Професійна підготовка майбутніх вчителів основ здоров’я у вищому навчальному закладі Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача, представлено апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні засади професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я у ВНЗ” – наведено результати аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми; представлено змістову характеристику поняття „основи здоров’я” в контексті професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я; викладено результати діагностики професійної підготовленості студентів спеціальності „Основи здоров’я” в умовах реальної освітньої практики ВНЗ.

Аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок, що ідеї збереження, підтримки та відновлення здоров’я сягають своїм корінням глибини віків. Ще за часів античності проблемами здоров’я людини, і фізичного, і духовного, переймалися відомі філософи, лікарі, педагоги (Аві-цена, Гіпократ, Платон), що сприяло взаємозбагаченню знань про цінність оздоровчої діяльності ідеями з різних наукових сфер, які стали згодом міцним фундаментом для нової наукової галузі – педагогіки здоров’я. Велике значення для розвитку теоретичних положень педагогіки здоров’я мають також роботи педагогів-класиків (Я. Коменський, Дж. Локк, І. Песталоцці, Г. Сковорода, К. Ушинський, П. Лесгафт, А. Макаренко, В. Сухомлинський).

Поняття здоров’я людини, комплекс ідей і наукових положень, зумовлених парадигмою здоров’ятворення та концепцією здорового способу життя, знайшли своє відображення в працях таких учених, як: Г. Апанасенко, І. Брехман, Т. Бойченко, С. Бондаренко, Е. Булич, Е. Вайнер, В. Горащук, В. Казначеєв, Л. Колгоморова.

Питанню формування культури здоров’я учнівської молоді як цілісного багатоаспектного особистісного утворення присвячено численні праці сучасних учених: філософів та культурологів (В. Климова, В. Скумін, Л. Сущенко та ін.), психологів (В. Ананьєв, А. Маслоу та ін.); медиків (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Войтенко та ін.); педагогів (О. Дубогай, М. Гончаренко, В. Горащук, М. Гриньова, С. Кириленко, Г. Кривошеєва, С. Лебедченко, В. Оржеховська, В. Петленко, Л. Татарнікова та ін.); валеологів (І. Брехман, Е. Булич, Л. Жаліло, С. Страшко, А. Царенко, О. Яременко та ін.).

Разом з тим, різке погіршення стану здоров’я сучасної людини, особливо молоді й зокрема учнів загальноосвітніх шкіл, призвело до актуалізації проблеми підготовки спеціальної категорії вчителів, основним видом професійної діяльності яких повинна була стати здоров’язберігаюча функція. З метою вирішення цієї проблеми було відкрито напрямок підготовки „Здоров’я людини”.

Розв’язання дослідницьких завдань щодо з’ясування мети, завдань, змісту, форм та методів професійної підготовки вчителів основ здоров’я потребувало, перш за все, ґрунтовного аналізу провідних понять зазначеного процесу.

За результатами аналізу робіт О. Абдулліної, В. Адольфа, Б. Грицюка, І. Зязюна, А. Маркової, В. Сластьоніна, С. Сисоєвої, І. Підласого та ін. було розкрито поняття „професійна підготовка”, а також суміжні понять – „професійна компетентність”, „професіоналізм”, „готовність до професійної діяльності” тощо, які стали теоретичним підґрунтям для визначення сутності, змісту та компонентів професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я.

Професійна підготовка майбутніх вчителів основ здоров’я в контексті дисертаційної роботи розглядається, як процес становлення майбутнього фахівця зазначеної спеціальності на основі засвоєння сукупності спеціальних знань із збереження та зміцнення здоров’я учнівської молоді, умінь і навичок, спрямованих на заохочення учнів вести здоровий спосіб життя, а також формування професійно значущих якостей, досвіду й норм поведінки, що забезпечують оволодіння здоров’язберігаючими компетентностями як чинника ефективної професійної діяльності майбутнього вчителя основ здоров’я.

Ключовим поняттям у системі професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я є категорія „основи здоров’я”, відповідно до змістовної характеристики якої встановлено, що мета професійної діяльності вчителів основ здоров’я, їхні функції та завдання полягають у формуванні в учнів вмотивованості та ціннісного ставлення до життя і здоров’я, стійких переконань щодо пріоритету здоров’я як основної умови реалізації фізичного, психічного, соціального та духовного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних особливостей; вихованні у підлітків бережливого, дбайливого та усвідомленого ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, потреби самопізнання та всебічного самовдосконалення; ознайомленні учнів з основними принципами, шляхами й методами збереження життя і зміцнення всіх складників здоров’я; розвитку життєвих навичок учнів, спрямованих на спонукання вести здоровий спосіб життя та ін.

