ЗАСОБИ УПРАВЛІННЯ НЕПРЯМИМИ ВИТРАТАМИ МАШИНОБУДІ-ВНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

Актуальність теми дисертаційної роботи. При переході на ринкові засади виробничо-господарської діяльності, вітчизняні підприємства машинобудування постали перед завданням організації функціональної системи управління витратами, основною складовою якої є калькулювання собівартості продукції.

Сучасні теоретичні концепції організації системи управління витратами машинобудівних підприємств всебічно досліджувалися в наукових працях П.Й. Атамаса , Л.Е. Гончарової, Т.Г. Дроздової, К. Друрі, Т.П. Карпової, Г.О. Краюхіна, В.П. Кустарьова, О.В. Лишиленко, В.Г. Лебедєва, О.О. Орлова, Ю.С. Погорелова, Д.Г. Сигела, А.М. Ткаченко, Ч.Т. Хорнгрена та інших вчених. Однак підвищення вимог щодо ефективності управління витратами потребує обґрунтованого застосування різноманітних методів калькулювання собівартості продукції згідно з умовами організації виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та стадій життєвого циклу їх продукції.

Офіційні документи щодо калькулювання собівартості продукції та теоретичні розробки таких авторів, як В.Н. Зоріна, В.С. Мякота, Г.В. Сеніна, А.В. Череп, Б.С. Юровський та інших, всебічно відображають обов’язкові та рекомендовані підходи щодо калькулювання собівартості продукції. Однак обґрунтування комплексного підходу до застосування різноманітних баз розподілу непрямих витрат у сучасній літературі досліджено недостатньо, хоча принципи розподілу непрямих витрат значно впливають на собівартість окремих видів продукції.

Також до кола питань управління непрямими витратами входять методичні засади оцінки та прогнозування непрямих витрат в умовах динаміки обсягів виробництва, що досліджувалися в роботах П.Ю. Буряка, М.І. Плотницького, В.П. Савчука, Л.С. Сосненко та інших авторів. Разом з цим, у сучасних теоретичних роботах та практичних рекомендаціях спостерігається недостатня дослідженість питання оперативної оцінки економічно обґрунтованого максимального рівня непрямих витрат згідно з результатами виробничо-господарської діяльності, а також перспективи деталізації непрямих витрат при прогнозуванні їх рівня в умовах динаміки коливань обсягів виробництва продукції.

Вирішення зазначених питань для подальшого розвитку методичних засад системи управління непрямими витратами машинобудівних підприємств визначило напрямок дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі економіки і маркетингу Національного технічного університету «ХПІ» в межах держбюджетної теми МОН України «Теоретико-методологічні аспекти управління портфелем проектів» (№ ДР 0103U001493), за якою здобувачем запропоновано методичний підхід щодо систематизації методів калькулювання собівартості продукції, та науково-дослідних договорів про творче співробітництво з ДП «ЛІКВО» (м. Харків) та БУ «Укрбургаз» (м. Красноград Харківської обл.), в межах яких здобувачем запропоновано відповідно методичні засади оперативної оцінки рівня непрямих витрат та методика обрання баз розподілу непрямих витрат.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток методичних засад управління непрямими витратами машинобудівних підприємств та розробка для них організаційно-методичних положень та практичних рекомендацій.

Поставлена мета зумовила розв’язання таких завдань:

1) систематизувати сучасні методи калькулювання собівартості продукції;

soNormal">2) запропонувати теоретичні засади обґрунтованого застосування методів калькулювання собівартості в різноманітних умовах виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств;

3) запропонувати методичний підхід калькулювання собівартості на різних стадіях життєвого циклу продукції;

4) обґрунтувати методичні засади обрання баз розподілу непрямих витрат у конкретних умовах виробничо-господарської діяльності;

5) розвинути підходи до прогнозування непрямих витрат з урахуванням інтервалів їх релевантності при динаміці обсягів виробництва;

6) удосконалити методичні засади оптимізації номенклатури продукції в частині обмежень задачі лінійного програмування;

7) розробити методичний підхід до оперативної оцінки рівня непрямих витрат машинобудівних підприємств на підставі результатів виробничо-господарської діяльності.

Об’єктом дослідження є процес управління непрямими витратами в економічній діяльності машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади калькулювання, прогнозування та контролю непрямих витрат у собівартості підприємств машинобудівної галузі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані загальнонаукові та прикладні методи досліджень: системний аналіз - при аналізі характеристик основних методів калькулювання собівартості продукції, їх систематизації; абстрактно-логічний підхід - при розробці рекомендацій щодо застосування методів розрахунку собівартості для різноманітних умов виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та різних стадіях життєвого циклу їх продукції, а також при розробці підходів щодо обрання баз розподілу непрямих витрат, обґрунтуванні послідовності вибору методів калькулювання собівартості для різноманітних умов виробничо-господарської діяльності та оперативної оцінки рівня непрямих витрат; статистичний та графічний - при визначенні впливу баз розподілу непрямих витрат на собівартість одиниць продукції; економіко-математичне моделювання – при розробці засобів прогнозування непрямих витрат з урахуванням інтервалів їх релевантності; методи лінійного програмування та симплекс-метод – при оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу; кореляційний аналіз – при визначенні залежностей між динамікою непрямих витрат та їх елементів; морфологічний аналіз – при впорядкуванні визначень непрямих витрат.

