СУБ’ЄКТИ ТА ФОРМИ НАГЛЯДУ ТА КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами та темами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації, публікації.

Розділ 1. «Загальнотеоретична характеристика нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю України» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття, цілі та особливості нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» визначені поняття «нагляд» і «контроль», зазначені їх спільні риси та відмінності, специфічні умови запровадження кожного з виду діяльності державних органів та громадських організацій. Встановлено, що нагляд є перевіркою лише законності трудових відносин, а контроль вбачає перевірку не тільки законності, а й ефективності та доцільності. Визначена мета нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю України, яка полягає у виконанні гарантій держави щодо закріплених у Конституції України прав людини на працю, гідні умови праці та заробітну платню, що також охороняються міжнародними нормами та міжнародними організаціями з захисту прав людини та охорони праці.

Визначено основні напрямки нагляду й контролю, зокрема охорона здоров’я працівників, їх протипожежна безпека; контроль за санітарно-епідеміологічним станом на робочих місцях, за рівнем радіологічного забруднення, за додержанням роботодавцем загальних умов праці на підприємстві чи організації відповідно до чинного законодавства, за виконанням роботодавцями рішень суду про поновлення працівників у випадку незаконного звільнення з посади.

Доведено, що особливостями нагляду й контролю є наявність системи суб’єктів, котрі беруть у ньому участь. Акцентовано увагу на тому, що, нагляд є прерогативою лише державних органів влади у особі органів Прокуратури України, а контроль може здійснюватись також громадськими об’єднаннями та організаціями, такими наприклад, як професійні спілки.

У підрозділі 1.2. «Правові основи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» визначено поняття «правова основа». Обґрунтовано, що правова основа нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю є складовим поняттям та включає в себе найважливіші сфери регулювання будь-якої правової діяльності, серед яких є нормативно-правова база та загальні механізми запроваджуваної діяльності. Доведено, що правова основа залежить від конкретної соціально-політичної та економічної ситуації в державі. Визначено теоретичні й практичні аспекти її реалізації на практиці, які є співпадаючими та визначають цілком і повністю регулювання діяльності контрольно-наглядових органів і організацій.

Визначено, що нормативно-правова база є однією з найважливіших складових правової основи, котра в свою чергу складається з нормативно-правових актів національного (закони, кодекси, підзаконні акти) та міжнародного характеру (міжнародні угоди).

У підрозділі 1.3. «Принципи та методи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» надано теоретичне визначення поняттям принципів та методів, як з загального значення, так і з точки зору юридичної науки. Зазначено, що під принципами потрібно розуміти втілені в нормативно-правових актах загальні закономірності щодо правового регулювання діяльності будь-якого суб’єкту правовідносин. Визначено та доповнено основні принципи нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю. Ці принципи поділено на 2 групи: 1) внутрішні, до яких відносяться принципи: (а) відповідальності, (б) планування, (в) диференціації повноважень, (г) неупередженості, (д) раціональності, (е) ефективності, (є) підпорядкування, (ж) взаємодії, (з) професіоналізму,
(и) спрямованості, (і) результативності, (ї) науковості,
(к) оперативності; 2) зовнішні, до яких віднесено принципи:
(а) вертикалі, (б) реальності, (в) повноти й комплексності,
(г) законності, (д) об’єктивності, (е) офіційності, (є) організації,
(ж) поваги, (з) обов’язковості, (и) систематичності, (і) універсальності, (ї) допомоги контрольованому суб’єкту, (к) гласності.

