ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування в майбутніх учителів образотворчого мистецтва професійно-художньої культури» проаналізовано філософську, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу та навчально-методичну літературу з проблеми дослідження, визначено сутність і структуру феномена «професійно-художня культура майбутніх учителів образотворчого мистецтва»; уточнено поняття «професійно-художня діяльність», «графічна діяльність», визначено сутність діяльності вчителя образотворчого мистецтва та роль графічної діяльності у формуванні професійно-художньої культури; обґрунтовано педагогічні умови формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі графічної діяльності.

Професійно-художню діяльність розуміємо як особливий вид художньої діяльності, що виражається в художньому способі сприймання, пізнання, втілення в матеріалі відповідно до естетичних принципів і закономірностей розвитку образотворчого мистецтва. Для професійно-художньої діяльності характерними є: наявність художньо-естетичної спрямованості особистості, ідеї, задуму; спеціальних здібностей і психологічних якостей, сприятливих умов для творчості, соціокультурна або особистісна значущість діяльності; а також отримання передбачуваного результату.

В основі професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва лежить художня діяльність, що розглядається як діяльність, у процесі якої створюється і сприймається витвір мистецтва. Художня діяльність включає в себе різні види людської діяльності (перетворювальну, пізнавальну, оцінну, виховну, комунікативну, ігрову, графічну та ін.), завдяки наявного в них естетичного аспекту. Центральна ланка художньої діяльності – витвір мистецтва. За допомогою мистецтва відбувається художнє пізнання й художня оцінка світу, створюється нова художня реальність.

Метою занять художньою графікою є закріплення і поглиблення набутих студентами знань і навичок на заняттях з рисунку, композиції та живопису, вироблення вмінь їх творчого застосування, а також розвиток естетичних уявлень у процесі творчості. Зростання професійного рівня в оволодінні художньою графікою забезпечує найбільш ефективне формування творчих здібностей майбутнього спеціаліста, стимулює натхнення і нові задуми, необхідні для подальшої художньої творчості педагога.

Професійно-художня культура вчителя образотворчого мистецтва є багатогранним поняттям, що містить у собі як загальну культуру особистості, так і професійно-педагогічну та художню. Своєрідним різновидом і домінантою професійно-художньої культури студентів є художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів у сфері діяльності, глибини її розуміння і розвиненої здатності адекватної оцінки художніх достоїнств творів. Професійно-художня культура вчителя образотворчого мистецтва має свої складові, структуру й характерні ознаки та дозволяє здійснювати педагогічну діяльність з урахуванням набутих професійно-художніх досягнень ціннісних орієнтацій, що визначають їхнє емоційно-естетичне ставлення до довкілля і здатність передавати свої знання, вміння, навички підростаючому поколінню як людині культури.

За своїм походженням і змістом професійна культура і художня культура є похідним від феномена «культура» і самостійним спрямуванням у розвитку діяльності людини, яка виконує в загальному контексті культури функцію збереження людського досвіду, його цінностей. Професійно-художню культуру майбутніх учителів образотворчого мистецтва розглядаємо як особливий різновид культури суспільства, в якому сконцентрований досвід спеціальної суспільно організованої практики навчання і виховання підростаючого покоління у закладах освіти для реалізації способів педагогічної та професійної діяльності і способів оволодіння художньою діяльністю.

До структури професійно-художньої культури особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва входять: мотиваційно-ціннісний (мета – мотив – оцінка), когнітивний (потреби – інтерес – знання) й операціональний (засоби (методи) – операції – результат) компоненти.

Зміст мотиваційно-ціннісного компонента утворюють художні цінності, які виступають мотивами художньої діяльності, й оцінками, що є «полюсами» ціннісного ставлення студентів до мистецтва, художньої діяльності та її продуктів; когнітивний компонент охоплює знання про мистецтво, досвід художньої діяльності, професійну компетентність; зміст операціонального компонента утворюють художній досвід, художня діяльність, художні вміння, набуті у процесі практичної діяльності.

Педагогічними умовами формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва було визначено: усвідомлення студентами професійно-художньої культури як багатоаспектного явища й цілісної системи загального й культурного розвитку особистості; інтеграція спеціальних навчальних дисциплін із дисциплінами гуманітарної і професійно-практичної підготовки, необхідних у подальшій художньо-творчій, педагогічній діяльності; занурення студентів в активну, творчу, художньо-графічну, професійно спрямовану діяльність.

