ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, простежується зв’язок роботи з науковими планами, окреслено предмет, об’єкт, мету й завдання дослідження, його методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення досягнутих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, його структуру й обсяг.

Розділ 1 «Принципи трудового права: загальнотеоретичний аспект» присвячений аналізу наукової літератури з питань визначення поняття принципів трудового права, характеристики їх ознак та співвідношення з іншими правовими категоріями, дослідження яких уможливило досягнення поставленої мети.

У підрозділі 1.1 «Загальнотеоретична характеристика принципів трудо­вого права» здійснено аналіз як вітчизняних, так і зарубіжних наукових джерел на тему дисертації й акцентується увага на відсутності у них чіткого однозначного визначення поняття принципів трудового права та їх ознак.

Принципи права неодноразово були предметом наукових досліджень, однак і до сьогодні серед науковців точаться дискусії стосовно визначення цього поняття, його ознак та ін. У юриспруденції принципи права розглядають у різних аспектах, вживаючи такі поняття, як вихідні, теоретичні, загальні, нормативно-керівні положення; основні, керівні, провідні засади (ідеї), закономірність, сутність, система координат тощо.

Враховуючи напрацювання, які були зроблені науковцями як у теорії права, так і у галузевих юридичних науках, ознаками принципів права є: системність та взаємоузгодженість; загальнообов’язковість; універсальність; загальна значимість; стабільність; предметна визначеність, регулятивність.

На основі деталізації ознак засадничих ідей права здійснено тлумачення поняття принципів трудового права: принципи трудового права – засадничі ідеї існування трудового права, які визначають спрямованість і зміст його норм за допомогою яких здійснюється правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з трудовими відносин, і характеризуються системністю, взаємоузгодженістю, загальнообов’язковістю, універсальністю, загальнозна­чущістю, стабільністю, предметною визначеністю, регулятивністю.

У підрозділі 1.2 «Співвідношення принципів права з іншими правовими категоріями» здійснений аналіз співвідношення принципів права з такими поняттями, як «право», «метод правового регулювання»; розмежовано терміни «принципи права» та «правові принципи», які можуть існувати у одній правовій системі, але як різні правові явища.

Заперечується концепція, згідно з якою поза межами права принципи не можуть існувати, адже вони є продуктом людської діяльності і повинні закріплюватись у нормах (нормі) права, інакше – це ідеї правосвідомості.

Наводяться аргументи на підтвердження неможливості ототожнення принципів права та норм права ні у етимологічному, ні у гносеологічному аспектах. Принципи права не мають у своєму складі конкретних правил поведінки (норм права), а лежать в основі права та визначають його зміст. Матеріалізація принципів трудового права не означає, що засадничі ідеї набувають усіх ознак норм права, адже вони збігаються лише за змістом.

Відзначається, що дискусійним питанням при визначенні поняття прин­ципів права є їх співвідношення з методом правового регулювання, оскільки принципи права і метод правового регулювання хоча і взаємопов’язані, але є самостійними та незалежними поняттями.

У Розділі 2 «Система принципів трудового права України» визначено сутність поняття «система принципів трудового права», елементний склад цієї правової категорії, з’ясовано узаємозумовленість та узгодженість структурних елементів цього терміну; виокремлено й проаналізовано критерії, за якими науковці класифікують принципи трудового права на певні види, що забез­печило теоретичне підґрунтя для подальшого розгляду засадничих ідей трудового права в ринкових умовах.

У підрозділі 2.1 «Поняття системи принципів трудового права» аналізу­ється погляди науковців на категорію системи принципів права вцілому та системи засадничих ідей трудового права зокрема, охарактеризовано її структурні елементи.

Відзначається, що науково обґрунтованою є система принципів права, яка за сферою дії складається із загальноправових, міжгалузевих, галузевих та інституційних принципів, які співвідносяться між собою та взаємно доповнюють один одного.

