VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовується актуальність теми наукового дослідження; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається його мета і задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; досліджується емпірична база дослідження; розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів; їх апробація та публікації, наводяться відомості щодо структури та обсягу дисертації.

Розділ 1 «Доктринальні та нормативні джерела дослідження конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні» включає два підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Доктринальні джерела дослідження конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» розкривається бачення сутності джерел права на недоторканність житла людини і громадянина, розглядається коло монографій, підручників, посібників, наукових статей різних авторів в історичному розвитку, що висвітлюють конституційне право на недоторканність житла, дається їх аналіз та формулюються висновки і рекомендації щодо джерельної бази названого конституційного права. Їх дослідження присвячені розумінню поняття, змісту конституційного права на недоторканність житла людини та громадянина, їх гарантуванню та забезпеченню. При аналізі доктринальних джерел дослідження названого конституційного права вивчено думки різних авторів щодо поняття, класифікації чи змісту конституційних прав та елементів їх забезпечення і на цій основі узагальнено джерела конституційного права на недоторканність житла. З’ясовано, що в монографічних джерелах досліджуються поняття, зміст, види, гарантування та забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, окремих їх груп та окремих конституційних прав і свобод. Конституційне право на недоторканність житла та його забезпечення правоохоронними органами в Україні на монографічному рівні ще не досліджувалося. Наголошено на тому, що одним з видів доктринальних джерел, з яких можна отримати інформацію щодо розуміння названого конституційного права, є підручники з правознавства, теорії держави і права, конституційного, міжнародного, адміністративного, цивільного, муніципального права, державного будівництва і місцевого самоврядування, прав та свобод людини і громадянина. Підручники галузевих юридичних наук, включаючи конституційне право України і зарубіжних країн, є доктринальними джерелами інформації щодо поняття, змісту, гарантій забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина. Визначено, що навчальні посібники є самостійним доктринальним джерелом отримання знань про конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла. Аналіз наукових статей свідчить, що в Україні досліджуються окремі сторони поняття, ознак, змісту конституційного права на недоторканність житла, дається характеристика державних і недержавних правоохоронних органів, які здійснюють забезпечення реалізації названого конституційного права. Важливими джерелами для перевірки істини теоретичних висновків і пропозицій про конституційне право на недоторканність житла є юридична практика, що сприяє удосконаленню доктринальних і нормативних джерел дослідження.

У підрозділі 1.2. «Нормативні джерела дослідження конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» проведено аналіз нормативно-правового регулювання названого конституційного права в історичному і сучасному розумінні.

В історичному ракурсі конституційне право на недоторканність житла можна досліджувати в: а) рабовласницький період розвитку права; б) умовах середньовіччя; в) новий час; г) сучасних умовах. У рабовласницький період нормативно-правове регулювання права на недоторканність житла здійснювалося в законах: Хаммурапі – царя Вавілонії; Ману; Драконта; ХІІ таблиць та в інших нормативно-правових актах. Уже в період розвитку рабовласницького ладу існували судові органи, що розглядали заяви і скарги на порушення права недоторканності житла. Осіб, які були винні у вчиненні таких правопорушень, карали. В умовах середньовіччя нормативно-правовими документами, що закріплювали право на недоторканність житла, були: Велика хартія Вольностей 1215 р.; Петиція про права 1628 р.; Акт про краще забезпечення свободи підданих і про попередження ув'язнень за морями (Habeas corpus act) від 26.05.1679 р.; Білль про права від 13.02.1689 р.; Білль про права 1789-1791 рр. (перші десять поправок до Конституції США); Декларація прав людини і громадянина від 26.08.1789 р. та ін. У новий час та на початку ХХ століття право на недоторканність житла закріплювалось у нормативно-правових актах і гарантувалося державою. У сучасному розумінні нормативно-правове регулювання конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина здійснюється: міжнародними договорами; законами України; підзаконними нормативно-правовими актами. Джерелами, що регулюють право на недоторканність житла, є міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України. Так, Загальна декларація прав людини (ст. 12) проголошує, що ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод (ст. 8) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, у ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права закріплюється, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Серед законів, що закріплюють назване конституційне право, є: конституції зарубіжних країн; Конституція України; Закони України. Конституцією України передбачено право на недоторканність житла, яке полягає в тому, що ніхто не може без законних підстав увійти до житла проти волі осіб, які в ньому проживають. Проникнення до житла вважається правомірним за рішенням суду та в інший спосіб лише у крайніх випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна, наприклад за умов повені, пожежі. Подаються такі пропозиції: ч. 3 ст. 30 Конституції України викласти в такій редакції: «У невідкладних випадках, передбачених законами...» і далі по тексту. Далі названу статтю доповнити такою нормою: «Негайно, але не пізніше 24 годин, про невідкладний випадок проникнення у житло особи суб’єкти, що здійснили таке проникнення, письмово повідомляють прокурора, що здійснює нагляд на даній території». Назване конституційне право закріплено в наступних документах: КК України від 05.04.2001 р.; КПК України від 28.12.1960 р.; ЦК України від 16.01.2003 р.; ЦПК України від 18.03.2004 р.; КУпАП від 07.12.1984 р.; КАС України від 06.07.2005 р.; ЖК України від 30.06.1983 р. та законах України: «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх».