Інформаційну основу дисертаційного дослідження становлять законодавчі акти Верховної Ради України, нормативні акти Міністерства економіки України та Державного комітету промислової політики України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, оприлюднені результати досліджень вітчизняних і закордонних науковців, дані про результати роботи підприємств машинобудування України, матеріали наукових конференцій і періодичних фахових видань.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

– запропоновано засади оперативної оцінки максимально припустимого рівня непрямих витрат підприємств машинобудування на підставі співвідношення їх величини із значенням чистого грошового потоку, що, на відміну від існуючих методів порівняльного та факторного аналізу, дозволить оперативно оцінити максимально припустимий рівень непрямих витрат;

удосконалено:

– теоретично-методичні засади обрання баз розподілу непрямих витрат, які пропонується здійснювати на основі аналізу техніко-економічних характеристик виробництва, системи оплати праці, структури прямих витрат у межах окремих центрів їх виникнення, що дозволить підвищити об’єктивність розподілу непрямих витрат за видами продукції;

– методичні підходи до прогнозування непрямих витрат, що, на відміну від існуючих розробок, дозволить підвищити точність прогнозування їх величини завдяки групуванню відповідних витрат за ознаками їх динаміки, чутливості до змін обсягів виробництва та меж інтервалів релевантності;

– методичні засади оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу в частині переліку обмежень задачі лінійного програмування, що дозволить підвищити об’єктивність прогнозування маржинального доходу машинобудівних підприємств. Існуючі обмеження доповнено такими показниками, як ресурси підприємства за виробничими можливостями, фінансові ресурси з урахуванням вимог щодо задовільної структури пасивів, обсяги дефіцитних ресурсів, точки беззбитковості виробництва та зовнішні обмеження;

дістало подальшого розвитку:

– систематизація сучасних методів калькулювання собівартості продукції, яка, на відміну від існуючих розробок, розглянута у залежності від повноти віднесення витрат на собівартість продукції, методів розподілу непрямих витрат за видами продукції та принципів віднесення непрямих витрат на одиниці продукції за ступенем готовності виробів до реалізації, що дозволить обґрунтовувати використання методів калькулювання в конкретних умовах організації виробничо-господарської діяльності та на різних стадіях життєвого циклу продукції за допомогою аналізу їх визначальних ознак;

– теоретичне обґрунтування методичного підходу до організації системи калькулювання собівартості продукції для різних видів організації машинобудівних підприємств, що забезпечує менеджмент необхідною й достатньою інформацією про собівартість продукції та сприяє підвищенню об’єктивності вихідних даних для системи управління витратами;

– теоретичні засади обґрунтування характеристик системи калькулювання собівартості продукції для різних стадій її життєвого циклу, які ґрунтуються на сформульованих потребах маркетингових служб машинобудівних підприємств щодо інформації про собівартість продукції на різних стадіях її життєвого циклу, що сприяє підвищенню об’єктивності вихідних даних для запровадження методів оптимізації прибутковості виробництва.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що запропоновані розробки дозволяють розвинути та удосконалити інструментарій управління непрямими витратами в межах економічної діяльності машинобудівних підприємств, що сприяє підвищенню обґрунтованості управлінських рішень. Використання практичних рекомендацій щодо забезпечення необхідної та достатньої інформативності показника собівартості продукції з урахуванням умов виробничо-господарської діяльності та стадій життєвого циклу продукції дозволить забезпечити систему управління витратами та маркетингові служби підприємства більш об’єктивною інформацією про собівартість видів продукції, що сприяє підвищенню ефективності управління витратами та прибутковості виробництва.

Запровадження рекомендацій щодо обґрунтованого застосування баз розподілу непрямих витрат з урахуванням умов виробництва за центрами виникнення витрат, запровадженого в машиноремонтних відділеннях БУ «Укрбургаз» (м. Красноград, Харківська обл. - акт впровадження результатів робіт за договором № 17305 від 21.02.2007), дозволить підвищити об’єктивність розподілу непрямих витрат за видами продукції. Застосування інструментів планування динаміки непрямих витрат у залежності від динаміки обсягів виробництва сприяє підвищенню точності прогнозування непрямих витрат. Реалізація інструмента оперативної оцінки рівня непрямих витрат відповідно до результатів виробничо-господарської діяльності підприємства використано при організації роботи механічних майстерень ДП «ЛІКВО» (м. Харків - акт впровадження результатів робіт за договором № 17293 від 15.12.2006), дозволить, на основі фактичних або прогнозних результатів виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств, оперативно відстежувати максимально припустиме значення непрямих витрат.

Результати досліджень використані при викладанні навчальних курсів «Економіка підприємства», «Організація виробництва і маркетинг», «Управління ресурсами та витратами» у Національному технічному університеті «ХПІ» (акт впровадження в навчальний процес від 15.04.2008).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження повідомлені, обговорені та були схвалені на: IV Міжнародній практичній конференції «Исследование и оптимизация экономических процессов «Оптимум-2003» (м. Харків, 11–12 жовтня 2003 р.), XV Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я» (м. Харків, 17–18 травня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств» (м. Харків, 29–30 жовтня 2008 р.), науково-методичних семінарах кафедри економіки і маркетингу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (м. Харків, 2006, 2007 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць, з яких 8 – у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 219 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 20 рисунків за текстом, 8 рисунків на 8 сторінках; 26 таблиці за текстом, 4 таблиць на 5 сторінках, 7 додатків на 18 сторінках, бібліографічний список використаних джерел зі 165 найменувань на 16 сторінках.