ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються ступінь її наукової розробленості, мета, завдання, методологічна основа та наукова база, а також основні положення, які виносяться на захист. Підкреслюються наукова новизна і практичне значення результатів дослідження.

Перший розділ «Зміст та правові засади переміщення продуктів харчування через митний кордон України» складається з чотирьох підрозділів і присвячений теоретичному дослідженню правової природи переміщення продуктів харчування, визначенню основних засад переміщення продуктів харчування через митний кордон, аналізові кола суб’єктів правовідносин, які беруть участь у переміщенні продуктів харчування через митний кордон, а також визначенню специфіки переміщення продуктів харчування через митний кордон України.

У підрозділі 1.1. «Поняття та класифікація продуктів харчування» розглядаються поняття та зміст терміна «продукти харчування» та розкриваються його складові. Зазначається, що у чинному Митному кодексі України (далі – МК України) лише в одній статті, а саме у ст. 144 «Пропуск товарів, що перевозяться у вагонах-ресторанах поїздів міжнародного сполучення», згадується про продукти харчування. Але визначення поняття «продукти харчування» та норми, які регламентують порядок переміщення продуктів харчування через митний кордон України, у кодексі відсутні. Легальне визначення поняття «продукти харчування» міститься в Законі України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення та оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», у статті 1 якого визначено, що продукти харчування – це будь-яка продукція рослинного та тваринного походження та вироби з неї, призначені для харчування. Пропонується авторське визначення поняття «продукція рослинного походження», до якого слід включати: сировину рослинного походження, продукти рослинного походження та харчові продукти рослинного походження. На відміну від сировини тваринного походження та харчових продуктів тваринного походження, законодавець не визначає переліку продуктів, які відносяться до сировини рослинного походження та харчових продуктів рослинного походження. Розкривається поняття сировини рослинного походження та харчових продуктів рослинного походження аналогічно сировині тваринного походження та харчовим продуктам тваринного походження. До сировини рослинного походження пропонується віднести сирі овочі, фрукти, а також іншу рослинність, яка вживається не тільки для харчування, але й для промисловості, а харчовими продуктами рослинного походження визначаються продукти, які вживаються людиною в натуральному виді або після відповідної обробки продовольчої сировини рослинного походження: консерви овочеві, фруктові, овочі та фрукти, продукти дитячого харчування, маргарин на рослинних жирах, рослинні жири, рослинні концентрати тощо.

Розглядаються поняття «продукти харчування» та його визначення в інших країнах (США, Республіка Бєларусь, Російська Федерація). Проаналізовано та досліджено співвідношення понять «продукти харчування» та «сільськогосподарська продукція». При цьому відразу виокремлюються із 1–24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності продукти харчування і ті продукти, які такими не є, та наводиться аргументація, чому ж саме вони не є продуктами харчування. Звертається увага також на співвідношення поняття «продукт харчування» та поняття «товар». Із вищенаведених визначень зроблено висновок, що продукти харчування за своєю природою є товаром, однак поняття «товар» (незважаючи на те, що воно не є уніфікованим) є більш широким, ніж поняття «продукт харчування».

У підрозділі 1.2. «Основні засади переміщення продуктів харчування через митний кордон України» аналізується поняття «переміщення товарів через митний кордон України». Звертається увага на те, що поняття «переміщення через митний кордон України товарів» характеризується такими ознаками: наявність фактично здійснених вольових дій фізичних та юридичних осіб, спрямованих на досягнення кінцевого, конкретного результату із ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзиту через територію України товарів, транспортних засобів та інших предметів; здійснення вказаних дій у правовому режимі ввезення товарів, транспортних засобів та інших предметів на митну територію України, або їхнім вивезенням з митної території України, або транзитом через митну територію України; наявність певних засобів та способів, завдяки яким здійснюються перелічені вище дії; здійснення зазначених дій щодо товарів, транспортних засобів та інших предметів, які підлягають пропуску через митний кордон України; фактичний перетин митного кордону України товарами, транспортними засобами та іншими предметами. Пропонується таке визначення поняття «переміщення продуктів харчування через митний кордон України» – виконання дій відповідними особами та митними органами щодо ввезення на митну територію України, вивезення з митної території продуктів харчування у будь-який спосіб та засіб, а також транзиту продуктів харчування митною територією України.

Детально розглядаються принципи переміщення продуктів харчування через митний кордон України. Зазначається, що в МК України розкрито не всі принципи. Деякі з них прямо зазначені у Митному кодексі України, а деякі – можна виділити тільки аналізуючи митно-правові норми. Пропонується систематизація загальних принципів переміщення в окрему главу МК України.

