УДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У результаті реформування на селі відбулися зміни соціально-економічних умов функціонування аграрних підприємств та їх внутрішньої структури. Основою налагодження сталого розвитку ефективного й рентабельного функціонування цих організаційно-правових структур є фактори, пов’язані з виробничим процесом. Виробництво є ядром фінансово-господарської діяльності агроформувань. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом удосконалення його структури пов’язане із необхідністю забезпечення продовольчої безпеки регіону та його економічного розвитку.

Одна з особливостей діяльності сучасних агроформувань – це кількісна і якісна недосконалість галузевої структури виробництва в них, що спричинює випуск неконкурентоспроможної продукції.

Означена проблема особливо актуальна в умовах зростання конкуренції на аграрному ринку, що ускладнює процес реалізації продукції для місцевого виробника та, відповідно, погіршує його фінансове становище. Тому важливого значення набуває розробка теоретичних засад удосконалення організаційно-виробничого механізму функціонування сільськогосподарських підприємств і практичних пропозицій щодо оптимізації галузевої структури виробництва з урахуванням комплексу економічних, соціальних та природно-екологічних факторів.

Розв’язанню проблем удосконалення виробничої структури та спеціалізації агроформувань присвячено низку праць економістів-аграрників – А.П. Азізова, В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, І.Ф. Баланюка, О.А. Біттера, В.В. Зіновчука, П.К. Канінського, М.Й. Маліка, В.М. Нелепа, П.Т. Саблука, В.І. Ткачука, В.В. Юрчишина та ін. Однак формування оптимально збалансованої структури виробництва в аграрних підприємствах на рівні досліджуваного регіону з урахуванням його особливостей потребує поглибленого вивчення. Залишаються мало дослідженими теоретико-методологічні основи галузевої структури виробництва. У виробничо-галузевій сфері проявляються нові тенденції, проте їх аналітичний моніторинг недостатній, що обмежує можливості з’ясування характеру і глибини їх впливу на розвиток сільськогосподарських підприємств. Мало наукових праць присвячено місцю і ролі процесу вдосконалення галузевої структури у соціальному розвитку сільських територій.

Дисертаційне дослідження спрямоване на розробку оптимальної структури виробництва, що забезпечить зростання ефективності та рентабельності агроформувань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано як складову науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (номер державної реєстрації 0104U002443). У межах наукової програми обґрунтовано напрями удосконалення галузевої структури виробництва в агроформуваннях.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних положень і науково-прикладних рекомендацій щодо вдосконалення галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дисертаційного дослідження:

·        уточнити понятійний апарат, що застосовується при вивченні проблем оптимізації виробничої структури в сільськогосподарських підприємствах;

·        розкрити особливості формування сучасної виробничої структури в агроформуваннях та стратегічні можливості їх зміни;

·        визначити напрями вдосконалення виробничої структури в сільськогосподарських підприємствах;

·        обґрунтувати пропозиції стосовно забезпечення ефективного управління процесом удосконалення галузевої структури виробництва підприємств;

·        розробити економіко-математичну модель оптимізації виробничої структури агроформувань;

·        здійснити прогноз розвитку сільськогосподарських підприємств регіону з урахуванням результатів оптимізації галузевої структури виробництва.

Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес удосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти формування, функціонування та вдосконалення виробничої структури агроформувань регіону.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження є системний метод пізнання закономірностей розвитку аграрних підприємств, а також низка загальнонаукових і специфічних методів, які в сукупності дають змогу детально дослідити процес удосконалення галузевої структури виробництва.

Для досягнення визначеної в дисертаційній роботі мети застосовано такі методи: наукової абстракції – для формулювання теоретичних узагальнень і висновків, уточнення понятійного апарату; економіко-математичний – для оптимізації виробничої структури на підприємствах; монографічний – для вивчення особливостей функціонування окремих аграрних підприємств Івано-Франківської області; розрахунково-конструктивний – для визначення параметрів прогнозної діяльності агроформувань; статистико-економічний, зокрема його прийоми групування і зведення – для встановлення оптимальних розмірів тваринницьких ферм, порівняльного аналізу – для визначення відмінностей функціонування агроформувань у часовому та просторовому аспектах; системного аналізу і синтезу – для вивчення характеру і причинно-наслідкових зв’язків, встановлення тенденцій розвитку явищ і процесів в аграрному секторі та ін.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти, пов’язані з розвитком сільського господарства, статистичні матеріали, дані обласного і районних управлінь агропромислового розвитку, наукова література, первинні матеріали досліджень автора, звітність сільськогосподарських підприємств тощо.