ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ З ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, сучасний стан її дослідження, визначено її об’єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, сформульовано гіпотезу, основні завдання й методи дослідження; викладено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження у навчальний процес, визначено ті основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі – «Теоретичні засади модернізації професійної підготовки робітників-будівельників» – розкрито мету і завдання підготовки робітників будівельного профілю у сучасних умовах, визначено умови організації професійного навчання за групою професій, проведено аналіз науково-технічних засад групування робітничих професій механізованої і машинно-ручної праці будівельної галузі.

Аналіз виробничо-технічної літератури засвідчує, що в сучасних умовах розвитку будівельної індустрії найбільш суттєві зміни відбуваються у виробництві опоряджувальних робіт. їх питома вага у грошовому еквіваленті сягає 20 % кошторисної вартості споруди, а трудові виграти – 30 % від всіх будівельних робіт. Робітники-опоряджувальники складають понад 20 % від загальної кількості робітників на будівництві. Останнім часом в опоряджувальних роботах відбулися інтенсивні зміни у зв’язку з появою чисельних механізмів і пристроїв, винаходом нових матеріалів, способів виконання опоряджувальних робіт і запровадженням прогресивних технологій. Все це сприяє суттєвому покращенню якості виконання опоряджувальних робіт, зниженню їх трудомісткості і скороченню термінів їх виконання, зменшенню витрат матеріалів, що, у свою чергу впливає на вимоги до підготовки майбутніх робітників.

Проведений аналіз тенденцій у замінах змісту робітників опоряджувальних робіт дав можливість сформулювати вимоги до їх підготовки. Вони повинні орієнтуватися в комплексі взаємопов’язаних між собою будівельних робіт, уміти найефективніше організувати свій виробничий процес, запроваджувати прогресивні методи виконання робіт. Робітнику потрібні уміння загальновиробничого характеру: планування, самоконтролю в роботі і аналізу її результатів, організації робочого місця, творчого вирішення трудових завдань; гнучкі уміння і навички швидко пристосовуватися до стрімких змін в умовах і процесах виконання опоряджувальних робіт. Виходячи з цього традиційні підходи до проектування професійної діяльності майбутніх робітників викликають необхідність їх перегляду. Необхідні принципово нові підходи до побудови навчальних програм і відбору для них змісту навчального матеріалу.

Аналіз трудової діяльності на будівництві дозволив розробити обґрунтовані професійно-кваліфікаційні характеристики професій опоряджувальних робіт, котрі є моделлю вимог до робітника й слугують вихідним документом при складанні навчальних програм. При розробці професійно-кваліфікаційних характеристик для професії муляра (будівель­ного) і муляра-штукатура-плиточника враховувалися не тільки вимоги до професійної підготовки робітника, але й вимоги до їх загальноосвітньої й загальнотехнічної підготовки, соціально-економічне й народногосподар­ське значення професії, виробничо-технічні умови праці, характеристика рівнів кваліфікації, психофізіологічні особливості робітника.

Необхідність ефективного використання засобів механізації й автоматизації у виробництві опоряджувальних робіт вимагає розробки відповідних професійно-кваліфікаційних характеристик. На основі результатів проведеного дослідження розроблена типова структура таких характеристик, що включає в себе загальні й специфічні елементи професійної діяльності робітників, що враховує організацію підготовки за групами професій опоряджувальних робіт.

Дослідження показали, що при підготовці опоряджувальників, що виконують роботи головним чином механізованими й автоматизованими засобами, варто враховувати, що такі робітники повинні одержати кваліфікацію не нижче 4-го розряду муляра або штукатура й слюсаря 3-го розряду (оскільки в обов'язки муляра або штукатура 3-го розряду не входить уміння працювати з механізмами).

У процесі дослідження розроблений перелік спеціальних знань і вмінь опоряджувальника-механізатора. Комплекс загальних вимог для нього залишається тим же, що й для всіх інших професій опоряджувальників.

Наявність у професійній діяльності робітників спільних трудових елементів виступає передумовою для їх підготовки за групою професій. Сутність групування полягає у виділенні однакових науково-технічних засад і організаційно-виробничих компонентів виконання трудових функ­цій робітниками, об’єднаних єдиним виробничим циклом на будівництві. Це в свою чергу викликає необхідність організації навчання за групами професій на основі уніфікованої навчально-програмної документації.

Проведене дослідження професійної діяльності опоряджувальників, визначення  загальних і подібних  її елементів, дозволило звести ці  професії у єдину групу. Це викликало необхідність визначити способи розробки такої навчально-програмної  документації,  в котрій одні  елементи повинні бути єдиними (уніфікованими) для всіх професій виділеної групи, інші – диференційованими, що залежать від конкретних особливостей кожної самостійної професії.

У другому розділі – «Реалізація принципу уніфікації й диференціації в змісті навчальних предметів» – розкрито сутність принципу уніфікації й диференціації у змісті навчальних предметів і науково-методичні засади розробки уніфікованих навчальних програм, розглянуто можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітників та обґрунтовано структуру уніфікованих навчальних програм для професійної підготовки
за групою професій опоряджувальних робіт, здійснено систематизацію
знань, умінь і навичок для визначення змісту навчальних предметів.

