ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації економіки місце країни у світовому господарстві визначається її інтелектуальним потенціалом та рівнем його використання. Нині одним із найбільш значущих глобальних процесів є інтелектуалізація виробництва, що передбачає високу кваліфікацію працівників та постійне її підвищення. Тому пріоритетом економічної стратегії нашої країни сьогодні має стати накопичення кваліфікаційного потенціалу, що відбувається, перш за все, шляхом безперервного розвитку персоналу підприємств та організацій. Інвестиції у розвиток людських ресурсів є одним із основних чинників збільшення продуктивності, подолання кризових явищ та досягнення високих темпів економічного зростання. Підприємства, що постійно займаються питаннями інвестування у розвиток персоналу, відзначаються високим рівнем прибутковості, фінансової стійкості та швидко здобувають вагомі конкурентні переваги.

На сучасному етапі вітчизняні підприємства не дуже активно вкладають кошти у розвиток персоналу, а ті, які вкладають, часто стикаються з проблемою неефективності таких інвестицій. Якщо ж інвестиції не забезпечують приросту прибутку та не призводять до видимих позитивних економічних і соціальних змін на підприємстві, їх подальше здійснення можна вважати недоцільним. З огляду на це проблеми підвищення ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства набувають особливої актуальності.

Дослідженням, присвяченим розвитку людського чинника виробництва, в усі часи приділялося чимало уваги. Широке коло питань, пов’язаних з переосмисленням ролі людини в економічних процесах, знайшло відображення у працях відомих зарубіжних вчених-економістів таких як: Т.Бойдела, Е.Денісона, Дж.Кендрика, А.Маршалла, Ф.Махлупа, С.Мілля, П.Сенджа, А.Сміта, Л.Туроу та інших. У світовій економічній науці ХХ ст. підхід до людського капіталу як до результату інвестицій та провідного чинника економічного зростання викладений у працях Т.Шульца та Г.Беккера. Всесвітнім визнанням важливості цих досліджень стало присудження їм Нобелівської премії у галузі економіки.

Серед наукових розробок вітчизняних та російських вчених, які стали підґрунтям формування ідеології необхідності значних інвестицій в економіку людини, дослідження актуальних аспектів інвестування розвитку персоналу та визначення ефективності таких інвестицій, слід відзначити праці Н.С. Гавкалової, О.А. Грішнової, А.В. Денисової, Г.В. Дмитрієва, І.В. Журавльова, А.Я. Кібанова, А.М. Колота, І.С. Кравченко, Е.М. Лібанової, Д.П. Мельничука, Г.В. Назарової, І.Л. Петрової, В.А. Савченка, М.В. Семикіної, Ю.Г. Одегова та ін.

Разом з тим слід зауважити, що багато теоретичних питань за даною проблемою ще не вирішені, знаходяться на етапі постановки і вимагають подальшого розв’язання та комплексного дослідження. Потребують подальшої розробки: підхід до розвитку персоналу підприємства як до інвестиційного проекту, теоретичні та прикладні аспекти визначення ефективності інвестицій у розвиток персоналу на мікроекономічному рівні, обґрунтування практичних заходів, спрямованих на її підвищення та ін.

Теоретична та практична значущість вирішення зазначених питань, недостатня їх наукова та прикладна розробка обумовили актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету, завдання та напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вирішені у ній питання є складовою частиною виконання комплексної теми «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» (шифр 01 БФ 040-01), розділ «Динаміка структури промислового виробництва в умовах глобалізації». Внесок автора полягає у розробці теоретичних та методичних засад оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства, чинників та шляхів її підвищення на етапі трансформації економіки України на ринкових засадах.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень та методичних підходів до оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу та наукове обґрунтування основних напрямів її підвищення в контексті забезпечення ефективності управління персоналом на підприємстві.

Для реалізації мети дослідження поставлено і вирішено наступні завдання:

· розкрити економічний зміст, мету та форми процесу розвитку персоналу;

· обґрунтувати необхідність, з’ясувати сутність та вдосконалити класифікацію інвестицій у розвиток персоналу підприємства;

· проаналізувати існуючі та розробити власні підходи і показники оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства;

· дослідити сучасний стан та тенденції інвестування у розвиток персоналу на промислових підприємствах України;

· розрахувати та проаналізувати показники ефективності інвестицій у розвиток персоналу промислових підприємств України;

· окреслити шляхи вдосконалення управління процесами розвитку персоналу на вітчизняних підприємствах;

· розробити узагальнену систему показників людських ресурсів підприємства та систему показників розвитку персоналу;

· з’ясувати напрями підвищення ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси інвестування у розвиток персоналу промислових підприємств.

Предметом дослідження є методи оцінки ефективності інвестицій у розвиток персоналу вітчизняних промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження складають фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки підприємства, економіки праці та управління персоналом, роботи зарубіжних і вітчизняних вчених у сфері дослідження ефективності інвестицій у розвиток людських ресурсів підприємства.

