БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВНУТРІШНІХ РОЗРАХУНКІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми наукового дослідження, розкрито його значення для розвитку науки і практики, охарактеризовано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, встановлено ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено мету, завдання та охарактеризовано застосовані методи дослідження. Визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів.

У першому розділі: „Теоретичні основи обліку внутрішніх розрахунків” простежено розвиток теоретичних та методичних підходів до бухгалтерського обліку внутрішніх розрахунків, їхнього понятійного апарату та класифікації. Визначено вплив організаційних форм суб’єктів господарювання на побудову системи обліку внутрішніх розрахункових взаємовідносин.

Узвичаєне застосування внутрішніх розрахунків у практиці фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання в сучасних економічних умовах потребує перегляду наукових підходів до їхнього економічного змісту. Розширення економічного змісту цих категорійних понять висуває потребу в уточненні та осучасненні визначень таких розрахункових взаємовідносин. У роботі запропоновано уточнене визначення поняття „внутрішні розрахунки”, під якими слід розуміти розрахункові взаємовідносини за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю між пов’язаними сторонами, а також у межах кожної із таких пов’язаних сторін-юридичних осіб, за умови наявності у їх складі відокремлених структурних підрозділів, виділених на самостійний баланс. Структурними складовими внутрішніх розрахунків є внутрішньогрупові та внутрішньогосподарські розрахункові взаємовідносини. До внутрішньогрупових розрахунків належать розрахункові взаємовідносини між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Внутрішньогосподарськими розрахунками за сучасних умов господарювання є розрахункові взаємовідносини, що виникають у результаті господарських операцій між структурними підрозділами підприємства, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами, з метою розкриття їх доходів, витрат, фінансових результатів, активів та зобов’язань.

Важливою передумовою забезпечення єдності методологічних та методичних підходів до розвитку бухгалтерського обліку внутрішніх розрахунків є їх науково обґрунтована класифікація. Критичний аналіз прийнятих підходів вітчизняних та зарубіжних вчених до класифікації розрахункових операцій, а також дебіторської і кредиторської заборгованості, нормативних положень законодавства дав змогу з’ясувати її основоположні ознаки (рис. 1). У запропонованій класифікації автором виділено три додаткові критерії. Виділення ознаки „за структурою” дає змогу систематизувати суб’єкти та об’єкти внутрішніх розрахунків, а також ідентифікувати парадигму обліку, яку вони застосовують. Виокремлення класифікаційної ознаки „за способом відображення в балансі” дає можливість встановлювати ієрархічний рівень внутрішніх розрахунків та визначати процедури формування фінансової звітності. Цей критерій можна застосовувати як для цілей бухгалтерського обліку та контролю, так і для податкового планування в складних за організаційною структурою суб’єктах господарювання та групах взаємопов’язаних підприємств.