ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВИХ КОЛЕКЦІЙ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 “Методологічні основи використання інформаційно-довідкових колекцій у діяльності експертної служби МВС України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Становлення, розвиток та сучасні проблеми інформаційно-довідкових колекцій” на основі аналізу літературних джерел встановлено, що історично перші інформаційно-довідкові колекції були створені в кінці 1890-х рр. Є.Ф. Бурінським та включали: фотографічні копії рукописних текстів, висновки експертів з поясненнями, документи з різними способами підробок. Необхідність створення колекцій випливала насамперед зі специфіки вирішення завдань з одержання орієнтуючої інформації для пошуку знарядь злочину й супутніх злочину предметів з метою подальшого розшуку злочинців. З моменту появи криміналістичної реєстрації інформаційно-довідкові колекції пройшли у своєму розвитку чотири етапи: а) створення перших колекцій (кінець ХІХ ст.); б) стихійне формування колекцій за ініціативою окремих експертів (кінець ХІХ ст. – 1970 р.); в) планомірне формування системи інформаційно-довідкових колекцій (1970–1980 рр.); г) автоматизація обліково-реєстраційних даних (з 1990-х рр.).

Суттєву роль в упорядкуванні правових основ та організаційної діяльності з формування й використання інформаційно-довідкових колекцій у розкритті та розслідуванні злочинів і профілактики злочинності відіграли накази МВС України № 190 від 14.01.1994 р. та наказ № 390 від 10.09.2009 р., що замінив його, які врегулювали процес збирання, ведення та використання колекційних об’єктів. Загальними сучасними тенденціями в колекційній діяльності є таке: зростання обсягів інформації та поширення її різноманітності; необхідність застосовування спеціальних прийомів і засобів; збільшення кількості суб’єктів, які здійснюють діяльність з ведення, формування й використання колекцій; інтенсивний вплив інформації на прийняття рішень у сфері боротьби зі злочинами й на здійснення колекційної діяльності.

Незважаючи на широке використання колекцій у практиці експертної служби, лише 5% слідчих та оперуповноважених обізнані про існування та можливості інформаційно-довідкових колекцій. Підвищення ефективності використання інформаційно-довідкових колекцій у слідчій та експертній практиці зумовлено розв’язанням загальних проблем: 1) наукових: визначення ролі та сутності колекцій у системі криміналістичної реєстрації; формування основ єдиної методології збору, обробки й зберігання інформаційно-довідкових колекцій для їх подальшого використання; розробка понятійного апарату; 2) правових: визначення процесуального статусу колекційних об’єктів при проведенні судових експертиз; розробка правового механізму щодо надання натурних зразків та отримання інформації для поповнення існуючих і створення нових колекцій; 3) методичних: розробка технології й методики роботи з колекціями, механізму контролю якості та ефективності забезпечення правоохоронних органів даними з колекцій; розробка комп’ютерних програм функціонування колекцій; 4) організаційних: прийняття спільної міжвідомчої програми формування, ведення й використання колекцій; координування діяльності щодо подолання відомчої роз’єднаності колекцій; фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності з формування, ведення, використання колекцій; забезпечення безпосереднього доступу слідчих, співробітників оперативних служб, експертів до інформації; поширення серед слідчих і оперативних працівників відомостей про зміст та можливості використання інформаційно-довідкових колекцій при розслідуванні й розкритті злочинів.

Окремими завданнями формування й використання інформаційно-довідкових колекцій у процесі розкриття, розслідування та запобігання злочинам є: накопичення об’єктів; забезпечення дослідження натурних об’єктів для вирішення ідентифікаційних, класифікаційних, діагностичних експертних завдань; сприяння пошуку об’єктів; своєчасне надання оперативно-розшуковим і слідчим підрозділам довідкової інформації й інформації орієнтуючого характеру; удосконалення законодавства у сфері формування та використання інформаційно-довідкових колекцій; удосконалення структури колекцій; розвиток інформаційних технологій; уніфікація засобів пошуку, збору, зберігання, обробки, аналізу й видачі інформації; створення централізованого інформаційного фонду для судових експертів різних спеціальностей і відомств.

