АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру роботи.

Розділ 1 «Загальна характеристика кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, у яких розглядається сутність діяльності органів внутрішніх справ у системі органів виконавчої влади, характеристика кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та його правових засад.

Підрозділ 1.1 «Сутність діяльності органів внутрішніх справ у системі органів виконавчої влади» присвячено розгляду системи органів внутрішніх справ, яку складає сукупність органів, підрозділів і служб та їх працівників, що виконують завдання з охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, боротьби з правопорушеннями, виконують інші функції, у тому числі і забезпечувального характеру (кадрового, фінансового, матеріального, медичного тощо).

Визначено недоліки, які знижують ефективність діяльності органів внутрішніх справ України. До шляхів їх усунення віднесено: по-перше, визначення місця і ролі даної складової національної правоохоронної системи, її завдань, функцій, повноважень та відповідальності, розмежувавши їх з компетенцією інших правоохоронних органів; по-друге, залучення до процесу реформування та розвитку ОВС найбільш висококваліфікованого та компетентного особового складу органів та підрозділів системи МВС України; по-третє, оптимізація структури ОВС на основі поваги до особистості працівника органів внутрішніх справ; по-четверте, розмежування і раціональне співвідношення функцій Центрального апарату Міністерства органів внутрішніх справ України з підпорядкованими йому органами та підрозділами, уникаючи їх дублювання, а також делегування частин управлінських функцій від Центрального апарату Міністерства органів внутрішніх справ України до апаратів ГУ МВС-УМВС; по-п’яте, зміцнення штабної функції Міністерства та зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості; по-шосте, забезпечення оптимального розподілу функціональних ролей працівників керівної ланки, їх прав та обов’язків; по-сьоме, належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення ОВС; по-восьме, з метою створення позитивного іміджу органів внутрішніх справ – забезпечення об’єктивного та системного висвітлення їх діяльності; по-дев’яте, приведення штатної чисельності ОВС до науково-обґрунтованих нормативів; по-десяте, поліпшення прозорості, професіоналізму та ефективності діяльності органів внутрішніх справ України.

У підрозділі 1.2 «Характеристика кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» сформульовано поняття кадрового забезпечення органів внутрішніх справ. Удосконалено визначення поняття «кадри органів внутрішніх справ», під яким пропонується розуміти сукупність осіб, які на підставі контракту (трудового договору) в межах своєї основної професії або спеціальності постійно або тимчасово виконують певні державно-службові функції в установлених рамках штатної чисельності МВС України та отримують за це винагороду у вигляді грошового забезпечення.

Здійснено класифікацію кадрів органів внутрішніх справ за певними критеріями, що дають можливість чітко визначити особливості їх окремих груп. До таких класифікаційних характеристик відносяться: а) об’єктивні ознаки особи (стать, вік, освіта, досвід роботи тощо); б) фахова приналежність (юристи, економісти, психологи, педагоги, інженери та ін.); в) посадове становище (начальники, слідчі, оперуповноважені, інспектори, міліціонери тощо); г) ступінь участі та відповідальності у прийнятті управлінських рішень (керівники, посадові особи, представники влади, спеціалісти, обслуговуючий персонал); д) спеціальні звання (атестовані та вільнонаймані працівники, де атестований склад у залежності від спеціальних звань поділяється на вищий, старший, середній та молодший начальницький склад, а також рядовий склад); е) функціональна роль у процесі управління, тобто участі в розробці, прийнятті і організації виконання управлінських рішень.

У підрозділі 1.3 «Правові засади кадрового забезпечення органів внутрішніх справ: загальна характеристика» на основі вивчення позицій вчених, а також наукового аналізу суті, характеру і природи явища «правове регулювання» визначено, що це багатоаспектний процес суб’єктів нормотворчої діяльності, який спрямований на врегулювання суспільних відносин, що виникають з приводу професійної орієнтації, відбору, призначення на посаду, ротації кадрів, професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації та звільнення працівників органів внутрішніх справ.

