РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ КОШТІВ ГРОМАДЯН НА БУДІВНИЦТВО ЖИТЛА Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Поняття та криміналістична характеристика шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню питань стосовно визначення поняття, класифікації злочинів, а також їх криміналістичної характеристики.

У підрозділі 1.1. “Поняття та класифікація шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” на основі опрацювання наукових джерел, регулятивного законодавства та правоохоронної практики обґрунтовано підходи щодо визначення і класифікації шахрайств та інших злочинів досліджуваної категорії.

Визначено, що сфера фінансування будівництва житла є системою взаємних зобов’язань суб’єктів первинного ринку нерухомості (інвесторів, управителів коштів, забудовників, страхових компаній, емітентів цінних паперів) щодо залучення коштів громадян та їх інвестування в будівництво через дозволені законодавством механізми (фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, шляхом випуску цільових безпроцентних облігацій).

Відповідно до обраних критеріїв, здійснено розподіл шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла: 1) за етапами правовідносин – шахрайства, що вчиняються на етапах залучення коштів (53,6 % вивчених справ), виконання взятих зобов’язань щодо будівництва житла (35,7 %), завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію (10,7 %); 2) за суб’єктом злочину – шахрайства, що вчиняються представником компанії-управителя коштів (41,0 %), представником компанії-забудовника (19,6 %), представниками інших організацій або фізичними особами, які діють під їх прикриттям (39,4 %); 3) за фінансово-правовими механізмами залучення коштів: шахрайства, пов’язані з діяльністю фондів фінансування будівництва житла (87,5 %), фондів операцій з нерухомістю (9,8 %), випуском забудовником цільових безпроцентних облігацій (2,7 %).

Виокремлено три групи злочинів, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла: 1) безпосередньо спрямовані на заволодіння коштами інвесторів: ст. 190 КК України (53,3 % справ); ст. 191 (43,8 %); 2) що є складовими способу заволодіння коштами: ст. 202 КК України (5,4 %); ст. 209 (14,3 %); ст. 222 (3,6 %); ст. 358 (52,7 %); 3) зловживання службових осіб: ст. 364 КК України (14,3 %); ст. 366 (39,3 %).

У підрозділі 1.2. “Способи вчинення шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” на основі вивчення кримінальних справ і результатів опитувань розглянуто основні способи вчинення злочинів.

Визначено, що спосіб учинення шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла, включає в себе низку дій щодо підготовки, учинення та приховування злочинів, поєднаних єдиним умислом співучасників.

Встановлено, що більшість кримінальних справ (61,9 %) порушують за фактами залучення коштів інвесторів на проекти з неоформленою проектно-кошторисною і дозвільною документацією за відсутності можливості проведення будівництва з подальшим невиконанням договірних зобов’язань. Особливістю цієї схеми шахрайства є те, що компанія-управитель коштів і фірма-забудовник фактично підконтрольні одній особі (це підтверджують 81,0 % опитаних правоохоронців). На етапі підготовки до злочину шахраї зазвичай пред’являють потенційним покупцям чужі будівельні майданчики, фіктивні договори із забудовником та документи прикриття (підроблені паспорти, ліцензії, дозволи, документи про відкриття рахунків у банках), наймають на роботу менеджерів, які не обізнані про їх наміри, ретельно інструктують персонал про те, як поводити себе з клієнтами. На завершальному етапі організатори зникають, залишаючи замість себе найманих працівників. Залучені кошти з рахунків фірми переказують на банківські картки, відкриті за підробленими паспортами, або перетворюють на готівку в інший спосіб. В основі більшості злочинних схем – створення шахраями видимості невиконання взятих на себе зобов’язань перед інвесторами унаслідок впливу форс-мажорних обставин з намаганням перевести стосунки з потерпілими у царину цивільно-правових відносин.

У підрозділі 1.3. “Зміст інших елементів криміналістичної характеристики шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” систематизовано дані стосовно обстановки вчинення злочину, предмета злочинного посягання, особи злочинця, слідів та ознак злочинів.

