ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методичні основи формування та оцінки ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств” узагальнено теоретичні та методичні положення щодо сутності аграрного ресурсного потенціалу та особливостей його економічної оцінки. Розглянуто різні теоретичні підходи до визначення термінів ,,потенціал підприємства”, ,,ресурсний потенціал підприємства” та ,,ресурсний потенціал сільськогосподарського підприємства”. Обґрунтовано основні структурні елементи аграрного ресурсного потенціалу та визначено теоретико-методичні підходи до його оцінки.

Об’єктивна необхідність дослідження поняття ,,потенціал підприємства” для цілей оцінки, аналізу та планування пов’язана, у першу чергу, з можливістю охарактеризувати одночасно стан та умови функціонування сучасного підприємства та побудувати досить достовірну модель його очікуваних змін у майбутньому. Проведений аналіз існуючих підходів до визначення ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства дозволив автору зробити висновок, що позиції науковців-аграрників схиляються або до ресурсної, або до результативної концепції. При цьому не враховуються основні характерні особливості даного поняття: залежність від наявних ресурсів сільськогосподарського підприємства та суб’єктивних складових; цільова спрямованість реалізації аграрного ресурсного потенціалу; взаємозв’язок даного поняття з реальними можливостями підприємства, які формуються не лише під впливом чинників внутрішнього, але й зовнішнього середовища.

Виходячи з цього вважаємо, що ресурсний потенціал сільськогосподарського підприємства визначається сукупністю органічно взаємопов’язаних ресурсів сільського господарства, в процесі взаємодії яких за допомогою здібностей персоналу та впливу факторів зовнішнього середовища реалізується можливість виробництва продукції з метою отримання максимального прибутку і задоволення потреб населення.

У результаті узагальнення відомих науково-теоретичних підходів до обґрунтування структурних елементів аграрного ресурсного потенціалу виявлено, що базовими ресурсами виробництва є природні, трудові та матеріальні, тому вони передусім і є структурними елементами аграрного ресурсного потенціалу. Ресурс системи управління, просторові, інформаційні та фінансові ресурси виступають передумовою раціонального використання основних елементних складових.

Проведене дослідження основних теоретико-методичних підходів до оцінювання аграрного ресурсного потенціалу дозволило визначити найбільш поширені методологічні напрямки, в основі яких лежать: статистичні моделі, стандартизовані значення забезпеченості господарств окремими видами ресурсів, метод експертних оцінок та вартісна оцінка земельних, матеріальних і трудових ресурсів. Підсумовуючи проведений аналіз, виділено їх основні переваги та недоліки (табл. 1).