У підрозділі 1.2 “Наукові основи формування й ведення інформаційно-довідкових колекцій” розглянуто різні точки зору науковців, що дало підстави приєднатися до пропозиції В.В. Бірюкова, що окрему криміналістичну теорію й відповідну їй практичну діяльність доцільно називати “інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів”, складовою якої є криміналістична реєстрація. Практичним втіленням криміналістичної реєстрації є криміналістичні обліки і їх складова – інформаційно-довідкові колекції. В інформаційно-довідкових колекціях міститься криміналістично значуща інформація, що не пов’язана з подією злочину й не входить у предмет доказування, але об’єктивно необхідна для прийняття тактичних і процесуальних рішень по кримінальній справі.

Доведено, що інформаційно-довідкові колекції мають різноманітні властивості, які характеризують їх матеріальну й процесуальну природу, порядок та умови формування об’єктів, напрями використання: функціональним призначенням інформаційно-довідкових колекцій є “зовнішні” (інформаційний супровід розкриття, розслідування й запобігання злочинам) і “внутрішні” (збір та накопичення натурних об’єктів і довідкових відомостей, їх систематизація, дослідження та ведення) напрями практичного використання; колекційні об’єкти використовуються в процесуальній (при проведенні судових експертиз – 53%) та непроцесуальній (під час проведення попередніх досліджень – 33%, навчання експертів – 9%, проведення слідчих дій – 3%, перевірки за оперативно-пошуковими обліками – 2%) формах; колекційні об’єкти застосовуються для вирішення ідентифікаційних, діагностичних та класифікаційних експертних завдань; способами формування колекцій є проведення науково-дослідної роботи, передача речових доказів за вироком суду, витребування слідчим з підприємств, організацій, установ, одержання при проведенні слідчих дій, надання учасниками процесу; суб’єктами, які відбирають об’єкти, є слідчий, спеціаліст, експерт; методики дослідження й способи використання колекційних об’єктів повинні бути уніфіковані.

Наголошено на тому, що колекційні об’єкти класифікуються за природою на натурні зразки й інформацію (відомості). Натурні зразки – це матеріальні утворення, цінні своїми властивостями й ознаками, які встановлюються за допомогою спеціальних знань. Натурні зразки відображають ознаки інших об’єктів або значущі своїми властивостями. Зразки за ступенем індивідуальності властивостей поділяються на індивідуальні та групові; є носіями інформації про зовнішню будову, склад і структуру, функціональні особливості об’єктів або механізм утворення слідів; за джерелом походження диференціюються на антропогенні, техногенні або природні. Інформація, що знаходиться на різних носіях, включає дані про властивості (ознаки) об’єктів, методи й методики дослідження, технологію їх виготовлення. Для зосередження в колекції об’єкти мають відповідати таким вимогам: 1) висока інформаційна цінність; 2) вираження властивостей через відповідні ознаки; 3) сукупність інформації, властивостей об’єктів й ознак, достатня для вирішення дослідних завдань у галузі кримінального судочинства.

Сформульовано визначення інформаційно-довідкових колекцій. Це різновид криміналістичних обліків експертної служби МВС України, які сформовані з натурних зразків та інформаційних даних, що не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з подією злочину, але містять потенційну криміналістично значущу інформацю й використовуються для забезпечення проведення експертиз, попередніх досліджень у ході слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, а також для здійснення профілактичної, науково-дослідної, методичної й дидактичної діяльності.

У підрозділі 1.3 “Правове регулювання формування й використання інформаційно-довідкових колекцій” зазначено, що формування колекцій забезпечується правовим порядком одержання інформації та натурних зразків від юридичних осіб. Запропоновано правові основи формування колекцій у ситуаціях, коли кримінальна справа: 1) закінчена складанням слідчим постанови про закриття справи; 2) завершена винесенням вироку судом; 3) не закінчена, триває розслідування; 4) не порушена, проводиться перевірка повідомлення про злочин; 5) не порушена, здійснюється науково-дослідна робота.

Щоб інформувати слідчого й суд про необхідність направлення речових доказів у розпорядження державної експертної установи, запропоновано до висновку експерта додавати відповідне клопотання керівника експертної установи. Крім того, ст. 81 КПК України варто доповнити положенням про можливість передачі речових доказів в експертні установи, а ст. 97 КПК України – про зобов’язання юридичних осіб надавати зразки або інформацію експертові.

