ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНОГО СТИЛЮ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, конкретизовано її зв'язок з науковими програмами, планами, темами,  визначено  мету та завдання дисертаційної роботи, об’єкт, предмет дослідження, висунуто припущення, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, висвітлено їх достовірність та апробацію.

У першому розділі«Теоретичні питання формування індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студентів»здійснено експлікацію поняття індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студентів на основі зіставлення визначень і змісту таких педагогічних феноменів, як стиль навчально-пізнавальної діяльності та стиль професійної діяльності педагога, розуміння індивідуального й особистісного у структурі особистості.З’ясовано, що в науковій та науково-популярній літературі використовується поняття «стиль» щодо різних станів і видів діяльності, детально й усебічно розкрито зміст, функції, засоби пізнавальної діяльності, науковці послуговуються стильовими характеристиками під час опису особливостей навчально-пізнавальної діяльності (І. Золотухіна, О. Напрасна,Г. Неустроєв, В. Сластьонін, Д. Сочівко та інші)  та професійної, зокрема, професійно-педагогічної діяльності (Н. Бордовська, Ю. Горькова, Л. Євланова, А. Маркова, М. Рожков, А. Толочек, О. Чепкова,Л. Шеховцова, Л. Фрідман та інші).Стиль діяльності є інтегративним проявом ієрархії процесуальних особливостей динамічної функціональної структури особистості, мотивів діяльності, звичних форм спілкування та керівництва. Індивідуальний стиль діяльності конкретизується за допомогою змістових, динамічних та результативних характеристик (Н. Калугіна, І. Кулагіна, Л. Фрідман). Уведення в широкий науково-педагогічний обіг поняття індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності дозволяє  синтезувати традиційні кількісні й якісні характеристики результативності вищої освіти та характеристики відношення (мотиви поведінки, дій, ставлень)й часу (стійкість у часовому вимірі знань, умінь, навичок суб’єктів навчання, рис характеру, професійних звичок).

У дисертаційній роботі подається авторське визначення індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студента вищого педагогічного навчального закладуякінтегративного динамічного явища, яке віддзеркалює цільові установки, домінантні способи пізнання й добору змісту навчально-пізнавальної інформації, оптимальний темп навчально-пізнавальних дій, детермінує продуктивність цієї діяльності.Зважається на те, що термін «індивідуальність» використовується для означення неповторної сукупності ознак, притаманних окремій людині, – думок, почуттів, проявів волі, потреб, мотивів, бажань, інтересів, звичок, настрою, переживань, інтелекту, схильностей, здібностей, а характеристикою «особистісний» послуговуються як включеною в соціальні зв’язки системною властивістю індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні.Шляхом усебічного аналізу дидактичних ідей вітчизняних і зарубіжних педагогів щодо шляхів, засобів, способів формування індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності індивіда визначено структуру цього утворення як єдність множинності елементів і зв’язків між ними, кожен з елементів уявляємо у вигляді сегментів, що мають свої компоненти та складники. Визначаємо сім сегментів індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студентів – когнітивно-змістовий, когнітивно-емпіричний, когнітивно-діяльнісний, сегмент пізнавальної спрямованості, пізнавально-особистісний, пізнавально-прогностичний, пізнавально-креативний. У роботі деталізовано варіанти сегментної структури індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студентів гуманітарного (див. рис. 1) та технолого-педагогічного напрямків професійної підготовки, приділено увагу розбіжностям, які існують у запропонованих варіантах.