У другому розділі «Експериментальне дослідження формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва» визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні сформованості професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва; розроблено й експериментально апробовано методику діагностування зазначеної якості та модель формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі графічної діяльності; подано результати констатувального й формувального етапів дослідження.

Критеріями сформованості професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва було обрано: професійна спрямованість з такими показниками: розуміння цілей професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва; задоволеність професійним вибором; усвідомлення цінності професійних знань та вмінь у педагогічному процесі; мистецтвознавчий, показниками якого є: наявність у студентів знань з історії мистецтва; вміння оцінювати твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва; обізнаність із культурою народу, його традиціями; рефлексивно-творчий із показниками: прояви творчої активності; вміння ставити й самостійно вирішувати завдання професійно-художньої діяльності (рефлексивні, прогностичні, організаційні, коригувальні); вміння використовувати в роботі інноваційні технології.

Відповідно до критеріїв і показників схарактеризовано 3 рівні сформованості професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва: високий, середній, низький.

Низький рівень характерний для майбутніх учителів образотворчого мистецтва, які не усвідомлюють цінності професійних знань; вони не готові до вирішення завдань практичної спрямованості; в них відсутні знання у галузі історії образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва; вони не вміють аналізувати й оцінювати дитячі роботи, не розуміють культуру народу, його традиції. Їхні роботи характеризуються репродуктивним характером художньої діяльності. Майбутні вчителі образотворчого мистецтва не усвідомлюють необхідність удосконалення професійно-особистісних якостей. Їхня самооцінка неадекватна, вони формально ставляться до культурної професійно-художньої діяльності.

Середній рівень: наявний для студентів, у яких спостерігається тенденція до усталеного ціннісного ставлення до професії; вони усвідомлюють роль професійних знань; однак не завжди успішно вирішують прогностичні завдання щодо планування своєї діяльності, не можуть передбачити її результати. У сфері суміжних навчальних дисциплін студенти володіють необхідним теоретичним і практичним матеріалом, проте не завжди адекватно аналізують твори образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва й оцінюють дитячі роботи, припускаються неточностей у розумінні художнього образу у процесі його аналізу; водночас розуміють національну культуру народу, його традиції. У них спостерігається недостатня творча активність у межах професійно-художньої діяльності й переходу від репродуктивних форм до пошукових; вони усвідомлюють, хоча й епізодично необхідність удосконалення професійно-особистісних якостей.

Високий рівень характерний для майбутніх учителів образотворчого мистецтва, в яких наявні такі професійні якості, як: усталене позитивне ставлення до професійної діяльності, усвідомлення цінності професійних знань, умінь та навичок, розуміння професійно-художньої культури як багатоаспектного явища, наявність знань у галузі історії мистецтва і культури, вони впевнено оперують поняттями (термінологією) суміжних дисциплін (культурології, філософії естетики, педагогіки тощо), обізнані із цінностями світової культури, вільно їх інтегрують у практичну діяльність. Студенти вміють ураховувати й гармонійно поєднувати світові, національні, регіональні особливості прояву культури в навчально-виховній роботі, зберігати і розвивати культурно-історичні традиції рідного краю, об’єктивно аналізують твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, дитячі роботи, вміють бачити в них художній образ; майбутні вчителі образотворчого мистецтва відрізняються наявністю художнього смаку, розвиненого абстрактного та просторового мислення, знаннями закономірностей художнього процесу, творчим підходом до вирішення поставлених завдань, самостійністю, використанням у роботі інноваційних технологій.

За результатами констатувального етапу експерименту з’ясувалося, що низький рівень був у 35,5 % респондентів ЕГ і 35,3 % КГ; середній рівень – у 46,2 % студентів ЕГ і КГ; високий рівень – 18,3 % майбутніх учителів ЕГ і 18,5 % КГ.