Наголошено на тому, що про факт використання колекційних об’єктів при проведенні експертизи необхідно обов’язково вказувати у висновку експерта, а в експертній установі повинна зберігатися вся документація, що підтверджує офіційний порядок одержання об’єктів, у зв’язку з можливою перевіркою слідчим (судом) порядку проведення дослідження.

На основі аналізу процесуальної природи натурних колекційних зразків і речових доказів та зразків для експертного дослідження показано їх відмінність. При експертному дослідженні натурні зразки з колекцій відіграють роль еталонів, вони є непроцесуальними, допоміжними окремими об’єктами судових експертиз. Довідкова інформація, що міститься в інформаційно-довідкових колекціях у вигляді каталогів, таблиць, у засобах комп’ютерної техніки та інших носіях, є складовою спеціальних знань експерта про властивості об’єктів експертизи, методи й методики їхнього дослідження. З метою правового врегулювання використання колекційних об’єктів запропоновано доповнити ст. 77 КПК України та відповідні відомчі нормативні акти правом експерта використовувати при експертному дослідженні інформаційно-довідкові колекції.

Розділ 2 “Організація й формування інформаційно-довідкових колекцій експертної служби МВС України” включає три підрозділи.

У підрозділі 2.1 “Сучасний стан ведення й використання інформаційно-довідкових колекцій” на основі вивчення сучасної практики ведення обов’язкових та ініціативних інформаційно-довідкових колекцій криміналістичних обліків експертної служби МВС України розглянуто особливості функціонування; узагальнено завдання використання колекцій: вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів пострілу, боєприпасів і вибухових пристроїв, справжніх документів, відбитків справжніх печаток і штампів, паперу й матеріалів письма, інструментів і предметів, що використовуються як знаряддя злому, взуття й слідів підошов, пломб, ковпачків пляшок і пристосувань для закупорки пляшок, замків та інших замикаючих пристроїв, маркувальних позначень кузовних номерів транспортних засобів, холодної зброї, протекторів шин автотранспортних засобів та їх слідів, розсіювачів фар і світлосигнальних приладів, виступаючих частин та лакофарбових покриттів транспортних засобів, виробів з волокнистих матеріалів, волосу тварин, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, типових ознак зовнішності людини тощо.

Доведено необхідність централізованої організації роботи з формування колекцій. Акцентовано увагу на необхідності створення фонду методичної літератури, що містить наукові розробки, результати експериментів, приклади з експертної практики й інші публікації довідково-методичного характеру. Підкреслено, що умовою ефективного використання колекцій є їхнє постійне поповнення й оновлення. Запропоновано для використання довідкові колекції, що створюють безпосередньо виробники продукції, можливості Європейської мережі криміналістичних експертних установ ENFSI, а також зразки виробів, отриманих за допомогою Інтерполу.

На підставі аналізу та прогнозування експертної й слідчої практики запропоновано перелік 186 інформаційно-довідкових колекцій з 31 роду судових експертиз, перспективних для використання при проведенні майбутніх досліджень.

У підрозділі 2.2 “Етапи формування інформаційно-довідкових колекцій” з метою упорядкування процесу формування колекцій цю діяльність запропоновано поділити на три етапи, що складаються з декількох послідовних і взаємозалежних стадій.

Перший етап – підготовчий, який включає п’ять стадій:

1) прийняття рішення про формування певного виду інформаційно-довідкової колекції на підставі аналізу експертної та слідчої практики, прогнозу появи нових об’єктів реєстрації й ефективності використання створюваної колекції;

2) визначення цілей створення колекції: забезпечення експертних досліджень, слідчих дій, оперативно-розшукових заходів або накопичення матеріалів для науково-дослідної, навчально-методичної роботи;

3) визначення природи колекційних об’єктів (натурні зразки або інформація). Виходячи з власного досвіду, автор рекомендує віддавати перевагу натурним колекціям, тому що вони забезпечують наочність об’єктів (їхніх властивостей, ознак), можливість безпосереднього зіставлення з досліджуваними речовими доказами та слідами. Обґрунтовано доцільність створення колекцій з натурних зразків у таких випадках: при невеликих розмірах, обсягах об’єктів; коли при описі або моделюванні об’єктів можлива втрата їх істотних властивостей; коли важко дати чіткий, короткий та однозначний опис ознак і властивостей об’єкта;

4) встановлення кількості, способів збирання об’єктів. Визначається обсяг, способи одержання зразків та інформації, методи контролю якості, кількості, достовірності й комплектування. Доведено, що ДНДЕКЦ МВС України повинен виконувати керівну роль і координуючу функцію у формуванні масиву обов’язкових колекцій обласного та місцевого рівнів. Доцільне централізоване постачання НДЕКЦ найпоширеніших зразків тих колекцій, які обов’язкові для ведення всіма підрозділами;

5) встановлення властивостей колекційних об’єктів та їх систематизація.