Розглянувши доктринальні і нормативні джерела конституційного права на недоторканність житла, дається визначення поняття «нормативно-правове регулювання права на недоторканність житла» (це діяльність міжнародних органів та внутрішніх національних структур по створенню правових норм, які закріплюють можливості людини і громадянина на недоторканність житла, викладення їх в міжнародних актах, Конституції та законах України, підзаконних нормативно-правових актах та гарантування недопущення незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, крім наявності вмотивованого рішення суду чи невідкладних випадків) та пропозиції щодо удосконалення законодавства (ч. 3 ст. 30 Конституції України викласти в наступній редакції: «У невідкладних випадках, передбачених законами...» і далі по тексту. Рекомендується ст. 30 Конституції України доповнити такою нормою: «Негайно, але не пізніше 24 годин, про невідкладний випадок проникнення у житло особи суб’єкти, що здійснили таке проникнення, письмово повідомляють прокурора, що здійснює нагляд на даній території»).

Розділ 2 «Поняття, зміст та гарантії реалізації конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні» включає три підрозділи.

Підрозділ 2.1. «Поняття та ознаки конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» розкриває, що право на недоторканність житла в Україні у науці конституційного права залишається недостатньо дослідженим. Проблема полягає у невизначеності його поняття, ознак та видів. Характеризуючи поняття конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина, можна виділити загальні і спеціальні його ознаки. До загальних ознак, якими наділені усі конституційні права людини і громадянина, відносяться: має власний зміст; закріплене окремою статтею Конституції та має найвищу юридичну силу; спрямоване на утвердження України як демократичної, соціальної, правової держави. Перелік ознак даного конституційного права можна розширити. Спеціальними (власними) ознаками названого права є те, що воно: установлене міжнародними стандартами та Конституцією України (ст. 30); належить кожному (людині і громадянину); передбачає юридичну і фактичну можливість діяти у своєму житлі на власний розсуд, якщо це не буде завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам держави і суспільства; закріплює реальну можливість уповноваженої особи відхиляти будь-які намагання вторгнення у житло; дозволяє у визначених законом випадках уповноваженим на те органам та посадовим особам обмежувати його реалізацію громадянами; забезпечує його носієві правову можливість вимагати від держави та місцевого самоврядування його охорони, захисту і поновлення, у разі його порушення; забезпечує можливість реалізації права на недоторканність житла та права на особисту недоторканність в житлі.

Конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла можна визначити з об’єктивної сторони, як встановлені та гарантовані державою правові можливості кожній особі, яка законно проживає в житлі, щодо забезпечення режиму відносної недоторканності житла, особистого життя у житлі та свободи правомірної поведінки у ньому; з суб’єктивної сторони, це встановлене та гарантоване Конституцією України громадянське право кожного діяти у своєму житлі на власний розсуд, поважаючи при цьому права інших осіб, відхиляти будь-які намагання вторгнення у житло поза власною волею, окрім випадків, передбачених чинним законодавством, вимагати від держави охорони, захисту та поновлення порушеного права, що забезпечує можливість реалізації права на житло та на особисту недоторканність в житлі.

Здобувач вважає, що конституційне право на недоторканність житла людини і громадянина відноситься до громадянських прав і свобод. Воно може групуватися за різними критеріями, залежно від: 1) суб’єктів його можна поділити на конституційне право: людини, громадянина; 2) виду суб’єкта його поділяють на конституційне право недоторканності житла: власника будинку (його частини), житлової квартири; наймача (орендаря) будинку чи квартири; члена житлово-будівельного кооперативу; членів сім’ї названих осіб, що проживають з ними разом, та інших осіб. За черговістю включення до конституцій право на недоторканність житла відноситься до права першого покоління. За характером утворення право на недоторканність житла є конституційним правом. За ступенем його абсолютизації воно відноситься до прав, що підлягають обмеженню. Залежно від об’єкта недоторканності можна виділити: недоторканність житла; недоторканність особи в житлі; недоторканність різноманітних таємниць в житлі (листів, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції). За часом реалізації право на недоторканність житла є правом, що постійно реалізується. За способом закріплення право на недоторканність житла прямо закріплене в Конституції України. Відомі й інші критерії класифікації названого права.

