| summary: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю, науковими програмами, планами проведення науково-дослідних робіт Національного університету державної податкової служби України; визначається об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа, практичне значення отриманих результатів та форми їх апробації.
Розділ 1 «Загальна характеристика протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Генезис розвитку поняття «протидія розслідуванню злочинів» у криміналістичній науці» проаналізовано погляди вчених щодо поняття та сутності протидії розслідуванню злочинів взагалі, і в сфері оподаткування, зокрема.
Здійснено аналіз історичних, наукових, нормативно-правових джерел, де висвітлювалися питання протидії розслідуванню злочинів. Визначено, що протидія розслідуванню злочинів в окремих формах відома з давніх часів, про те, це був складний і суперечливий процес становлення на території України норм кримінального законодавства, що передбачає заходи її подолання.
Зазначено, що діючий Кримінальний кодекс України забезпечує широкий спектр суспільних відносин, пов’язаних з охороною діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду, охороною життя і здоров’я, власності посадових осіб правоохоронних органів, суду, а також їхніх близьких родичів, охороною прав громадян від незаконних дій посадових осіб правоохоронних органів і суду тощо.
Проаналізовано широкий спектр неоднозначних, різних за обсягом та змістом визначень протидії розслідуванню злочинів. Запропоновано авторське визначення поняття протидії розслідуванню злочинів, під яким слід розуміти «сукупність одиничних або структурованих протиправних та інших дій платника податків, зборів (обов’язкових платежів) і пов’язаних з ним осіб відносно інформації, що має доказове значення, спрямованих на перешкоджання встановленню істини у справі».
У підрозділі 1.2. «Типові способи та форми протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» розкриваються існуючі типові способи та форми протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування.
Доведено, що протидія розслідуванню злочинів одержує зовнішнє вираження в певних формах, які в криміналістичній літературі представлені класифікацією форм протидії в цілому, класифікацією приховування злочину та окремих його способів. Обґрунтовано положення про те, що слідчий повинен знати їх та враховувати при плануванні своєї діяльності з метою успішного та ефективного розслідування та протистояння прийомам і засобам, які використовують злочинці.
На основі аналізу поглядів учених та узагальнення існуючої практики автором виділені і проаналізовані об'єктивні та суб'єктивні групи факторів, які впливають на характер здійснюваної протидії розслідуванню. До об’єктивних факторів відносяться час, місце і обстановка протидії. До суб’єктивних факторів відносяться мета, мотиви і особистісна характеристика суб'єкта протидії.
Виходячи з парадигми, коли протидія розслідуванню пов'язана з приховуванням злочину, автор вважає за доцільне виокремити способи і прийоми протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування, до яких належать: фальсифікація, знищення інформації та (або) її носіїв, слідів злочину і «слідів» злочинця, приховування, маскування інформації та її носіїв, інсценування, вплив представників кримінального світу на свідків, консультування, знищення матеріалів кримінальних справ, шляхом підпалу або розкрадання тощо.
Автором проаналізовано існуючі факти спостереження за податковими інспекторами, спроби проникнення «своїх» людей («ходаків») в апарат податкової міліції; здійснюються погрози та шантажування. В ряді випадків працівники правоохоронних органів (ОВС, прокуратури, суду, СБУ, адвокати) виступають потерпілими від злочинних діянь, які в більшості випадків пов’язані з виконанням ними службових обов’язків. Так, за даними Міністерства внутрішніх справ, у 2008 році потерпілими виступали 1 427 таких працівників (з них – 37 осіб загинуло); у 2009 році – 1 507 таких працівників (з них – 24 осіб загинуло); у 2010 році – 1 683 осіб (з них – 55 осіб загинуло); у 2011 році – 1 632 осіб (з них – 41 осіб загинуло).
У підрозділі 1.3. «Суб’єкти протидії розслідуванню злочинної діяльності у сфері оподаткування» проаналізовано наукові, нормативно-правові джерела, матеріали слідчої та судової практики з проблеми протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування та визначено коло суб’єктів, які її здійснюють.
