VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено предмет та об’єкт дослідження, наукову новизну, теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, що підтверджено актами апробації дисертаційної роботи.

У першому розділі – Теоретичні засади формування доходів в системі управління підприємствами – проведено аналіз підходів до визначення поняття «дохід», беручі до уваги різноманіття форм власності сучасних підприємств та наявність як внутрішньогалузевої, так і міжгалузевої ринкової конкуренції, та доведена необхідність уточнення розуміння сутності економічної категорії «дохід підприємства», класифікації доходів, розглянуті принципи та методи формування доходів.

Економічний зміст економічної категорії «дохід», на нашу думку, дотепер не знайшов стійкого значеннєвого відтінку в нормативних документах, економічній літературі, звітності підприємств. Практично відсутні розробки вчених-економістів стосовно сучасних можливостей отримання додаткових доходів, при управлінні ними, маючи на озброєнні методи управління такими чинниками впливу на розмір доходів, як реклама, корпоративна соціальна відповідальність, організаційна культура, інтернет-технології, аутсорсінг тощо.

Автор пропонує розглядати «дохід підприємства» як загальну суму надходжень підприємству від наданих економічних благ, отриманих внаслідок використання в господарському процесі залучених для цього економічних ресурсів та конкурентних переваг в умовах прийнятного рівня підприємницького ризику, яка приводить до зростання вартості активів підприємства (зростання капіталу підприємства, за винятком внесків учасників).

Проаналізувавши наявні критерії оцінки надходження доходів та методи їх формування, відмічено, що на сучасному ринку підприємства жорстко конкурують в галузі реклами, якості продукції, надійності, зручності доставки, післяпродажного обслуговування, а також ступеня задоволення клієнтів. Жоден з названих параметрів не знаходить відбиття в традиційних методах та критеріях оцінки доходів, незважаючи на те, що саме вони відображають основні якості промислових підприємств і, отже, приносять їм додатковий дохід. Виникає небезпека, що існуюча система управління формуванням доходів буде стимулювати виробничі чинники та ігнорувати інші джерела підвищення доходу, прибутку, стабілізації підприємства, а відповідно, збільшення його прибутковості.

Тому, основними чинниками, завдяки урахуванню яких можливе зростання доходу для сучасних підприємств, на нашу думку є:

– результативна логістика (оптимізація каналів розподілу, стимулювання збуту, в тому числі за рахунок аутсорсінгу);

– впровадження сучасних ІТ-технологій;

– ефективна реклама (яка підтримує репутацію продукції, формує довіру споживачів до них, допомагає в завоювуванні ринку);

– дієва організація управління (організаційна структура, система управління, фірмова культура; престиж і імідж підприємства; комунікації, соціально-психологічний клімат);

– впровадження елементів корпоративної соціальної відповідальності (екологічні чинники, відносини з органами влади та іншими групами стейкхолдерів) тощо.

Вплив цих чинників на формування та розмір додаткового доходу від них неможливо розрахувати напряму. Непрямі чинники мають двоякий зміст: по-перше, використовуючи відповідні ресурси, підприємства мають змогу підвищувати ціни на продукцію, обсяги реалізації, тобто розмір доходів, а по-друге, це є лише непрямою ознакою при судженні про отриману під їх впливом складову доходу, на довгострокову, стратегічну перспективу, при забезпеченні конкурентних переваг на ринку.

Тому, визначаючи розмір доходів, що сформований під впливом непрямих чинників, з метою подальшого дослідження та управління, автор об’єднує ці доходи під однією економічною категорією «непрямі доходи». Запропоновано в подальшому розглядати непрямі доходи - як складову доходу підприємств, яка сформована під дією непрямих чинників, вплив яких на ціну та обсяг випуску продукції є опосередкованим, які забезпечують досягнення стратегічних цілей, встановлення конкурентних переваг на ринку, та зростання гудвілу підприємств.

