АДМІНІСТРАТИВНО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ СЛУЖБОЮ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації, публікації та структура дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративно – правового регулювання діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави» присвячено встановленню поняття та сутності правоохоронної функції держави, визначенню суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави, а також аналізу місця і значення Служби безпеки України серед них.

У підрозділі 1.1 «Поняття та зміст правоохоронної функції держави» зазначається, що держава зобов’язує всі свої органи та установи додержуватися вимоги захисту законних прав та інтересів громадян. Усі органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати заходи з підтримання законності та правопорядку в державі. Суворо додержуючись законів, забезпечуючи реалізацію громадянами своїх прав, відстоюючи законні державні інтереси, державні органи, тим самим, беруть участь у правоохоронній діяльності, тобто сприяють охороні права від порушень.

Підкреслюється, що охоронна функція права — це обумовлений соціальним призначенням напрямок правового впливу, націлений на охорону загальнозначущих, найважливіших суспільних відносин, їх недоторканність. Охоронну функцію права реалізує правоохоронна діяльність держави. У зв’язку з цим, зроблено висновок, що правоохоронна функція держави — це забезпечений системою необхідних ресурсів комплексний напрямок діяльності держави, який об’єднує низку заходів (у тому числі примусових), заснованих на принципах справедливості та ефективності, спрямованих на безконфліктну реалізацію прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, забезпечення соціальної злагоди.

Наголошується, що правоохоронна функція є однією з самостійних функцій держави, яка реалізується законодавчою, виконавчою та судовою владою. До її особливостей віднесено наступні:

- є самостійним і пріоритетним напрямом державної діяльності;

- здійснюється під час правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності компетентними суб’єктами виключно на основі чинного законодавства та у визначених ним межах;

- передбачає застосування державного примусу;

- реалізується у правоохоронній системі держави, елементами якої є: мета і завдання правоохорони; об’єкти правоохорони; охоронні правові норми; суб’єкти правоохорони; правоохоронну діяльність; правоохоронні відносини; реалізується переважно у правових формах;

- її основним завданням є: охорона та захист основ конституційного устрою, прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, боротьба із правопорушеннями, зміцнення законності та правопорядку.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правове регулювання видів правоохоронної функції держави» здійснюється класифікація правоохоронних функцій держави. Так, за їх значенням усі правоохоронні функції пропонується поділити на головні та додаткові. Встановлено, що до головних правоохоронних функцій належать ті, які безпосередньо пов’язані з боротьбою із злочинністю та правопорушеннями, що тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права. З огляду на це, зроблено висновок, що боротьба зі злочинністю передбачає три основні напрямки: 1) загальна організація боротьби; 2) профілактика злочинності; 3) власне правоохоронна діяльність.

Зазначається, що загальна організація боротьби зі злочинністю, як правило, включає в себе певну інформаційно-аналітичну діяльність, кримінологічне прогнозування, визначення стратегії й тактики, прийняття, реалізацію програм боротьби зі злочинністю, координацію цієї діяльності, прийняття законів у сфері боротьби зі злочинністю, організацію відповідних наукових досліджень. Підкреслюється, що загальна організація реалізації правоохоронної функції держави у цьому напрямку є компетенцією Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально створених міжвідомчих органів.

Наголошено на тому, що суб’єктами реалізації такого виду правоохоронної функції держави як профілактика злочинності, є як вищевказані вищі органи державної влади, так і спеціально створені державні органи. Безпосередньо правоохоронною діяльністю займаються лише спеціально утворені державні органи.

У підрозділі 1.3 «Служба безпеки України як суб’єкт реалізації правоохоронної функції держави» наголошується, що після проголошення незалежності України відразу постало питання про необхідність реформування колишньої союзно-республіканської системи органів державної безпеки. 20 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про створення Служби національної безпеки України», а 25 березня 1992 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Службу безпеки України», який став ще одним підтвердженням курсу на побудову правової, демократичної держави. Зазначається, що створена як принципово новий правоохоронний орган спеціального призначення, СБУ посіла належне їй місце в системі суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави.

