ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано мету та головні завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну та практичну значущість, наведено дані щодо їх апробації та можливості теоретичного та практичного використання.

Перший розділ - «Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспроможності національної економіки» присвячено розкриттю сутності конкуренції, модифікації її механізму, змін у розумінні конкурентоспроможності національної економіки та факторів її забезпечення, аналізу проблематики забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в сучасній економічній теорії.

У розділі показано, що в сучасних умовах під впливом формування постіндустріальної економіки, поширення глобалізації, посилення сировинних інтересів країн та постійних коливань у світовій фінансово-економічній кон’юнктурі механізм конкуренції змінюється, значного розвитку набуває гіперконкуренція, тобто динамічна, інтенсивна і агресивна конкурентна поведінка, яка суттєво підвищує вимоги до учасників ринку.

Аналіз наукових поглядів на механізм конкуренції дав змогу виокремити та охарактеризувати чотири основні концепції конкуренції: координаційну, структурну, поведінкову та функціональну. Доведено, що остання є найбільш актуальною, оскільки відображає сучасні процеси модифікації механізму конкуренції, підвищення ролі конкуренції у впровадженні досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

За результатами проведеного дослідження науково-теоретичної концепції конкуренції аргументовано, що існує потреба у новому підході до визначення конкурентоспроможності національної економіки. Автор пропонує застосовувати «інноваційний» підхід визначення конкурентоспроможності національної економіки, який принципово відрізняється від «традиційного», основаного на торговельній, виробничій та інвестиційній концепціях конкурентоспроможності. Найістотнішу особливість «інноваційного» підходу до визначення конкурентоспроможності національної економіки автор вбачає у зміні ключових факторів її забезпечення, а саме тих рушійних сил, що спричинюють та визначають конкурентоспроможність національної економіки. Доведено, що в сучасних умовах підвищується роль інноваційних факторів конкурентоспроможності країн, тобто таких, що забезпечують безперервність інноваційних процесів у країні. Друга особливість полягає утому, що в контексті запропонованого підходу інновації слід розглядати як ендогенний фактор економічного зростання.

Оскільки в сучасних умовах на конкурентоспроможність національної економіки здебільшого впливають інновації, у розділі аналізуються погляди різних науковців на категорію «інновація». В результаті зроблено висновок про те, що інновація може бути одержана лише за наявності двох умов - спроможності до наукових розробок та можливості комерціалізації нових ідей (що припускає наявність попиту на наукові розробки). Створення інновацій розглядається як кінцевий результат усіх стадій інноваційного процесу, ефективна реалізація якого можлива лише в межах діючої в країні інноваційної системи.

Визначено критерії класифікації факторів конкурентоспроможності національної економіки, при цьому основну увагу зосереджено на співвідношенні до основних елементів національної інноваційної системи. Запропоновано визначати такі інноваційні фактори конкурентоспроможності національної економіки як науково-технічний потенціал, наявність джерел фінансування інноваційного процесу, розвинутість інноваційної інфраструктури. Автор пропонує результативним показником ефективності функціонування інноваційної системи та інноваційного забезпечення конкурентоспроможності національної економіки вважати обсяг виробленої в країні інноваційної продукції.

У другому розділі - «Вплив основних інноваційних факторів на забезпечення конкурентоспроможності національної економіки» - здійснено апробацію методики оцінки інноваційного забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, що включає два етапи: перший - визначення ступеня впливу ключових індикаторів на інноваційне забезпечення конкурентоспроможності; другий - аналіз головних показників за основними інноваційними факторами конкурентоспроможності (табл. 1).

Для реалізації першого етапу аналізу побудовано кореляційну матрицю та зроблено багатофакторний регресійний аналіз, який показав, що на результативний показник інноваційного забезпечення конкурентоспроможності найбільшою мірою впливає фактор фінансового забезпечення (коефіцієнт кореляції R>0,9). Другий етап оцінки інноваційного забезпечення конкурентоспроможності національної економіки проведено на основі аналізу тенденцій розвитку та найважливіших проблем у сфері науково-технічного потенціалу, фінансування інноваційних процесів та інноваційної інфраструктури.