Доведено, що вивчення обстановки вчинення шахрайств буде повним у разі аналізу правових підстав, порядку реалізації і статусу учасників фінансової схеми, особливостей обліку, документообігу та інших умов, що визначають можливість застосування певного способу вчинення злочину. Предметом злочину є фінансові ресурси громадян (інвесторів) у вигляді грошей у національній чи іноземній валюті або їх еквіваленту (цінні папери, майнові зобов’язання).

На підставі вивчення кримінальних справ узагальнено дані про 155 осіб, які брали участь у вчиненні шахрайств. Як правило, злочини вчиняють чоловіки (78,0 %) віком від 30 до 49 років (80,0 %). Переважна більшість притягнутих до відповідальності (85,8 %) мають вищу освіту, а також досвід ведення бізнесу. У вчиненні шахрайств беруть участь службові особи суб’єктів господарювання (керівники – у 43,9 %; головні бухгалтери – у 26,5 %). У 16,1 % випадків вони є співвласниками підприємств з ознаками фіктивності. Злочинні посягання у 29,5 % вчинено у складі групи. У 45,5 % справ кількість співучасників не перевищувала двох осіб (групи чисельністю три особи траплялись у 24,2 %; чотири особи – у 21,2 %; п’ять і більше осіб – у 9,0 %).

За результатами опрацювання даних стосовно 1270 потерпілих встановлено, що у 75,3 % – це чоловіки віком від 30 до 49 років, місцеві мешканці (80,6 %) та громадяни України (95,4 %). Більшість потерпілих отримували постійні доходи середнього та високого рівня (91,3 %), проте на момент інвестування коштів не мали власного житла (98,5 %). Про можливість придбати житло дізнавались із реклами чи засобів масової інформації (70,1 %) або від інших потерпілих (18,9 %).

На основі загальної структури способу вчинення шахрайств виокремлено типові сліди та ознаки злочинів. Встановлено, що статичні та динамічні зв’язки між елементами криміналістичної характеристики визначають закономірності, що мають значення для висунення слідчих версій стосовно характеру події та обрання напрямів розслідування.

Розділ 2 “Початковий етап розслідування шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються особливості проведення попередньої перевірки інформації про злочин та порушення кримінальної справи, обставини, що підлягають доказуванню, а також типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування.

У підрозділі 2.1. “Особливості попередньої перевірки інформації про злочин та порушення кримінальної справи про шахрайство, пов’язане із залученням коштів громадян на будівництво житла” визначено, що з розвитком ринкових відносин та змінами в регулятивному законодавстві при розгляді інформації про злочин важливо встановити характер неправомірних дій службових осіб суб’єктів господарювання (наявність у їх діях ознак злочину, адміністративного проступку, цивільно-правового делікту). Якщо коштами громадян заволоділа службова особа легального підприємства, ознаки шахрайства очевидні лише в разі, якщо винний ще до одержання коштів не мав реальних можливостей виконати взяті на себе зобов’язання та не бажав їх виконувати.

Слідча практика свідчить, що ситуації попередньої перевірки інформації про злочини цієї категорії визначає велика кількість заявників (від 25 до 100 осіб – у 66,2 %). Організація перевірки в ситуаціях, коли кількість потерпілих сягає кількасот осіб, потребує окремого процесуального розв’язання.

Визначено такі джерела надходження інформації про ознаки шахрайства: заяви і повідомлення громадян про неправомірні дії компаній щодо залучення коштів на будівництво житла (49,1 % справ); результати перевірок додержання законодавства фінансовими установами та будівельними організаціями (28,6 %); результати перевірки цільового використання коштів забудовниками (9,8 %); матеріали, зібрані під час проведення оперативно-розшукових заходів (4,5 %); матеріали, виділені з інших кримінальних справ (3,6 %); рішення судових органів, які розглядали позови в порядку цивільного та господарського судочинства (2,7 %); повідомлення у пресі та інших засобах масової інформації (1,8 %).

У підрозділі 2.2. “Обставини, що підлягають доказуванню на початковому етапі розслідування шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” проаналізовано праці М.М. Михеєнка, С.М. Стахівського, С.А. Шейфера та інших учених, на основі яких обґрунтовано авторську позицію стосовно змісту “обставин, що підлягають доказуванню”.