У дисертації використано низку загальних та спеціальних методів дослідження. Зокрема, при розгляді різноманітних концепцій і точок зору стосовно сутності розвитку персоналу та інвестицій у нього використано системний історико-логічний метод; у процесі дослідження форм та методів розвитку персоналу, основних видів інвестицій у підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, чинників розвитку персоналу – класифікаційно-аналітичний метод; для оцінки стану та динаміки інвестицій у розвиток персоналу на вітчизняних підприємствах, обґрунтування репрезентативності вибірки та виявлення сили і напрямку кореляційного зв’язку між валовим прибутком підприємств та величиною витрат на розвиток персоналу – методи статистичного аналізу; економіко-математичні методи були використані для виявлення взаємозв’язків між часткою навченого персоналу у загальній кількості штатних працівників та обсягом валового прибутку у розрахунку на одного працівника, а також при побудові оптимізаційної моделі розподілу витрат на навчання персоналу, пов’язаного із придбанням нового обладнання.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали та документи Державного комітету статистики України, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали анкетування працівників та внутрішньої звітності промислових підприємств Тернопільської області, наукові інформаційні видання та Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних підходів та вдосконаленні методики оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства. Основні результати дослідження, що характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у розробці наступних положень, що виносяться на захист:

вперше:

· запропоновано систему показників розвитку персоналу на мікроекономічному рівні, яка включає як затратні (абсолютні і відносні), так і результативні (кількісні і якісні) показники, що забезпечує інформаційну базу для оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства;

одержали подальший розвиток:

· визначення економічного поняття «розвиток персоналу» як цілісного активного процесу вдосконалення знань, умінь та навичок, а також реалізації потенційних можливостей працівників підприємства, що здійснюється через систему організаційно-економічних заходів, які передбачають навчання персоналу, його адаптацію, атестацію та планування трудової кар’єри;

· класифікація інвестицій у розвиток персоналу підприємства на основі врахування їх соціально-економічної сутності, джерел та термінів інвестування, характеру здійснюваних витрат, що дає змогу створити систему обліку таких інвестицій та управління ними;

удосконалено:

· узагальнену систему показників людських ресурсів підприємства шляхом її збалансування за рахунок включення поряд із показниками стану та розвитку персоналу характеристик процесів його формування, використання та збереження, що дозволяє відслідковувати вплив одного параметра даної системи на усі інші з метою налагодження управління процесами розвитку персоналу на вітчизняних промислових підприємствах;

· методичні підходи до оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства в частині доповнення існуючих показників, що охоплюють лише фінансові аспекти інвестування, методиками, які враховують фактор невизначеності індивідуальної поведінки працівників; це дозволить скорегувати зміст та напрямок процесів навчання персоналу з метою забезпечення максимальної результативності їх здійснення;

· систематику форм професійного навчання персоналу, яка, на відміну від існуючих, передбачає виділення низки класифікаційних критеріїв (за видами професійного навчання, за місцем проведення, за тривалістю навчального періоду, згідно з часом здійснення, за характером отримуваних знань та навичок, відповідно до суб’єкта навчання), що сприятиме комплексному оцінюванню навчальних процесів та дозволить підвищити ефективність навчання працівників;

· підхід до розвитку персоналу як до інвестиційного проекту, що базується на чіткій структурованості даного процесу, передбачає виділення низки послідовних етапів, дотримання яких дозволить налагодити управління навчальною діяльністю підприємства та суттєво підвищити її ефективність.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки дисертації доведено до рівня прикладних розробок, які дозволяють активізувати процеси інвестування в розвиток персоналу на вітчизняних промислових підприємствах та підвищити ефективність таких інвестицій.

Запропоновані рекомендації розглянуті та прийняті до впровадження на одному з досліджуваних промислових підприємств: ВАТ «Текстерно» (довідка № 318 від 17.02.08 р.). Пропозиції дисертанта щодо стимулювання роботодавців до активізації розвитку персоналу на підприємствах, вдосконалення структури зайнятості, створення робочих місць висококваліфікованої праці, заохочення найманих працівників до постійного підвищення кваліфікації, а також визначення ролі профспілок у цих процесах використані Федерацією профспілок України при підготовці пропозицій до законопроекту «Про соціальний діалог в Україні» (довідка № 52/01-022/1970 від 29.11.2007 р.). Основні положення дисертаційної роботи також впроваджено у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126-28/1903 від 24.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід щодо методології дослідження інвестицій у розвиток персоналу підприємства та шляхів підвищення їх ефективності. Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, отримані автором самостійно і опубліковані у наукових виданнях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використовуються лише ті положення, що є результатом самостійних досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжнародній науковій конференції „Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія і сьогодення” (м. Тернопіль, 2004); ІІІ і V Міжнародних науково-теоретичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2005; 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Ефективність інвестиційного процесу в Україні: стан, проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство” (м. Донецьк, 2006); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Людський розвиток в Україні: регіональні аспекти, сучасні проблеми, пріоритетні напрямки» (м. Івано-Франківськ, 2008).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, що відображають основний зміст дисертації, загальним обсягом 3,6 д.а., з яких 3,0 д.а. належать особисто автору, в тому числі 10 статей у фахових наукових виданнях (з них 4 у співавторстві) та 2 публікації у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 178 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація містить 16 рисунків на 11 сторінках, 27 таблиць на 17 сторінках, список використаних джерел, що включає 230 найменувань на 22 сторінках, 8 додатків на 14 сторінках.