У дослідженні уніфікація розглянута як процес приведення змісту навчання до єдиної дидактичної системи для підготовки робітників за групами професій на основі ознак спільності у виробництві та навчанні. Поняття уніфікації ми визначаємо як скорочення кількості існуючих навчальних програм шляхом приведення їх до однотипності за встановленими ознаками. З іншого боку, уніфікація може розглядатися як передумова до вдосконалення переліку професій. Уніфікація навчальної програми вимагає необхідність у розробці такої її структури, що втілить в собі характерні особливості всіх розрізнених навчальних програм і, одночасно, скоротить їх чисельність.

Для розробки уніфікованих навчальних програм за групою професій опоряджувальних робіт враховувалась теорія певного предмета, досвід побудови базисних і функціональних програм професійного навчання.

Науково обґрунтовані підходи до розробки уніфікованих навчальних програм для спеціальних предметів неможливі без попередньої систематизації знань, умінь і навичок майбутніх будівельників, добору об'єктів вивчення для загальної та спеціальної частин програми. Цей процес являв собою визначення системи знань, умінь і навичок, установлення їх кількісних і якісних характеристик, виявлення взаємозв'язку й взаємозалежності між окремими компонентами.

Для дослідження змісту спеціальних предметів був застосований системний підхід, у результаті якого були виявлені структурні елементи, об'єднані в певні комплекси відповідно до мети підготовки опоряджувальників широкого профілю. Оскільки система понять, якими опановують майбутні будівельники, єдина для спеціальної технології й виробничого навчання, її визначення встановлювалося на основі аналізу змісту спеціальної технології.

На основі проведеного аналізу встановлено, що спеціальна технологія відрізняється комплексним характером навчального матеріалу, що не пов-ною мірою впорядкований відповідно дидактичним принципам і завданням підготовки робітників широкого профілю, проблемам реалізації внут-рішньопредметних і міжпредметних зв'язків. При доборі навчального матеріалу для загальної частини уніфікованої програми враховувалася потреба формування понять як узагальнених знань про групу об'єктів вивчення, що характеризуються однорідністю їх істотних ознак.

Дослідження показало, що вдосконалювання навчального матеріалу за рахунок більш раціонального добору структурних одиниць, що відносяться до різних об'єктів вивчення, можливо при дотриманні ряду умов, до яких можна віднести: усунення дублювання з іншими дисциплінами (виробничим навчанням, матеріалознавством); визначення положення й місця структурних одиниць, що відносяться до різних
об'єктів вивчення в загальній структурі навчального предмета; добір найбільш істотного навчального матеріалу (на основі даних існуючої
науки й основ виробництва), важливого з погляду формування
професійно значущих знань, умінь і навичок, а також установлення раціональних зв'язків між окремими структурними одиницями; розгляд понять про загальні основи організації й технології будівельного виробництва з метою їх найбільш раціонального включення в курс; доповнення змісту предмета знаннями, що сприяють підвищенню
інтересу учнів до його вивчення (наприклад, включення в курс історії розвитку професії, опоряджувальних робіт; доповнення змісту більш глибокими науковими відомостями, що дозволяють реалізовувати міжпредметні зв'язки на основі сутності досліджуваних процесів); урахування залежності складу трудових процесів від регіону (наприклад, не скрізь варто докладно вивчати проведення робіт у складних умовах);
від характеру базового підприємства (проведення робіт в умовах домо­будівних комбінатів, на об'єктах, фасадні роботи); зміна обсягу окремих частин навчальної програми, що відносяться до різних об'єктів вивчення.

Включення в уніфіковану програму елементів навчального матеріалу загального й спеціального характеру обґрунтовано результатами проведених досліджень з вивчення впливу науково-технічного прогресу
на зміну змісту праці робітників у будівництві, їхньої професійної діяльності, а також результатами історико-логічного аналізу навчальних програм, структурно-функціонального аналізу змісту виконання опоряджувальних робіт. Підвищенню якості добору навчального
матеріалу сприяло урахування результатів дослідження внутрішньо- і міжпредметних зв'язків спеціальних предметів.

В уніфікованій навчальній програмі за спеціальною технологією загальні теоретичні відомості учні повинні були засвоїти на початку навчання (у порядку їх ієрархічної послідовності). Це засвоєння повинно бути досить міцним до переходу для вивчення спеціальних видів робіт. Ураховувалося, що оволодіння узагальнюючими поняттями дозволить майбутнім опоряджувальникам виробити здатності до переносу знань, отриманих при вивченні одного виду робіт або одного технологічного процесу на іншій; оволодіння загальними закономірностями проведення технологічних процесів, загальними характеристиками їх складових
частин дозволить набути здатності орієнтуватися в нових процесах проведення робіт. У програмі виробничого навчання враховувалася можливість оволодіння загальними прийомами виконання всіх видів опоряджувальних робіт, вироблення загальнопрофесійних умінь і навичок до переходу для формування спеціальних умінь і навичок з конкретних видів поліпшених і високоякісних робіт.

При розробці уніфікованої навчальної програми за спеціальною технологією був скорочений навчальний матеріал, що відноситься до безпосереднього виконання трудових операцій і прийомів, у результаті чого більше часу було приділено вивченню технологічних процесів у цілому, розкриттю включених до них закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків.