У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об’єкт, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи профорієнтаційної діяльності в сучасних умовах» розглянуто соціально-економічну сутність профорієнтаційної діяльності, досліджено напрями профорієнтаційної діяльності в межах державної політики зайнятості, узагальнено зарубіжний досвід професійної роботи з населенням.
Необхідність дослідження і послідовна діяльність щодо вивчення системи професійної орієнтації населення як специфічної функції держави та суспільства обумовлена високим ступенем її впливу на структуру, збалансованість та результативність ринку праці країни.
На основі теоретичного узагальнення досліджень закордонних та вітчизняних вчених щодо профорієнтації населення запропоновано нові підходи до вирішення важливого науково-прикладного завдання обґрунтування ролі та соціально-економічної сутності профорієнтаційної діяльності в сучасних умовах. Визначено мету профорієнтаційної діяльності (допомога особі у виборі професії або виду діяльності, які вона вважає найбільш прийнятними з точки зору задоволення власних потреб і потреб суспільства), її завдання (формування, переважно у молодої частини населення, особистісних орієнтацій та інтересів з урахуванням потреб суспільного виробництва; приведення особистісних орієнтацій молоді у відповідність з можливостями їх реалізації, тобто пошук оптимального поєднання особистих побажань, з урахуванням індивідуально – психологічних особливостей особистості та потреб суспільства), економічне (полягає в економії коштів на професійну підготовку, зменшенні плинності кадрів, покращенні якості робочої сили) і соціальне (полягає у задоволенні потреб, в більшій своїй частині це молодих людей, в одержанні професії, яка відповідає бажанням і здібностям, реалізації свого професійного потенціалу) значення. Систематизовано принципи профорієнтації шляхом виокремлення загально-педагогічних (принцип доступності й усвідомлення профорієнтації, принцип врахування вікових особливостей, принцип комплексності профорієнтації) та специфічних (принцип урахування особистісних інтересів, принцип гуманізації, принцип неперервності, принцип інтеграції, принцип свідомості, принцип самостійності, принцип свободи вибору професії та інше). Підкреслено значення функціональної спрямованості профорієнтаційної діяльності через уточнення змісту її основних функцій: соціальної, економічної, психолого-педагогічної, медико-психофізіологічної. Згруповано методи профорієнтаційної роботи за змістом і спрямованістю: інформаційно-довідкові, діагностичні, морально-емоційної підтримки, активізації професійного самовизначення, надання допомоги у прийняті рішення щодо вибору професії.
За результатами проведення дослідження напрямів управлінської діяльності в межах державної політики зайнятості надано авторське визначення понять: «профорієнтація як функція державної служби зайнятості», «професійна просвіта», «професійна агітація» та «професійна агітація учнівської молоді».
Професійна орієнтація як функція державної служби зайнятості – це форма регулювання державою (суспільством) процесу професійного становлення молоді та економічно активного населення з метою виявлення, підтримки та розвитку здібностей та нахилів, а також проведення комплексу спеціальних заходів щодо сприяння людині у професійному самовизначенні для вибору оптимального виду зайнятості з урахуванням її особистих потреб та можливостей, професійно-кваліфікаційної структури ринку праці для забезпечення ефективної зайнятості населення, формування якості трудового потенціалу та соціального захисту громадян.
Професійну просвіту запропоновано розуміти як розповсюдження професійних знань, які пов’язані з ознайомленням населення з галузями економіки, різноманіттям видів праці, класифікацією професій та їх характеристик; особливістю даних знань є «надпозитивне» інформаційне наповнення яке базується на емоційному впливі на людину. Визначено, що професійна агітація виступає окремою складовою професійної просвіти та представляє собою процес, метою якого є надання учням певного обсягу інформації про найбільш масові професії народного господарства, пропаганда суспільної значущості тих професій, в яких у даний час відчувається гостра потреба, а також мотивація учнівської молоді до аналізу та проєцірування майбутньої професії, яка буде актуальною на період отримання диплому за обраною спеціальністю.
Під професійною орієнтацією учнівської молоді запропоновано розуміти систему заходів, спрямованих на забезпечення допомоги учням в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні з урахуванням своїх можливостей та індивідуально-психологічних особливостей і кон’юнктури ринку праці для повноцінної самореалізації в професійній діяльності.
Класифіковано профорієнтаційні послуги служби зайнятості для учнівської молоді, що надаються у різних формах та мають переважно інформаційний характер. Ці послуги диференційовано за змістом залежно від рівня та масштабів охоплення молоді: внутрішньошкільні, місцеві (міські та районні), регіональні та загальнонаціональні.
На основі аналізу зарубіжного досвіду зроблено висновок, що зарубіжні фахівці орієнтуються на системний підхід, в результаті чого профорієнтація і працевлаштування розглядаються як складові єдиного комплексу, до якого входять профінформація, профконсультація, профдобір, первинне працевлаштування і подальші заходи щодо адаптації до трудової діяльності, які в системі дають змогу реалізації якісного управління вибором професії. Крім того, заклади системи освіти тісно співпрацюють з органами праці та безпосередньо приймають участь у всіх етапах діяльності, пов’язаних з профорієнтацією населення.
Визначено позитивні моменти в організації профорієнтаційної роботи в різних країнах світу, які доцільно використовувати в роботі профорієнтаційних служб в Україні, а саме: проведення тренінгів з використанням ділових ігор, відпрацьовування необхідних навичок; впровадження комп’ютерних баз даних в практику роботи у сфері професійної інформації; створення посади радників-профконсультантів, що виконують посередницькі функції і допомагають споживачам послуг отримувати необхідні знання та навички для самостійної побудови своєї професійної кар’єри; впровадження системи професійних спроб.
У другому розділі «Дослідження змісту профорієнтаційної діяльності та напрямів її впливу на ринок праці» проведено аналіз стану ринку праці Донецького регіону в контексті потреби профорієнтаційного регулювання, досліджено форми та інструменти профорієнтаційної діяльності, визначено мотиви професійного самовизначення населення та проведено оцінку результативності діючої системи професійної орієнтації.