Доведено, що метод являє собою один або кілька засобів щодо втілення певної мети, яка у випадку нагляду й контролю є функціональним обов’язком органів державної влади та громадських організацій. Визначено та охарактеризовано методи нагляду й контролю, відзначена наявність їх базової та детальної класифікації . Відповідно до базової класифікації методи поділено на дві групи:
(1) примус та переконання (примусу властиві владність, радикальність, обов’язкове виконання приписів; переконанню – рекомендаційний характер); (2) правові й неправові. Перші (тобто правові) не мають негативних юридичних наслідків з тієї причини, що здійснюються з урахуванням та дотриманням діючих норм права; другі призводять до негативних наслідків, тому що передбачають порушення чинних норм права. До детальної класифікації методів віднесено конкретні засоби здійснення контролю та нагляду, а саме: цільові перевірки, виїмку документації, ліцензування, атестацію, сертифікацію, ревізію, інвентаризацію, огляд, спостереження.

Розділ 2. «Суб’єкти здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» складається із 3-х підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття і система суб’єктів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» надано визначення поняття суб’єктів, обґрунтовано й доведено наявність саме системи суб’єктів нагляду й контролю. Запроваджена класифікація суб’єктів нагляду й контролю, а саме: (а) за статусом їх поділено на державні та недержавні; (б) за часом участі – на відносно статичні та динамічні; (в) за об’єктом впливу − на прямі та непрямі.

Визначено систему конкретних суб’єктів нагляду й контролю, до яких віднесено: Президента України, Кабінет Міністрів України, Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державну інспекцію України з питань праці, Державний департамент пожежної безпеки, органи Державної санітарної служби, Державну виконавчу службу, Верховну Раду України, систему органів судової влади, органи прокуратури, трудові арбітражі, представників засобів масової інформації, безпосередньо роботодавців та працівників.

У підрозділі 2.2. «Особливості правового статусу суб’єктів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» визначено зміст поняття «правовий статус». Доведено його складну природу, що включає в себе правосуб’єктність, правоздатність і дієздатність, правові принципи, відповідні законні інтереси, громадянство, права й свободи. Доведена динамічність правового статусу суб’єкту, можливість його змін залежно від конкретних обставин, зокрема, державного устрою, напрямків та мети діяльності керуючих на даний момент політичних сил і течій, частково – стану економіки держави.

Проведено порівняльно-правовий аналіз статусу окремих суб’єктів нагляду й контролю в Україні та Німеччині.

Надано класифікацію видів правового статусу суб’єктів нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства - загальний (конституційний), спеціальний (родовий), галузевий та індивідуальний, котрі визначають суб’єктів, які набули конкретний правовий статус. Визначено механізм набуття правового статусу суб’єктом шляхом нормотворчої діяльності компетентних органів державної влади. Доведено особливості правового статусу щодо включення одного до іншого – посадова особа не втрачає статусу громадянина країни, у вільний від виконання посадових обов’язків час.

У підрозділі 2.3. «Напрямки взаємодії суб’єктів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» визначене поняття взаємодії у сфері правовідносин суб’єктів нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю України, під яким розуміється вплив одного суб’єкту правових відносин на інший, результатом котрого є передбачені одним або обома суб’єктами зміни.

Доведено, що взаємодія між суб’єктами є ключовим фактором виникнення відносин нагляду й контролю та попередніх і поточних з ними правовідносин – трудових. Така взаємодія є фактором динамічності трудоправових відносин.

Обґрунтовано, що процес підвищення рівнів взаємодії суб’єктів нагляду та контролю матиме позитивний вплив щодо ефективності вирішення проблем під час нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю. Це дозволить приділяти пильнішу увагу фактам порушення трудового законодавства як з боку роботодавців, так і з боку працівників, покращить ефективність попереднього нагляду й контролю щодо превенції правопорушень.

Класифіковано види взаємодії суб’єктів нагляду та контролю та її напрямки, виділено регламентуючі, координаційні види, безпосередньо нагляд і контроль, інформаційно-консультаційні, інформаційно-комунікаційні, прямі й непрямі, вертикальні адміністративно-правові, горизонтальні напрямки взаємодії.