На формувальному етапі було розроблено експериментальну модель формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі графічної діяльності, що відбувалася поетапно. Зазначимо, що цілеспрямована робота з формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі графічної діяльності передбачала практичне впровадження визначених і теоретично обґрунтованих педагогічних умов, які повинні були сприяти оновленню змісту, а також активізації методів і форм організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів експериментальних груп. У контрольних групах навчання здійснювалося за традиційною програмою.

На першому (орієнтувальному) етапі формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва впроваджувалася така педагогічна умова як «усвідомлення студентами професійно-художньої культури як багатоаспектного явища й цілісної системи загального й культурного розвитку особистості». На цьому етапі застосовувалися міжпредметні зв’язки з дисциплінами: «Історія світового та українського мистецтва», «Культурологія», «Філософія», «Педагогіка», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Психологія», «Релігієзнавство» тощо. Так, наприклад, на занятті з педагогіки розглядалися питання професійних і особистісних якостей сучасного вчителя образотворчого мистецтва. У ході дискусії студенти обговорювали такі питання: «Вчитель образотворчого мистецтва – який він?», «Чи потрібні уроки малювання у школі? », «Наскільки малювання є важливим предметом у школі?», «Чому музеї відвідують «під натиском?» та ін.. Було конкретизовано напрями здійснення міжпредметних зв’язків, а саме: узгодженість викладання різних дисциплін у такий спосіб, щоб вивчення одних предметів сприяло підготовці до вивчення інших; усунення дублювання одних і тих самих питань на заняттях суміжних дисциплін; розкриття взаємозв’язку явищ, що вивчаються на різних предметах; формування професійних умінь і навичок у художній образотворчій діяльності. На цьому етапі активно використовувалися діалогові методи: лекції-дискусії «Навіщо нам мистецтво?», «Професія вчителя образотворчого мистецтва сьогодні», лекції-бесіди «Краса і правда в мистецтві», «Традиції й новаторство в мистецтві», вирішувалися репродуктивно-пошукові графічні завдання («Стилізація рослинних форм», «Лінійне зображення композиції натюрморту» та ін.), практикувались індивідуальні консультації.

На практичних заняттях з образотворчого мистецтва з методикою викладання активно застосовувалися ділові ігри («Моя професія – вчитель образотворчого мистецтва», «Комп’ютерна графіка на уроках образотворчого мистецтва» та ін.), що сприяло осмисленню студентами практичної значущості матеріалу, який вивчався, а також формуванню професійної та художньої культури, що виявлялось у здатності інтегрувати наявний особистісний навчальний і професійний досвід для вирішення завдань під час проведення уроків з образотворчого мистецтва.

На другому (діяльнісному) етапі реалізовувалися друга «інтеграція спеціальних навчальних дисциплін із дисциплінами гуманітарної і професійно-практичної підготовки, необхідних у подальшій художньо-творчій, педагогічній діяльності» і третя «занурення студентів в активну, творчу, художньо-графічну, професійно спрямовану діяльність» педагогічні умови. Так, у процес викладання спеціальних дисциплін були включені завдання, для виконання яких студентам необхідно було актуалізувати знання не тільки графічних, а й 2-3 суміжних навчальних дисциплін. Вивчення графічних дисциплін здійснювалося згідно з модифікованою навчальною програмою з урахуванням професійної та художньої спрямованості дисциплін зі спеціальності. На цьому етапі активно використовувалися методи проблемного навчання, як-от: «Назви автора і назву твору образотворчого мистецтва», «Порівняй й проаналізуй два твори»; здійснювалася групова та індивідуальна робота з виконання творчих завдань, за результатами виконання яких організовувалися виставки й огляди. Поточний і проміжний контроль проводився за допомогою комп’ютерного тестування, самоконтроль студенти здійснювали за критеріями, визначеними викладачем, що сприяло формуванню позитивного ставлення до педагогічної діяльності й усвідомленню значущості професійно-художньої культури в майбутній педагогічній діяльності.