Зроблено висновок про те, що систему принципів трудового права як галузі права становлять галузеві (основні) та інституційні (допоміжні) засадничі ідеї, які відображають й конкретизують загальноправові і міжгалузеві принципи права. Галузеві принципи трудового права лежать в основі змісту норм, якими регулюються трудові та тісно пов’язані з трудовими відносини, а інституційні – визначають сутність норм усередині інститутів галузі трудового права.

У підрозділі 2.2 «Види принципів трудового права» здійснено аналіз критеріїв поділу принципів трудового права та розглянуто їх класифікації.

Проаналізовано наукові класифікації принципів трудового права за цільовою спрямованістю; сферою дії; змістом; залежно від того, де саме вони містяться; за джерелом закріплення тощо.

Зроблено висновок, що при ухваленні нового Трудового кодексу України потрібно внести зміни й доповнення до ст. 3 проекту:

– перейменувати назву ст. 3 проекту Трудового кодексу України на «Принципи трудового права України», адже принципи, які відображені у цій статті, лежать в основі трудового права та визначають зміст і спрямованість його норм;

– об’єднати принципи, які через їх різне формулювання названі декілька разів (наприклад, принцип гарантування права на розв’язання індивідуальних і колективних трудових спорів, у тому числі забезпечення права працівників на страйк, та принцип забезпечення судового захисту трудових прав, честі та гідності учасників трудових відносин);

– виключити ті принципи, які лежать в основі змісту норм інших галузей права (наприклад, принцип забезпечення права працівників на загально­обов’язкове державне соціальне страхування є засадничим у праві соціального забезпечення),

– виключити принцип свободи праці, який є міжгалузевим принципом, оскільки лежить в основі змісту норм не лише трудового права, а й інших галузей права, які так чи інакше пов’язані з працею (наприклад, цивільного права).

Дисертанткою здійснена класифікація принципів трудового права, яка побудована з урахуванням основних категорій природного права – рівності і свободи та має в основі предметний критерій – суб’єктивні трудові права та забезпечення їх реального здійснення державою.

Розділ 3 «Принципи, які забезпечують трудові відносини на ринку праці» присвячений дослідженню принципу рівності трудових прав громадян і принципу свободи трудового договору та їх реалізації у нормах трудового права під час здійснення правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з трудовими відносин.

У Підрозділі 3.1 «Принцип рівності трудових прав громадян України» досліджується принцип рівності трудових прав громадян, який є проявом у трудовому праві конституційного принципу рівності у правах і свободах та рівності всіх перед законом і судом.

Наголошується, що складовими рівності у сфері праці є: ґендерна рівність прав чоловіків й жінок у процесі трудової діяльності та забезпечення балансу інтересів працівника і роботодавця у трудових правовідносинах.

Особливу увагу приділено з’ясуванню забезпечення балансу інтересів працівника і роботодавця у трудових правовідносинах.

Обґрунтовано, що, перебуваючи у юридично рівному становищі з роботодавцем, працівник певною мірою залежить від нього, що дає остан­ньому можливість нав’язувати йому свою волю під загрозою застосування санкцій. Активність чи пасивність працівника у трудових відносинах з роботодавцем залежить лише від нього, адже він може пропонувати свої умови праці або погоджуватися чи не погоджуватися з умовами, які пропонує роботодавець.

У підрозділі 3.2 «Принцип свободи трудового договору» проаналізовано погляди науковців та чинна нормативна база щодо реалізації в нормах трудового права принципу свободи трудового договору.

Відзначається, що принцип свободи трудового договору є реалізацією міжгалузевого принципу свободи праці. Наголошується, що в умовах сього­дення, принцип свободи праці не завжди реалізується законодавцем у нормотворенні. Є необхідним внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства про працю з метою гарантування державою дотри­мання таких можливостей, як вільне розпорядження особи своєю здатністю до праці у безпечних для життя і здоров’я умовах; робота в обраній сфері діяльності; отримання підходящої роботи; працевлаштування на підпри­ємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання тощо.

