ЮРИДИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ДЕЛІКТУ Автореферат

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, розкривається ступінь наукової розробки проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, визначаються мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, формулюються методологічна основа дисертації, її теоретична і практична значущість, аргументується наукова новизна отриманих результатів, їх наукове та практичне значення, наводяться дані щодо особистого внеску здобувача, апробації та публікації результатів дослідження, зазначається структура та обсяг рукопису.

Розділ 1 “Теоретичні засади адміністративного делікту юридичної особи” складається з двох підрозділів, у яких окреслюються основі етапи наукової думки з проблем юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту.

У підрозділі 1.1. “Поняття та ознаки адміністративної відповідальності юридичної особи” вказується на те, що проблеми, пов’язані із запровадженням інституту юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту в систему адміністративного права, можна умовно поділити на дві групи: теоретичні та практичні. Перші зводяться до обґрунтування необхідності визнання юридичної особи суб’єктом адміністративного делікту. Запровадження відповідальності юридичної особи за вчинення адміністративного делікту суперечить основним принципам адміністративно-деліктного права та вимагає зміни його основних положень. Практичні проблеми полягають у пошуку законодавчої конструкції, яка б відповідала соціально-економічній ситуації в Україні та існуючим адміністративно-правовим принципам.

На основі аналізу нормативно-правових актів і юридичної літератури виокремлюються ознаки адміністративної відповідальності юридичної особи. Згодом, розглянувши ознаки адміністративної відповідальності юридичної особи, дисертант запропонував власне визначення адміністративної відповідальності юридичної особи.

У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки адміністративного делікту юридичної особи” здійснено спробу розмежувати поняття “адміністративне правопорушення”, “адміністративний проступок” і “адміністративний делікт”. У підрозділі вказується, що у вітчизняній науці протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління слід розуміти як адміністративний делікт.

У підрозділі здійснено аналіз такої ознаки адміністративного делікту юридичної особи, як діяння (дія або бездіяльність). Зокрема, дія є виявом свідомості та волі фізичної особи, яка перебуває в безпосередніх правовідносинах з юридичною особою, проявом її соціально-правової активності, а бездіяльність полягає в утриманні від вчинення певних дій, що передбачені законом, професійними обов’язками або взятими на себе обов’язками в юридичній особі.

Під караністю, як ознакою адміністративного делікту юридичної особи, дисертант розуміє закріплення в адміністративно-деліктному законодавстві певного адміністративного стягнення, яке накладається на юридичну особу за вчинення адміністративного делікту. При цьому зазначається, що для того, щоб застосувати адміністративне стягнення до юридичної особи за адміністративний делікт, спеціально уповноваженому органу або посадовій особі необхідно оформити у встановленій процесуальній формі індивідуальний акт, який свідчить про настання адміністративної відповідальності.

Особлива увага звертається на те, що адміністративному делікту юридичної особи притаманна така ознака, як суспільна небезпечність, але від злочину він відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки. Зокрема, вчинення членом органу юридичної особи та іншою особою, яка, відповідно до закону чи установчих документів, виступала від імені та в інтересах юридичної особи, адміністративного делікту, призводить до негативних наслідків, що оцінюються з боку держави як суспільно небезпечні.

Після аналізу ознак адміністративного делікту юридичної особи пропонується авторське визначення поняття адміністративного делікту юридичної особи. Крім того, дисертант звертає увагу на відсутність повноцінного дослідження в доктрині адміністративного права, яке охоплювало всі проблемні питання, пов’язані із притягненням до адміністративної відповідальності юридичної особи за вчинення адміністративного делікту. Здобувач виокремлює ті питання, що залишились невирішеними і визначає своє місце в розв’язанні згаданих проблем.

Розділ 2 “Методика дослідження та особливості відповідальності юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту” складається з двох підрозділів, які присвячені викладу методики дослідження юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту та аналізу законодавства зарубіжних країн.

