визначили необхідність виділення її складових (рис. 1).