У рамках реалізації правоохоронної функції держави Служба безпеки України виконує завдання із захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувальної діяльності іноземних спецслужб, підривних посягань з боку окремих організацій та осіб. Крім того, виконується робота щодо запобігання, виявлення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління, економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм реалізації Службою безпеки України правоохоронної функції держави» містить три підрозділи, в яких визначаються компетенція та повноваження Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави, аналізуються адміністративно-правові форми і адміністративно-правові методи реалізації Службою безпеки України правоохоронної функції держави.

У підрозділі 2.1 «Компетенція і повноваження Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави» наголошується, що на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Служби безпеки України, можна зробити висновок про два загальні основні напрями її діяльності щодо реалізації правоохоронної функції держави: 1) діяльність, метою якої є захищеність держави, людини і суспільства від зовнішніх загроз та 2) діяльність, метою якої є захищеність держави, людини і суспільства від внутрішніх загроз.

Підкреслено, що для охорони та захисту суверенітету держави, Служба безпеки України здійснює комплекс оперативно-службових та слідчих заходів, спрямованих на запобігання, виявлення, припинення посягань на державний суверенітет та мінімізацію їх наслідків. Крім того, Служба безпеки України веде боротьбу із злочинами, що посягають на державний суверенітет, шляхом проведення оперативно-розшукових заходів у цьому напрямку; збирає інформацію про діяльність організацій, які становлять небезпеку для державного суверенітету; здійснює досудове слідство; взаємодіє із іншими правоохоронними органами.

Вказується, що функції оперативно-службової діяльності СБУ щодо забезпечення зовнішньої безпеки держави реалізуються шляхом вилучення, аналітичної обробки оперативно-розшукової інформації, проведення дізнання та слідства, здійснення спеціальних заходів, спрямованих на підтримку національних інтересів і державної політики України в економічній, політичній, військово-технічній, екологічній, інформаційній та інших сферах.

Зроблено висновок, що компетенцію Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави слід визначити як синонімічні за змістом та призначенням дії, які є похідними від її завдань і відповідно до яких формуються її повноваження.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правові форми реалізації Службою безпеки України правоохоронної функції держави» підкреслюється, що реалізацію правоохоронної функції держави Службою безпеки України потрібно розглядати в єдності змісту і форми. Наголошується, що під час визначення форм діяльності Служби безпеки України необхідно враховувати те, що кожний структурний підрозділ, який входить у систему СБУ, має свої специфічні завдання і форми їх розв’язання.

Акцентовано увагу на тому, що в основі діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави лежать загальні форми реалізації правоохоронної функції держави та форми управління. До форм реалізації правоохоронної функції держави віднесено: правотворчу, правовиконавчу, оперативно-виконавчу, управлінсько-виконавчу (правозастосовну), правоохоронну (правозабезпечувальну) діяльність.

Підкреслюється, що під формою управління в СБУ необхідно розуміти визначені у нормативно-правових актах способи зовнішнього оформлення прийомів впливу суб’єкта управління на об’єкт управління, за допомогою яких досягаються цілі управління. Форми управлінської діяльності в СБУ опосередковані змістом нормативно-правових актів, які закріплюють правовий статус зазначеної сукупності органів і мають обиратися суб’єктом управління з урахуванням певних закономірностей.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правові методи реалізації правоохоронної функції держави Службою безпеки України» вказується, що методами реалізації правоохоронної функції держави Службою безпеки України можна визнати різноманітні засоби, прийоми і способи, за допомогою яких СБУ здійснює вплив на суспільні відносини з метою реалізації правоохоронної функції держави у сфері забезпечення національної безпеки, охорони національної економіки України, протидії терористичним проявам, недопущення корупції та боротьби з організованою злочинністю. Основними у цій сфері є методи переконання і примусу. Наголошено, що вони є загальними універсальними методами, можуть конкретизуватись в інших методах, зокрема в адміністративних, соціально-психологічних, економічних.

