ПРОГНОЗУВАННЯ І ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її розробленості в економічній літературі, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовані мета та завдання дослідження, визначені предмет, об’єкт та методи дослідження, викладені наукова новизна й практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 «Теоретичні аспекти державної підтримки розвитку лісового господарства» обґрунтовано, що суто економічний підхід до оцінки чинників розвитку лісового господарства не дозволяє пояснити глибинних причин його стану. Доцільною є державна підтримка розвитку лісового господарства, заходи якої обґрунтовано крізь призму інституційного середовища, що передбачає використання методів інституційного аналізу.

Встановлено, що лише у контексті інституційного механізму ліси можна розглядати як ресурси в економічному сенсі. Таким чином, як в економіці України в цілому, так і в окремих регіонах стале використання лісових ресурсів залежить від побудови належного інституційного механізму, існування ринкової інфраструктури, системи фінансування, у тому числі й множини складових, що відносяться до прав власності, її форм, контролю і використання заходів проти порушень тощо. Можна також стверджувати, що без наявності відповідного інституційного порядку в лісовому господарстві будь-які технологічні інвестиції, як складові державної підтримки його розвитку, будуть малоефективними.

Інституційне середовище лісового господарства тісно пов'язане з існуючою державною політикою щодо його розвитку, оскільки в коло останньої саме входять всі елементи, складові інституційного середовища. Ідеального складу заходів щодо державної підтримки розвитку лісового господарства не існує через постійну зміну зовнішніх умов. Необхідною ж умовою є відповідальність за прийняття й здійснення заходів державної підтримки розвитку лісового господарства та обов'язкове виконання чинного законодавства з боку державних структур всіх рівнів, у межах дотримання основоположних принципів раціонального лісокористування. Деяке поліпшення ситуації в лісовому господарстві й незначний економічний підйом, як показує аналіз, не є результатом вирішення проблем галузі – це обумовлено дією таких чинників, як підвищення попиту на вітчизняні товари та збільшення експорту через сприятливу кон'юнктуру на зовнішньому ринку.

Встановлено, що структурна перебудова лісового господарства вимагає корінної зміни інституційних чинників лісової політики, що формують головні риси нової економічної стратегії розвитку; нормативно-законодавчої бази; фінансування; екологізації лісогосподарської та лісопромислової діяльності; стимулювання й відповідальності за прийняття відповідних рішень. Забезпечення можливості функціонування лісового господарства та переходу його на ринкові засади потребує створення цілісного економічного механізму, який охоплює комплекс взаємопов'язаних елементів, зокрема організаційних, економічних, технічних, правових, які спрямовані на збереження лісів, їх розширене відтворення та раціональне використання.

Аналіз досвіду реституції лісів засвідчив доцільність першочергового створення системи нових інституцій (спеціалізованих на лісовпорядкуванні, певних формах лісогосподарської діяльності) і нову систему контролю, після чого слід здійснювати трансформацію форм власності на лісові ресурси. Лісова політика повинна адекватно реагувати на процеси глобалізації, тенденції міжнародної лісової політики, а інституційні зміни у цьому контексті повинні надавати відповідні ефективні інструменти лісової політики. Реформування інституційного середовища лісового господарства передбачає перегляд законодавства (формальних правил), суспільної поведінки (неформальних правил), встановлення рівня відповідальності органів державної влади.

Обґрунтовано необхідність розробки єдиної комплексної Національної політики щодо розвитку лісового господарства, що включає заходи з удосконалення економічної, структурної, зовнішньоторговельної, соціально-екологічної його складових. Головною ціллю національної політики у питаннях державної підтримки розвитку лісового господарства повинно бути досягнення сталого управління лісами й ефективної діяльності всіх галузей лісового господарства, що забезпечує підйом національної економіки, поліпшення життєвого рівня населення країни, досягнення економічної безпеки й незалежності України.

Встановлено, що сучасні світові тенденції обумовлюють необхідність реформування структури функціонування лісового господарства шляхом відділення політичних функцій і функцій регулювання від функцій управління ресурсами, що дає змогу уникнути конфліктів інтересів і підвищити ефективність управління, децентралізації управління ресурсами для забезпечення тіснішого інтегрування управління лісами з управлінням в інших секторах на регіональному рівні. Важливим є також зміщення пріоритетів від здійснення політики контролю у сфері лісового господарства до сприяння всім учасникам відносин, особливо приватного сектора, громадам, фермерам у сфері менеджменту лісових ресурсів.

У розділі 2 «Аналітичне забезпечення державної підтримки розвитку лісового господарства» проведений аналіз функціонування лісового господарства України показав, що чинне законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки в лісовому господарстві. Незважаючи на певні позитивні зрушення, так і не вдалося подолати низку проблем, до яких слід віднести: значний обсяг незаконних вирубок лісів, поєднання функцій ведення лісового господарства і обробки деревини на лісогосподарських підприємствах, зменшення запасу лісів у зрілих та перестійних лісах, необхідність впровадження чіткої інвентаризації лісів, неможливість державних органів повністю контролювати ситуацію (частина лісів перебуває поза сферою державного контролю) тощо. В основі цих недоліків – законодавчі, економічні, корупційні та ментальні перешкоди.

Найважливішими елементами інституційних трансформацій в лісовому господарстві є фінансування і фінансові потоки. Фінансування розвитку лісового господарства здійснюється за рахунок коштів бюджету (рис. 1). Частка видатків Державного бюджету України на розвиток лісового господарства впродовж 2002–2011 рр. становила близько 0,2% всіх видатків, за винятком 2009 р., в якому вона становила 0,1%.