ВНУТРІШНІЙ АУДИТ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; вказано на зв’язок з науковими програмами, планами, темами; представлено інформацію щодо апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади та тенденції розвитку внутрішнього аудиту банківської системи в Україні» досліджено побудову внутрішнього аудиту як елементу контролю банківської системи в Україні, проаналізовано сучасний стан нормативно-правового регулювання підрозділу внутрішнього аудиту та визначено особливості його діяльності.

Дослідження сутності банківських операцій дало змогу визначити природу та особливості діяльності банку, які слід враховувати при побудові внутрішнього аудиту, а вивчення стану банківської системи в Україні показало необхідність посилення контрольної функції управління в умовах виходу з фінансової кризи. 

Доходи банків України за 2010 р. порівняно з 2009 р. скоротились на 4,3% і склали 136,8 млрд. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків за 2010 р. склав 13,0 млрд. грн. (утричі менше, ніж за 2009 р.).  Встановлено, що стратегічна ціль банків – обмеження збиткової діяльності, пов’язаними з дією фінансових ризиків та нарощування активів і власного капіталу, може бути забезпечена  через становлення та поширення нових підходів до контрольної функції управління, реалізованих через механізми внутрішнього аудиту. 

Вимоги щодо гармонійного поєднання різних видів контролю у загальній системі банківського контролю, таких як внутрішній та зовнішній контроль, представлений суб’єктами незалежного аудиту та структурними підрозділами внутрішнього аудиту банків, інспекторами НБУ, становлять основу якісних зрушень під час розбудови загальної системи нагляду (рис.1).

Внутрішній аудит, організований в кожному комерційному банку, є невід’ємною складовою банківського нагляду.

Викладені положення дозволяють сформулювати сутність подальшого розвитку внутрішнього аудиту, що розглядається як процес поліпшення взаємодії складових внутрішнього аудиту (який розглядається як система): подальший розвиток внутрішнього аудиту передбачає зміну функцій (ролі) певних елементів за умови збереження основних своїх властивостей та ґрунтується на пріоритетності якісних критеріїв контрольної справи перед кількісними на вимогу сучасних запитів управління банківською системою для успішного її функціонування в умовах виходу із фінансової кризи.