У дослідженні було розроблено інтегративний курс з дисципліни «Художня графіка», розрахований на 36 годин. Метою інтегративного курсу є професійна підготовка спеціаліста в галузі мистецтва художньої графіки з високим рівнем культури, майстерності, здатності відносно самостійного вирішення завдань художньої і професійної діяльності. Результатом інтегрованого навчання було формування у студентів цілісної системи професійної підготовки, засвоєння й подальша реалізація інтегративних знань, що характеризується високим рівнем узагальнення, підвищенням мотивації навчання, становленням їхньої суб’єктності в навчальному процесі, усталеним професійним інтересом до керівництва художньо-творчою діяльністю учнів; актуалізацією теоретичних знань, практичних умінь і навичок у галузі художньо-творчої діяльності. Отже, зазначена педагогічна умова дозволила забезпечити позитивний вплив інтеграції на всі складові науково-педагогічного процесу і насамперед на самого студента – майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Наступна педагогічна умова «занурення студентів в активну, творчу, художньо-графічну, професійно спрямовану діяльність» передбачала організацію творчої самостійної роботи студентів і виконання завдань міждисциплінарного характеру; створення педагогічно комфортного середовища, що забезпечувало б ефективність і результативність процесу творчої самостійності студентів, організацію індивідуальної ситуації успіху, самореалізацію майбутніх учителів. Творча навчальна активність – це суб’єктивний бік навчальної праці студента, відображення потреб, інтересів, здібностей, вольових зусиль, емоційного ставлення. Важливими в цьому аспекті є зміст матеріалу, що вивчається, характер діяльності. Творча активність взаємопов’язана з розвитком самостійності і передбачає максимальний прояв індивідуальності. Занурення студентів у творчу активну діяльність забезпечить накопичення знань, фонду розумових прийомів, операцій мислення (спостереження, порівняння, аналіз і синтез, абстракція, узагальнення й конкретизація); прийомів усвідомленого запам’ятовування (складання плану, тез тощо); перенесення раніше засвоєних знань, умінь і навичок на вирішення нових завдань.

Включення студентів у творчу, професійно-художню діяльність розуміємо як діяльність студентів, спрямовану на засвоєння програмного матеріалу через створення власних творчих робіт, виховання особистісних якостей і набуття досвіду педагогічної діяльності.

Виділення і структуризація теоретичного матеріалу здійснювалося під час самостійної роботи студентів у вигляді рефератів і текстів, які вони відшуковували за допомогою мережі Інтернет, роботи в бібліотеках з першоджерелами та ін.. Уся інформація, яку знаходили студенти, поступово й послідовно узагальнювалася в єдиному упорядкованому тексті, який відбивав загальну структуру і зміст професійно-художньої культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Семінарські заняття проводились у формі дискусій («Мистецтво як система образів», «Мистецтво – вчитель – студент»), захисту рефератів («Художній образ у мистецтві графіки», «Принципи побудови графічної композиції» та ін.), мозкового штурму. Використовувались активні методи: комбінаторики, аналогії, асоціації, інверсії, і метод «типових помилок», метод дослідницького засвоєння графічної художньо-образної системи створення композиції.

На практичних заняттях студенти оволодівали прийомами створення графічних композицій, використовуючи досвід роботи художньо-педагогічних навчальних закладів Іраку, наприклад, із літер свого імені або прізвища необхідно було створити виразний образ, що нагадує живі істоти (птахи, риби, тварини тощо).

Відмінність дидактичного аспекту навчання художньої графіки полягала в особливості організації занять, які здебільшого передбачали індивідуалізацію навчання студентів. Методичні завдання були спрямовані на формування в майбутніх учителів образотворчого мистецтва образного сприйняття, всебічне пізнання й усвідомлення зображувальних способів дій у навчально-творчій діяльності.

У формуванні професійно-художньої культури і розвитку графічного мислення студентів активно використовувалися творчі завдання «Образи в асоціаціях», які передбачали вміння студентів виразити і знайти індивідуальний стиль, техніку виконання, показати власний світогляд на обрану тематику («Мій світ», «Природа і я», «Майбутнє Землі, «Моя країна» і т. ін.).

На третьому – оцінному етапі формування професійно-художньої культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва відбувалося на педагогічній практиці, під час проходження якої студенти виконували індивідуальні завдання з метою поглиблення умінь і навичок щодо самостійного вирішення педагогічних, науково-методичних й організаційних завдань професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва. Під час складання індивідуальних завдань ураховувалися конкретні умови навчального закладу з метою вивчення питань зі спеціальності, а також передового педагогічного досвіду. Окрім того з учнями організовувалися екскурсії до художніх музеїв, відвідування виставок і т. ін.