У підрозділі 2.2. «Зміст конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» досліджується зміст названого конституційного права. На думку автора, зміст конституційного права на недоторканність житла включає можливості: вільно, на власний розсуд поводитися у житлі, діяти так, як заманеться, лише з тим застереженням, щоб не порушувати чиїхось прав та вимог чинного законодавства; вимагати від усіх сторонніх осіб не порушувати недоторканність його житла та іншого володіння, тобто не заходити у нього, не оглядати, не обшукувати, не змінювати його і т.ін.; скаржитися до відповідних органів державної влади чи посадових осіб у разі порушення будь-ким його права на недоторканність житла та вимагати від них припинення порушення, відшкодування завданих збитків та поновлення порушеного права; користуватися соціальним благом недоторканності свого житла та іншого володіння, тобто реально відчувати правову можливість безпечного перебування у власному житлі, непорушності у ньому обстановки і т.ін., а також відчувати реальну можливість звернутися за захистом у відповідні органи держави при найменшому порушенні вказаного права, або застосовувати усі законні засоби самозахисту. Отже, зміст конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина – це система суб’єктивних можливостей уповноваженого і зобов’язаних суб’єктів, що полягає у встановленій міжнародними документами, Конституцією і законами України та гарантованій державою правовій діяльності особи, яка законно проживає у житлі, забезпечити режим недоторканності житла, особистого життя та свободи правомірної поведінки у житлі.

Підрозділ 2.3. «Гарантії реалізації конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» присвячено аналізу нормативних і організаційних гарантій названого конституційного права. Ознаками гарантій конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла є: а) сприятливі умови та правові засоби; б) передбачення названих гарантій міжнародними стандартами, нормами Конституції і законів України; в) забезпечення за допомогою гарантій реалізації конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла.

Отже, гарантії конституційного права на недоторканність житла – це закріплені міжнародними стандартами, Конституцією України і деталізовані у законах України сприятливі умови та правові засоби за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла. Розрізняють два основних види гарантій реалізації конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина нормативні та організаційні. До нормативних гарантій конституційного права на недоторканність житла, на нашу думку, відносяться умови і засоби, що закріплені у правових нормах: міжнародно-правових документів: а) які закріплюють становлення та розвиток принципів прав і свобод людини; б) універсального і регіонального характеру.

Організаційними гарантіями конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла є організація діяльності органів і посадових осіб держави та суб’єктів громадянського суспільства щодо створення умов та здійснення засобів для забезпечення названого права.

Розділ 3. «Забезпечення правоохоронними органами конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні» включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Поняття і зміст забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» визначається, що забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла – це діяльність судових органів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших щодо своєчасного реагування на порушення названого конституційного права, надання правової допомоги особам у процесі реалізації ними вищеназваного права, проведення профілактичної роботи щодо створення сприятливих умов для реалізації права на недоторканність житла, дотримання режиму законності при здійснення оглядів і обшуків в житлі та іншому володінні особи, охорона і захист названого права та його відновлення і відшкодування завданих збитків. Систему правоохоронних органів, які здійснюють діяльність по забезпеченню конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла, складають: судові органи; органи прокуратури; органи дізнання і досудового слідства; інші правоохоронні органи. Органами дізнання є: 1) органи: внутрішніх справ; податкової міліції; служби безпеки; митної служби; державного пожежного нагляду; прикордонної служби; 2) начальники: органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники; установ виконання покарань; слідчих ізоляторів; лікувально-трудових профілакторіїв; 3) командири кораблів; 4) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. До органів досудового слідства відносяться слідчі: прокуратури; органів внутрішніх справ; податкової міліції; служби безпеки України. До інших правоохоронних органів, які забезпечують конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла, можна віднести: органи, що проводять оперативно-розшукову діяльність; адвокатури і адвокатів; нотаріальні контори і нотаріусів.

Зміст забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла включає: створення умов для законного проведення оглядів і обшуків при наявності вмотивованого рішення суду і відповідно до норм КПК України; охорона від незаконних проникнень до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла людини і громадянина; захист кожного від незаконних проникнень в житло, обшуків і оглядів та інших порушень недоторканності житла особи, порушення та розслідування кримінальних справ про порушення недоторканності житла; здійснення передбачених законодавством дій щодо відновлення порушеного права на недоторканність житла та відшкодування спричинених збитків.

