КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі визначено актуальність і доцільність дисертаційної роботи, викладено зв'язок з науковими планами, обґрунтовано мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні положення корпоративного управління капіталом промислових підприємств» – узагальнено особливості корпоративного управління капіталом господарюючих суб'єктів промисловості, розглянуто основні складові поняття корпорації та управління її капіталом і визначено економічні та організаційні передумови ефективного управління капіталом промислових підприємств.

За результатами аналізу теоретичних положень уточнено економічну сутність категорії «корпорація» та визначено особливості розгляду поняття «корпоративне управління». Для цього в роботі систематизовано та узагальнено сучасні методичні підходи до визначення корпоративного управління з урахування національних особливостей і сучасного стану функціонування корпоративного сектору, що дозволяє сформувати поняття «корпоративне управління» у вузькому розумінні як забезпечення діяльності менеджерів корпорації в інтересах власників – акціонерів, а в широкому розумінні – як врахування і захист інтересів як фінансових, так і не фінансових інвесторів (персоналу акціонерного товариства, постачальників, місцевих органів влади та ін.), держави як регулятора корпоративних відносин, власників компаній (акціонерів), їх менеджерів і всіх інших найманих працівників у процесі досягнення корпоративних цілей.

Проаналізовано характеристики трьох основних моделей корпоративного управління (англо-американську, німецьку та японську) і виявлено, що в Україні, як напрямок, було обрано так звану континентальну (німецьку) модель корпоративного управління. Визначено також чинники, які обумовлюють напрямки розвитку корпоративного управління в Україні та на результатах порівняльного аналізу характеристик систем корпоративного управління – збалансованої та стратегічно орієнтованої – доведено, що перша з них передбачає ефективність моніторингу, а друга – ефективність рішень.

Підтверджено, що різноманітність сутності, видів, функцій, оцінки й структури капіталу підприємств обумовлено як внутрішніми, так і зовнішніми причинами змін економічного середовища в кожний визначений момент часу. Наприклад, сутність поняття «капітал» за період, що оглядається, змінилась від «капітал – це засоби виробництва, які можна придбати за гроші» (Франса Кене) до «капітал – це багатство, яке є результатом минулої праці, перебуває у приватній власності і дає прибуток. Якщо капітал не відповідає цим вимогам, то перестає забезпечувати стабільне зростання економіки» (Пол А. Самуельсон).

Дано чітке розмежування власного та залученого капіталу та їх функцій та запропоновано методичний підхід до визначення ціни власного капіталу на основі урахування дивідендів, доходів та ціни капітальних активів. Обґрунтовано методичні підхід до використання факторного аналізу та розглянуто поняття «фінансовий капітал» як об'єднання банківського капіталу з промисловим та удосконалено поняття «фінансовий капітал підприємства» як сукупність капіталізованих фінансових ресурсів.

Далі в роботі визначено економічні та організаційні передумови ефективного управління капіталом промислового підприємства, види капіталу та розроблено методологічні принципи концепції розвитку та управління капіталом, яка стала засадою для формування таких базових стратегій управління капіталом як консервативна, збалансована, ризикова та індексна. Обґрунтовано напрямки адаптації організаційно-економічного розвитку промислових підприємств на засаді процесу формування загальної стратегії, їх розвитку за допомогою використання системного підходу. Проведено класифікацію систем двох груп чинників підприємства – екзогенних і ендогенних, урахування яких забезпечує досягнення поставленої мети, та аналіз таких підсистем господарюючого суб'єкту як основне виробництво, фінанси, персонал, маркетинг та зовнішні зв'язки. По результатах аналізу сформовано інноваційно-інвестиційну модель реструктуризації промислового комплексу.

У другому розділі – «Методи та моделі оптимізації структури капіталу промислового підприємства» – запропоновано методичний підхід до виявлення тенденції розвитку корпорацій в Україні, розглянуто методи та моделі до оцінки капіталу корпорації та вдосконалено модель управління капіталом господарюючого суб'єкту промисловості.

Результати дослідження показали, що в Україні створення акціонерних товариств суттєво відрізнялось від загальносвітових тенденцій. Виявлено вітчизняні тенденції розвитку промислових корпорацій нашої країни, що характеризуються низкою своєрідних етапів.

Перший етап формування та розвитку корпорації умовно можна поділити на три періоди. Під час першого періоду (1992-1994 рр.), коли більша частина господарських суб’єктів ще належали державі, приватизація у більшості випадків відбувалася на неконкурентної основі з використанням таких методів як викуп підприємства трудовим колективом, у тому числі через попередню оренду цілісних майнових комплексів. Проводилася підготовка до масового роздержавлення великомасштабних промислових підприємств шляхом акціонування. В Україні було створено 2659 акціонерних товариств (АТ). У цей період були прийняті основні закони про приватизацію.

Наступний період (1995-1998 рр.) можна характеризувати як період масової приватизації. Приватизація проходила за допомогою такого спеціального інструменту як приватизаційні майнові сертифікати (так названі «ваучери»). В Україні було створено близько 9 тисяч АТ.