ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНОГО НАГЛЯДУ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1. «Загальна характеристика державної служби в органах державного пожежного нагляду» складається з трьох підрозділів, в яких визначається поняття, принципи державної служби в органах ДПН та види державних службовців в органах ДПН, здійснюється загальна характеристика законодавства про державну службу в органах ДПН.

У підрозділі 1.1. «Поняття та принципи державної служби в органах державного пожежного нагляду» підкреслено, що служба в державних органах та організаціях є одним із видів соціальної діяльності людей. Державна служба – це механізм досягнення цілей та вирішення завдань держави. Виконуючи свої функції, державна служба має стати таким інститутом, через який реалізується демократична сутність держави, підтримується нормальна життєдіяльність суспільства, а державний апарат слугує потребам суспільного розвитку. Державна служба має поєднувати конституційно зафіксовані наміри та цілі держави, її структури, відносини та зв’язки з кадровим потенціалом держави, втілювати їх в суспільне життя.

Характеристика інституту державної служби, її функцій, завдань та мети дало можливість окреслити специфічні ознаки державної служби в органах ДПН, за результати чого сформульовано авторське визначення останньої.

Обґрунтовано, що принципи права, конституційні принципи, принципи адміністративного права і публічного управління є основними положеннями, що визначають об’єктивні закономірності та напрямки реалізації державної влади, функцій і завдань її органів, мають пріоритетне значення для становлення, розвитку, організації та функціонування державної служби у цілому та державно-службових відносин зокрема.

Аналіз позицій науковців щодо класифікації принципів державної служби дав підстави до визначення принципів державної служби в органах ДПН. Запропоновано принципи державної служби в органах ДПН поділити на три групи: 1) загальні, які в свою чергу об’єднують: загально-правові принципи, конституційні принципи, загальні принципи публічного управління; 2) особливі; 3) спеціальні.

У підрозділі 1.2. «Види державних службовців в органах державного пожежного нагляду» наголошено, що службовці органів ДПН повною мірою відповідають вимогам, що висуваються до посад державної служби.

Проведено розподіл державних службовців органів ДПН на групи залежно від конкретних критеріїв, класифікованих на основні і додаткові.

При цьому обґрунтовано, що класифікація державних службовців в органах ДПН служить основою при: розробці їх посадових інструкцій, які закріплюють обов’язки, права і відповідальність; підборі та розстановці кадрів, здійсненні контролю за правильністю їх використання відповідно до отриманої спеціальності та кваліфікації; атестації державних службовців органів ДПН, інших видах оцінювання їх діяльності; формуванні дієвого кадрового резерву в органах ДПН; організації стажування; розробці та вдосконаленні програм підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; вирішенні питання про перерозподіл праці між державними службовцями; визначені міри та заходів їх відповідальності за скоєння правопорушень, пов’язаних зі службовою діяльністю.

У підрозділі 1.3. «Загальна характеристика законодавства про державну службу в органах державного пожежного нагляду» визначено, що питання державної служби в органах ДПН регулюють законодавчі, підзаконні та відомчі нормативні акти, різні за юридичною силою, сферою дії, формою вираження, обсягом та предметом регулювання. Сукупність правових норм, що регламентують державну службу запропоновано об’єднати у дві групи: матеріальні правові норми, які визначають основні статичні положення, що зумовлюють основні риси державної служби (поняття державної служби; принципи державної служби; правовий статус державних службовців тощо); процедурні норми, які визначають порядок застосування відповідних матеріальних норм (порядок вступу на державну службу та її проходження, оцінювання державних службовців, ротація кадрів, присвоєння спеціальних звань, дисциплінарне провадження тощо).

Автором обґрунтовано позицію, згідно з якою законодавство про державну службу в органах ДПН доцільно поділити на загальне та спеціальне, останнє з яких є похідним відносно першого, має комплексний характер, оскільки складається із норм різних галузей права, провідне місце серед яких займають адміністративно-правові норми, які регулюють організацію державної служби в органах ДПН, визначають адміністративно-правовий статус державних службовців цього органу виконавчої влади, а також гарантії та процедури їх реалізації.

Розділ 2 «Адміністративно-правове регулювання відносин щодо проходження державної служби в органах державного пожежного нагляду» містить чотири підрозділи, в яких піддані науковому аналізу суспільні відносини щодо вступу на службу, умов просування по службі, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, припинення державної служби в органах ДПН.

У підрозділі 2.1. «Вступ на державну службу в органи державного пожежного нагляду» зауважується, що виявлення під час вступу на службу в органах ДПН всього комплексу вимог юридичного складу, який охоплює перший етап проходження служби, є умовою забезпечення в майбутньому належного виконання службовцем покладених на нього завдань, функцій та обов’язків, реалізації наданих йому повноважень. Окреслено особливості вступу на службу в органах ДПН.

Дисертантом підкреслюється, що основним напрямком вдосконалення процедури вступу на державну службу в органи ДПН є її подальша деталізація, приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України з питань державної служби та належне правове закріплення в нормативно-правових актах, якими регламентований процес проходження служби в органах ДПН.

У підрозділі 2.2. «Умови просування по службі в органах державного пожежного нагляду» наголошується, що наразі вчені не дійшли єдиної думки щодо змісту поняття «просування по державній службі» та його співвідношення з поняттями «проходження державної служби» та «кар’єра державних службовців». Разом з тим дисертант відстоює позицію, що поняття просування по службі співвідноситься з поняттям проходження державної служби як сам процес здійснення службової кар’єри державним службовцем. Сформульовано поняття та запропоновано структуру кар’єри державних службовців органів ДПН, що дало можливість визначити поняття просування по службі в органах ДПН.

