АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок із науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, надається апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика адміністративно-правової діяльності господарських судів» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються основоположні засади адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів.

У підрозділі 1.1 «Межі адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів» зазначено, що норми адміністративного права регулюють широкі суспільні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання та публічною адміністрацією, між вищими та підпорядкованими їм органами і посадовими особами господарських судів.

Виходячи з таких позицій здобувачем визначено межі адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів: адміністративно-правові відносини, які виникають при утворенні і ліквідації Президентом України господарських судів; добір суддів господарських судів; підбір і розстановка на посади державних службовців апарату господарських судів; визначення меж адміністративних повноважень суддів, які обіймають адміністративні посади; забезпечення особистого прийому громадян, що здійснюється посадовими особами господарських судів, крім процесуальних питань господарського судочинства; діяльність органів суддівського самоврядування в системі господарських судів України; забезпечення доступу до публічної інформації; забезпечення безпеки суддів господарських судів, пропускного режиму в адміністративних будівлях суду та громадського порядку в них, що здійснюється спеціальним суб’єктом публічної адміністрації – підрозділом судової міліції «Грифон»; спеціальна дисциплінарна відповідальність суддів; забезпечення матеріально-технічних операцій у діяльності господарських судів, які розподіляються між головою відповідного господарського суду та територіальним органом Державної судової адміністрації України.

У підрозділі 1.2 «Принципи адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів» дисертантом на основі аналізу міжнародних і вітчизняних джерел права виявлено об’єктивні високогуманні засади діяльності господарських судів.

Зазначено, що вагомим надбанням для суддів вітчизняних господарських судів є основні принципи діяльності судових органів, що визначені наддержавними правовими актами – резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р.; Монреальською універсальною декларацією про незалежність правосуддя (1983 р.); Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р.; Загальною (універсальною) хартією суддів, ухваленою 17 листопада 1999 р. Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань). Відповідно до них було сформовано засади, яких має дотримуватися вітчизняне суспільство під час здійснення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів.

Також дисертант критично проаналізував вихідні положення Закону України від 07 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів».
У результаті всього зазначеного здобувачем була розроблена авторська концепція принципів адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів.

Підрозділ 1.3 «Адміністративно-правовий статус судді господарського суду» присвячено аналізу правосуб’єктності судді, його обов’язків і прав, незалежності, недоторканності та спеціальної дисциплінарної відповідальності, що визначають особливе місце і роль судді господарського суду як у системі господарського судочинства, так і вітчизняного суспільства в цілому.

Здобувач констатує, що суддя господарського суду є громадянином України, який відповідно до Конституції України та Закону України від 07 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з господарських судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

При цьому акцентується увага на незалежності судді господарського суду від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання під час здійснення правосуддя, здійсненні ним правосуддя виключно на основі Конституції та законів України, дотриманні принципу верховенства права.

Також у цьому підрозділі розкрито права та зобов’язання судді,
зокрема, щодо своєчасного, справедливого та неупередженого розгляду
і вирішення господарських справ, процедури недоторканності судді господарського суду та ін.

Розділ 2 «Особливості адміністративно-правового регулювання деяких сфер діяльності господарських судів» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю найбільш актуальних проблем регулювання суб’єктами публічної адміністрації діяльності господарських судів.

У підрозділі 2.1 «Адміністративна процедура призначення суддів господарських судів уперше» у процедурному аспекті розкрито здобутки і проблеми щодо призначення суддів господарських судів уперше.

Здобувач стверджує, що призначення суддів господарських судів через систему конкурсного відбору, який здійснюється чесно відповідно до розроблених ним спеціальних принципів, через етапи і стадії підбору кандидатів із кваліфікованих юристів зі стажем практичної роботи, проходження ними додаткового навчання у незалежній щодо інших органів державної влади школі суддів, проведення спеціалізованого конкурсу щодо відбору найбільш теоретично та практично підготовлених фахівців, через формальне затвердження Президентом України (або обрання Верховною Радою України), є найбільш вдалим способом формування суддівського корпусу господарських судів України.

Підрозділ 2.2 «Адміністративна діяльність суддівського самоврядування господарських судів» присвячено аналізу адміністративної діяльності суддівського самоврядування господарських судів.