Запропоновано власне бачення класифікації нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з кадрового забезпечення органів внутрішніх справ. Їх об’єднано у три основні групи: а) законодавство; б) регулятивні акти; в) коментарі до нормативно-правових документів, які, у свою чергу, підрозділяються на підгрупи.

Для удосконалення основних засад розвитку кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України пропонується: по-перше, провести масштабні дослідження нормативно-правових актів МВС України на предмет їх відповідності чинному законодавству. За результатами проведеного аналізу розробити механізм їх узгодження, уникаючи при цьому подвійних стандартів; по-друге, систематизувати наявні законодавчі та нормативно-правові документи в єдиний нормативний акт у сфері роботи з персоналом; по-третє, надати правовій базі регулювання кадрового забезпечення ОВС ознак стабільності та прогнозованості розвитку; по-четверте, удосконалити існуюче законодавство щодо проходження служби в органах внутрішніх справ України.

Розділ 2 «Організаційно-правові основи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, в яких розкрито сучасний стан кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, досліджується адміністративно-правове регулювання проходження служби в органах внутрішніх справ та основні напрямки реалізації кадрової політики в органах внутрішніх справ.

Підрозділ 2.1 «Сучасний стан кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» присвячено аналізу статистичних даних МВС України. Також у ньому визначено, що негативні процеси, які мають місце в системі органів та підрозділів внутрішніх справ, а саме: значна кількість надзвичайних подій серед особового складу, факти незадовільної підготовки кандидатів на навчання у відомчих вищих навчальних закладах, у тому числі неукомплектованість значної кількості посад номенклатури Міністерства внутрішніх справ України та інші недоліки – свідчать про те, що робота з кадрами далека від вимог сьогодення.

Окремо приділено увагу питанню проходження служби в органах внутрішніх справ України молодими фахівцями. Встановлено, що для них перші роки служби є, певною мірою, перевірочними, адже в такий спосіб проявляється їх професійна майстерність. Основною формою закріплення на службі в органах внутрішніх справ та швидкого становлення особистості працівника є наставництво. Визначено недоліки процесу адаптації молодих фахівців та шляхи їх подолання.

Також розглянуто сучасний стан законності і дисципліни в органах внутрішніх справ, встановлено причини, які призводять до службових правопорушень, що помітно знижують професійну активність особового складу та призводять до втрати авторитету працівника міліції у суспільстві. У процесі удосконалення виявлених недоліків важливе місце займають підрозділи кадрового забезпечення. Для покращення їх функціонування запропоновано розробити Положення про кадрову службу в органах внутрішніх справ, у якому необхідно обов’язково з’ясувати зміст роботи кадрових апаратів ОВС.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правове регулювання проходження служби в органах внутрішніх справ» здійснено аналіз нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України. Встановлено, що великий масив відомчих правових актів викликає необхідність універсалізації та систематизації нормативного матеріалу, який регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ. Для цього запропоновано провести їх інвентаризацію.

У зв’язку зі змінами в законодавстві, які безпосередньо торкаються порядку проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, та з метою встановлення стабільності у сфері регулювання зазначеної служби, підкреслено необхідність вивести її з підзаконного на законодавчий рівень шляхом здійснення заміни діючого Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС Законом України «Про проходження служби в органах внутрішніх справ».

Визначено проблемні питання проходження служби особами, які перебувають на посадах науково-педагогічного складу у вищих навчальних закладах системи МВС України. Для вирішення існуючих проблем у сфері реалізації та захисту їх прав необхідно: а) планово визначати обсяги підготовки наукових і науково-педагогічних працівників на наступні роки; б) враховувати сукупність особистих, ділових, а також додаткових властивостей кандидата на первинну посаду при професійному відборі на службу; в) передбачити та реалізувати на практиці обов’язкове планове стажування в органах внутрішніх справ науково-педагогічних працівників відомчих навчальних закладів, які потребують набуття досвіду роботи, для забезпечення практичної спрямованості викладання в системі підвищення кваліфікації та надання ними практичної допомоги фахівцям-практикам в організації підвищення кваліфікації без відриву від роботи.