У підрозділі 1.3. «Суб’єкти правовідносин, які беруть участь у переміщенні продуктів харчування» зазначається, що суб’єктами митних правовідносин при переміщенні продуктів харчування через митний кордон є: держава в особі уповноважених органів виконавчої влади (Державна митна служба України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, у складі якого діє Державний комітет ветеринарної медицини, Міністерство охорони здоров’я України, у складі якого діє Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державний комітет із питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, у складі якого діє Державна екологічна інспекція України); підприємства (юридичні особи, які безпосередньо переміщують товари через митний кордон, та особи, що надають послуги у митній сфері); громадяни (фізичні особи – фізичні особи-підприємці та громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Доведено, що у сфері митної справи фізичні особи, яких зареєстровано як індивідуальних підприємців, прирівнюються до юридичних осіб. Відповідно, це означає, що на них поширюються звичайний порядок митного оформлення, положення про відсутність пільг при сплаті митних платежів.

У підрозділі 1.4. «Специфіка переміщення продуктів харчування через митний кордон України» розкриваються особливості правового регулювання переміщення продуктів харчування через митний кордон. Висловлюється думка про те, що вимоги до переміщення та заборон щодо продуктів харчування вказуються окремо у кожному нормативному акті, тому не існує єдиного та повного переліку тих продуктів харчування, які заборонено ввозити, вивозити та переміщувати через митний кордон України.

Наголошується, що стосовно продуктів харчування, заборонених до ввезення фізичними особами, вважаються: продукти харчування, що можуть завдати шкоди здоров’ю населення або загрожувати його життю; сільськогосподарська продукція, що підпадає під визначення 1–24 груп УКТЗЕД, у будь-яких обсягах, крім деяких продуктів харчування.
Прямої вказівки щодо вивезення продуктів харчування за межі митної території України у вітчизняному законодавстві не існує. Однак,
звертається увага на ст. 251 МК України, в якій зазначено обмеження щодо вивезення громадянами за межі митної території України окремих товарів.

Аналізується законодавство зарубіжних країн (Швеція, США, Іран, Велика Британія, В’єтнам) щодо заборон та обмежень переміщення продуктів харчування у цих країнах.

Обґрунтовується думка щодо визначення групи осіб у митному законодавстві, яке має базуватися не тільки на кількісних характеристиках, але й на визначених ознаках. Пропонується таке визначення організованої групи громадян – переміщення двох і більше громадян, що мають спільну мету переміщення, яка пов’язана з отриманням відповідного результату від поїздки.

Розділ 2 «Митні процедури при переміщенні продуктів харчування через митний кордон України та відповідальність за їх порушення» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розгляду питань, пов’язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням продуктів харчування через митний кордон України, митного оформлення цих товарів, із справлянням передбачених законом податків і зборів, розгляду питань відповідальності за порушення встановлених законодавством норм переміщення продуктів харчування через митний кордон України.
В основу структури цього розділу покладено законодавче визначення поняття «митні процедури», яке закріплене у п. 19 ст. 1 МК України.

У підрозділі 2.1. «Митний контроль при переміщенні продуктів харчування через митний кордон України» надано визначення поняття «митний контроль» відповідно до МК України, МК Європейського Союзу, МК митного союзу Бєларусі, Росії і Казахстану та Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур. Зроблено висновок про те, що аналіз поняття «митний контроль» у зазначених кодексах та конвенції дозволяє виокремити риси, що їх об’єднують: по-перше, це сукупність заходів, які застосовують митні органи; по-друге, заходи здійснюються з метою дотримання митних правил, митного законодавства.

Зазначено, що пункт 7 ст. 41 МК України свідчить про те, що можуть використовуватись інші форми митного контролю, але вони мають бути передбачені або МК України, або іншими законами України з питань митної справи. Тому підтримується думка про поділ форм митного контролю на дві групи: основні та додаткові. Критерієм такого поділу є те, що форми митного контролю, яких перераховано у ст. 41 МК України, необхідно віднести до основних, тому що законодавець звернув особливу увагу саме на них. Додаткові форми митного контролю використовуються значно рідше, за деяких обставин – це, зокрема: ідентифікація товарів, транспортних засобів; дослідження (аналіз, експертиза) проб та зразків товарів; верифікація сертифікатів щодо походження товарів.

Доведено, що значна група продуктів харчування підлягає обов’язковому державному контролю у пунктах пропуску через державний кордон України, і при цьому до цієї категорії продуктів митні органи не застосовують попереднього документального контролю. Крім того, в залежності від походження переміщуваних через митний кордон України продуктів харчування до них застосовуються ті чи інші види державного контролю. Деякі продукти харчування тваринного походження підлягають виключно ветеринарному контролю, а деякі – ветеринарному і санітарному контролю, тоді як деякі продукти харчування рослинного походження підлягають виключно санітарному контролю, а деякі – санітарному і фітосанітарному контролю.

Узагальнено, що такі форми митного контролю як перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю, огляд та переогляд ручної поклажі і багажу, облік товарів, переміщуваних через митний кордон України, усне опитування громадян застосовуються виключно до фізичних осіб, які переміщують продукти харчування через митний кордон України. Щодо переміщення юридичними особами продуктів харчування через митний кордон України митні органи застосовують такі форми митного контролю: попередній документальний контроль; перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю; огляд та переогляд товарів і транспортних засобів; облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усне опитування посадових осіб підприємств; перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи здійснюється діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи; дослідження (аналіз, експертиза) проб та зразків товарів; верифікація сертифікатів про походження товарів з України.