Дисертантом виявлено, що адміністративна діяльність органів суддівського самоврядування господарських судів здійснюється на основі реалізації адміністративно-правих норм, передусім Конституції України, Закону України від 07 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів», інших законів України, а також власних підзаконних нормативно-правових та індивідуальних адміністративних актів, прийнятих рішеннями органів суддівського самоврядування.

Адміністративна діяльність органів суддівського самоврядування господарських судів виконується з певною публічною метою, а саме: сприяння створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності господарських судів, утвердження незалежності господарського судочинства від інших гілок влади, забезпечення захисту суддів господарських судів від втручання в їх діяльність, підвищення рівня роботи з кадрами в системі господарського судочинства, сприяння організаційній діяльності господарських судів, соціального захисту суддів господарських судів та їхніх сімей, а також вирішення інших питань, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням господарського правосуддя.

Адміністративна діяльність органів суддівського самоврядування господарських судів є специфічною правовою діяльністю, що визначається адміністративно-правим статусом суб’єкта публічної адміністрації – певного органу суддівського самоврядування системи господарських судів. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: збори суддів місцевого господарського суду, апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду та Верховного Суду України; ради суддів господарських судів; конференції суддів господарських судів; Раду суддів України; з’їзд суддів України.

Адміністративна діяльність органів суддівського самоврядування господарських судів за своєю юридичною природою є виконавчо-розпорядчою, в результаті чого органи суддівського самоврядування господарських судів забезпечують виконання Конституції України, Закону України від 07 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів», інших законів України у всій системі господарського судочинства, що безпосередньо не відносяться до здійснення господарського судочинства, а також видають власні підзаконні нормативно-правові акти, які є обов’язковими для виконання всіма службовими особами господарських судів, Державної судової адміністрації, а також суддів, які перебувають на адміністративних посадах.

У підрозділі 2.3 «Адміністративний контроль у сфері господарського судочинства» з’ясовано роль адміністративного контролю в аналізованій сфері.

Світова спільнота, не порушуючи принципу незалежності судової гілки влади, практично надала специфічним суб’єктам публічної адміністрації право адміністративного контролю за судовою гілкою влади – публічним органам суддівського самоврядування та вищим судам над місцевими. При цьому будь-які форми контролю законодавчої та виконавчої державної влади за судовою гілкою влади не допускаються взагалі.

Первиною формою адміністративного контролю, який здійснюється в системі господарського судочинства, є заходи, що здійснюються органами суддівського самоврядування щодо роботи конкретних господарських судів, зокрема суддів, які обіймають адміністративні посади в господарських судах, працівників апарату господарських судів.

Однією з форм адміністративного контролю у сфері адміністративного судочинства є організаційний контроль органів суддівського самоврядування за забезпеченням діяльності господарських судів Державною судовою адміністрацією України.

Механізм забезпечення адміністративного контролю, що здійснюється вищими судами за місцевими господарськими судами, полягає у перевірці повноти та своєчасності виконання ними планів роботи, що здійснюється шляхом надання методичної допомоги. З цією метою група з фахівців вищих судів безпосередньо здійснюють контрольні заходи, надають методичну допомогу, а у випадку виявлення недоліків пропонують заходи для їх усунення.

У підрозділі 2.4 «Адміністративні процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів господарських судів» розкрито етапи, стадії та дії визначених законом суб’єктів публічної адміністрації щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів господарських судів.

Спеціальна (адміністративна) дисциплінарна відповідність судді господарського суду – це накладення на нього дисциплінарного стягнення
за вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення вимог стосовно його статусу, посадових обов’язків
чи присяги судді.

При цьому здобувач звертає увагу, що потрібно відрізняти помилку судді, дію (бездіяльність), яка має зовнішні ознаки проступку, але позбавлена елемента вини, від підстав дисциплінарної відповідальності. Доводить, що формальне скасування або зміна судового рішення не має тягнути за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні.

Здобувачем доведено, що об’єктом дисциплінарного проступку судді господарського суду є суспільні відносини, які посягають на здійснення на засадах верховенства права суддями господарських судів господарського судочинства з метою захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, публічного інтересу держави та суспільства.