У підрозділі 2.1. “Методика дослідження юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту” акцентується увага на тому, що серед спеціально-юридичних методів, застосованих у дослідженні, виділено формально-юридичний (догматичний) та порівняльно-правовий (компаративістський) методи. Зокрема, формально-юридичний метод надав можливість усебічного аналізу правових норм, інститутів і правовідносин щодо розв’язання проблем адміністративної відповідальності юридичної особи за вчинення адміністративного делікту. В свою чергу, порівняльно-правовий (компаративістський) метод використаний при аналізі законодавства зарубіжних країн з метою виділення конкретних моделей відповідальності за адміністративний делікт юридичної особи.

У підрозділі 2.2. “Особливості відповідальності юридичної особи як суб’єкта адміністративного делікту за законодавством зарубіжних країн” зазначено, що однією з основних передумов побудови ефективного механізму притягнення юридичної особи до відповідальності за вчинення адміністративного делікту є аналіз та оцінка законодавства зарубіжних країн.

Стверджується, що законодавство зарубіжних країн доцільно вивчати не лише для вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства та практики його застосування в цій сфері, але й для розробки нових законів з метою приведення існуючої правової системи до стандартів розвинених зарубіжних держав. Автор зазначає, що йдеться не про механічне перенесення окремих елементів механізму притягнення юридичної особи до відповідальності за вчинення адміністративного делікту, оскільки будь-яке запозичення має враховувати національно-правові традиції та сучасну соціально-економічну ситуацію в Україні, адже особливості правової системи складалися століттями під впливом соціально-політичних умов і пануючої правової доктрини.

На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн зроблено висновок, що юридичну особу слід визначати суб’єктом адміністративного делікту, а це дозволить зменшити кількість порушень адміністративно-деліктного законодавства України. Зокрема, пряма відповідальність юридичної особи за адміністративний делікт забезпечить додаткове надходження коштів до державного бюджету, оскільки всі штрафи стягуються виключно до Державного бюджету України.

Розділ 3 “Специфіка складу адміністративного делікту юридичної особи” складається з двох підрозділів, у яких розкриваються особливості об’єктивних і суб’єктивних ознак складу адміністративного делікту юридичної особи.

У підрозділі 3.1. “Об’єктивні ознаки складу адміністративного делікту юридичної особи” розкрито такі елементи, як об’єкт і об’єктивна сторона складу адміністративного делікту юридичної особи. Під час аналізу об’єкта адміністративного делікту юридичної особи автор дотримується традиційного підходу щодо диференціації адміністративного делікту по вертикалі на загальний, родовий і безпосередній та по горизонталі на основний та додатковий. Критерієм диференціації загального, родового і безпосереднього об’єкта адміністративного делікту є ступінь узагальнення суспільних відносин, які охороняються адміністративно-деліктним законодавством.

У результаті узагальнення наявних в юридичній літературі розумінь загального об’єкта адміністративного делікту дисертант запропонував власне визначення загального об’єкту адміністративного делікту юридичної особи. Крім того, з’ясовано, що предметом адміністративного делікту юридичної особи можна вважати будь-які прояви об’єктивного буття, покладені в основу правовідносин, охоронюваних санкціями адміністративно-деліктних норм від посягань даної особи.

У межах розгляду об’єктивної сторони адміністративного делікту юридичної особи основна увага зосереджується на обов’язкових (діяння у формі дії чи бездіяльності, суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками) та факультативних (спосіб, місце, час, засоби, обстановка вчинення адміністративного делікту) ознаках адміністративного делікту юридичної особи. Доведено, що суспільно-небезпечні наслідки – це матеріальна, тобто виражена у грошовому еквіваленті шкода, що може бути заподіяна юридичною особою при вчиненні адміністративного делікту суспільним відносинам, які охороняються адміністративно-деліктним законом. Тому залежно від наявності чи відсутності матеріальних суспільно-небезпечних наслідків можна розрізняти два види адміністративних деліктів: з матеріальним складом і з формальним складом.

Під час розгляду факультативних ознак об’єктивної сторони адміністративного делікту юридичної особи доведено, що місце вчинення адміністративного делікту – це певна територія, на якій відбувається діяння в інтересах юридичної особи, або,

у переважній більшості випадків, настають його суспільно-небезпечні наслідки. Також запропоновано визначати час вчинення адміністративного делікту юридичної особи, як певний проміжок часу, протягом якого фізична особа вчиняє певне діяння в інтересах юридичної особи та настають суспільно-небезпечні наслідки від її діяння.

