КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ПО-ЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються її зв’язок з науковими програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, викладається наукова новизна та практична значимість одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації.

Розділ 1. «Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів» складається з п’яти підрозділів, в яких розглядається криміналістична класифікація злочинів, в механізмі яких використовуються цінні папери, та окремі елементи їх криміналістичної характеристики, які обумовлюють особливості розслідування цих злочинів.

У підрозділі 1.1. «Криміналістична класифікація злочинів, в механізмі яких використовуються цінні папери» на основі аналізу слідчо-судової практики і наукових публікацій відзначається, що ринок цінних паперів в Україні є привабливим для організованих злочинних груп сектором ринкової економіки, що детермінується низкою факторів: високим вартісним рівнем цінних паперів; високою дохідністю операцій з цінними паперами в порівнянні з іншими; низьким рівнем захищеності цінних паперів в Україні; відсутністю досконалого механізму нормативно-правового регулювання обігу цінних паперів; поганим орієнтуванням правоохоронних органів і судів в механізмі вчинення злочинів з використанням цінних паперів і, відповідно, низькою вірогідністю притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Злочини на ринку цінних паперів є окремою групою економічних злочинів, при вчиненні яких використовуються певні технології протиправного збагачення. Технології злочинної діяльності поєднують у собі комплекси взаємно пов'язаних злочинів проти власності, господарських, посадових, «комп'ютерних» злочинів і набувають ознак системної діяльності. Оскільки роль злочинів окремих видів в технологіях злочинного збагачення є різною, пропонується їх класифікація на основні (спрямовані на заволодіння чужим майном або отримання іншої матеріальної вигоди) та підпорядковані (спрямовані на створення сприятливих умов для вчинення і приховування основних злочинів).

До основних злочинів, що вчиняються у сфері обігу цінних паперів, віднесені: шахрайство (ст. 190 КК України); заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України); вимагання (ст. 189 КК України); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України). До підпорядкованих злочинів віднесені: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК країни), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України); порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК України); ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК України); доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); маніпулювання на фондовому ринку (ст. 222-1 КК України); підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223-1 КК України); порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 223-2 КК України); виготовлення збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України); незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232-1 КК України); приховування інформації про діяльність емітента (ст. 232-2 КК України); підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 України); службове підроблення (ст. 366 КК України); злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів, систем та комп'ютерних мереж (ст. 361-363-1 КК України) та деякі ін.

Окрім того, за ознакою місця цінних паперів у механізмі вчинення основні і підпорядковані злочини вони класифікуються на:1) злочини, в яких цінні папери виступають предметом посягання; 2) злочини, в яких цінні папери виступають засобом заволодіння чужим майном.

Наведені класифікації відіграють важливу роль у розумінні механізму злочинної діяльності на ринку цінних паперів та організації розслідування у відповідних кримінальних справах.

У підрозділі 1.2. «Особливості цінних паперів як предмету злочинів» зазначається, що цінні папери є надзвичайно важливим елементом криміналістичної характеристики даної категорії злочинів, що зумовлено їх специфічними властивостями і функціями в ринковій економіці. Цінні папери – це специфічні грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів. Вони також надають можливість передачі грошових та інших прав іншим особам. У зв’язку з цим цінні папери є досить привабливими для злочинців як предмет посягання або як засіб вчинення злочинів з їх використанням.

Також підкреслюється, що значимість цінних паперів як предмету злочинів нерозривно пов’язана з нормативно-правовим регулюванням їх обігу в Україні. Положення Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. окреслюють, з одного боку, умови обігу цінних паперів, а з іншого (з криміналістичної точки зору) створюють певну обстановку вчинення злочинів. Тому основні положення нормативно-правових актів, які регулюють цей ринок, повинні використовуватися при формуванні криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів.

У підрозділі 1.3. «Способи злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів» на основі аналізу матеріалів кримінальних справ даної категорії і наукових публікацій, а також з урахуванням визначеної класифікації цих злочинів виділяються типові способи їх вчинення:

1) способи вчинення злочинів, в яких цінні папери виступають предметом посягання:

- заволодіння цінними паперами шляхом використання спеціально створених комп'ютерних програм і мережі Інтернет (Inte
et);

- заволодіння акціями підприємства шляхом укладання фіктивних угод для заниження вартості акцій підприємства, з майбутнім їх придбанням;

- заволодіння цінними паперами шляхом використання підроблених документів;

- заволодіння цінними паперами, які використовуються їх власником як засіб платежу при виконанні договірних зобов’язань;

- заволодіння цінними паперами шляхом їх вимагання.