Залежно від інтересу, що його має суб'єкт у кримінальній справі, суб'єктів протидії розслідуванню злочинів умовно поділяють на чотири групи: 1) державні органи та посадові особи, що ведуть кримінальний процес, тобто представляють державні інтереси (суд, суддя, прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання й особа, що провадить дізнання); 2) суб'єкти, які мають власний інтерес у кримінальному процесі (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач); 3) суб'єкти, що захищають або представляють інтереси інших осіб (захисник, представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача) 4) інші суб'єкти або особи, які не мають інтересу в кримінальній справі (заявник про злочин; особа, що дає пояснення слідчим органам, прокурору, судді; свідок; експерт; керівник експертної установи; спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого чи глухого; поняті; поручителі; педагог; лікар; батьки або інші законні представники неповнолітнього свідка, котрі присутні при його допиті; особи, разом з якими особу пред'являють для впізнання; секретар судового засідання тощо).
Критично досліджені наявні в літературі наукові звуження або невиправдані розширення кола суб’єктів протидії розслідуванню злочинів та запропоновано авторське визначення цього терміну, зокрема, що це «суб’єкти кримінального процесу (підозрювані, обвинувачені, свідки, суб’єкти розкриття та розслідування злочинів тощо) та інші особи, які не мають відношення до процесу розслідування злочинів».
На основі вивчення та узагальнення слідчої практики, автор дійшов висновку, що трапляються непоодинокі випадки зловживання підозрюваними (обвинуваченими) своїми правами та невиконання ними процесуальних обов’язків, оскільки в даний час посилилася активність злочинців та зріс їх вплив на потенційних свідків, очевидців та інших осіб, які володіють доказовою інформацією по справі. Обґрунтована доцільність доповнення діючого та нового КПК України положенням, яке унеможливлює обвинуваченого протидіяти встановленню істини при розслідуванні злочинів у сфері оподаткування шляхом застосування фізичного або психічного насилля до осіб, які володіють доказовою інформацією по справі.
Автор дійшов висновку, що протидія слідчому може бути вчинена і іншими учасниками процесу, яка робиться як в силу непрофесіоналізму, так і в силу інших причин. З цією метою, вважається за доцільне доповнити діючий КК України статтею 373-1 «Підкуп або примушування до дачі неправдивих показання» і викласти в такій авторській редакції: частина 1 «Підкуп або примушування давати показання шляхом незаконних дій з боку зацікавлених осіб, які не провадять розслідування по справі»; частина 2 «Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, а також за підкуп у великих розмірах».
Розділ 2 «Тактичні прийоми подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Типові слідчі ситуації в процесі подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» класифіковано та розглянуто типові слідчі ситуації, характерні для початкового етапу розслідування злочинів у сфері оподаткування, а також запропоновано оптимальну сукупність дій слідчого для вирішення відповідних завдань в умовах існуючої протидії.
На основі аналізу наукової літератури автор прийшов до висновку, що в умовах сьогодення в теорії криміналістики можна виділити два напрями формування уявлень про слідчу ситуацію, зокрема: 1) полягає в розумінні слідчої ситуації як сукупності умов, у яких у даний момент здійснюється розслідування, тобто та обстановка, у якій протікає процес доказування; 2) визначає слідчу ситуацію як динамічну інформаційну систему, елементами якої є істотні ознаки і властивості обставин, що мають значення по кримінальній справі, зв'язки і відносини між ними, а також між учасниками процесу розслідування, що наступили, чи можливі результати дій сторін.
Аналіз існуючих систем класифікації слідчих ситуацій свідчить, що найбільш доречним є їх поділ за інформаційною ознакою на прості та проблемні. Вивчення як криміналістичної літератури, так і інших галузей науки з цього питання дозволяє сформулювати визначення проблемної слідчої ситуації як системи умов, які впливають на формування обстановки розслідування і породжують складні пізнавальні завдання, зумовлені інформаційною невизначеністю характеру події злочину, його основних елементів або особи, яка його вчинила, у зв’язку з чим неможливо однозначно встановити спосіб дій, які б забезпечили з високим ступенем вірогідності розкриття злочину.
