ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні основи, методи; розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи; наведено дані про впровадження результатів дослідження в корекційно-навчальний процес, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі – „Науково-теоретичні засади проблеми культури спілкування у дітей молодшого шкільного віку” здійснено аналіз проблеми з опорою на теоретичні концепції та емпіричні дослідження в ракурсі лінгвістики, психології, психолінгвістики, спільним об'єктом вивчення яких виступають процеси використання дитиною мовних знаків у діяльності спілкування, відповідно до національних культурних традицій.

Мовленнєве спілкування – складна і досконала форма взаємодії людей у колективній діяльності з реалізації суспільних та особистісних відношень. Для цього використовуються специфічні засоби, перш за все – мова (Б. Г. Ананьєв, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, В. Н. Мясищев, С. Л. Рубінштейн, та ін.). Діяльність породження та сприйняття мовленнєвого висловлювання в актах спілкування розглядається в безпосередньому зв’язку із процесами мислення в напрямку руху від думки до слова (Т. В. Ахутіна, Л. С. Виготський, І. О. Зимня, О. О. Залевська, О. О. Леонтьєв, Т. М. Ушакова та ін.).

Лінгвопрагматичний напрямок досліджень мовленнєвого спілкування націлює на вивчення закономірностей фукціонування мовних знаків у реальних процесах комунікації, внутрішню структуру мовленнєвих дій, постулати мовленнєвого спілкування, правила комунікативного кодексу, типи мовленнєвих актів у залежності від мети й результату спілкування (Ф. С. Бацевич, В. З. Дем'янков, Г. Г. Почепцов, О. Г. Почепцов, Ю. С. Степанов та ін.). В аспекті етнографії мовлення дослідники виявляють закономірності мовленнєвої поведінки від етнічних особливостей співбесідників та культурного оточення (В. С. Ващенко, В. В. Жайворонок, В. В. Красних, О. Л. Паламарчук та ін.).

Серед мовних одиниць, як складових вербально-семантичного рівня мовної системи особистості, у дослідженні проблеми формування культури спілкування у дітей молодшого шкільного віку із ТПМ простежується стилістична роль фразеологізму. Теоретичною основою для характеристики фразеологізму з позицій лінгвістичних досліджень послужили праці визначних вітчизняних та зарубіжних вчених: Л. Г. Авксентьєва, Ш. Баллі, І. К. Білодіда, Л. А. Булаховського, В. В. Виноградова, О. О. Потебні, Ю. Ф. Прадіда, В. М. Телія, В. Д. Ужченка, Д. В. Ужченка та ін. Взято до уваги узагальнення дослідниками специфіки фразеологізму в таких аспектах: категоріальних ознак, співвіднесеності фразеологізму і слова як мовного знаку, семантичної структури та фразеологічного значення, місця у системі культурних категорій. Використання фразеологізмів у традиції мовленнєвого спілкування зумовлене підвищеною активністю учасників комунікативного процесу, їх прагненням до експресивності, до використання мовленнєвих форм, що підкреслюють належність до певної культури.

У теоретичних узагальненнях вітчизняних та зарубіжних науковців зазначається, що відхилення в розвитку мовлення дітей створюють труднощі у спілкуванні, перешкоджають нормальному формуванню пізнавальних процесів, спричинюють емоційну напруженість, відчуття соціальної неповноцінності (Н. С. Жукова, С. Ю. Конопляста, Р. Є. Лєвіна, Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, С. М. Шаховська, М. К. Шеремет, А. В. Ястребова та ін.). Сучасна система спеціального навчання дітей із ТПМ в аспекті розвитку комунікативних умінь та навичок підпорядковується покладеним у її основу принципам гуманізації, нормалізації порушених контактів дитини із оточенням і намічає конкретні шляхи надання логопедичної допомоги, що полягають у опорі на збережені інтелектуальні компоненти мовленнєвої діяльності, у комунікативній спрямованості корекційних занять, формуванні стилістичних умінь (О. Є. Грибова, Ю. В. Коломієць, І. С. Марченко, Н. Д. Січкарчук, Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, В. В. Тищенко, Н. В. Чередніченко, М. К. Шеремет та ін.).

Щодо проблеми формування культури спілкування засобами фразеологізмів у дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку, принципове значення для даного дослідження мають фундаментальні положення вітчизняної теорії логопедії (Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, М. К. Шеремет), які націлюють на необхідність цілеспрямованого педагогічного керування операціями із мовними знаками на основі закономірностей функціонування процесів породження та сприйняття мовлення з наданням переваги в роботі над його найважливішою структурною одиницею – словом, для засвоєння не тільки предметного, але й узагальненого, переносного, фразеологічного значення на основі індивідуальних смислів, набутих у конкретних ситуаціях здійснення мовленнєвої діяльності.

Зважаючи на специфічність фразеологічного значення, розчленованість, складність семантичної структури, внаслідок інтегративної взаємодії лексичної і граматичної семантики лексем-компонентів, загальноприйняті в лінгводидактиці методи та прийоми засвоєння такої мовної одиниці є малоефективними для дітей із ТПМ. Шляхи оптимізації розвитку лексичного складу мовлення, у тому числі й за рахунок поповнення його фразеологічними засобами, намічено в концепції корекційно-превентивного навчання через спеціально організовану на логопедичних заняттях роботу з навчальною інформацією, направленою на виявлення системи смислових зв’язків у текстах, складання логіко-граматичних схем, що сприяє глибшому розумінню матеріалу, оскільки задіюються образи та наочні уявлення, процеси мислення (В. В. Тарасун).