2) способи вчинення злочинів, в яких цінні папери виступають засобом заволодіння чужим майном:

- заволодіння чужими коштами шляхом незаконної емісії і продажу цінних паперів;

- заволодіння чужими коштами шляхом використання підроблених і дефектних (фіктивних) цінних паперів;

- заволодіння чужим майном при виконанні договірних зобов’язань з видачею свідомо невірно складеного векселя, який фактично є недійсним (зіпсованим);

- заволодіння кредитними коштами при укладанні кредитного договору з використанням цінних паперів як застави.

Наведені способи злочинів тісно пов’язанні з іншими елементами механізму їх вчинення і суттєво впливають на особливості розслідування.

У підрозділі 1.4. «Характеристика особистості злочинців, які вчиняють злочини на ринку цінних паперів» відзначається, що такі відомості розподіляється на: 1) загальні відомості про злочинців, які вчинили злочини на ринку цінних паперів – це властивості, які є характерними для всіх «економічних» злочинців (вік, освіта, досвід підприємницької діяльності, соціальні зв’язки тощо); 2) особливості злочинців, які вчинили злочини на ринку цінних паперів – це риси, які є характерними саме для цієї групи злочинців (володіння фінансово-економічними знаннями щодо цінних паперів та кон’юнктури на фондовому ринку, особливостей нормативно-правового регулювання обігу цінних паперів тощо).

Серед злочинців, які вчинили злочини на ринку цінних паперів, приблизно 80% мали вищу освіту, з них 55% вищу економічну освіту, останні 20% мали середню спеціальну або незакінчену вищу освіту. Вік осіб, які вчиняють злочини даного виду: особи у віці від 25 до 30 років - 22 %, від 30 до 40 років - 47 % і старше 40 років - 31 %.

В залежності від ступеню володіння спеціальними знаннями вони поділяються на:

- «професійних шахраїв» (вчиняють близько 58% злочинів, мають широкі знання і постійно або доволі часто приймають участь в операціях з цінними паперами: керівники банків, керівники господарчих товариств різних організаційно-правових форм, інвестиційних компаній, індивідуальні підприємці, брокери фондового ринку тощо);

- «випадкових шахраїв» (вчиняють приблизно 42% злочинів, їх освіта і діяльність ніяк не пов’язана з функціонуванням ринку цінних паперів (індивідуальні підприємці, керівники підприємств і компаній).

У підрозділі 1.5. «Особливості слідів злочинів, вчинених на ринку цінних паперів» розглядаються сліди цих злочинів в контексті двох аспектів:

1) особливостей шкоди спричиненої економічним злочином, вчиненим на ринку цінних паперів - вони полягають у тому що в результаті вчиненої господарської операції одна сторона втрачає цінні папери (грошовий еквівалент), а інша сторона безпідставно і протиправно набуває майно або цінні папери, які дають право на майно;

2) особливостей процесу утворення слідів злочину економічного злочину, вчиненого на ринку цінних паперів – вони полягають у тому, що господарські операції, які виступають об’єктивною стороною такого злочину, багаторазово відображаються у різного роду документах і в пам’яті людей – учасників або свідків тієї чи іншої господарської операції.

Відзначається, що джерелами доказів є документи, в яких: зафіксована економічна структура та організаційно-правовий статус підприємства ( свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут, реєстр акціонерів, протоколи загальних зборів акціонерів, протоколи засідань адміністративних органів управління); в яких відображається стан фінансового контролю (протоколи засідань ревізійних комісій, акти та матеріали перевірок, висновки аудиторських перевірок, акти та інші матеріали перевірок податкових, банківських та інших контрольних органів); в яких міститься інформація про заняття певним видом господарської діяльності (ліцензії; патенти; рекламні проспекти підприємства і реклама, розміщена в засобах масової інформації; договори про укладання певних угод); фінансово-бухгалтерських документах; документах статистичного обліку і звітності; документах обліку цінних паперів реєстраційних компаній; банківських документах; робочих записах; електронних копіях письмових документів; цінних паперах, які були використані в механізмі вчинення злочину.

«Ідеальними» слідами є образи людей та їх вчинків і подій в пам’яті осіб, які були учасниками або очевидцями вчинення ти чи інших операцій з цінними паперами: працівників контролюючих органів, з якими узгоджуються або яким доводяться до відома певні дії; керівників і звичайних працівників і службовців установ, підприємств і організацій, де було вчинено злочин; працівників органів, що проводять попередній і поточний контроль за дотриманням податкового законодавства та касове обслуговування відповідних установ (місцевих фінансових органів, банків); працівників фірм-реєстраторів цінних паперів, або посередників; працівників установ-контрагентів, які виконували певні функції щодо підготовки договорів, бухгалтерських, банківських та інших документів; працівники кредитних установ та інші.

