ПОСЛУГИ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертації, сформульовано об’єкт і предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведені відомості про апробацію.

У першому розділі дисертації – «Теоретичні основи надання послуг фінансовими посередниками на ринку цінних паперів» – обґрунтовано економічну сутність фінансового посередництва, досліджено зміст фінансових послуг і розроблено їх класифікацію, а також удосконалено науково-методичні підходи до оцінювання послуг фінансових посередників.

Категорія «фінансове посередництво» історично виникла у період розподілу праці у сфері обслуговування обігу фінансових активів, з часом набуваючи рис окремого виду економічної діяльності. Формування сервісів фінансових посередників на ринку фінансових послуг України обумовлюється практичними потребами функціонування економіки. На даний феномен впливають фінансові, політичні, культурні та інші фактори, а також національні особливості систем заощаджень і трансформації капіталів.

Дослідження наукових публікацій дало можливість виокремити декілька підходів до формування змісту поняття фінансового посередництва: функ­ціональний (характеризує діяльність фінансових посередників, висуваючи на перший план їх кредитні або інвестиційні функції); інституційний (акцентує увагу на організаційному аспекті діяльності фінансових посередників); синонімічний (розглядає поняття фінансових посередників (фінансового посередництва) як ідентичне до понять фінансово-кредитних інститутів, фінансових інституцій, інституційних інвесторів, кредитної системи тощо); спеціалізований (висвітлює фінансових посередників з точки зору їх спеціалізації); інфраструктурний (розглядає фінансових посередників з позицій інфраструктури, іноді спеціалізованої).

До характеристик фінансового посередництва кожного з підходів уключа­ються, як правило, такі основні компоненти, як: характеристика учасників, особливості трансферу фондів, функціональні сектори контрагентів. Найбільш змістовним визначенням пропонується вважати наступне: фінансове посеред­ництво – це система опосередкованого фінансування, що полягає у залученні фінансових ресурсів із метою їх подальшого розміщення у фінансові активи.

З урахуванням інституційних особливостей і специфіки діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів, запропоновано авторське трактування поняття «фінансове посередництво на ринку цінних паперів» – це система економічних відносин щодо здійснення комерційної, комісійної або агентської діяльності під час емісії, обігу та погашення цінних паперів сукупністю професійних суб’єктів, які сприяють досягненню ефективної взаємодії учасників ринку цінних паперів.

Передумовами оцінювання послуг, що надаються фінансовими посередниками, є визначення ключових властивостей послуги: якість, своєчасність, цілісність та ін. До передумов доцільно віднести також ступінь задоволення споживачів і комплексний вплив послуг, що надаються, на фінансовий стан посередника.

Оцінювання послуг також може передувати процедурі проходження фінансовим посередником сертифікації (добровільної чи обов’язкової) з боку уповноважених органів виконавчої влади. Його результати слугують підґрунтям для прийняття управлінських рішень і заходів корекції поточної політики надання фінансових послуг посередником, визначення доцільності зміни набору послуг, що надаються.

Класифікацію методів оцінювання послуг фінансових посередників доцільно здійснювати за ознаками мети (експертні оцінки, систематизація, факторний аналіз), способу реалізації (дедукція та індукція, діаграми, теорія ймовірностей), функціональними можливостями (спостереження, абстрагування, аналіз і синтез), рівнем спеціалізації (порівняння, моделювання, кваліметрія, теорія контракту) з урахуванням сутності кожного методу, рівнів спеціалізації, напрямів використання тощо.

Кожен з методів має свої типові сфери застосування при оцінювання послуг фінансових посередників, але пріоритетними серед зазначених вважаємо системно-діяльнісний підхід, моделювання, порівняння, опитування, кореляційний аналіз, квантифікаційна група (методи кваліметрії) тощо.

При цьому останні запропоновано розглядати як ключові при оцінці послуг фінансових посередників з огляду на специфічні властивості послуг, які, переважною більшістю, виражаються якісними характеристиками і у кінцевому підсумку проявляються в якості. У даному контексті використовується функція оцінювання кожної властивості послуги фінансового посередника (V):

,                                   (1)

де       I – індикатор властивості послуги;

I_етал – еталонне значення, яке разом з І має єдину шкалу виміру.

З використанням методу кваліметрії комплексну оцінку якості фінансової послуги посередника рекомендовано проводити наступним чином