З урахуванням теоретичних положень про сутність професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я визначено критерії ефективності їхньої підготовки та відповідні показники: мотиваційно-ціннісний (уявлення про відповідальність за результати своєї праці; усвідомлення значення самооцінки себе як професіонала і свого місця у сфері фахової діяльності зі збереження здоров’я школярів; усвідомлення цілей та завдань виховання здорової особистості в умовах сучасної школи; здатність передбачати та розуміти утруднення, що виникають під час викладання шкільного курсу „Основи здоров’я”); науково-теоретичний (володіння знаннями з теорії здоров’я, її основних понять та категорій; уявлення про здоров’я як про систему з пірамідальним принципом побудови; знання особливостей духовного, психічного, фізичного й соціального здоров’я, розуміння їхніх взаємозв’язків; знання валеологічного інструментарію, оздоровчих технологій та індивідуальної оздоровчої системи; знання змісту й методики викладання шкільного предмета „Основи здоров’я”); критерій практичної когнітивності (уміння добирати та адаптувати матеріал для вирішення завдань шкільного предмета „Основи здоров’я”; уміння організовувати учнів на ведення здорового способу життя в повсякденні, проведення самостійних систематичних занять фізичними вправами; ознайомлення із правилами та способами їхнього використання в загартовуванні організму; здійснення розробки індивідуальної оздоровчої програми; уміння проводити роз’яснювальну та просвітницьку роботу серед учнів та батьків щодо причин захворювань і основних засобів їхнього запобігання; реалізація вмінь здійснювати науково-дослідну роботу з питань формування, збереження й зміцнення здоров’я школярів).

З урахуванням ступеня прояву показників за виокремленими критеріями було визначено рівні готовності до професійної діяльності майбутніх учителів основ здоров’я: низький (позиція майбутнього вчителя основ здоров’я „не знаю, не розумію, не вмію, прагну опанувати”), середній („достатньо знаю, використовую”), високий („чітко знаю, використовую, ділюся досвідом”).

Аналіз та узагальнення результатів констатувального етапу педагогічного експерименту дозволили зробити висновок, що лише незначна частина студентів досягає рівня, який відповідає характеристикам фахівця, достатньо підготовленого до професійної діяльності вчителя основ здоров’я. Так, високий рівень професійної підготовки за мотиваційно-ціннісним критерієм було виявлено лише в 10% студентів експериментальної групи (ЕГ) та 8 % – контрольної групи (КГ); за науково-теоретичним критерієм в ЕГ –
1 %, а КГ – 2 % та за критерієм практичної когнітивності ЕГ – 8 %, а КГ – 9 % студентів. У зв’язку з цим виникає необхідність теоретичної розробки та практичної реалізації педагогічних умов професійної підготовки майбутніх вчителів основ здоров’я.

У другому розділі – „Наукове обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я у ВНЗ” – змістовно розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови, що забезпечують ефективну професійну підготовку майбутніх вчителів основ здоров’я.

При визначенні першої педагогічної умови – збагачення змісту фахових дисциплін професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я за рахунок включення сучасних знань про основи здоров’я школярів – основна увага приділялась оптимізації та збагаченню змісту професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я за рахунок насичення її сучасними науковими знаннями окремих фундаментальних та науково-природничих дисциплін про сутність, структуру, основні напрямки, форми, методи та здоров’язберігаючі технології в діяльності вчителя основ здоров’я. Так, на першому курсі у студентів в процесі вивчення таких дисциплін, як „Вступ до спеціальності”, „Загальна та педагогічна валеологія”, „Здоровий спосіб життя та профілактика ВІЛ/СНІДу” закладався фундамент майбутньої професійної здоров’язберігаючої діяльності на основі засвоєння знань про особливості цього виду діяльності; вимоги, що ставляться до спеціаліста оздоровчої формації; можливості застосування знань та умінь про збереження та ціннісне ставлення до здоров’я в галузі „Фізична культура та спорт” та ін.

Під час вивчення на другому курсі навчальної дисципліни „Загальна та педагогічна валеологія” одним з ключових питань було розкриття нової теми – „Кращі традиції української педагогіки, родинної педагогіки в збереженні та зміцненні здоров’я дитини та генофонду нації”. З огляду на досвід українсь-кого народу, який заклав міцний фундамент української й родинної педагогіки щодо основ здоров’я дитини, розкриття цієї проблеми набуло особливої вагомості в підготовці майбутніх учителів основ здоров’я до формування дбайливого ставлення до традицій українського народу зі здоров’язбереження, формування культури здоров’я і власної, і у майбутніх вихованців.

При вивченні студентами дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання”, зокрема розділу „Методика фізичного виховання різних груп населення” (ІІІ курс) в експериментальній групі основний акцент було зроблено на формуванні в майбутніх учителів уявлення про фізичне виховання як один із найважливіших чинників закладення основ здоров’я школярів. Зміст цього розділу передбачав ознайомлення студентів з періодизацією шкільного віку, особливостями застосування оздоровчих методик у фізичному вихованні школярів. Вивчення запропонованої тематики в експериментальних групах передбачало також озброєння студентів знаннями, які забезпечують формування у майбутніх учителів основ здоров’я здатності компетентно проводити діагностику здоров’я школярів у всіх його аспектах й розпізнавати відхилення в стані здоров’я учнів та індивідуально добирати необхідні оздоровчі технології з урахуванням шкільного віку та стану здоров’я.