Доведено, що динамічність, тобто постійна зміна об’єктів перевірок, є одним із факторів, які стримують взаємодію суб’єктів. Запропоновано класифікацію суб’єктів щодо видів та напрямків взаємодії, які вбачають наявність 3-х груп. До першої групи віднесено державні органи та установи з нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю та громадські організації, до другої − безпосередньо працівників, до третьої – роботодавців.

Розділ 3. «Форми нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю і шляхи їх удосконалення» складається з 3 підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Поняття і види форм нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» досліджується питання багатогранності поняття форм нагляду й контролю, надається визначення терміну «форма» як реалізації нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю із додержанням зазначених у законодавстві норм, з урахуванням усіх факторів, зумовлених конкретним станом держави.

Визначено, що поняття методів нагляду та контролю не співпадає з формами перевірочної діяльності, тому що методи є складовою форм, а тому не можуть ототожнюватися. Синонімічним до методів є поняття форми застосування або форми реалізації. Обґрунтовано, що перевірки не відносяться до поняття форм нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Доведено існування особливої форми громадського контролю, яка здійснюється з боку міжнародних організацій (Міжнародна організація праці, Міжнародна професійна спілка працівників сфери транспорту).

Виділено та охарактеризовано наступні види форм нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю в Україні:
(а) державні, недержавні, міжнародні – з точки зору джерела діяльності; (б) організаційно-регламентуючі, організаційно-господарські та організаційно-ідеологічні – з точки зору змісту форм нагляду й контролю; (в) нагляд і контроль безпосередньо – з точки зору реалізації форм нагляду й контролю; (г) правотворчі, правовиконавчі та правоохоронні – з точки зору мети форм нагляду і контролю; (д) самостійні й залежні – з боку функцій та положення у системі форм нагляду й контролю; (е) запровадження і застосування – з точки зору потенційності форм нагляду й контролю.

У підрозділі 3.2. «Документальне оформлення результатів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю» досліджено процес документального оформлення результатів нагляду й контролю з визначенням недоліків існуючої системи та надано практичні рекомендації щодо їх усунення.

Визначено відсутність єдиних стандартів оформлення документів, що призводить до плутанини, а в подальшому – до оскарження з відміною документів, котрі несуть владні розпорядження щодо усунення порушень.

Доведено доцільність запровадження новітніх інформаційних технологій щодо підвищення ефективності документообігу та оприлюднення певних категорій документів на прикладі вже діючого програмно-апаратного комплексу «Єдиний державний реєстр судових рішень» та інших державних електронних реєстрів. Запровадження зазначеної системи значно знизить імовірність втрати документів за наявності їх скан-копій у державному реєстрі – посадовій особі залишиться лише надрукувати скан-копію документу та засвідчити її.

Визначено перелік документів, які повинні бути результатом перевірочної діяльності: судові рішення та ухвали суду; протести, приписи, вимоги, подання, постанови прокурора; ліцензії, атестати, експертизи, подання інших контрольно-наглядових органів і організацій. Доведена необхідність запровадження протоколу експертизи, як одного з документів, котрий також є результатом контрольної діяльності.

У підрозділі 3.3. «Перспективи розвитку форм громадського нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю» досліджуються питання розвитку громадських форм нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю шляхом порівняння діючих систем, запроваджених та ефективно функціонуючих в інших країнах.

Доведено, що громадський контроль за дотриманням законодавства про працю є одним із етапів розвитку громадянського суспільства, до якого прагнуть більшість країн із соціально-демократичною моделлю.

Визначено, що приєднання професійних спілок до федерацій або асоціацій, тобто союзних організацій є фактором, котрий підвищить ефективність їх діяльності. Визначено, що в переліку функцій Федерації профспілок України бракує координаційних функцій щодо контролю за дотриманням законодавства про працю.

Запровадження Єдиного реєстру роботодавців-порушників на державному рівні є більш ефективною мірою впливу, ніж користування списками, що зібрані ентузіастами та оприлюднені шляхом Інтернету. Тому такий Єдиний реєстр має бути передбачений у нормативному порядку.