АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ СУДДІ, ПОСТАНОВЛЕНИХ В ПОРЯДКУ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ У ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, мету і завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретичні засади апеляційного оскарження судових рішень, постановлених у досудовому провадженні» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто питання сутності апеляційного оскарження постанов судді у досудовому провадженні та здійснено аналіз існування цього процесуального інституту за законодавством зарубіжних країн.

У підрозділі 1.1 «Право на апеляційне оскарження судових рішень, постановлених у досудовому провадженні, як важлива гарантія захисту прав особи» дисертантом визначено сутність оскарження рішень судді, постановлених в порядку судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу. Право на апеляційне оскарження рішень судді, постановлених у досудовому провадженні кримінальних справ є найважливішою конституційною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві, оскільки забезпечує своєчасне виправлення слідчих та судових помилок та скасування незаконних рішень, які підривають авторитет правоохоронних органів і суду, і завдають істотної шкоди інтересам осіб, яких стосується рішення суду. Визначено загальні положення апеляційного оскарження рішень судді, постановлених в порядку судового контролю, до яких віднесено: свободу оскарження, перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції; межі та стислість термінів подачі апеляції; превентивний вплив на діяльність посадових осіб; обов’язковість рішень суду апеляційної інстанції для місцевих судів та органів досудового розслідування.

Автором запропоновано закріпити в КПК України окрему главу «Судовий контроль за досудовим провадженням», яка матиме таку структуру: 1. Сфера судового контролю (чіткий перелік рішень слідчого судді, постановлених у порядку судового контролю); 2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності начальника органу дізнання, начальника слідчого підрозділу, слідчого, прокурора; 3. Апеляційне оскарження рішень слідчого судді, постановлених у порядку судового контролю; 4. Процесуальний порядок розгляду апеляцій апеляційним судом.

У підрозділі 1.2 «Рішення суду у досудових стадіях кримінального процесу, як об’єкт апеляційного оскарження» досліджена сутність рішень судді, постановлених у досудовому провадженні, та запропоновано передбачити у КПК України вичерпний перелік рішень судді, які підлягають апеляційному оскарженню, до яких слід віднести постанови: про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; про продовження строку тримання під вартою; про продовження строку затримання підозрюваного; про поміщення обвинуваченого до медичного закладу для проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; про поміщення неповнолітнього, який не досяг віку притягнення до кримінальної відповідальності, у приймальник-розподільник строком до 30 діб; про огляд місця події в житлі чи іншому володінні особи за відсутності її згоди; про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи; про проведення примусової виїмки із житла чи іншого володіння; про проведення обшуку особи; про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку; про усунення захисника від участі у справі; про ексгумацію трупа; про примусове освідування; про проведення виїмки документів і предметів, які містять інформацію про вклади та рахунки в банках і кредитних установах; про накладення арешту на майно, включаючи кошти фізичних та юридичних осіб, які знаходяться на рахунках або на зберіганні в банках і кредитних установах; про тимчасове відсторонення обвинуваченого від посади; про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та передачі під нагляд міліції; про контроль і запис телефонних та інших розмов; про скасування постанов про порушення кримінальної справи; про закриття кримінальної справи; про зупинення слідства у кримінальній справі; про відмову в застосуванні або скасуванні заходів безпеки; про провадження слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи за відсутності її згоди; про привід, пов’язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи; про вирішення питання щодо відібрання біологічних зразків, необхідних для судово-експертного дослідження; про короткострокове примусове медичне лікування (примусове годування чи надання потрібних ліків при загостренні будь-якої хвороби чи при хронічному захворюванні); про допуск захисника до участі у справі; про відвід захисника від участі у справі; про прийняття відмови захисника від виконання своїх обов’язків.

У підрозділі 1.3 «Порівняльний аналіз апеляційної перевірки рішень судді в досудовому провадженні зарубіжних країн» дисертантом зазначено, що удосконалення апеляційного провадження неможливе без звернення до зарубіжного досвіду і використання його позитивних здобутків. Але при цьому слід розуміти та цінити надбання національної правової системи, її самобутній контекст, а не переписувати національні закони по американських та європейських шаблонах.