На заключному етапі (ІV курс) викладання спецкурсу „Сучасна професійна діяльність учителів основ здоров’я” сприяло узагальненню знань студентів про основи здоров’я та його збереження, відбувалася їхня інтеграції на основі реалізації та поглибленні міжпредметних зв’язків дисциплін психолого-педагогічного, фундаментального та професійно орієнтованого блоків, а самі знання студентів набували фундаментального та цілісного характеру з проблем здоров’я в усіх його аспектах.

Реалізація другої педагогічної умови – упровадження інноваційних, зокрема інтерактивних, технологій навчання студентів у навчально-виховний процес ВНЗ – спрямовувалася на активне включення студентів у процес оволодіння професійним знаннями та вміннями на основі використання інноваційних, і в першу чергу інтерактивних, технологій, а саме: методу проекту, портфоліо, дискусії у формі „круглого столу”, моделювання та розігрування ситуації за ролями, сase-study. Так, у процесі формувального експерименту студентам було запропоновано розробити проект за темою „Кабінет основ здоров’я у школі” та презентувати його. У процесі дискусії у формі „круглого столу” майбутні вчителі основ здоров’я долучалися до обговорення актуальних професійно орієнтованих проблем, зокрема „Проблеми викладання предмета „Основи здоров’я” в сучасній школі: стан та перспективи”. У формі портфоліо студенти вивчали практично кожну з тем спецкурсу з наступною мультимедійною презентацією. Формуванню професійних знань, умінь та якостей сприяло моделювання ситуації щодо оцінки індивідуального рівня здоров’я учня та складання відповідного індивідуального плану відновлення, збереження та підтримання здорового способу життя; моделювання ситуації допомоги людині з обмеженими можливостями; моделювання ситуації евакуації учнів з класу, школи у небезпечних ситуаціях.

Навчально-професійна діяльність за умови активного впровадження інноваційних технологій організації навчального процесу у ВНЗ сприяла створенню та підтримці відповідного психологічного клімату, коли студенти могли вільно висловлювати свої думки, активно спілкуватися, відстоювати власні позиції тощо. Такий підхід до навчання дав змогу гармонізувати загальнокультурні, психолого-педагогічні й методичні знання, уміння, способи діяльності, посилити їхню професійну спрямованість, забезпечити фундаментальність базової підготовки, створити умови для професійного становлення та саморозвитку майбутніх учителів основ здоров’я.

Упровадження третьої педагогічної умови – формування у студентів спеціальності „Основ здоров’я” професійно значущих якостей, які сприятимуть ефективному використанню теоретичних знань і практичних умінь у процесі майбутньої професійної діяльності – здійснювалося з орієнтацією на формування у студентів професійної відповідальності, професійної самооцінки та професійної вмотивованості й творчого мислення, які, на думку експертів, є найбільш значущими для успішної професійної здоров’язберігаючої діяльності майбутніх учителів основ здоров’я. При цьому зазначимо, що реалізація третьої педагогічної умови здійснювалася на основі тісного взаємозв’язку всіх трьох педагогічних умов професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я – і сутнісно, і процесуально.

Формування професійної відповідальності майбутніх учителів основ здоров’я ґрунтувалося на усвідомленні студентами важливості розуміння своєї ролі в збереженні й зміцненні здоров’я підростаючого покоління. Розвитку професійної самооцінки та творчого мислення сприяло створення умов, за яких у майбутніх педагогів виникала можливість вільно висловлювати власну думку, аргументовано відстоювати свою позицію, активно вступати в дискусію з обговорення питань з збереження здоров’я, моделювати різні педагогічні ситуації щодо набуття школярами навичок здорового способу життя. Збагачування власного соціального досвіду відбувалося також через включення в різні життєві ситуації, що пов’язанні зі здоров’язберігаючою діяльністю вчителя основ здоров’я. Розвитку зазначених якостей спряло формування вміння аналізувати навчальну інформацію з основ здоров’я, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу, розв’язання дослідницько-пошукових завдань.

Ефективність розроблених педагогічних умов професійної підготовки майбутніх учителів основ здоров’я у ВНЗ, після проведення формувального етапу педагогічного експерименту, перевірялася за результатами контрольних зрізів, які наведено нижче.

З’ясовано, що професійна мотивація в експериментальній групі (ЕГ) посилилася (χ²=7,26; р=0,03). До впровадження педагогічних умов високий рівень умотивованості в ЕГ мали лише 11 % студентів, а після формувального експерименту – 23 %, тоді як кількість студентів з низьким рівнем умотивованості знизилася на 8 %. У контрольній групі (КГ) змін не відбулося.