Інформація, зосереджена в криміналістичній характеристиці злочинів, вчинених на ринку цінних паперів, відіграє функцію інформаційної моделі цих злочинів і слугує основою для висування і перевірки версій в кожному випадку розслідування конкретного злочину.

Розділ 2. «Особливості розслідування злочинів, вчинених на ринку цінних паперів, на окремих етапах», складається з трьох підрозділів, в яких розглядається аналіз та оцінка первинного матеріалу про злочини в стадії порушення кримінальної справи та особливості початкового і наступного етапів розслідування.

У підрозділі 2.1. «Аналіз та оцінка первинного матеріалу про злочини в стадії порушення кримінальної справи» на основі узагальнення слідчої практики робиться висновок про те, що правопорушення, пов’язані з цінними паперами, можуть мати не тільки кримінальний, але й адміністративний або цивільно-правовий характер. Тому обов’язковою на стадії порушення кримінальної справи є перевірка первинних матеріалів про злочини на ринку цінних паперів, яка повинна включати в себе низку заходів: опитування заявника про факт вчиненого у відношенні нього діяння з ознаками шахрайства і людей, що мали ділові відносини, або мають, з особою, зазначеною заявником; вивчення документів, що залишилися в заявника від передбачуваного злочинця; наведення довідок у професійних учасників ринку цінних паперів, у фахівців з цінних паперів і ринку цінних паперів, у регіональних відділеннях комісії з ринку цінних паперів про характер ситуації на ринку цінних паперів; встановлення особистості людини, що за наявною інформацією причетна до вчинення діяння з ознаками злочину, пов’язаного з використанням цінних паперів; організація спостереження за даною особою; обстеження приміщень і транспортних засобів зазначеної особи з метою виявлення документів, що свідчать про вчинення ним злочинних дій, та їх дослідження та ін.

У підрозділі 2.2. «Особливості початкового етапу розслідування злочинів, вчинених на ринку цінних паперів»

Відзначається, що на початковому етапі розслідування вирішуються низка тактичних завдань: визначається коло осіб, причетних до вчинення протиправних дій з використанням цінних паперів; визначається коло осіб, які можуть володіти будь-якими відомостями про його підготовку, вчинення і приховання злочину; встановлюються елементи обстановки вчинення злочину даного виду (місце, час, особливості документообігу, пов'язаного з реєстрацією й перереєстрацією прав на цінні папери, укладення договорів різних видів, обігу тих або інших цінних паперів та ін.); виявляються документи й джерела їхнього одержання, що відображають механізм підготовки, вчинення й приховання злочину розглянутого виду; вживаються заходи, спрямовані на збереження цих документів і можливості їх використання як джерел доказів; встановлюються основні характеристики викрадених цінних паперів або майна, яким заволоділи в результаті проведення тієї чи іншої операції з цінними паперами (зокрема, найменування, кількість, якість, вартість різних товарів, вид, номінал, серію, номер цінних паперів тощо); вживаються заходи, спрямовані на припинення протиправної (злочинної) діяльності з використанням цінних паперів; вживаються заходи, спрямовані на попередження можливої протидії розслідуванню (переховування осіб, причетних до злочину; переховуванню або знищенню документів і викраденого майна; здійснення тиску на можливих свідків тощо).

Для початкового етапу розслідування типовими є ситуації, коли:

1) кримінальна справа порушена на підставі матеріалів перевірки заяви про вчинення злочинних дій з цінними паперами під виглядом законної діяльності господарюючої структури (близько 50%);

2) кримінальна справа порушена на підставі матеріалів затримання підозрюваного відразу ж після вчинення ним злочину з використанням цінних паперів, або під час його вчинення (близько 20 % випадків);

3) кримінальна справа порушена на підставі матеріалів зави про вчинення злочину невідомими особами, тобто вона порушується через певний час після вчинення угоди з цінними паперами (25%).

Саме характер слідчої ситуації визначає послідовність вирішення завдань розслідування та засобів їх вирішення – слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У підрозділі 2.3. «Особливості наступного етапу розслідування злочинів, вчинених на ринку цінних паперів» відзначається, що початок наступного етапу характеризується вирішенням окремих завдань: встановлені місця, час, обстановка та спосіб вчинення злочину (зафіксовані і вилучені відповідні сліди); встановлені, розшукані, ідентифіковані і затримані (з вибором запобіжного заходу) особи, підозрювані у вчиненні злочину; зібрана сукупність доказів, достатня для притягнення підозрюваного в якості обвинуваченого (з пред’явленням обвинувачення). Безпосередньо ж на цьому етапі вирішуються тактичні завдання: формується система доказів по обвинуваченню особи у вчиненні злочину (встановлення злочинної діяльності в повному обсязі); встановлюється всі співучасники злочину і збираються докази для їх притягнення як обвинувачених; встановлюється причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і приймаються заходи щодо їх усунення; забезпечується відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та можлива конфіскація майна; збирається інформація про особистість обвинуваченого, необхідна для винесення справедливого вироку.

