| summary: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан її розробленості в педагогічній теорії та військовій практиці, визначено мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.
У першому розділі – «Розвиток управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління як психолого-педагогічна проблема» –проведено теоретичний аналіз проблеми розвитку управлінського мислення офіцерів у педагогічній теорії та військовій практиці, здійснено психолого-педагогічне обґрунтування поняття «управлінське мислення майбутніх магістрів військового управління».
Істотний внесок у розв’язання проблеми мислення зробили філософи, педагоги та психологи К. Клаузевіц, Сунь-Цзи, Арістотель, А. Брушлінський, Л. Виготський, В. Давидов, Д. Завалишина, Л. Занков, М. Кашапов, Ю. Корнілов, Ю. Кулюткін, О. Леонтьєв, С. Максименко, О. Матюшкін, Р. Немов, О. Тихомиров, Б. Теплов та ін.
Значний внесок у вивчення та розв’язання проблеми мислення зроблено в працях педагогів (Ю. Бабанський, Ю. Кулюткін, В. Сластьонін та ін.) і психологів (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Г. Балл, А. Брушлінський, М. Вертгеймер, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Г. Костюк, Т. Кудрявцев, О. Кюльпе, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, О. Леонтьєв, О. Матюшкін, Ж. Піаже, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, Б. Теплов, O. Тихомиров та ін.), які особливу увагу приділяли оптимізації мисленнєвих процесів людини в різних видах діяльності.
За характером завдань, які в процесі мислення розв’язуються людиною, виокремлюють теоретичне та практичне мислення. Концептуальні основи практичного мислення фахівців обґрунтовано в дослідженнях Д. Завалишиної, Ю. Корнілова, Т. Кудрявцева, В. Моляка, Д. Ошаніна, К. Платонова, В. Пушкіна та ін. Практичне мислення науковці розглядають як вищий рівень розвиненості мислення, який тісно пов’язаний із професійною суб’єктністю та професіоналізмом фахівця, та як фахово-професійне мислення конкретного фахівця. Основна його специфіка полягає в професіоналізмі мисленнєвих процесів, який обмежується відповідним фахом і функціями фахівця в конкретній професійній діяльності. Конкретні приклади дослідження проблеми практичного мислення фахівців містяться в наукових роботах Д. Завалишиної, Л. Засєкіної, М. Кашапова, В. Комарова, Ю. Корнілова, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, О. Максимова, С. Маланова, О. Осипової, Н. Пов’якель, О. Тихомирова, Р. Стернберга та ін. Методологічні принципи формування мислення у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців обґрунтовані С. Максименком, О. Матюшкіним, І. Пасічником, Н. Пов’якель, О. Самойловим та ін. Різновидом практичного мислення є управлінське мислення.
Під управлінським мисленням розуміють одну із форм відображення соціальної дійсності, спрямовану на цілеспрямоване та узагальнене пізнання керівниками наявних зв’язків, відносин та інших істотних ознак в управлінській діяльності. Слід зазначити, що формування управлінського мислення в офіцерів відбувається під час отримання базової вищої освіти (бакалавр, спеціаліст з ) у ВВНЗ, а його розвиток – при отриманні ними повної вищої освіти в системі післядипломної освіти, а також у процесі подальшої управлінської діяльності в військах. Ключове місце серед таких ВВНЗ займає Національний університет оборони України, специфіка функціонування якого полягає в підготовці офіцерів оперативно-тактичної й оперативно-стратегічної ланок управління для ЗС та інших військових формувань України.
На основі узагальнення теоретичних підходів до проблеми мислення, а також враховуючи особливості та змістовне наповнення мислення офіцерів дано визначення поняття «управлінське мислення військового керівника» як його інтегральної пізнавально-прогностичної якості, чи «військової управлінської мудрості», яка за своєю сутністю та змістом тісно взаємозв’язана з військовим професіоналізмом, управлінською культурою та компетентністю, провідними професійно важливими якостями, індивідуальними особливостями і проявами суб’єкта оперативно-тактичної ланки управління. Їх управлінська діяльність складається, як правило, з таких видів управлінських дій: прогнозування; організації, планування, мотивування, розпорядження, координації та узгодження, оцінювання та контролювання, корегування.
Доведено, що сутність управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління полягає у пізнанні ними змісту, сутності та специфіки управлінських явищ в ОТЛУ через активне відображення, комплексне та системне усвідомлення шляхів, методів, методик і технологій оптимального вирішення різних управлінських проблем і ситуацій щодо функціонування військових підрозділів і частин, які передбачені їх посадовими компетенціями як суб’єктів військового управління. Мислення офіцерів розвивається поетапно. На етапі набуття майбутніми офіцерами базової вищої освіти в ВВНЗ (це «Бакалавр», а інколи «Спеціаліст») формується управлінське тактичне мислення, яке розвивається на етапі здобуття оперативно-тактичної освіти в НУОУ, коли випускники отримують освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр військового управління». Надалі розвиток відбувається в процесі практичної управлінської діяльності на оперативно-тактичних посадах у військах і на етапі здобуття оперативно-стратегічної освіти в НУОУ.
З’ясовано, що управлінське мислення магістрів військового управління – це специфічний активний вид їх професійно-практичного мислення у військово-професійній діяльності, основним змістом якого є визначення, оцінювання та розв’язання різноманітних управлінських проблем і ситуацій, які виникають у військових підрозділах і частинах у процесі виконання ними поставлених завдань у мирний і воєнний час.