Аналізуючи висловлені у юридичній літературі точки зору американських авторів Х. Даммера та Е. Феірчайлд, відомого французького дослідника в галузі порівняльного правознавства Раймона Леже та ін., які відносять Україну, Росію до системи соціалістичного права перехідного періоду, автор дослідження вважає, що інститут апеляційного оскарження рішень судді у досудовому провадженні слід розглядати у порівнянні із процесуальним законодавством таких країн, як Росія, Білорусь, Молдова, Латвія та Вірменія, які останнім часом прийняли нові КПК, та Модельним кримінально-процесуальним кодексом для держав - учасниць СНД 1996 року, яким було запропоновано єдиний підхід до створення процесуального законодавства країн постсоціалістичного права. В дисертації досліджені процесуальні особливості апеляційного оскарження в цих країнах. Визначені позитивні здобутки, які можуть бути використані при удосконаленні національного судочинства.

Розділ 2 «Суб’єкти, які мають право на апеляційне оскарження рішень судді, постановлених у порядку судового контролю» складається з трьох підрозділів, у яких охарактеризовано повноваження та права осіб, що оскаржують рішення судді у досудових стадіях кримінального процесу.

У підрозділі 2.1 «Повноваження прокурора, слідчого та органу дізнання на апеляційне оскарження рішень судді, постановлених в порядку судового контролю» визначено, що впровадження у кримінальний процес України інституту судового контролю і можливості оскарження рішень судді у досудових стадіях кримінального процесу обумовило необхідність розширення прав суб’єктів кримінального процесу.

На підставі аналізу висловлених в юридичній літературі точок зору щодо апеляційного оскарження прокурором рішень судді в працях М.М. Гультая, Д. О. Захарова, О. В. Кондратьєва, М. І. Копетюка, О. І. Костюченко, В. Т. Маляренка, І. Ю. Мірошнікова, В. І. Сліпченка та інших, а також слідчої і судової практики, автор дослідження дійшов до висновку, що своєчасне реагування прокурором на будь-яке виявлене незаконне та необґрунтоване судове рішення є не правом, а обов’язком прокурора. Це положення випливає із принципу публічності кримінального процесу, закріпленого у ст. 4 КПК України, яка зобов’язує прокурора вжити всіх передбачених законом заходів щодо події злочину та встановлення осіб, винних у вчиненні злочину.

Розглядаючи повноваження слідчого, як процесуально самостійної і незалежної посадової особи, що веде кримінальний процес, автор дослідження пропонує надати йому право на апеляційне оскарження (у разі відмови прокурора подати апеляцію) таких рішень судді, постановлених в порядку судового контролю, як: скасування постанови про порушення кримінальної справи; про законність або незаконність затримання; про відмову взяття особи під варту або відмову в продовженні строку тримання під вартою; про відмову в проведенні огляду, обшуку та примусової виїмки; про відмову направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну чи судово-психіатричну експертизу; про відмову в поміщенні неповнолітнього в приймальник розподільник; про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування.

Тому відповідні статті КПК України мають бути доповнені положенням, що право оскаржувати постанови місцевого суду може мати і слідчий протягом семи діб з моменту винесення постанови.

Автором дослідження запропоновано чітко визначити та передбачити у кримінально-процесуальному законодавстві перелік рішень судді, на які органом дізнання може бути подана апеляційна скарга.

У підрозділі 2.2 «Право заявника, потерпілого, цивільного позивача і їх представників на апеляційне оскарження рішень судді у досудових стадіях кримінального процесу» на підставі праць вітчизняних вчених В. І. Боярова та Г. В. Коновалової, В. В. Веденської, М. І. Гошовського, О. П. Кучинської, Ю. О. Гурджи, С. В. Давиденко , Т. І. Присяжнюк, Т. В. Матієка та ін., які досліджували процесуальний стан потерпілого у кримінальному процесі, автором дослідження визначені проблемні питання забезпечення прав потерпілого на апеляційне оскарження рішень судді. До цих питань слід віднести необхідність своєчасного визнання особи потерпілою у кримінальній справі та надання їй безоплатної правової допомоги в апеляційному оскарженні рішень, постановлених в порядку судового контролю, участі потерпілого при розгляді суддею подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою та апеляційного оскарження цих рішень. Аналогічними правами на апеляційне оскарження слід наділити цивільного позивача та його представника.