Для наступного етапу розслідування типовими є ситуації, коли:

1) обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення або в головній його частині (52%);

2) обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого обвинувачення (5%);

3) обвинувачений визнає себе винним в частині пред’явленого обвинувачення (43%).

Саме позиція (реагування) обвинуваченого щодо пред’явленого обвинувачення у вчиненні злочину на ринку цінних паперів визначає специфічний перелік завдань розслідування та засобів їх вирішення – слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Розділ 3. «Особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених на ринку цінних паперів» складається з чотирьох підрозділів, в яких з огляду на специфічність механізму вчинення даної категорії злочинів розглядається тактика проведення огляду документів, допитів, виїмки та обшуку, призначення експертиз, які мають певні особливості.

У підрозділі 3.1. «Тактика огляду» відзначається, що оглядові піддаються документи-речові докази: цінні папери, які були предметом посягання; підроблені (фальсифіковані) цінні папери, які були використані як засоби заволодіння чужим майном; договори, бухгалтерські та інші документи, в яких знайшли відображення операції з цінними паперами. Робиться висновок про те, що спрямованість огляду того чи іншого цінного паперу залежить від того, яку імовірно роль відіграв у механізмі вчинення злочину – був головним знаряддям злочину чи предметом посягання. При огляді, наприклад, акцій підприємства, які були предметом посягання, увага звертається на їх кількість, матеріал і реквізити (у т.ч. номінальну вартість). Також звертається увага на відсутність чи наявність ознак внесення в них змін. При огляді ж цінного паперу, який використовувався як знаряддя заволодіння чужим майном огляд проводиться в іншій площині, що залежить від того чи підроблений він чи просто фінансово незабезпечений або недійсний (складений з порушенням форми).

Як показує опитування слідчих, окрім цінних паперів оглядові піддаються й інші документи, в яких знайшли відображення окремі господарські операції, пов’язані з обігом цінних паперів. До таких джерел доказів віднесені: договори та супутня їм документація (листування), які були підписані певними особами (38%); платіжні доручення (42%); банківські виписки з поточних рахунків про перерахування (зарахування) коштів (36%); особисті записи, у т. ч. на електронних носіях (18%).

У підрозділі 3.2. «Тактика допиту» підкреслюється, що виключно важливе значення при розслідуванні злочинів, вчинених на ринку цінних паперів, мають допити (свідків і потерпілих, підозрюваних, обвинувачених) в поєднанні з оглядом документів. Їх особливості:

- у цих кримінальних справах допитуються особи, які мають безпосереднє відношення до підприємницької діяльності - керівники підприємств або їх структурних підрозділів, економісти, бухгалтери фахівці у галузі використання комп’ютерних технологій у діяльності підприємств, які, як правило, мають спеціальну підготовку у галузі економіки, бухгалтерського обліку і фінансових операцій;

- серед них можуть бути особи, які зацікавлені у негативних результатах розслідування і спрямовують свої зусилля не на встановлення істини, а на протидію розслідуванню (серед них можуть опинитися особи, відносно яких потрібно буде порушувати кримінальні справи за правопорушення з ознаками тих чи інших господарських або посадових злочинів);

- предметом допиту в більшості випадків виступає встановлення змісту (розшифровка) тих чи інших господарських операцій, їх фінансового змісту, а також змісту і значимості бухгалтерських і фінансових документів.

При допитах свідків потрібно зважати на їх належність до певної соціальної групи в залежності від відношення до підприємницької діяльності, їх залежності від тих чи інших осіб: 1) керівники суб’єктів підприємницької діяльності та їх підрозділів (директори підприємств, головні економісти, головні бухгалтери та ін.); 2) рядові службовці суб’єктів підприємницької діяльності (працівники бухгалтерій, секретарі-референти, продавці, водії тощо); 3) посадові особи банківських установ, що обслуговують підприємницькі структури (керівники, головні бухгалтери, начальники відділів тощо); 4) службовці банківських установ (працівники бухгалтерії, економісти, оператори ЕОМ та ін.); 5) посадові особи і службовці органів державної влади, де реєструвалося підприємство, видавався патент, ліцензія тощо; 6) інші категорії свідків (члени сімей обвинувачених, їх знайомі, сусіди та ін.).