У другому розділі – «Теоретичні та методичні умови розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління в системі післядипломної освіти» – обґрунтовано педагогічні умови розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління у СПО та їх конкретизовано в процесі визначення його цілей, завдань, принципів і змісту, удосконалення дидактичної технології, а також визначено критерії оцінювання розвиненості їх управлінського мислення.
Для забезпечення цілеспрямованого розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління в СПО доцільно обґрунтувати педагогічні умови, які мають створювати педагогічну систему в НУОУ та стимулювати всіх суб’єктів навчально-виховного процесу (насамперед командирів (начальників) слухацьких підрозділів, викладачів і самих слухачів як суб’єктів навчальної діяльності) до цілеспрямованого розвитку управлінського мислення слухачів у процесі набуття оперативно-тактичної освіти. Для цього мають бути обґрунтовані як організаційно-педагогічні, так і методичні умови.
До організаційно-педагогічних умов відносимо створення професійно орієнтованого навчального середовища в університеті; обґрунтування такого змісту управлінської підготовки майбутніх магістрів військового управління в СПО, який враховує цілі, завдання, принципи та специфіку майбутньої управлінської діяльності в ОТЛУ, а також сприяє розвитку управлінського мислення майбутніх суб’єктів цієї ланки управління; забезпечення міжпредметних зв’язків між навчальними дисциплінами, які створюють сприятливі організаційні та педагогічні умови для цілеспрямованого розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління в університеті.
До методичних умов ми відносимо такі методичні заходи, які забезпечують суб’єктну поведінку слухачів у навчальному процесі, створюють сприятливі умови для їх буття суб’єктом навчальної діяльності. Це такі умови: застосування професійно орієнтованих методик і дидактичних технологій проведення навчальних заходів, які мають методично обґрунтовано стимулювати розвиток і вдосконалення мисленнєвих процесів із урахуванням вікових особливостей, військово-професійного та управлінського досвіду, майбутніх кар’єрних перспектив і посадових компетенцій випускників; забезпечення самоменеджменту слухачів у навчальній діяльності. Найбільш важливими безпосередньо для слухачів є методичні умови, оскільки вони на етапі їх реалізації становляться активними суб’єктами навчального процесу. У зв’язку з цим є доцільною, на нашу думку, експериментальна перевірка дидактичної технології розвитку їх управлінського мислення.
Доведено, що основною метою управлінської підготовки майбутніх магістрів військового управління є розвиток і вдосконалення їх мисленнєвих процесів, сприяння набуттю ними таких мисленнєвих операцій, дій і форм, які характерні для управлінського мислення в ОТЛУ взагалі та менеджерів середньої ланки військового управління, зокрема.
Завданнями з розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління в системі післядипломної освіти визначені такі:
– розвиток військово-професійних та управлінських цінностей і настанов, вдосконалення емоційно-вольової сфери і загальної управлінської культури майбутніх магістрів військового управління як військових менеджерів середньої ланки управління;
– забезпечення максимально сприятливих умов для виявлення управлінських інтересів, потреб і мотивів майбутніх магістрів військового управління, удосконалення їх управлінських умінь і здатностей, які необхідні для здійснення в майбутньому управлінської діяльності в ОТЛУ;
– розвиток управлінської компетентності майбутніх суб’єктів ОТЛУ;
– цілеспрямований розвиток мисленнєвих процесів і формування такого стилю управлінського мислення, який характерний для офіцерів ОТЛУ.
З’ясовано, що зміст розвитку управлінського мислення має сприяти вдосконаленню і набуттю нових якостей військово-професійних і управлінських знань, навичок, умінь і здатностей, спеціальних мисленнєвих процесів майбутніх магістрів військового управління в процесі опанування психолого-педагогічних, військово-професійних і спеціальних управлінських знань, які супроводжують і забезпечують ухвалення ними управлінських рішень в ОТЛУ та їх реалізацію. Для його реалізації потрібні відповідні методики та технології. Удосконалено дидактичну технологію розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління, яка являє собою систему найбільш доцільних і методично скомпонованих навчальних способів, прийомів і послідовних методичних і технологічних дій щодо досягнення поставлених навчальних, виховних, розвивальних та інших цілей їх військово-професійної підготовки, інтегральним результатом якої має бути розвиток управлінського мислення. Основними компонентами цієї технології є цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний, оцінно-результативний і суб’єкт-суб’єктний.
Обґрунтовано, що головною метою є розвиток аксіологічної, когнітивної, афективної, операційно-діяльнісної, управлінсько-функціональної та суб’єктної складових управлінського мислення, які відображають функціональну надійність психіки майбутніх магістрів військового управління в умовах військово-професійної діяльності та забезпечують адекватне виконання поставлених перед ними управлінських завдань шляхом здійснення сукупності певних мисленнєвих дій.
Доведено, що зміст дидактичної технології розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ», з одного боку, складає педагогічно адаптовану систему управлінських знань, навичок, умінь, здатностей і професійно важливих управлінських якостей, які мають стати підвалиною їх управлінської діяльності та успішного вирішення управлінських проблем в ОТЛУ, а з іншого – сприяє розвитку такого їх управлінського мислення, який забезпечується управлінською культурою та компетентністю.
Алгоритм розвитку управлінського мислення майбутніх магістрів військового управління включає попередній (вступний), безпосередній (основний) і рефлексивно-завершальний етапи, який забезпечує перехід від переважно теоретичних знань до практичних, що офіцери використовуватимуть на керівних посадах ОТЛУ. Поєднання теорії та практики в їх управлінській підготовці визначається одночасним поєднанням у технології наукового, теоретико-методичного та праксиологічного рівнів.
|