Другий етап – основний, безпосередньо пов’язаний з формуванням інформаційно-довідкових колекцій, реєстрацією, описом та зберіганням об’єктів. Запропоновано розгорнуту форму журналу обліку об’єктів, що вміщуються до інформаційно-довідкових колекцій. Акцентовано увагу на тому, що умови зберігання натурних зразків повинні забезпечувати незмінюваність їх зовнішнього вигляду, фізичних і хімічних характеристик.

Третій етап – завершальний, що включає тестування, інвентаризацію, заміну й доповнення колекцій. Здійснюється перевірка способів збирання, дослідження об’єктів, правильності вибору підстав систематизації. Інформацію, що знаходиться в колекціях, необхідно періодично уточнювати, а при необхідності замінювати новою. Ведення інформаційно-довідкових колекцій доцільно доручати співробітникам, які виконують дослідження тих об’єктів, що зосереджені в колекціях, а система функціонування колекцій повинна відповідати міжнародному стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025.

У підрозділі 2.3 “Використання комп’ютерних технологій при формуванні та веденні інформаційно-довідкових колекцій” подано аналіз сучасного стану інформаційного забезпечення розслідування злочинів і експертної діяльності, що дало змогу виділити основні напрями комп’ютеризації колекцій: розробка апаратно-програмних комплексів автоматизованого вирішення експертних завдань, що включають електронні бази довідкових даних; створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем за окремими колекційними об’єктами; розробка систем автоматизованого аналізу зображень; створення комп’ютерних програм обробки даних про колекційні об’єкти; розробка інтегрованих автоматизованих експертно-криміналістичних обліків, систем і комплексів; створення мобільних телекомунікаційних комплексів для доступу користувачів до інформаційно-довідкових колекцій; використання глобальної комп’ютерної мережі Інтернет.

Запропоновано створення спеціалізованих інтернет-сайтів, на яких може розміщуватися інформація про порядок підготовки об’єктів для експертиз та їх сучасні можливості, а також різні дані з інформаційно-довідкових колекцій. На відміну від натурних зразків, таку інформацію легко тиражувати та зберігати в базах даних. Розглянуто сучасні й перспективні пошукові системи щодо матеріалів, речовин, балістичних, трасологічних та інших колекційних об’єктів. Вказано на доцільність упровадження 3D технології одержання об’ємного зображення об’єктів. Акцентовано увагу на необхідності: а) створення корпоративної інформаційно-телекомунікаційної системи з об’єднанням регіональних баз даних інформаційно-довідкових колекцій; б) інтегрування інформаційно-довідкових колекцій в інші криміналістичні обліки, оперативно-довідкові обліки управлінь інформаційних технологій, інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України.

Розділ 3 “Використання інформаційно-довідкових колекцій при розкритті й розслідуванні злочинів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Використання інформаційно-довідкових колекцій при проведенні слідчих дій” на основі узагальнення слідчої практики запропоновано напрями використання колекційних об’єктів при проведенні слідчих дій. Під час огляду місця події об’єкти використовуються при проведенні попередніх досліджень для одержання орієнтуючої інформації як підстави слідчих і пошукових версій про особу злочинця (складання пошукового портрета); об’єкти, що залишили сліди на місці події (взуття, автотранспортні засоби, вогнепальна зброя, вибухові пристрої, знаряддя злому тощо); механізм та обставини вчиненого злочину; для проведення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів по “гарячих” слідах.

На етапі підготовки до обшуку колекції використовуються для отримання орієнтуючої інформації про: а) об’єкти, якими залишені сліди на місці події; б) об’єкти та сліди, що до місця обшуку принесені злочинцем з місця події (у тому числі викрадені речі). Запропоновано результати попередніх досліджень на місці події, а також дані про об’єкти, що підлягають пошуку при обшуку, оформляти у вигляді формалізованої інформаційно-довідкової картки, до якої вносяться відомості про всі сліди, що виявлені на місці події, вид слідоутворюючих об’єктів, їх властивості, опис об’єктів, що піддягають пошуку, та рекомендації щодо виявлення ймовірного місця їх знаходження.

