УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ РЕГУЛИРОВАНИЯ ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ТРАНСФОРМАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКЕ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в економічній літературі, визначається мета, задачі, об'єкт і предмет дослідження, теоретична та методологічна основа роботи, інформаційна база, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.

У першому розділі ,,Теоретико-методологічні основи державного регулювання інвестиційної діяльності” визначається сутність основних понять інвестиційної діяльності, узагальнено теоретичні питання, пов'язані з роллю держави в регулюванні інвестиційних процесів у трансформаційній економіці, досліджено досвід країн світу в стимулюванні залучення інвестицій.

Дисертантом підтверджена важлива роль інвестицій для країн з трансформаційною економікою, які вирішують складні питання становлення ринкових механізмів та структурної перебудови під впливом таких процесів, як: перехід від командно-адміністративних до ринкових регулятивних механізмів, поширення інформаційно-комунікативних технологій як основи нового постіндустріального укладу, безпрецедентна глобалізація, що несе посилення загальної взаємозалежності країн світу, загострення конкуренції, зростання загрози заморожування депресивного характеру економіки та ін. В такій ситуації саме інвестиції є локомотивом у розвитку економіки, вони визначають майбутнє країни в цілому та кожного окремого суб'єкта господарювання, виступають реальним засобом виходу країни зі стану кризи, структурних зрушень в народному господарстві, впровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності.

У дисертаційній роботі наголошено на необхідності активного керуючого впливу держави на процеси інвестиційної діяльності в період трансформаційних перетворень економіки. Щоб послабити ,,провали” ринку та уникнути кризових коливань, необхідно застосовувати механізми державного регулювання пошуку, залучення та ефективного використання інвестиційних ресурсів.

На основі теоретичного й практичного дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинених країнах і країнах з трансформаційною економікою автором систематизовано та обґрунтовано виділення чотирьох основних форм стимулювання інвестицій: пільгова податкова політика, фінансова підтримка, інфраструктурне забезпечення й стимулювання конкретних інвестиційних проектів (таблиця 1).

Доведена необхідність акцентування державної інвестиційної політики трансформаційних країн на розвитку соціальної сфери, освіти та науки, наданні гарантій і пільг інвесторам, формуванні сприятливого інвестиційного клімату та підвищенні ролі регіональної інвестиційної політики в загальнонаціональній стратегії соціально-економічного розвитку.

У другому розділі ,,Оцінка державного регулювання інвестиційної діяльності в трансформаційній економіці” аналізуються особливості етапів розвитку інвестиційної діяльності, діяльність СЕЗ як організаційної форми активізації інвестиційного процесу в регіонах та напрями активізації залучення іноземних інвестицій у економіки України і В'єтнаму.

У результаті проведеного порівняльного аналізу дисертантом виявлено, що розвиток інвестиційної діяльності у В'єтнамі визначається переважно чинниками економічного характеру, в той час як в Україні більшою мірою - чинниками політичного характеру. У В'єтнамі держава та державний сектор грають більш значну роль у економіці, чим в Україні, до того ж в'єтнамська економіка більш відкрита для іноземних інвестицій. Особливостями в'єтнамської економіки, на думку автора, виступають також: спрямованість законодавчих механізмів на задоволення потреб усіх підприємницьких суб'єктів країни та іноземних інвесторів (а не тільки на користь певних бізнес-груп), консолідація населення довкола головної ідеї реформ країни – поступового переходу до ринку при збереженні політичної стабільності.

Спільними для економік України та В'єтнаму проблемами в інвестиційній сфері стали: значний дефіцит власних інвестиційних ресурсів; відсутність механізму довгострокового кредитування підприємств; слабка розвиненість ринку капіталів; недосконала амортизаційна політика; низький рівень впровадження та комерціалізації інновацій, відсутність пріоритетів у здійсненні державної інвестиційної політики.