Предметом дисциплінарного проступку судді господарського суду є порушення ним вимог стосовно його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді. Об’єктивна сторона зазначеної категорії проступків характеризується протиправним діянням (дією чи бездіяльністю) та (але не обов’язково), суспільно небезпечними наслідками та причинним зв’язком між діянням і наслідками, а також такими ознаками, як місце, час, обставини; суб’єктом такого правопорушення може бути лише спеціальний суб’єкт – суддя системи господарських судів України. Щодо суб’єктивної сторони можна виокремити як умисну, так і необережну форму вини судді господарського суду.

Розділ 3 «Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів» складається з двох підрозділів, де узагальнюється зарубіжний досвід публічного регулювання діяльності судів, які розглядають економічні спори, та формуються шляхи удосконалення вітчизняного законодавства.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів» узагальнено передовий зарубіжний досвід публічного регулювання діяльності судів, що розглядають економічні спори.

При цьому дисертант виявив, що в Австрійській Республіці господарські справи розглядають спеціалізовані районні суди з комерційних питань у порядку цивільного судочинства та арбітражний суд, що перебуває у столиці Відні, до нижчої ланки судової системи належать дільничні суди, які розглядають спори про оренду та ін.; в Азербайджанській Республіці господарське судочинство здійснює Економічний суд Азербайджанської Республіки – як вищий судовий орган з розгляду економічних суперечок, як суди першої інстанції виступають спеціалізовані місцеві економічні суди; у Федеративній Республіці Бразилія господарські спори розглядаються судами загальної юрисдикції, при цьому цікавими для нас є такі компаративістичні запозичення: суддями можуть бути призначені особи, які мають 10-річний досвід юридичної практики; відставка судді обов’язкова за його недієздатності або досягнення 70-річчя; примусове відсторонення або зміщення судді з посади здійснюється за рішенням, яке приймається 2/3 голосів відповідного суду; в Державі Ізраїль господарські спори розглядаються світськими судами як загальної, так і спеціальної юрисдикції, окружний суд наділено компетенцією розглядати апеляції на рішення мирових судів та, як суд першої інстанції, – з питань, пов’язаних з економічними спорами, банкрутством; крім того в Державі Ізраїль  діє спеціальний транспортний суд. Судді призначаються Президентом держави за поданням Комітету з призначення суддів; в Королівстві Іспанія функціонує система господарсько-адміністративних трибуналів, яку очолює Центральний господарсько-адміністративний трибунал, вони розглядають господарські фінансові та податкові спори; Нідерландській моделі господарського судочинства широко притаманні інститути вирішення спорів громадськими арбітрами, що обираються за погодженням сторін з осіб, які є експертами в певній галузі; здійснення господарського судочинства у ФРН лягає на цивільний сектор загальних судів, зокрема на палату з торгових справ і фінансові суди, при цьому вирішення економічних справ здійснюється професійними суддями і народними засідателями колегіально, а у випадку незначних сум позовів – одноосібно.

У підрозділі 3.2 «Шляхи вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів України» сформовано зміни і доповнення до вітчизняного законодавства з метою забезпечення справедливого й ефективного господарського судочинства.

У зв’язку з тим, що відповідно до чинного законодавства порушується принцип оскаржуваності рішень ВККСУ на етапі проведення анонімного тестування (іспиту), запропоновано внести змінити до п. 3 ст. 29-2 Закону України від 15 січня 1998 р. № 22 «Про Вищу раду юстиції» та «Положення про порядок складення кандидатами на посаду судді анонімного тестування (іспиту) та методику його оцінювання».

Крім того дисертант вважає: у системі добору суддів господарських судів має бути впроваджено етап проведення психологічного відбору кандидатів на посаду судді; кваліфікаційний іспит для суддів господарських судів має складатися з таких дисциплін, як цивільне право; господарське право; господарське процесуальне право; з Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; написання і рецензування реферату з питань правознавства, підготовленого кандидатом на посаду судді, мають бути виключені з процедури призначення судді господарського суду як такі, що не відповідають низці принципів призначення суддів господарських судів – принципу призначення суддів самими суддями або радою суддів; принципу правової визначеності, об’єктивності й анонімності процедури добору та ін.