Під час допиту свідків, потерпілих для з’ясування виду застосованого знаряддя злочину, предметів, що знаходились на злочинці, транспортного засобу, викрадених речей тощо рекомендовано демонструвати відповідні колекційні об’єкти. Для складання суб’єктивного портрета злочинця використовуються колекції типових ознак зовнішності. При пред’явленні для впізнання використовуються колекційні зразки як “однорідні предмети” з тим, що підлягає впізнанню. У ході проведення відтворення обстановки й обставин події інформаційно-довідкові колекції використовуються в підборі об’єктів – замінників речових доказів.

У підрозділі 3.2 “Використання інформаційно-довідкових колекцій при вирішенні експертних завдань” розглянуто використання інформаційно-довідкових колекцій як об’єктивну умову експертного завдання, що належить до її непроцесуальних складових. Аналіз експертної практики показав, що вирішення класифікаційних завдань здійснюється в 79% досліджень з використанням колекційних об’єктів. Предмети (речові докази) порівнюються з колекційними зразками для розв’язання питання про належність об’єктів до певного заздалегідь визначеного класу (виду, роду, таксону тощо). Колекційні об’єкти є еталонами певних класифікаційних груп. При вирішенні ідентифікаційних завдань (7% досліджень) за допомогою колекцій встановлюються конкретні джерела походження об’єктів – природні (ареали, ділянки місцевості, родовища тощо) або техногенні (підприємства – виробники промислових виробів) матеріальні комплекси, цілісність яких зумовлена системою сформованих в обставинах розслідуваної події інтегративних зв’язків. Колекційні об’єкти, що використовуються для ідентифікації, за своєю формою поділяються на сигнальні (відображають властивості й ознаки предметів) та знакові (малюнки, графічні позначення підприємств-виробників, штрих-коди, позначення на виробах тощо). У діагностичних дослідженнях (14% досліджень) натурні колекційні зразки або описи, табличні дані, нормативні документи та інша інформація виступають як стандарти, що відображають незмінний, “нормальний” стан об’єктів. Вирішення діагностичних завдань, які спрямовані на встановлення відповідності яких-небудь дій спеціальним правилам, можливо тільки за наявності таких об’єктів інформаційно-довідкових колекцій, як нормативні документи.

У підрозділі 3.3 “Використання інформаційно-довідкових колекцій при розслідуванні деяких видів злочинів” на підставі узагальнення матеріалів слідчої практики визначено напрями застосування колекційних об’єктів при розслідуванні певних видів злочинів: вчинених із застосуванням вогнепальної та холодної зброї (ст. 115, 121–125, 187, 189, 262, 263, ч. 4 ст. 296 КК України та ін.) – встановлення виду, моделі, зброї або боєприпасів; способу їх виготовлення; факту та способу внесення змін у конструкцію зброї; справності і придатності до стрільби зброї та патронів; їх спільного або конкретного джерела походження; компенсування відсутніх чи пошкоджених деталей, вузлів та механізмів; вчинених із застосуванням підроблених документів (ст. 199, 200, 215, 216, 223, 224, 233, 318, 358 КК України та ін.) – встановлення справжності документів, способу їх виготовлення; пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (ст. 305–320 КК України) – встановлення складу компонентів наркотиків, їх виду; визначення спільного або конкретного джерела походження наркотиків; визначення середніх разових доз споживання наркотиків; навчання молодих експертів та оперуповноважених; пов’язаних з порушенням авторського права та суміжних прав (ст. 176 КК України) – встановлення ознак контрафактної аудіовізуальної продукції, інших об’єктів; підприємств-виробників; пов’язаних із випуском або реалізацією недоброякісної продукції (ст. 227 КК України) – встановлення якості продукції і відповідності вимогам стандартів; пов’язаних з порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспорту (ст. 276 КК України) – встановлення виду, моделі транспорту, що зник з місця дорожньо-транспортної пригоди; а крім того – для інформаційно-довідкового забезпечення оперативних працівників нормативними актами, що регулюють ведення бухгалтерського обліку, інших напрямів фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, банків.