Також з позиції зміцнення кадрового корпусу ОВС України акцентовано увагу на створенні професійно підготовленого резерву кадрів. Встановлено, що норми, які регулюють порядок підбору осіб до резерву, їх розстановку та навчання, не завжди конкретні та узгоджені, нерідко мають характер відсилання до інших нормативно-правових актів, тому їх пропонується закріпити у проекті Закону України «Про проходження служби в органах внутрішніх справ».

У підрозділі 2.3 «Основні напрямки реалізації кадрової політики в органах внутрішніх справ» визначено мету, завдання, принципи та напрями кадрової політики органів внутрішніх справ, удосконалено сутність такої політики, під якою розуміється система офіційно встановлених цілей, завдань і принципів діяльності, а також заходів організаційного, адміністративного та соціального характеру, які направлені на підвищення рівня кадрового забезпечення органів та підрозділів системи МВС України.

Формування кадрової політики в органах внутрішніх справ, зводиться до реалізації таких її напрямів: підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації, регулювання професійної діяльності, забезпечення соціального та правового захисту особового складу, модернізація кадрових підрозділів.

Встановлено, що кадрова політика в органах внутрішніх справ базується на організаційній, правовій, соціально-психологічній та економічній основах.

Розділ 3 «Система кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та шляхи її удосконалення в умовах реформування» складається із чотирьох підрозділів, у яких розглядається компетенція та повноваження суб’єктів кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, правовий і соціальний захист працівників ОВС: питання теорії та практики реалізації, адміністративно-правові засади формування професійно-етичних та морально-психологічних якостей у працівників кадрових підрозділів, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності кадрових апаратів в органах внутрішніх справ.

У підрозділі 3.1 «Компетенція та повноваження суб’єктів кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» визначено поняття «суб’єкт кадрового забезпечення ОВС» у широкому та вузькому значенні. У першому випадку такими є керівники (начальники) всіх рівнів, органи та установи, які готують кадри (вищі навчальні заклади, училища професійної підготовки тощо); у другому – працівники кадрових апаратів. Їх компетенція і повноваження визначаються законодавчими та підзаконними актами, а також посадовими інструкціями та функціональними обов’язками.

Здійснено розмежування повноважень та компетенції суб’єктів кадрового забезпечення органів внутрішніх справ. Встановлено, що вони включають всю повноту прав і обов’язків діяльності працівників у сфері кадрового забезпечення, але компетенція, на відміну від повноважень є ширшою за змістом, оскільки її обов’язковим елементом є ще й предмет відання, тобто сфера відповідальності того чи іншого органу влади.

Повноваження суб’єктів кадрового забезпечення ОВС згруповано у два напрямки: перший передбачає роботу з персоналом (кадрами); другий – комплекс заходів і процедур щодо складання та обробки кадрової документації.

Характер компетенції та повноважень є важливою ознакою діяльності працівників підрозділів кадрового забезпечення. Тому в усіх нормативних актах, що визначають правовий статус такої категорії осіб, потрібно в обов’язковому порядку фіксувати їх права, обов’язки та відповідальність, оскільки через них відбувається виконання даною посадовою особою функцій.

У підрозділі 3.2 «Правовий і соціальний захист працівників органів внутрішніх справ: питання теорії та практики реалізації» зазначається, що рівень правового та соціального захисту особового складу ОВС істотно впливає на стан стабільності кадрів. Недоліки та прогалини у цій сфері виступають однією з головних причин плинності кадрів, послаблення стабільності професійного кадрового ядра, що ускладнює можливість підтримки правопорядку в державі.

На сьогодні одночасно діє великий масив нормативно-правових актів різного рівня юридичної сили, які охоплюють питання проходження служби, побуту та соціальної сторони життя працівників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей. Але декларований характер соціальних та правових гарантій не підкріплюється необхідними механізмами та процедурами їх реалізації на практиці. Зважаючи на це, назріла необхідність у розробці Концепції соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ, у якій би знайшли відображення основні напрями удосконалення та розвитку системи соціально-правового захисту працівників ОВС, її нормативно-правове, кадрове, фінансове, навчально-методичне, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення; були вирішені питання грошового забезпечення, розвитку медичного та санаторно-курортного обслуговування, системи індивідуального страхування працівників, а також житлові проблеми. Крім того, в Концепції необхідно передбачити питання соціальної підтримки соціально вразливих груп працівників (інвалідів; ветеранів органів внутрішніх справ; працівників, які не мають власного житла; осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; працівників, які несли службу у місцях збройних конфліктів, а також у складних кліматичних умовах; багатодітних сімей працівників міліції).