У процесі вивчення матеріалів слідчої та судової практики в справах про злочини у сфері оподаткування, доведено, що чинниками, які сприяють виникненню проблемних слідчих ситуацій, виступають: висока латентність цього виду злочинності; професіоналізм та ретельна підготовка до вчинення злочину, вжиття заходів щодо приховування злочинного діяння, а також спричинення протидії розслідуванню.
У підрозділі 2.2 «Тактика проведення окремих слідчих дій в умовах протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» розкрито специфіку організації і тактики проведення окремих слідчих дій в умовах протидії розслідуванню злочинів цієї категорії.
Визначено, що розслідування злочину не обмежується лише проведенням слідчих дій, а відбувається шляхом застосування комплексу різних процесуальних та непроцесуальних заходів, виражених у динамічному, складному за своєю структурою правовому явищі, здійснюваних відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства та спрямованих на вирішення його завдань.
Автором доведено, що комплекс першочергових слідчих дій, проведених з метою нейтралізації протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування, залежить не тільки від слідчих ситуацій, які потрібно вирішити у визначених цілях, а й перш за все від характеру протиправного діяння, місця його вчинення, категорії осіб, які вчинили злочин і протидіють розслідуванню.
Результати узагальнених даних вивчених кримінальних справ, порушених за фактами вчинення злочинів у сфері оподаткування показали, що до числа першочергових слідчих дій, що сприяють нейтралізації протидії розслідуванню, належать: огляд (місцевості, приміщення, предметів та документів) – 32,1 % вивчених кримінальних справ; обшук, виїмка – 23,6 %; допит свідка, підозрюваного, обвинуваченого (9,7 %); очна ставка (7,3 %) інші слідчі дії (27,3 %).
У підрозділі 2.3 «Роль спеціальних знань для подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» акцентована увага на тому, що жоден випадок вчинення злочинів у сфері оподаткування не розслідується без використання спеціальних знань.
Автором підкреслено, що залучення спеціалістів та експертів під час досудового слідства дає можливість розширити практичні можливості слідчого для повного, всебічного та об’єктивного розслідування злочинів у сфері оподаткування.
Кримінально-процесуальний закон визначає дві основні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у сфері оподаткування: процесуальну та непроцесуальну. До процесуальних форм використання спеціальних знань відносяться: експертизу та участь спеціаліста при проведенні слідчих дій. До непроцесуальних форм використання спеціальних знань у сфері оподаткування відносяться: методи документального (ревізія, перевірка) і фактичного (інвентаризація, контрольні обміри виконаних робіт та ін.) контролю; консультативна робота фахівців.
Узагальнення слідчої та судової практики, вивчення та аналіз кримінальних справ показало, що при розслідуванні злочинів у сфері оподаткування найбільш поширеними є призначення та проведення судово-економічної, судово-бухгалтерської, почеркознавчої експертиз та технічної експертизи документів.
Досліджено законодавче право слідчого під час розслідування злочинів у сфері оподаткування та при проведенні слідчих дій використовувати спеціальні знання інших спеціалістів, враховуючи неможливість бути всебічно обізнаним в усіх галузях людської діяльності та досконало володіти всіма знаннями, що набуло людство. Відзначено, що спеціаліст не підміняє слідчого, а обізнаний у певній галузі, покликаний своїми спеціальними знаннями йому допомогти в процесі розслідування злочинів у сфері оподаткування.
Розділ 3 «Шляхи удосконалення слідчої діяльності щодо подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Взаємодія органів ДПС України з іншими правоохоронними органами в умовах подолання протидії розслідування злочинів у сфері оподаткування» зазначено, що ефективна протидія злочинності у сфері оподаткування можлива лише при тісній, налагодженій та узгодженій взаємодії органів державної податкової служби України з іншими правоохоронними органами. Шляхом аналізу поглядів учених та нормативно-правових актів встановлено підстави, ознаки, види, форми здійснення такої взаємодії та можливості її вдосконалення.
