АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У БОРОТЬБІ З РЕЙДЕРСТВОМ В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми; визначено її зв’язок з державними науковими програмами, планами і темами, а також мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну; висвітлено теоретичну та емпіричну базу роботи, практичне значення одержаних результатів; подано відомості про їхню апробацію та впровадження.

Розділ 1 «Правове регулювання боротьби з рейдерством в Україні» складається з трьох підрозділів, у яких з’ясовано поняття та наведено правову характеристику рейдерства відповідно до законодавства України, проаналізовано адміністративно-правові засади діяльності суб’єктів боротьби з рейдерством.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблеми, характеристика наукових джерел» на підставі аналізу праць українських і зарубіжних учених зазначено, що рейдерство досліджують у межах вирішення питань формування елементів матеріально-правових інститутів права, розглядаючи їх як невіддільний компонент юрисдикційного складника діяльності апарату держави щодо комплексного підходу в частині функціонування механізму розгляду спорів у сфері корпоративного права, яке за об’єктивною і предметною ознаками поєднує досить різнорідний правовий матеріал, що є основою для здійснення органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання публічно-владних повноважень щодо захисту прав власності. Звернення до історичного досвіду появи рейдерства як негативного соціального явища, застосування порівняльно-правових методик, скерованих на вивчення впливу рейдерства на соціальні відносини в економіці, дають змогу визначити найоптимальніші способи та методи регулювання спорів і захисту прав власності у сфері корпоративного права.

У підрозділі 1.2 «Поняття та правова характеристика рейдерства в законодавстві України» на основі аналізу чинного законодавства доведено, що метою рейдерства є незаконний перерозподіл власності. Передумовою корпоративних конфліктів і боротьби за контроль над підприємствами є передусім активи підприємств, земля, на якій розміщені підприємства, нерухомість та основні фонди. В окремих випадках об’єктом рейдерства є бізнес з оборотом, що вимагає великих капітальних вкладень, можливість штучно зменшувати прибуток і привласнювати доходи та майно. Утім зведення зазначених дій до єдиного знаменника ускладнюється відсутністю окремої норми, яка акумулювала б усі складові частини цього негативного соціального явища та встановлювала б відповідальність відповідно до ступеня її тяжкості. Зауважено, що рейдерство безперечно негативно впливає на економіку країни, розхитує правову основу держави, яка проголосила приватну власність непорушною, сприяє корупції в державних органах влади й управління, підриває авторитет усіх гілок влади.

У підрозділі 1.3 «Державні органи як суб’єкти боротьби з рейдерством в Україні» обґрунтовано тезу про те, що до суб’єктів боротьби з незаконним перерозподілом власності під час корпоративних конфліктів належать: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Верховний Суд, Генеральна прокуратура, Міністерство юстиції, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Державна фінансова інспекція та виконавча служба, місцеві органи виконавчої влади, громадські організації. Окрім того, до суб’єктів боротьби з рейдерством доцільно зарахувати всі інші державні органи, представлені у складі Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. Відзначено, що громадські об’єднання безпосередньо впливають на стан боротьби з рейдерством. Практика їхньої діяльності свідчить про неодноразове ініціювання адекватних заходів впливу на конкретні правопорушення, які були вчинені під час корпоративних конфліктів.

Розділ 2 «Організація діяльності підрозділів органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством в Україні» складається з чотирьох підрозділів, у яких висвітлено тактику дій сил та засобів, профілактичну діяльність, взаємодію органів внутрішніх справ з органами Служби безпеки в боротьбі з рейдерством.

У підрозділі 2.1 «Сили та засоби органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством» зазначено, що теоретична розробка проблем застосування сил та засобів у боротьбі з рейдерством має міжвідомчий характер. Це дає змогу виявити політичні, соціально-економічні, правові чинники, що суттєво впливають на ситуацію в царині дотримання корпоративних прав, об’єктивно оцінити її стан, виявити аспекти, які вимагають удосконалення правового регулювання застосування сил та засобів. Сили – це підрозділи, які борються з незаконними посяганнями на власність, корпоративні права громадян й організацій, застосовують юрисдикційні повноваження щодо протиправних дій суб’єктів корпоративних суперечок. До засобів зараховано оперативні й оперативно-технічні різновиди загальної та криміналістичної техніки, що є на озброєнні органів внутрішніх справ. У структурі органів внутрішніх справ доцільно мати підрозділ, який відповідав би за організацію взаємодії з різними органами державної влади й управління для підвищення ефективності профілактики й боротьби в зазначеній сфері.