У підрозділі 3.2. «Повноваження правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» досліджувалися 1) права і обов’язки: судів і суддів; прокурорів і прокуратури; органів дізнання і досудового слідства; інших правоохоронних органів; 2) сформульовано висновки і рекомендації щодо компетенції правоохоронних органів по забезпеченню вищезгаданого конституційного права. Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції мають передбачені Конституцією і законами України права і обов’язки щодо забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина як шляхом розгляду конкретних справ, так і шляхом надання згоди на проведення обшуків, оглядів і виїмок у житлі та іншому володінні особи. Органи прокуратури (як складова системи правоохоронних органів) здійснюють свої повноваження по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла при створенні умов для його реалізації, охороні і захисту від правопорушень та при поновленні порушеного права як державний обвинувач, представник інтересів держави і людини у суді та при здійсненні нагляду за додержанням законів. Повноваження органів дізнання і досудового слідства по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина закріплені в КПК України при проведенні дізнання і досудового слідства по ст. ст. 162, 163, 182, 185, 186, 187 КК України. Оперативно-розшукові заходи, як і слідчі дії, спрямовані на виявлення, фіксацію і використання доказів по кримінальних справах у процесі їх розслідування та забезпечення конституційного права на недоторканність житла. Тільки за умови законного отримання і процесуальної фіксації доказів, здобутих шляхом оперативно-розшукових заходів, можливе їх використання як кримінально-процесуальних доказів по кримінальних справах щодо злочинів, якими порушується конституційне право на недоторканність житла. Адвокатура і адвокати в Україні мають закріплені Конституцією і деталізовані у законах України повноваження щодо забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. потребує удосконалення по напрямах, які висвітлені у дисертації. Конституційне право на недоторканність житла людини і громадянина забезпечується нотаріусами (приватними і державними) при здійсненні нотаріальних дій у відповідності з повноваженнями, закріпленими законодавством України. Подаються такі пропозиції: внести зміни до норм КПК України, які б відповідали Конституції України, де замість терміна «постанова судді» (ст. ст. 177, 185, 187, 190 КПК України) передбачити термін «за рішенням суду». У ст. 294 КУпАП слід закріпити норму про те, що «на рішення суду по розглянутих скаргах протягом десяти днів з дня його доведення до особи, що оскаржувала постанову про адміністративне стягнення, може бути подано апеляційну скаргу». На думку автора, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» слід доповнити принципом «додержання прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина».

У підрозділі 3.3. «Форми і методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина» запропоновано і обґрунтовано форми і методи діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення конституційного права на недоторканність житла та сформульовано висновки і рекомендації щодо його подальших досліджень.

Форми і методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні – це закріплені у Конституції України і деталізовані у поточному законодавстві конкретні види їх діяльності, засоби, способи і прийоми, за допомогою яких вони створюють сприятливі умови для здійснення конституційного права на недоторканність житла, охороняють і захищають його від правопорушень та беруть участь у поновленні порушеного права і відшкодуванні збитків. До ознак зазначених форм і методів відносяться: закріплення їх у Конституції України та деталізація у поточному законодавстві; це конкретні види діяльності правоохоронних органів, їх засоби, способи і прийоми; застосовуються судовими, прокурорськими органами, органами дізнання і досудового слідства, іншими правоохоронними органами; для створення сприятливих умов для здійснення конституційного права на недоторканність житла, охорони і захисту його від правопорушень та участі у поновленні порушеного права і відшкодуванні збитків. Суди загальної юрисдикції забезпечуючи назване конституційне право, здійснюють такі форми діяльності: правоохоронну, праводотримання, правовикористання, правовиконання, правозастосування, проведення засідань. Серед методів суди використовують, зокрема, переконання і примус, розгляд звернень громадян щодо недоторканності житла. Прокуратура при забезпеченні конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина здійснює такі правові форми як протест, припис, подання, постанову та методи переконання і примусу, планування роботи, роботу зі зверненням громадян. Форми діяльності правоохоронних органів (у т.ч. міліції) поділяють на правові та організаційні. Різновидами правових форм є: правоохорона, правододержання, правовикористання, правовиконання, правозастосування. До організаційних форм відносяться: регламентуюча; соціальна; економічна; виховна. До загальних методів відносяться: переконання; профілактика правопорушень; примус. Серед спеціальних методів виділяють: облік (розгляд заяв, скарг та пропозицій щодо конституційного права на недоторканність житла); вирішення названих заяв, скарг та пропозицій; виконання рішень з названих питань; оскарження та перегляд таких рішень.