ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ОРЕНДНИХ ОПЕРАЦІЙ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано предмет та об’єкт дослідження, його мету і завдання, методи дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні основи обліку орендних операцій» досліджено еволюцію розвитку оренди, уточнено визначення оренди як об’єкту обліку та сутність орендних операцій; конкретизовано склад об’єктів оренди відповідно до об’єктів бухгалтерського обліку та з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства; виділено ознаки класифікації орендних операцій, що відповідають об’єктам обліку.

Дослідження історії розвитку орендних операцій дозволило виокремити п’ять основних етапів їх становлення, набуття характерних ознак та властивостей оренди як форми господарської діяльності. Сформульовані основні фактори, що дозволили орендним операціям переходити на нові щаблі еволюції і ставали початком кожного нового етапу його розвитку, а саме: розвиток економічних відносин та удосконалення правового поля господарської діяльності. Це дозволило сформувати підходи до розкриття сутності оренди як об’єкту обліку.

Узагальнення теоретичних положень щодо економічної природи оренди, критична оцінка існуючих підходів до визначення економічних категорій «найом», «оренда», «лізинг», «прокат» «кредит», «продаж у розстрочку» дало змогу здійснити розмежування цих понять, виділити оренду у системі майнових відносин як своєрідний вид майнового найму, якому притаманний розподіл функцій власності – відокремлення права користування та володіння майном від права розпорядження ним.

Встановлено, що оренда як об’єкт обліку характеризується сукупністю господарських операцій, які відбуваються в межах визначеного часу, а отже являє собою процес. Він починається з моменту надання (прийняття) майна, триває протягом строку користування ним, закінчується поверненням або викупом орендованого об’єкту та весь цей час супроводжується періодичними розрахунками. Виходячи з цього, запропоновано власне визначення оренди та орендних операцій. Оренда є господарським процесом, який включає сукупність орендних операцій, що виникають у зв’язку з наданням (прийняттям) у тимчасову експлуатацію необоротних активів.  Орендними операціями є господарські операції з надання або прийняття у тимчасову експлуатацію об’єктів оренди, розрахунків між орендарем та орендодавцем, повернення об’єкта оренди наприкінці її терміну.

Для визначення особливостей організації і методики обліку орендних операцій конкретизовано об’єкти оренди відповідно до складу об’єктів бухгалтерського обліку та вимог до орендованого майна, що висуваються цивільним і господарським законодавством – індивідуальна визначеність, зберігання незмінної форми протягом тривалого періоду, матеріальна та нематеріальна форма об’єкту, виробничо-технічне призначення. Так, в бухгалтерському обліку до об’єктів оренди віднесено основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції та інвестиційну нерухомість.

Дослідження нормативних документів показало відсутність характеристики суб’єктів орендних відносин. З метою повного розкриття змісту орендних  операцій уточнено склад суб’єктів оренди. Орендодавець – це юридична або фізична особа, яка передає у володіння та користування об’єкт оренди орендареві. Відповідно орендар – фізична або юридична особа, яка отримує у володіння та користування об’єкт оренди від орендодавця.

Дослідження сутності та класифікації орендних платежів показало доцільність доповнення існуючої класифікації орендних платежів ознакою «за терміном виплати», згідно з якою виділено платежі на початку терміну оренди, протягом та на кінець терміну оренди. Конкретизація терміну виплат необхідна для визначення розміру орендного платежу, на який впливають фактори зміни вартості грошей у часі.

Результати дослідження свідчать про ная вність неоднозначних та суперечливих підходів до визначення видів оренди та надання їм певних ознак.

Згідно П(С)БО 14 «Оренда» оренду слід поділяти на фінансову та операційну відповідно до того, якою мірою ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на орендований актив, стосуються орендодавця та орендаря. Дослідження змісту термінів «ризики» та «вигоди» відповідно до нормативно-правових документів та зіставлення ризиків та вигод, що виникають при операційній та фінансовій оренді дозволяє зробити висновок, що в більшості випадків вони співпадають незалежно від виду оренди (таблиця 1).

Також нормами Цивільного кодексу України чітко визначена приналежність зазначених ризиків і вигод: за звичайних умов ризики як невід’ємний елемент права власності належать орендодавцю, а вигоди від використання орендованого майна – орендарю. Відповідно до цього доведено, що з позиції прийняття економічних ризиків та вигод виділення фінансової та операційної оренди як окремих її видів не є обґрунтованим.