ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇ-НИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ :

summary

У першому розділі дисертаційної роботі - “Теоретичні основи продовольчої безпеки України, як головній складовій аграрної політики держави” розкривається суть і теоретичні основи продовольчої безпеки в Україні, а також забезпечення її в зарубіжних ринкових країнах. Показаний вміст, структура і реальні загрози продовольчої безпеки в сучасних умовах переходу до ринку.

Розглядаючи різні визначення продовольчої безпеки, які даються в сучасній соціально-економічній літературі, автор вважає за можливе таке визначення: “Продовольча безпека, перш за все, є важливим складовим елементом національної державної безпеки і в цій якості характеризує економічну стійкість і політичну незалежність існуючої системи, її здатність забезпечувати первинні потреби своїх громадян без втрат національно-державних інтересів”. Таке трактування даного поняття має два аспекти:           а) соціально-економічний, що характеризує здатність держави забезпечити своїм громадянам споживання основних продуктів харчування відповідно до прийнятих стандартів і норм; б) політико-економічний аспект, який характеризує здатність держави до мобілізації внутрішніх резервів і агроекономічного потенціалу країни для організації забезпечення населення продовольством, переважно за рахунок власного виробництва і тим самим гарантувати економічну самостійність і політичний суверенітет.

Високий рівень забезпечення населення продовольством завжди був властивий високорозвинутим ринковим країнам - США, Німеччині, Франції і ін. Цьому  сприяє сильна правова основа. Так, в США, наприклад, в 1985 р. був прийнятий новий закон “Про продовольчу безпеку США”, що разом із законом “Про поліпшення продовольчої безпеки” (1986 р.) і “Про сільськогосподарську політику” (1990 р.) створив єдину правову базу, яка визначала внутрішню і зовнішню політику США з питань продовольчої безпеки. Реалізація законів супроводжувалася ухваленням спеціальних федеральних програм, які забезпечувалися необхідним фінансуванням.

Продовольча безпека, як суспільне явище, що зачіпає долі мільйонів

людей, представляє не тільки науковий інтерес, але і реальне життя мільйонів людей. В Україні в даному випадку, потребує обґрунтування її суті (у дисертації дається таке обґрунтування): а) у теоретичному і практичному розумінні; б) ситуація продовольчої безпеки, що склалася, повинна бути всебічно зважена і оцінена відповідно тим тенденціям, які формувалися в світі щодо споживання населення; в) саме поняття “продовольча безпека” повинне стати основною частиною не тільки аграрної, але і економічної політики; г) знання суті і наслідків продовольчої безпеки (небезпеки) служить основою макроекономічного державного впливу (протекціонізму) на розвиток не тільки аграрного, але і всього агропромислового сектора економіки країни; д) продовольча безпека (небезпека) як соціально-економічне явище може стати фундаментом формування соціальної політики, визначення прожиткового мінімуму і ін.

Можливий варіант формування системи продовольчої безпеки автор представив у вигляді логічної моделі. Система формування продовольчої безпеки складається з наступних підсистем: забезпечення, функціональної, цільової, контролюючої і регулюючої.

У другому розділі “Механізм формування стратегії забезпечення продовольчої безпеки країни” здійснюється аналіз системи показників продовольчої безпеки, приводиться механізм ефективності задоволення потреб суспільства в умовах глобальної конкуренції.

Для аналізу і оцінки продовольчої безпеки країни і її регіонів необхідно мати чітку систему показників. На думку автора, така система повинна включати багато груп показників, зокрема: рівень продовольчої незалежності країни, регіонів, соціальних груп населення по десяти основним продуктам харчування (“продовольча корзина”); показник продовольчої доступності в країні, регіонах, по соціальним групам: кількість калорій, які можна придбати на один відсоток сімейного бюджету; коефіцієнт фізичної доступності продовольства по країні в цілому, окремим регіонам, соціальним групам; коефіцієнт економічної доступності по тих же напрямках; відповідність харчового раціону науково обґрунтованим нормам по енергетичній цінності і фактичному змісту білка в денному раціоні; питома вага населення, яке відноситься до категорії бідного по всіх групах; рівень споживання десяти основних продуктів харчування порівняно з нормами споживання по фізіологічному мінімуму порівняно з науково обґрунтованими нормами споживання.