Підрозділ 3.2. “Суб’єктивні ознаки складу адміністративного делікту юридичної особи” присвячений аналізу таких елементів, як суб’єкт і суб’єктивна сторона складу адміністративного делікту юридичної особи. У межах розгляду першого елемента зроблено висновок, що орган юридичної особи – це організаційно оформлена частина юридичної особи, представлена одним або кількома фізичними особами, утворений у встановленому законом порядку або внутрішніми документами організації, наділений певними владно-організаційними повноваженнями, реалізація яких здійснюється в межах власної компетенції.

У підрозділі вказано, що в разі вчинення фізичною особою, яка перебуває в організаційно-правових відносинах із філією чи представництвом юридичної особи, адміністративного делікту, відповідальність може нести юридична особа. Крім того, звертається увага на те, що учасник (засновник) юридичної особи не повинен відповідати за адміністративний делікт юридичної особи, а юридична особа не має відповідати за адміністративний делікт її учасника (засновника). Особи, які створюють юридичну особу, можуть нести відповідальність за адміністративний делікт, що вчинений до її державної реєстрації.

Під час аналізу суб’єктивної сторони адміністративного делікту юридичної особи, звертається увага також на мету та мотив як факультативні ознаки адміністративного делікту. Зокрема, під метою вчинення адміністративного делікту розуміється певне свідоме уявлення про бажаний результат, якого хоче досягнути фізична особа в інтересах юридичної особи, з якою вона перебуває у безпосередніх правовідносинах, що визначає спрямованість її дії чи бездіяльності. Водночас, мотив – це певне внутрішнє спонукання фізичної особи, яка перебуває у безпосередніх правовідносинах з юридичною особою до вчинення адміністративного делікту, що дає можливість визначити психічне ставлення особи до вчиненого.

Розділ 4 “Особливості провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи та застосування заходів адміністративного стягнення” складається з двох підрозділів і розкриває концептуальні основи провадження в справі про адміністративний делікт та заходів адміністративного стягнення, які можна застосовувати до юридичної особи.

У підрозділі 4.1. “Провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи” зазначено, що під час розгляду першої стадії провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи запропоновано визначати наступні приводи порушення справи про адміністративний делікт юридичної особи: заяви або повідомлення фізичних та юридичних осіб, повідомлення в засобах масової інформації, безпосереднє виявлення уповноважених державою органами (особами) достатніх даних, які вказують на наявність складу адміністративного делікту юридичної особи.

У межах розгляду другої стадії здобувач звернув увагу на наступні концептуальні основи: місце розгляду справи, строки розгляду справи, повідомлення про розгляд справи, підготовка до розгляду справи, порядок розгляду справи, винесення постанови в справі. Зроблено висновок, що в справі про адміністративний делікт юридичної особи доцільно, щоб орган (посадова особа) виносив одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи.

Наголошено на тому, що процесуальні дії учасників провадження щодо дії оскарження та опротестування процесуального акту можна виділяти як третю стадію провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи.

Ця стадія факультативна, тобто необов’язкова, оскільки може наставати лише у випадку оскарження чи опротестування рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративний делікт юридичної особи.

Звернення до виконання та виконання накладеного стягнення – завершальна стадія провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи, в якій рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання. Від того, як послідовно реалізовано постанову про адміністративне стягнення та наскільки справу доведено до завершення, буде залежати рівень ефективності боротьби з адміністративними деліктами юридичних осіб та їх попередження.

У підрозділі 4.2 “Заходи адміністративного стягнення за адміністративний делікт юридичної особи” доведено, що до юридичної особи можна застосовувати наступні заходи адміністративного стягнення: попередження, штраф, конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного делікту юридичної особи; грошей, одержаних унаслідок адміністративного делікту юридичної особи.

У межах розгляду штрафу як заходу адміністративного стягнення за адміністративний делікт юридичної особи, зазначено, що під час визначення розміру штрафу за адміністративний делікт юридичної особи необхідно звернути увагу на такі цілі, як запобігання подальших адміністративних деліктів і відшкодування шкоди, завданої потерпілим (фізичним і юридичним особам). Крім того, обчислюючи розмір штрафу, доцільно враховувати економічну вигоду, отриману юридичною особою від своєї незаконної діяльності.