Виокремлено три рівні предмета доказування: перший (загальний) – як узагальнена нормативна модель, структура і зміст якої визначено у ст. 64 КПК України, а також у нормах Загальної частини КК України; другий (особливий) – визначається на рівні норм Особливої частини КК України, у яких уточнено об’єктивні й суб’єктивні ознаки кримінально-караних діянь; третій (окремий) – визначається шляхом деталізації обставин першого і другого рівнів з урахуванням особливостей вчинення конкретного злочину (йдеться про так звані “проміжні” або “додаткові” фактичні дані, на підставі яких слідчий планує розслідування, визначає засоби збирання, дослідження, оцінки й використання доказів).

Під час доказування події злочину на початковому етапі розслідування шахрайств специфічними є такі обставини: що характеризують фінансові установи та інші суб’єкти підприємництва; стосуються діяльності підприємств з ознаками фіктивності; підтверджують використання банківських операцій у механізмі злочинної діяльності; пов’язані з наявністю співучасників, зокрема серед персоналу організацій-забудовників, управителів коштів, банківських установ, органів місцевої влади, нотаріусів, службовців контролюючих органів.

У підрозділі 2.3. “Типові слідчі ситуації та програми дій слідчого на початковому етапі розслідування шахрайств, пов’язаних із залученням коштів громадян на будівництво житла” розглянуто специфіку формування, зміст та різновиди типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування.

На підставі матеріалів кримінальних справ автором здійснено класифікацію типових слідчих ситуацій залежно від: змісту інформації, яку містять матеріали перевірки на стадії порушення кримінальної справи (достатні для порушення справи, потребують додаткової перевірки); обсягу інформації про особу, яка вчинила злочин (особу не встановлено, не відоме її місцезнаходження, особу затримано).

З урахуванням ступеня відкритості зібраної інформації для зацікавлених осіб визначено програми дій слідчого в таких ситуаціях: справу порушено на підставі офіційних звернень, зокрема заяв і повідомлень громадян, результатів контрольних перевірок, матеріалів судових органів (головним завданням слідчого є процесуальна фіксація офіційних даних з одночасним проведенням оперативно-розшукових заходів); справу порушено на підставі матеріалів, зібраних під час оперативно-розшукових заходів (головним завданням слідчого є реалізація та використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві); справу порушено за матеріалами, зібраними під час розслідування інших злочинів у сфері господарської і службової діяльності (головним завданням слідчого є формування доказової бази щодо притягнення до відповідальності усіх співучасників злочину).

Розділ 3 “Проведення окремих слідчих дій у справах про шахрайства, пов’язані із залученням коштів громадян на будівництво житла” складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються особливості організації й тактики проведення обшуку та виїмки, огляду документів, допиту свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого, а також призначення судових експертиз.

У підрозділі 3.1. “Особливості проведення обшуку, виїмки та огляду документів” визначено специфіку проведення зазначених слідчих дій.

Підтверджено, що сліди злочинів здебільшого відображаються в офіційних документах (дозвільних, реєстраційних, управлінських, банківських, фінансових, бухгалтерських, договірних, про виконання будівельних робіт та ін.). Тому на початковому етапі розслідування важливо вжити всіх заходів для їх вилучення шляхом проведення обшуку або виїмки у відповідних установах. Ефективним у справах цієї категорії є використання слідчим тактичного прийому “первинний –повторний обшук”, зокрема для встановлення зв’язків учасників організованого злочинного угруповання.

При вилученні комп’ютерної техніки та при проведенні виїмки інформації, що зберігається на комп’ютерних носіях, слід попередньо встановити дислокацію всіх засобів, наявність серверу, місця прокладання кабелів, мережних пристроїв і засобів телекомунікації, їх підключення до каналів, з’ясувати призначення кожного комп’ютера, скласти схему їх розташування. До проведення цих слідчих дій необхідно залучати фахівця у галузі комп’ютерних технологій, який може застосовувати спеціальні пристрої, а також програмне забезпечення для доступу, зчитування і подальшого зберігання комп’ютерної інформації.