При допитах підозрюваних (обвинувачених) також потрібно зважати на статус таких осіб: 1) керівники підприємств і банків, а також їх підрозділів (вони виконують, як правило, організуючу роль при вчиненні злочинів); 2) рядові працівники банку (виконують, як правило, допоміжну функцію, яка полягає у прийманні і документальному проведенню завідомо підроблених (дефектних) цінних паперів та здійснення інших операцій з ними); 3) спеціалісти у галузі комп’ютерних технологій (можуть бути причетними до виготовлення підроблених цінних паперів або до безпосереднього заволодіння цінними паперами шляхом використання спеціально створених комп'ютерних програм і мережі Інтернет; 4) спеціалісти у галузі ринку цінних паперів – це економісти та юристи, які свідомо надавали поради щодо підготовки і вчинення злочинів або безпосередньо виконували організуючі чи виконавчі функції.

У підрозділі 3.3. «Тактика виїмки та обшуку» аналізуються особливості проведення цих слідчих дій. Звертається увага, що проведення виїмки та обшуку обумовлюється механізмом вчинення злочинів на ринку цінних паперів, який характеризується тим, що злочинцями використовуються і потім приховуються на підприємствах або за місцем проживання: різноманітні документи; обладнання і матеріали, призначені для підроблення цінних паперів; комп’ютерні засоби, які використовувалися злочинцями для підроблення цінних паперів або для проникнення у бази даних реєстраційних і депозитарних компаній; різноманітні особисті записи злочинців, в яких відображаються події, що мають значення у кримінальній справі, а також їх соціальні зв’язки; цінні папери або інше майно, якими злочинці заволоділи в результаті вчинення злочинних дій.

Саме виявлення і вилучення названих об’єктів складає мету виїмки та обшуку у справах про злочини, вчинені на ринку цінних паперів. Відзначається, що процесуальний режим проведення обшуку значно жорсткіший і вимагає значно більшої попередньої підготовки (санкція прокурора, постанова судді та ін.). Тому при вирішенні завдання проведення виїмки чи обшуку рекомендується виходити з того, що ключова відмінність виїмки від обшуку полягає в тому, що виїмка завжди орієнтована на безперешкодність вилучення певних об’єктів, які мають значення у кримінальній справі.

У підрозділі 3.4. «Призначення і проведення експертиз» констатується, що особливості механізму злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів, обумовлюють необхідність використання спеціальних знань - призначення криміналістичної експертизи документів, комп’ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічних експертиз.

Криміналістична експертиза документів призначається для вирішення технічних (техніко-криміналістична експертиза) і почеркознавчих (почеркознавча експертиза) завдань. При призначенні технічної експертизи документів потрібно враховувати сучасні технології виготовлення документів, у тому числі цінних паперів. Експертне дослідження цінних паперів за своєю методикою єдине з експертизою грошових знаків і вирішує однотипні завдання пов’язані з їх виготовленням. Тому рекомендується направляти експертові окрім підроблених і справжні цінні папери, аналогічні тим, які будуть піддаватися дослідженню.

Комп’ютерно-технічна експертиза призначається при вчиненні злочинів на ринку цінних паперів з використанням спеціальних комп'ютерних програм, за допомогою яких злочинці втручаються і змінюють бази даних реєстраційних і депозитарних компаній. Її завданням є вирішення низки специфічних завдань, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерних систем, несанкціонованим втручанням в їх роботу, внесенням змін в інформацію. В залежності від характеру завдань комп’ютерно-технічна експертиза поділяється на: 1) технічну експертизу комп’ютерів, їх вузлів та пристроїв (встановлення призначення і характеристик комп'ютерної техніки, її технічного стану; можливостей використання для досягнення певної мети тощо); 2) експертизу даних та програмного забезпечення (виявлення інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, та визначення її цільового призначення; відновлення стертої (видаленої) інформації; розшифровка закодованих файлів; встановлення характеру змін, внесених в програми та ін.).

Судово-бухгалтерська експертиза призначається для аналізу фінансово-господарчої діяльності конкретної підприємницької структури, а іноді кількох підприємств і комерційних банків для вирішення низки питань, пов’язаних з обігом цінних паперів і відображених в бухгалтерських документах, а також для визначення суми, заподіяної злочином шкоди.

Фінансово-економічна експертиза призначається в окремих випадках для вирішення специфічних питань, пов’язаних з цінними паперами, зокрема в кредитно-фінансових відносинах, коли виникає необхідність залучення не тільки бухгалтерських, але і спеціальних знань у галузі фінансів та кредитування.