Окрему увагу приділено завданням управління просуванням державних службовців органів ДПН, до яких віднесено: співвідношення цілей системи органів ДПН, її структурних підрозділів та окремого службовця; планування кар’єри конкретного службовця з врахуванням його потреб та ситуації; забезпечення відкритості процесу управління кар’єрою; підвищення якості планування кар’єри; визначення шляхів просування, які дозволяють задовольнити кількісні та якісні потреби органів ДПН у персоналі.

У підрозділі 2.3. «Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів органів державного пожежного нагляду» досліджено розвиток системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів органів ДПН.

Підкреслюється, що ефективність функціонування органів ДПН залежить від рівня професійної майстерності кадрів, що значним чином залежить від науково обґрунтованої організації професійного навчання (підготовки).

До основних завдань професійного навчання службовців органів ДПН віднесено: навчання працівників умілому виконанню службових обов’язків; забезпечення постійної готовності до виконання повсякденних службових завдань; виховання високих моральних якостей, почуття особистої відповідальності за виконання посадових обов’язків; удосконалення навиків керівного складу у навчанні підлеглих щодо впровадження в практику службової діяльності досягнень науки і техніки, передових форм і методів роботи та основ наукової організації праці.

Пропонується авторське визначення понять «перепідготовка» та «підвищення кваліфікації» у контексті їх професійної підготовки персоналу органів ДПН.

У підрозділі 2.4. «Припинення державної служби в органах державного пожежного нагляду» зазначається, що припинення державної служби в органах ДПН є правовою формою відображення звільнення зі служби в органах ДПН. Останнє в свою чергу складається із трьох основних етапів: ухвалення рішення про звільнення; оформлення й узгодження документів на звільнення; оформлення факту припинення відносин з органом ДПН і факультативної – оскарження.

Обґрунтовано, що припинення служби може відбутися лише за підстав, передбачених законом, що становлять конкретні юридичні факти. Залежно від обставин, що послужили причиною, всі підстави припинення служби можуть бути об’єднані у дві групи: позитивні та негативні. Окремо підкреслено, що звільнення має відбуватися з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст по кожній підставі звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням звільненої особи на службі в органах ДПН.

Звільнення з органів ДПН може бути здійснене з ініціативи: працівника; керівника органу ДПН, а також за обставин, що не залежать від волі сторін (з ініціативи органу, що не є стороною правовідносин).

Припинення державної служби в органах ДПН супроводжується втратою прав і обов’язків сторонами правовідносин, а саме: орган ДПН втрачає права на використання професійних можливостей працівника в інтересах служби, а працівник втрачає можливість виконувати службові обов’язки в органі ДПН, одержувати за це грошову винагороду й користуватися іншими, пов’язаними зі службою правами та пільгами.

Розділ 3. «Шляхи удосконалення правового регулювання відносин щодо проходження державної служби в органах державного пожежного нагляду» містить два підрозділи, де знайшли своє відображення напрямки розвитку та можливості адаптації зарубіжного досвіду правового регулювання відносин щодо проходження державної служби в органах державного пожежного нагляду.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід правового регулювання проходження служби в органах державного пожежного нагляду» знайшла відображення характеристика правового регулювання проходження державної служби на прикладі європейських країн (Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії, Польщі, Чехії, Болгарії, Литви та інших). Відмічається, що правова система останніх не має уніфікованого підходу до правового регулювання питань проходження державної служби взагалі та в органах ДПН зокрема. Водночас в європейських країнах простежується тенденція до уніфікації термінологічного апарату інституту державної служби, вироблення та впровадження єдиних стандартів правового регулювання проходження державної служби, що багато у чому пояснюється членством останніх в Європейському Союзі.

Становлення основ правового регулювання проходження державної служби залежить від умов, в яких формувалась публічна влада в певній країні, що дозволяє виділити декілька типів правового регулювання проходження державної служби, зокрема, централізоване регулювання (Франція), децентралізоване регулювання (Німеччина), приватноправове регулювання (Швейцарія), прецедентне регулювання (Великобританія). Окремо підкреслено, що в європейських країнах коло державних службовців є дуже широким, і включає в себе службовців законодавчих органів, органів виконавчої влади та судових органів, професійних суддів, професійних військовослужбовців, вчителів та викладачів вищих навчальних закладів, лікарів державних закладів охорони здоров’я тощо.

Наголошено, що у більшості європейських країн система державної служби політично підпорядкована уряду країни, а функціональне керівництво проходженням державної служби здійснює адміністрація державної служби, що дозволяє оптимізувати управління службою та уніфікувати правове регулювання проходження державної служби.

На підставі проведеного дослідження формулюються конкретні напрямки адаптації європейського досвіду правового регулювання проходження державної служби в Україні.

У підрозділі 3.2. «Напрямки розвитку правового регулювання відносин щодо проходження державної служби в органах державного пожежного нагляду» в результаті аналізу чинного законодавства про державну службу в органах ДПН зроблено висновок, що воно не повною мірою задовольняє зростаючі потреби забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, ефективного виконання завдань та функцій держави, не відповідає рівню зрілості громадянського суспільства й визначеним перспективам його розвитку. Це в свою чергу негативно відображається на ефективності та результативності проходження державної служби.

Сформульовано і охарактеризовано основні напрями розвитку правового регулювання відносин щодо проходження державної служби в органах ДПН, зокрема такі: розробка і прийняття нових нормативних актів; внесення змін і доповнень до чинних нормативних актів з метою удосконалення останніх; підвищення рівня професійної підготовки працівників органів ДПН тощо.