ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ДІВЧАТОК 7-8-РІЧНОГО ВІКУ З РІЗНОЮ ТІЛОБУДОВОЮ НА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТТЯХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичну значущість; особистий внесок здобувача; подано дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі дисертації "Теоретико-методичні основи фізкультурно-оздоровчих занять учнів загальноосвітніх навчальних закладів" проаналізовано науково – методичну літературу з питань дослідження: критерії диференціації учнів; дані щодо типу конституції тіла (соматотипу) як критерію розподілу дітей на однорідні за морфоруховими показниками групи, сучасні аспекти дозування фізичних навантажень в процесі фізкультурно-оздоровчих занять дітей шкільного віку.

У практиці фізичного виховання учнів, в тому числі в процесі фізкультурно-оздоровчих занять, довгий час не приділялося належної уваги їхній тілобудові (соматотипам або конституції тіла), що значно знижувало оздоровчий ефект фізичних вправ.

Одним із валеологічних чинників, який сприяє формуванню основ здоров'я та довголіття, є достатня рухова активність (П. Д. Плахтій). Останню як сукупність усіх рухів, що виконує людина в процесі життєдіяльності, поділяють на звичайну і спеціально організовану (Т. Ю. Круцевич). На всіх етапах життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дітей шкільного віку вона забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, підвищує опір до захворювань (О. Бар-Op, А. Г. Фурманов). За недостатньої рухової активності, а також при фізичному перенапруженні, за свідченнями фахівців (С. М. Баєвський, К. Cooper, Л. Я. Іващенко) порушується функціональний стан центральної нервової системи як посередника між м'язами і внутрішніми органами. Це призводить до порушень функціонального стану окремих органів і систем організму, до зниження фізіологічної імунної реактивності організму, до виникнення захворювань. Як свідчать сучасні дослідження (Ю. І. Борисова), дефіцит м'язової діяльності призводить до наступних наслідків: лише 1,3 %, дітей шкільного віку відносяться до здорових, групи ризику – 22,6 %, хворих – 76,1 %.

Фізичні навантаження оптимізують функціональний стан систем травлення (П. Д. Плахтій), допомагають позбутися зайвої ваги (Л. І. Іванова), підвищують працездатність і сприяють розвитку розумових здібностей (Т. Ю. Круцевич). Проте, на думку фахівців (Ю. П. Лісіцин, Ю. М. Комаров, Л. В. Волков, С. Б. Тихвинський, Я. С. Вайнбаум), не кожна рухова активність є ефективною, а лише така, що має оздоровчо-розвивальну спрямованість, ураховує вік, стать та індивідуальні можливості тих, хто займається.

За даними науковців (В. Г. Арефьєв, Я. І. Кравчук, В. О. Пустовалов, М. В. Зубаль), великі перспективи для оптимізації методики викладання фізичної культури та організації фізкультурної рухової активності має диференційований підхід, який дає змогу кожному учневі займатися в оптимальному режимі та забезпечує найкращий оздоровчий ефект. Насамперед це стосується диференціації методів дозування фізичних навантажень (Г. В. Кротов, X. Дж. Уілмор, Д. Л. Костілл).

При здійсненні диференційованого підходу застосовуються різні способи розподілу учнів на однорідні групи. Усе залежить від критерію, покладеного в основу класифікації груп: психологічного (Б. В. Вяткін, Р. В. Ложкін), морфологічного (В. В. Веселова та ін.) чи фізіологічного (Е. Г. Булич, І. І. Вовченко, М. І. Горбунко). У фізичному вихованні віддають перевагу морфологічному критерію як найбільш практичному, а серед морфологічних способів виокремлюють соматотип, або тип тілобудови (С. Д. Антонюк, Г. А. Єдинак, Є. А. Стрикаленко). Доведена відмінність у представників різних соматотипів темпів біологічного розвитку (І. Л. Гасюк, F. Martin), рівнів фізичної підготовленості (Р. Н. Дорохов, Л. П. Додонова, О. Ф. Жуков, С. П. Льовушкін), термінової адаптації у підлітків і старших учнів до фізичних навантажень різної спрямованості (Н. І. Аринчин, Л. О. Биковська, Б. А. Нікітюк, Т. В. Смірнова, І. І. Саливан).

Питання організації та методики фізкультурно-оздоровчих занять у загальноосвітніх навчальних закладах досліджували (О. В. Андрєєва, Л. I. Іванова, Л. Я. Іващенко, О. Л. Благій, Ю. А. Усачов, В. П. Семененко, Н. В. Москаленко) та ін. За результатами їхніх розробок установлено, що:

– фізкультурно-оздоровчі групи (гуртки фізичної культури) є додатковою формою залучення учнів до регулярних занять фізичними вправами, що сприяють зміцненню здоров’я, запобігають, захворюванням, підвищують загальну працездатність;

– формування таких гуртків проводять з урахуванням віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовленості;

– заняття відбуваються 2-3 рази на тиждень тривалістю 45-60 хв.

Узагальнення науково-методичних джерел щодо диференціації фізичних навантажень в гуртках фізичної культури (О. Бар-Op, С. І. Присяжнюк, Н. В. Москаленко, О. В. Андрєєва та ін.) свідчить, що ефективне вирішення даної проблеми залежить від досліджень індивідуальних реакцій кожного учня на запропоновані навантаження, від інтенсивності та тривалості фізичних вправ, від кількості повторень та інтервалів відпочинку між ними.

Отже, для фізкультурно-оздоровчих занять оптимальною є індивідуальна регламентація діяльності, а визначення гранично допустимих параметрів фізичних навантажень вважається однією з її основних умов. Відсутність обґрунтованих методик для учнів молодших класів упродовж навчального року та їх соціальна значущість зумовили необхідність їх розробки.