У підрозділі 2.3 «Право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, цивільного відповідача та особи, відносно якої порушено кримінальну справу на апеляційне оскарження рішень судді, постановлених у порядку судового контролю» зазначено, що різні аспекти апеляційного оскарження судових рішень, постановлених в порядку судового контролю, відносно осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, розглядалися в роботах М. М. Гультая, Д. О. Захарова, Я. П. Зейкана, О. В. Кондратьєва, В. Т. Маляренка, В. І. Чорнобука та багатьох інших. В дисертації досліджені проблемні питання нормативного забезпечення права осіб, відносно яких здійснюється кримінальне провадження, на апеляційне оскарження рішень судді, що суттєво обмежують їх конституційні права і обґрунтована необхідність її удосконалення. Обґрунтована необхідність надання обвинуваченому, підозрюваному, їх захисникові права на апеляційне оскарження постанови судді про усунення захисника від участі у справі. Це сприятиме реалізації конституційного принципу забезпечення особі права на захист, дотриманню принципів законності та доступу кожній особі до правосуддя.

В дисертації доведена необхідність удосконалити процесуальний статус підозрюваного та передбачити у КПК України право затриманого на апеляційне оскарження постанови судді про продовження строку затримання до 10 діб та доставки його до суду під вартою, оскільки строк затримання особи не може перевищувати 72 години.

Автором пропонується також надати обвинуваченому та його захисникові право на апеляційне оскарження постанови суду про поміщення обвинуваченого у медичний заклад для проведення судово-психіатричної експертизи. Запропоновано зацікавленим особам, що оскаржували постанову про порушення кримінальної справи у разі незгоди із постановою судді про відмову у скасуванні цієї постанови, для підготовки обґрунтованої апеляції надати право ознайомитися із усіма матеріалами, наданими органами розслідування, на підставі яких винесена постанова.

Розділ 3 «Процесуальний порядок апеляційного оскарження рішень, постановлених у порядку судового контролю в досудових стадіях кримінального процесу» складається з трьох підрозділів, в яких розглядається процедура оскарження.

У підрозділі 3.1 «Сутність апеляцій на рішення судді, постановлені у порядку судового контролю в досудовому провадженні» визначено, що апеляційне оскарження завжди відображається у складанні та своєчасному поданні до вищестоящого суду відповідного документу – апеляції. В апеляції, яка подається у письмовій формі стороною процесу або іншим її учасником (заявником) має міститися прохання перевірити в апеляційному порядку законність рішення судді, постановленого в порядку судового контролю.

Аналізуючи зміст ст. 350 КПК України та норми Проектів КПК щодо вимог до апеляції, автор зауважує на необхідності удосконалення процесуальної форми і структури апеляції, особливо її мотивувальної частини, у якій має надаватися аналіз рішенню судді відповідно наданих до суду органами розслідування матеріалів кримінальної справи.

У підрозділі 3.2 «Процесуальний порядок подання та розгляду судом апеляцій на рішення судді, постановлені в порядку судового контролю» зазначається, що Конституцією проголошений вільний доступ до правосуддя та оскарження судових рішень. Для реалізації цих положень процесуальний закон має передбачати такі процедури подачі та розгляду апеляційних скарг на рішення місцевих судів, винесених в порядку судового контролю, які б максимально відповідали принципам змагальності та диспозитивності кримінального процесу, а також ефективному захисту конституційних прав учасників процесу. В дисертації запропоновано передбачити єдиний строк подачі апеляції 7 діб та визначити, що усі рішення в порядку судового контролю постановляються місцевими судами (у тому числі про арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку, яка згідно зі ст. 187 чинного КПК України вирішується нині апеляційним судом). Автором пропонується збільшити строки розгляду апеляцій до 7 діб.

У підрозділі 3.3 «Рішення апеляційного суду за результатами розгляду апеляцій на постанови судді, винесені в порядку судового контролю» досліджена правова природа судових рішень, постановлених апеляційним судом в результаті розгляду апеляцій.

Доведено, що апеляційна інстанція, переглядаючи рішення, постановлене в порядку судового контролю, може прийняти матеріали до свого провадження, розглянути їх по суті і у разі незгоди із рішенням місцевого суду дослідити необхідні матеріали і постановити своє рішення.

У дисертації наведена необхідність доповнити КПК України переліком підстав для скасування постанов судді у досудовому провадженні.