Врахування впливу непрямих чинників формування доходу та відокремлення складових непрямих доходів, сформованих під впливом цих чинників, дозволяє вийти на новий, якісно більш високий рівень підготовки рекомендацій для оперативного й стратегічного управління доходами підприємств.

При аналізі та управлінні доходами необхідно враховувати природні чинники, територіальні особливості, специфіку розвитку кожної галузі, її взаємозв'язок з усіма сферами народного господарства. Але ефективність виробництва, отримання доходів та прибутків залежить не тільки від форми власності, а й від інших обставин, таких як розвиненість ринкової конкуренції, згуртованості команди співробітників, соціальної відповідальності, вміло застосованих ІТ-технологій, логістики, реклами, що є новим інноваційним підходом в теорії управління доходами. Принципи управління доходами з позиції інноваційного підходу, запропонованого автором, подані в табл.1.

У другому розділі – Методологія сучасних підходів до управління доходами підприємств та їх оцінки – проаналізовані сучасні інструменти впливу на збільшення доходів підприємств, обґрунтовано сучасний підхід до управління доходами підприємства. Запропоновано методи управління як прямими, так і непрямими доходами підприємств.

Успішний досвід діяльності багатьох західних та вітчизняних підприємств засвідчує, що умовою зростання обсягу їх активів та ринкової вартості є отримання стійких конкурентних переваг, які дозволяють отримувати надприбуток, що забезпечується відповідним доходом. Цей дохід є значно вищим за той, що може бути отриманий підприємством за рахунок встановлення рівноважної ціни під впливом попиту та пропозиції, що в рамках даного дослідження отримав назву «непрямого доходу».

Таблиця 1

Принципи управління доходами підприємств з позиції інноваційного підходу

Принцип	Основний зміст
системний підхід до управління	розгляд економічного об'єкта як цілісної системи, або сукупності взаємозалежних елементів (підсистем), яка має свій вхід (ресурсний потенціал), вихід (реалізацію мети), та взаємозв'язок із зовнішнім середовищем
процесний підхід	розгляд управління як серії взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності
ситуаційний підхід	визнає, що прийоми, які використовує керівник, повинні змінюватися залежно від ситуації
правова регламентація управління	базою є нормативно-правові основи при визначенні, обліку, розподілі доходів підприємства
соціальна орієнтація управління	корпоративна соціальна відповідальність, підвищення добробуту населення, працівників, якості життя тощо
розвиток конкурентних переваг	управління непрямими доходами (одержання додаткових доходів від реклами, логістики, використання інформаційних технологій)

Вирішення задачі відокремлення із загального обсягу отриманих доходів її складової – непрямих доходів, управління на концептуальному рівні як прямими, так і непрямими доходами підприємства дозволяє визначити методичні підходи до їх оцінки та обрати множину методів щодо ефективного управління ними.

Прямі доходи, які підприємство отримує в результаті основної діяльності, функціонуючи в умовах ринкової економіки, розраховуються з середньої ринкової ціни на продукцію, яка формується під впливом попиту та пропозиції. Автором встановлено, що той чи інший тип ринку, в залежності від кон’юнктури, забезпечує підприємство прямим доходом через свою присутність на ньому, завдяки механізму формування середньої ринкової ціни для стандартизованої продукції.

У свою чергу, непрямі доходи суб’єкта господарювання є індикатором його конкурентоспроможності по відношенню до інших підприємств галузі. Вони створюють додатковий ресурс, який може бути спрямований як на досягнення стратегічних цілей розвитку, так і на ліквідацію негативного прояву дії зовнішніх непередбачуваних факторів.

При формуванні загального підходу в цілому до управління, автор пропонує сучасні підходи до управління доходами підприємств (рис. 1), які методологічно відтворюють планування та прогнозування, координацію, напрями організації та оптимізації, економічної мотивації, контролю та оцінки ефективності формування доходів як джерела реалізації стратегічних фінансових цілей, а саме: процесного, системного та ситуаційного.