Підкреслюється, що форми й методи діяльності Служби безпеки України у реалізації правоохоронної функції держави залежать від умов життя нашого суспільства, а тому можуть змінюватися та вдосконалюватися на шляху його демократизації, переростання у дійсно громадське суспільство, властиве правовій державі. Вони перебувають у тісному зв’язку, що й дозволяє ефективно впливати на поведінку людини. Форма дає уявлення про шляхи діяльності, якими Служба безпеки України здійснює вплив на об’єкт. Метод відображає, які засоби та прийоми при цьому використовуються.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення діяльності служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави» складається з двох підрозділів та присвячений аналізу механізму захисту прав і свобод людини як пріоритетного завдання в діяльності Служби безпеки України, а також визначенню шляхів удосконалення практичної діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави.

У підрозділі 3.1 «Захист прав і свобод людини як пріоритетне завдання в діяльності Служби безпеки України» наголошується, що в Україні забезпечення прав та свобод людини і громадянина є одним з основних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України. Підкреслюється, що прагнення української держави стати повноправним членом світового співтовариства спрямоване на зміщення векторів діяльності правоохоронних органів з метою першочергового забезпечення ними національних конституційних норм та світових стандартів дотримання прав та свобод людини.

За сучасних умов ефективне забезпечення прав та свобод людини у правоохоронній діяльності СБУ вимагає концептуально нових підходів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад їх функціонування, зокрема, гуманізацію діяльності та підвищення її авторитету, побудову відносин між Службою безпеки України і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав та свобод людини тощо. Зазначено, що в системі державних органів України, які реалізують повноваження із забезпечення прав людини, Служба безпеки України займає особливе місце, що пов’язано, передусім, з її правоохоронним статусом як державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Запропоновано наступну класифікацію прав і свобод людини на підставі їх функціонального забезпечення Службою безпеки України: перша група - права та свободи, забезпечення яких здійснюється винятково Службою безпеки України або спільно з іншими державними органами за ініціативою СБУ; друга група - права та свободи, до забезпечення яких СБУ залучає інші державні органи та установи; третя група - права та свободи, забезпечення яких покладено на інші державні інституції, а Служба безпеки України забезпечує їх у межах покладених на них функцій захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності тощо.

Пропонується окрім основної діяльності Служби безпеки України із захисту держави від протиправних посягань надати їй ознаки організації, що слугує людині для забезпечення її прав та свобод. Важливими функціями Служби безпеки України в цьому напрямку стали б надання допомоги людям у відновленні порушених прав та свобод у надзвичайних ситуаціях тощо.

У підрозділі 3.2. «Шляхи удосконалення практичної діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави» наголошується, що діяльність спецслужб зазвичай полягає у контррозвідувальній протидії розвідувальній діяльності, а також боротьбі з закордонними антидержавними проявами, різного роду рухами, що мають антиконституційну спрямованість. Все це - специфічні функції Служби безпеки України , які значно відрізняються від функцій інших правоохоронних органів. З цього випливає, що повноваження спецслужб також мають бути специфічними. У зв’язку з цим, пропонується закріпити відповідний статус в законодавстві.

Акцентовано увагу на необхідності суттєвого коригування кадрової політики Служби безпеки України в питанні підбору та розстановки керівного складу. Підкреслюється, що сьогодні існує необхідність посилення уваги до формування якісного кадрового резерву й попередньої перевірки кандидатів на службу. Для цього пропонується впровадити застосування до кандидатів на службу у СБУ прогресивних методів, які успішно використовуються у спецслужбах багатьох країн, найефективнішим з яких є поліграф («детектор брехні»).

Зроблено висновок, що на сьогоднішній день є передчасним перетворення Служби безпеки України на суто контррозвідувальний орган без правоохоронних функцій. Зважаючи на існуючі сьогодні загрози основам національної державності, запропоновано максимально зосередити зусилля на протидії, ефективність якої буде знижена у випадку руйнування інтегрованої системи оперативних заходів та дізнання, що існує в Службі безпеки України.