Психофізіологічний принцип опори в навчанні на збережені когнітивні процеси орієнтує на вивчення загальнофункціональних здібностей дітей із ТПМ, розвиток яких у корекційній роботі сприяє формуванню умінь мовленнєвої комунікації із використанням різнорівневих мовних одиниць (О. М. Корнєв, Є. Ф. Соботович, В. В.Тарасун, В. В. Тищенко, М. К. Шеремет та ін.). Дієву опору для розвитку культури спілкування представляють компоненти вищого психологічного рівня у структурі діяльності спілкування: мотиваційно-цільові та орієнтувальні процеси (Т. В. Ахутіна, О. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, В. М. Синьов).

Аналіз сучасних програм навчання дітей молодшого шкільного віку та спеціального навчально-методичного забезпечення розвитку мовлення виявив, що при достатній відповідності програмових вимог до рівня комунікативно-мовленнєвих, мовних знань і умінь для ефективної інтеграції особистості молодшого школяра із ТПМ у національну й світову культуру, система методичних прийомів, пізнавальних завдань і тренувальних вправ не забезпечує досягнення навчальної та розвивальної мети.

Таким чином, виявлені проблеми методичного характеру зумовили необхідність розробки експериментальної методики формування культури спілкування у дітей молодшого шкільного віку із тяжкими порушеннями мовлення засобами фразеологізмів.

У другому розділі – „Стан та особливості культури спілкування засобами фразеологізмів у системі навчання української мови у початковій ланці шкільної освіти” обґрунтовано методику констатувального етапу експерименту, критерії оцінювання актуальних знань, умінь та навичок учнів, визначено рівні успішності та якості результатів їх діяльності, представлено науковий аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що мали вплив на специфіку використання фразеологізмів у мовленнєвій продукції молодших школярів із ТПМ.

Методика констатувального експерименту розроблена з опорою на прийняті в логопедії принципи аналізу мовленнєвих порушень, методологічну основу яких закладено у працях Л. С. Виготського, О. Р. Лурії, розвинуто у вітчизняній методології наукових досліджень В. М. Синьовим і конкретизовано в науково-методичній літературі (С. Ю. Конопляста, О. М. Корнєв, Р. І. Лалаєва, Р. Є. Лєвіна, Є. Ф. Соботович, В. В. Тищенко, В. В. Тарасун, М. К. Шеремет та ін.).

У констатувальному експерименті були задіяні 104 учні із ТПМ третіх та четвертих класів спеціальної школи для дітей із ТПМ м. Антрацит Луганської області, логопедичних груп логопункту загальноосвітньої школи № 3 м. Ірпінь Київської області, логопункту загальноосвітньої школи № 45 м. Луганськ. Контрольну групу склали 52 школяра із мовленнєвою нормою третіх класів загальноосвітніх шкіл № 3 м. Ірпінь та № 45 м. Луганськ.

Аналіз результатів виконання молодшими школярами усього комплексу завдань у сукупності створює цілісне уявлення про рівень оволодіння ними фразеологізмами у складі функціональної системи мови та мовлення, організуючою основою якої є процес спілкування.

Відповідно до категоріальних ознак фразеологізму як мовного знаку та його місця в системі культурних категорій та комунікації, дослідження особливостей сформованості культури спілкування у дітей молодшого шкільного віку засобами фразеологізмів, згідно констатувальної методики, відбувалось у таких аспектах:

- дослідження рівня сформованості лінгвістичного компоненту мовленнєвої діяльності – дій та операцій лінгвістичного аналізу слова, словосполучення, фразеологізму;

- дослідження рівня сформованості комунікативно-мовленнєвого компоненту мовленнєвої діяльності – дій та операцій сприйняття та побудови висловлювання (речення, тексту) із використанням фразеологічної лексики через єдність орієнтувальних та виконавчих дій спілкування.

Актуальний стан сформованості практичних знань, умінь та навичок у кожному аспекті на момент проведення констатувальних зрізів визначався відповідно до чотирьох рівнів успішності виконання діагностичних завдань. Рішення про ступінь наявності ознак якості роботи учня приймалося на підставі визначених критеріїв.

У лінгвістичному аспекті:

- самостійне і правильне виконання завдання за умови оволодіння змістом поняття „народний вислів”, що є відбиттям дотеоретичного ознайомлення із фразеологізмом, досвіду його практичного використання в мовленні дитини та представленості фразеологізму в імпресивному мовленні, що є умовою його ідентифікації в ряді інших мовних засобів;

- самостійне і правильне виконання завдання за умови засвоєння учнями поняття „синоніми”, що спрямовує дії визначення значення ряду фразеологізмів, і оволодіння діями співставлення, порівняння та угрупування на підставі близькості значення фразеологізмів та загальновживаних слів;

- самостійне і правильне виконання завдання за умови засвоєння поняття „антоніми”, що спрямовує дії визначення значення ряду фразеологізмів і оволодіння діями диференціації та утворення пар фразеологізмів на підставі протилежності їх значення.