Аргументовано позицію стосовно того, що поєднання приватно-публічного характеру трудових відносин сприяє реалізації принципу свободи трудового договору.

Зроблено висновок про те, що з метою реалізації принципу свободи трудового договору й оптимального узгодження інтересів працівників і роботодавців у ринкових умовах необхідно передбачити правові норми, які гарантували б працівникові реалізацію його прав під час укладання, зміни чи припинення трудового договору.

Розділ 4 «Принципи, які забезпечують дотримання трудових прав громадян» присвячено дослідженню принципів-заборон у сфері праці; охарактеризовано їх дотримання в нормах трудового права на підставі аналізу чинної нормативної бази з питань заборони примусової й дитячої праці, а також дискримінації у сфері праці.

У підрозділі 4.1 «Принцип заборони дискримінації у сфері праці» на основі аналізу чинної нормативної бази та законодавства зарубіжних країн (Російської Федерації, Польщі) досліджено сутність поняття дискримінації у сфері праці та її заборони.

Встановлено, що у проекті нового Трудового кодексу України розширено перелік підстав, за якими не допускається дискримінація у сфері праці. Наголошується на необхідності передбачити вичерпний їх перелік у ньому.

Аргументується висновок про те, що є важливим захист трудових прав працівників профспілками та їх об’єднаннями, які зобов’язані не допускати дискримінації працівників і вимагати розірвання трудового договору з роботодавцем який порушує антидискримінаційне законодавство.

У результаті узагальнення наукових поглядів у роботі відстоюється позиція, що дискримінація повинна бути заборонена не лише під час укладання, зміни чи припинення трудового договору, а й при встановленні умов праці у колективному договорі, угоді чи іншому локальному акті.

Підрозділ 4.2 «Принцип заборони примусової праці» присвячено дослі­дженню поняття «примусова праця» та її співвідношення з необхідною й обов’язковою працею через аналіз вітчизняних наукових джерел і чинної нормативної бази й міжнародних стандартів у сфері заборони примусової праці; проаналізовано перелік робіт, які не вважаються примусовою працею.

У результаті узагальнення наукових поглядів категорії «примусова» й «обов’язкова» праця розглядаються як тотожні, оскільки означають виконання роботи, яка здійснюється під впливом зовнішніх факторів без вільного волевиявлення осіб із загрозою застосування санкцій органом, який компетентний в організації праці. А «примусова» та «необхідна» праця є різними поняттями, адже залучення особи до примусової праці здійснюється без вільного волевиявлення під загрозою покарання, а необхідна праця виконується особою добровільно завдяки усвідомленню її ефективності й корисності для себе.

Відзначено, що у міжнародних стандартах про працю, чинній нормативній базі закріплено перелік робіт, які не вважаються примусовою працею хоча й проводяться без вільного волевиявлення осіб. Зроблено висновок, що ці нормативні положення суперечать принципові заборони примусової праці.

У підрозділі 4.3 «Принцип заборони дитячої праці» піддано аналізу міжнародні стандарти та вітчизняні нормативно-правові акти щодо заборони дитячої праці, визначено сутність поняття дитячої праці, охарактеризовано причини, форми й шляхи її подолання.

Відзначається, що причинами дитячої праці є скрутне матеріальне становище батьків, низький рівень їхньої заробітної плати, безробіття, бажання дітей до самовизначення за допомогою свого заробітку тощо.

Встановлено, що формами дитячої праці є робота в сільському й домашньому господарстві чи іншій сфері суспільно корисної діяльності, робота на вулиці, у торгівлі, сфері послуг тощо.

Аналіз чинних нормативно-правових актів і міжнародних стандартів заборони дитячої праці засвідчує, що в інтересах охорони праці неповнолітніх працівників необхідно ліквідувати усі форми дитячої праці не лише шляхом систематизації законодавчої бази про заборону дитячої праці, а й виробленням механізмів для її реалізації та здійснення контролю за дотриманням трудового законодавства щодо охорони праці та її гігієни, техніки безпеки, оплати праці дітей тощо.