Автором визначено взаємодію як «узгоджену спільну діяльність структурних підрозділів одного чи різних між собою правоохоронних, державних і контролюючих органів, унормовану діючим законодавством для досягнення спільної мети – виявлення, розкриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування».
На основі аналізу нормативно-правової та наукової літератури, обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення поняття та механізму взаємодії органів ДПС України з іншими правоохоронними органами, зокрема, пропонується внести зміни в Закон України «Про державну податкову службу».
Розкривається роль взаємодії оперативних підрозділів зі слідчими податкової міліції, податкової міліції з органами внутрішніх справ, СБУ, органами Державної прикордонної служби України і Державної митної служби України.
У підрозділі 3.2 «Використання засобів масової інформації (ЗМІ) в умовах протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» розглядається можливість використання ЗМІ при подоланні протидії розслідуванні злочинів у сфері оподаткування.
Акцентовано увагу на те, що взаємодія правоохоронних органів та ЗМІ є засобом оптимізації діяльності кожної з цих структур: для ЗМІ – це можливість удосконалити інформування громадськості з питань боротьби зі злочинністю, допомагає структурі ЗМІ формувати правосвідомість та правозацікавленість населення. Для правоохоронних органів – це перш за все спосіб одержання допомоги від населення у вирішенні завдань, пов’язаних з подоланням протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування.
Досліджуються проблемні питання конфліктності з боку ЗМІ. Автором зазначено, що звернення до матеріалів ЗМІ показує, що газети, журнали, ТБ, Inte
et можуть використовуватися злочинцями як засіб скоєння цих дій. Крім того, як метод протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування, широкого поширення набула поява в ЗМІ відомостей, які дискредитують конкретних працівників, в чиєму провадженні знаходиться кримінальна справа.
Досліджено досвід правоохоронних органів Російської Федерації з приводу ефективної взаємодії зі ЗМІ та доведена необхідність законодавчого закріплення взаємодії слідчого зі ЗМІ, шляхом розробки та затвердження «Концепції щодо взаємодії правоохоронних органів України із засобами масової інформації та громадськими об'єднаннями».
З метою забезпечення права прокурором, слідчим, дізнавачем, оперативним співробітником, керівниками відповідних підрозділів при розслідуванні злочинів використовувати допомогу ЗМІ та виходячи зі стратегічних і тактичних міркувань, автором обґрунтовується необхідність доповнення діючого та нового КПК України статтею «Засоби масової інформації», де вказати, що «акредитовані в установленому порядку засоби масової інформації вважаються іншими учасниками кримінального судочинства і можуть брати участь на будь-якій його стадії», а також доповнити норму щодо повноважень слідчого, яка встановлює, що «при розслідуванні злочинів слідчий вправі звертатися за допомогою до засобів масової інформації, залучаючи їх до розкриття та розслідування злочинів».
У підрозділі 3.3 «Криміналістична профілактика протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування» розкриваються існуючі види та форми криміналістичної профілактики щодо протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування, аналізуються найбільш типові ситуації, які виникають в результаті протидії різного роду суб’єктів, і пропонуються рекомендації щодо вибору найбільш оптимальних шляхів і способів їх вирішення.
Автором акцентована увага, що роль криміналістики в здійсненні профілактики злочинів полягає в розробці на основі кримінального процесуального закону і застосовуванні засобів, прийомів та методів виявлення й усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів.
Виділені найбільш поширені заходи, що застосовуються для попередження і подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері оподаткування. До них відносяться: перевірка правдивості показань; заходи забезпечення явки особи до слідчого; застосування запобіжних заходів, як складового елементу подолання протидії; притягнення за протидію до кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках; заходи впливу при невиконанні вимог слідчого; відсторонення осіб від участі в слідчих діях; роз'яснення в процесі розслідування; заходи забезпечення таємниці слідства; заходи забезпечення особистої безпеки слідчого.
Сайт Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/ mvs/control/main/uk/index.
|