У підрозділі 2.2. «Митне оформлення при переміщенні продуктів харчування через митний кордон України» аналізуються поняття митного оформлення з урахуванням Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур та МК України, незважаючи на дещо різні представлені в них словесні формулювання поняття «митне оформлення», суть якого співпадає із суттю цього поняття в зазначених юридичних документах.

Зазначено, що суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен попередити митний орган про намір ввезення продуктів харчування на митну територію України шляхом заповнення попереднього повідомлення. Однак щодо ввезення окремих продуктів харчування та в залежності від виду транспорту митним законодавством установлено подання попередньої митної декларації, яка є також формою попереднього повідомлення.

Робиться висновок, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають альтернативу у виборі того чи іншого заходу гарантування доставки продуктів харчування, які переміщуються транзитом через митну територію України.

Зазначено, що декларування продуктів харчування, що переміщуються через митний кордон України, можна здійснювати в залежності від мети переміщення в усіх, передбачених МК України, видах митного режиму. Але це стосується виключно підприємств. Громадяни можуть декларувати продукти харчування тільки в режимах імпорту, експорту, транзиту. Декларування продуктів харчування здійснюється виключно з використанням вантажної митної декларації. Однак для деяких видів митного режиму підставою для митного оформлення є отримання дозволу на застосування конкретного виду митного режиму. Це стосується таких видів митного режиму як реекспорт; тимчасове ввезення (вивезення); транзит; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

У підрозділі 2.3. «Заходи митно-тарифного і нетарифного регулювання щодо переміщення продуктів харчування через митний кордон України» розглянуто регулювання зовнішньоекономічної
діяльності засобами тарифного та нетарифного регулювання. Підтримується думка про те, що основою класифікації на тарифні та нетарифні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі є факт належності або не належності відповідного інструменту державного регулювання до митного тарифу.

Зазначається, що у сучасному законодавстві не існує легітимного визначення понять «митно-тарифні заходи», «нетарифні заходи» регулювання зовнішньої торгівлі.

Досліджено розміри ставок мита 1–24 груп УКТЗЕД та зроблено висновок, що в середньому ставка мита на продукти харчування становить 10% від їхньої митної вартості. На цілу низку продуктів харчування встановлена нульова ставка ввізного мита. Це, наприклад, риба, свіжа або охолоджена (код товару згідно з УКТЗЕД – 0302), цитрусові, свіжі або сушені (код товару згідно з УКТЗЕД – 0805), готові або консервовані ракоподібні: краби (код товару згідно з УКТЗЕД – 1605 10); креветки (код товару згідно з УКТЗЕД – 1605 20); омари (код товару згідно з УКТЗЕД – 1605 30) тощо.

У зв’язку з відсутністю в українському законодавстві легітимного
визначення поняття «заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності» пропонується внести зміни до ст. 1 МК України. Під заходами нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно розуміти не пов’язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, обмеження та заборони, спрямовані на захист внутрішнього ринку, охорону здоров’я та життя людей, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, охорону національної культурної та історичної спадщини, а також на захист прав інтелектуальної власності.

Незважаючи на прагнення законодавця класифікувати засоби нетарифного регулювання у Податковому кодексі України, пропонується вилучити із цього кодексу пункт 14.1.16 і ввести до проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» норму, в якій містився би перелік засобів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Перелічуються та аналізуються заходи нетарифного регулювання, які застосовуються для юридичних та фізичних осіб, а також визначається відмінність у їх застосуванні для різних категорій осіб.

Робиться висновок про те, що при переміщенні продуктів
харчування через митний кордон України застосовуються різноманітні засоби нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Щодо переміщення фізичними особами продуктів харчування передбачаються лише кількісні обмеження та обмеження щодо упаковки. Переміщення юридичними особами продуктів харчування супроводжується застосуванням значного арсеналу засобів нетарифного регулювання (технічні бар’єри, кількісні обмеження, стандарти, умови до маркування тощо).

Підрозділ 2.4. «Відповідальність за порушення порядку переміщення через митний кордон продуктів харчування» присвячений питанням встановлення відповідальності за порушення митного законодавства при переміщенні продуктів харчування через митний кордон. Щодо відповідальності фізичної особи, яка переміщує продукти харчування, наголошується на необхідності існування складу порушення, який містив би ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, ознаки, які характеризують самого правопорушника та його психічне ставлення до вчиненого. Поряд із цим зазначається, що іноземні фізичні особи несуть відповідальність на загальних підставах із фізичними особами, однак у разі порушення правил перетинання Державного кордону України, митних правил, санітарних норм в’їзд останніх в Україну забороняється.