У підрозділі 2.2 «Тактика дій підрозділів органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством» схарактеризовано тактику як систему заходів, спрямованих на ефективне використання сил і засобів підрозділу, щоб запобігти під час незаконного перерозподілу майна та активів кримінально й адміністративно карним діям, розкриття злочинів та виявлення правопорушень. Тактика дій має бути спрямована на забезпечення: постійної готовності особового складу і технічних засобів до дій в умовах корпоративного конфлікту та переростання його в соціальний; достатньої кількості сил та засобів для виконання завдань, передбачених спеціальними планами; організації оперативного управління щодо припинення рейдерства на рівні структурної одиниці; реагування на швидкі та приховані зміни в оперативній обстановці; належної охорони громадського порядку з найменшим негативним впливом на працівників, залучених до забезпечення правопорядку.

У підрозділі 2.3 «Профілактична діяльність органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством» наголошено, що профілактика дій, пов’язаних з рейдерством, є функцією органів внутрішніх справ усіх рівнів, їхніх галузевих служб, підрозділів і співробітників, що здійснюють у межах своєї компетенції загальну й індивідуальну профілактику, запобігають проступкам, що готуються. Окрім безпосередньої профілактичної діяльності, органи внутрішніх справ надають іншим суб’єктам профілактики правопорушень у корпоративній сфері інформаційну, організаційну і методичну допомогу. Соціально-економічні реалії вимагають перетворення профілактики дій, пов’язаних з рейдерством, на справді керований процес, що передбачає глибоке знання його сутності, сил, засобів, механізму функціонування, які забезпечують досягнення мети профілактичної діяльності. Цей процес має відповідні закономірності, які розкриваються за допомогою методів юридичних, педагогічних та психологічних наук.

У підрозділі 2.4 «Взаємодія органів внутрішніх справ з органами Служби безпеки України у боротьбі з рейдерством» зазначено, що взаємодію органів внутрішніх справ з органами Служби безпеки варто розуміти як наявність між ними стійких контактів, що виникають і розвиваються на основі загальних інтересів з метою боротьби з рейдерством, зміцнення громадського порядку і громадської безпеки під час корпоративних конфліктів, а у функціональному сенсі є тактичним засобом протидії порушенням права власності на майно, капітал, права на управління акціонерних та господарських товариств, забезпечує обов’язковий і діяльний характер взаємодіючих сторін, закріплюючи за суб’єктами взаємодії властиві тільки їм сили і засоби залежно від виконання ними основних функцій і рівня компетенції, що й зумовлює необхідність удосконалення взаємодії органів внутрішніх справ та Служби безпеки у боротьбі з рейдерством в умовах імплементації законодавства Європейського Союзу в національну правову систему.

У Розділі 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством в Україні» розкрито основні напрями підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством. Наголошено, що чинники, які характеризують це явище, можна уявити як два взаємодіючих і взаємозумовлених блоки, що відображають стан середовища, у якому реалізуються майнові та фінансові права суб’єктів корпоративного конфлікту й умови діяльності органів внутрішніх справ.

Особливість дослідження рейдерства, як багатовекторної математичної моделі, що охоплює кримінально-, цивільно-, адміністративно-правову статистику, зумовлена комплексним підходом до аналізу й оцінювання оперативної обстановки, із врахуванням порушень корпоративного законодавства, що впливають на стан правопорядку й ефективність діяльності правоохоронних органів. Аналіз та оцінювання оперативної обстановки щодо рейдерства мають доповнюватися прогнозуванням можливого розвитку корпоративних конфліктів у різних галузях економіки. Методика прогнозування корпоративних конфліктів ґрунтується на постулатах економічних наук та дослідженнях у галузі економічної безпеки. Украй важливими для підвищення ефективності адміністративно-правових засад боротьби з рейдерством є прогнозування корпоративних процесів і формування на цій основі цілісної політики боротьби з рейдерством у державі.