У підрозділі 3.3 «Адміністративно-правові засади формування професійно-етичних та морально-психологічних якостей у працівників кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» досліджуються вимоги до поведінки працівників кадрової служби, які поділені на професійні, етичні, моральні та психологічні. У свою чергу, морально-етичні якості працівників сфери кадрового забезпечення органів внутрішніх справ об’єднано у дві групи: загальнолюдські та специфічні (професійні).

Розглянуто найбільш доцільні критерії ефективної діяльності суб’єктів кадрового забезпечення ОВС, до яких віднесено: освіту і спеціалізацію; мотивацію і ставлення до професії; професійні здібності; вміння і навички індивідуальної роботи з людьми; соціально-психологічну культуру; загальну культуру; інтелект; вольові якості та особисту дисциплінованість; фізичну підготовку.

Необхідність формування кадрового працівника сучасного типу, що поєднує у собі високий професіоналізм, етичні, моральні та психологічні якості, зумовлює проведення комплексу заходів у правотворчому та організаційному напрямах. У першому важливим вважається розробити такий уніфікований документ, що містив би систему професійно-етичних та морально-психологічних орієнтирів, якими повинні керуватися працівники кадрових підрозділів органів внутрішніх справ під час виконання своїх функціональних обов’язків, а також у повсякденному житті. Цей документ повинен слугувати підвищенню рівня адміністративної моралі, культури взаємовідносин у колективі та психологічної атмосфери, в чому органи внутрішніх справ мають відчутну потребу. Інший напрям охоплює реалізацію наступних заходів:

– розглянути питання створення у структурі МВС України інституту підготовки за спеціальною програмою кадрових працівників органів внутрішніх справ, оскільки вони мають володіти широким різностороннім та різногалузевим спектром знань;

– для підвищення рівня професійно-етичних якостей кадрових працівників, озброєння їх морально-психологічними основами організації кадрової роботи розглянути питання про створення і функціонування курсів відповідної спрямованості (4-6 місяців) на базі вищих навчальних закладів системи МВС України;

– розробити механізм оновлення змісту професійної освіти в органах внутрішніх справ шляхом обов’язкового передбачення в програмі функціональної підготовки курсу професійної культури і етики, зорієнтованого на формування професійно-етичних та морально-психологічних якостей у працівників ОВС;

– передбачити проведення колективних зустрічей, семінарів, конференцій, конкурсів на звання «Кращий кадровий працівник» тощо;

– проводити з потенційним кадровим працівником тест на емоційну стійкість.

У підрозділі 3.4 «Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності кадрових апаратів в органах внутрішніх справ» визначено основні завдання, мету та напрями підвищення рівня матеріально-технічного та інформаційного забезпечення діяльності кадрових апаратів ОВС. Їх кінцевою метою є створення оптимальних умов для діяльності кадрових апаратів ОВС. Шляхи удосконалення матеріально-технічного та інформаційного забезпечення зведено до двох напрямів: удосконалення матеріально-технічного та інформаційного забезпечення системи МВС України взагалі та кадрових апаратів ОВС зокрема.

Наголошено на необхідності впровадження у практичну діяльність інформаційних систем, які підвищували б ефективність здійснення кадрової роботи в ОВС, зокрема: 1) нового порядку обліку особового складу, у тому числі ведення особистих справ у формі «електронних досьє»; 2) формування банків даних, що характеризують кадрову ситуацію; 3) спільно з кадровими апаратами ГУ МВС-УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, УМВС України на транспорті під загальним керівництвом та координацією Департаменту кадрового забезпечення МВС України запровадження регулярного моніторингу якості та практичної спрямованості підготовки особового складу у відомчих вищих навчальних закладах МВС України (звужений та розширений).