Робота слідчого з документами в рамках проведення огляду здійснюється за двома напрямами: перший – встановлення та аналіз зовнішніх ознак і реквізитів документа, другий – аналіз змісту документа. Обидва напрями поєднуються під час перевірки по суті операцій, що відображені в документі.

У підрозділі 3.2. “Особливості допиту свідків, потерпілих та підозрюваних (обвинувачених)” проаналізовано особливості допитів цих категорій осіб.

Свідками у справах досліджуваної категорії є такі категорії громадян: представники контролюючих органів; службові особи, які виконують наглядові функції (працівники міськдержадміністрацій, органів архітектурно-будівельного контролю, Держфінпослуг та ін.); службові особи компаній-управителів коштів і забудовників; які залучались до фінансових операцій або будівельних робіт (юрисконсульти, нотаріуси, касири, банківські службовці, охоронці, виконроби, водії); які номінально вказані як засновники, керівники або службовці компаній (підставні особи); знайомі фігурантів (родичі, сусіди, друзі). Особливістю допиту свідків є максимальна деталізація показань та невідкладна їх перевірка шляхом проведення інших слідчих дій (допитів, очних ставок, виїмок документів), а також підтвердження показаннями свідків змісту наявних у справі документів.

У справах про шахрайства, пов’язані із залученням коштів громадян на будівництво житла, як правило, допитують велику кількість потерпілих. Слідчі здебільшого обмежуються вислуховуванням вільної розповіді потерпілого та рідко вдаються до активного ведення допиту, деталізації показань, виявлення нових фактів. Трапляється, що показання потерпілих виявляють неповноту, на що звертають увагу суди при розгляді справ по суті. При допиті потерпілих важливо додатково “прив’язати” до їх показань приєднані до справи документи, що підтверджують винність підозрюваних (обвинувачених), зокрема щодо реальності виконання взятих на себе зобов’язань.

Допит підозрюваного та обвинуваченого відбувається переважно в конфліктній ситуації (89,2 % справ), коли допитувані: не визнають своєї участі в шахрайстві (23,2 %), не заперечують участі у вчиненні злочину, проте наполягають, що не усвідомлювали протиправного характеру дій (27,7 %), перекладають вину на інших осіб (підлеглих, керівників) або форс-мажорні обставини (16,9 %), узагалі відмовляються від спілкування зі слідчим (21,4 %).

Найбільш складні ситуації допиту трапляються в разі, коли інформація про злочин отримана унаслідок офіційних перевірок. У цій ситуації особи, причетні до злочину, ще до першого допиту здійснюють контрзаходи, зокрема обирають спільну брехливу позицію про свою непричетність, яку підтверджують сфабрикованими даними. Складним організаційно-тактичним завданням для слідчого є проведення допиту за участю захисника. Це виявляється, насамперед, у перешкоджанні захисником реалізації слідчим наміченої тактики допиту.

У підрозділі 3.3. “Особливості призначення судових експертиз” узагальнено практику призначення та висновки судово-бухгалтерської, фінансово-економічної, почеркознавчої, техніко-криміналістичної, комп’ютерно-технічної та будівельно-технічної експертиз.

Розкрито можливості фінансово-економічної експертизи для встановлення правомірності фінансових операцій, пов’язаних із залученням коштів громадян, а також спроможності будівельної компанії виконати взяті на себе зобов’язання за договором інвестування. Головним завданням цієї експертизи є дослідження документів фінансово-господарської діяльності компаній, що беруть участь у схемах фінансування будівництва, з метою встановлення правильності оформлення операцій з відкриття рахунків, руху коштів, обґрунтованості обліку операцій із залучення коштів інвесторів, відображення в обліку результатів їх фінансово-господарської діяльності, визначення кола осіб, які зобов’язані забезпечувати дотримання законодавства щодо залучення коштів громадян.

Видовий розподіл комп’ютерно-технічних експертиз здійснено, виходячи із специфіки об’єктів дослідження. Проаналізовано висновки апаратно-комп’ютерної, програмно-комп’ютерної, інформаційно-комп’ютерної експертизи, а також комплексних експертиз.