ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

Актуальність теми. Процеси глобалізації, створення економіки, основаної на наукових знаннях, та прискорення інтеграційних процесів України у світовий економічний простір вимагають адекватної науково-технічної політики розвитку регіонів. Це передбачає розширення взаємодії науки та виробництва на основі структурних перетворень в галузях економіки. Тривалий період економічного спаду практично вичерпав традиційні чинники розширеного відтворення виробництва, що переважно спиралися на мобілізацію ресурсів, а належних зрушень в структурі економічної системи країни, які б перевели виробничі показники в режим зростання, на основі інноваційно-інвестиційного творення нових ресурсів, поки що не відбулося. У зв’язку з цим перед урядом України постала необхідність побудови механізмів підвищення ефективності національного науково-технічного потенціалу і залучення його до трансформаційних процесів як на державному, так і регіональному рівнях.

На жаль, реальні факти еволюції науково-технічного потенціалу показують, що його структура, організація та ефективність використання багато в чому не відповідають потребам економіки, не адаптовані до нових методів управління. Державою визначено пріоритети науково-технічного розвитку, проте моніторинг їх виконання не проводиться. Недостатній рівень фінансування науки, втрата промисловими підприємствами обігових коштів, відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів науково-технічної діяльності визначають актуальність розробки оптимальної моделі майбутньої організації суспільства, визначення шляхів і механізмів розв'язання соціально-економічних проблем із залученням позитивного світового досвіду трансформації економіки. Одним із шляхів вирішення зазначених проблем є послідовна децентралізація та регіоналізація соціально-економічного розвитку, формування мережевих структур і кластерів.

Методологічною базою в дослідженні визначеної проблеми виступають наукові концепції та розробки вітчизняних і закордонних учених В.Александрової, Л.Арцимовича, Ю.Бажала, Є.Бельтюкова, С.Бублика, П.Бубенка, Б.Буркинського, М.Гібонса, В.Горфінкеля, Б.Гінзбурга, М.Долішнього, Ю.Канигіна, О.Кендюхова, В.Клименюка, П.Кульвеця, Г.Лахтіна, Б.Малицького, Л.Мінделі, О.Ноговіцина, В.Нежиборця, О.Поповича, М. Портера, В.Ревенка, Л.Федулової, та ін.

Однак у час, коли бізнес став розглядатися як одне з головних джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), а ринок – як сфера, з якої виходять необхідні імпульси для інвестицій не тільки у виробництво, але і в дослідження і розробки, залишаються нерозв’язаними багато питань щодо удосконалення управління науково-технічним потенціалом промисловості та, насамперед, машинобудівних підприємств, визначення ролі науки вищих навчальних закладів у його розвитку.

Недостатню наукову розробку мають також питання, пов’язані із виявленням факторів, що сприяють або перешкоджають науково-технічній діяльності, організацією ефективних механізмів фінансування та комерціалізації наукових розробок.

Виходячи з цього, розгляд вище зазначених проблем є об’єктивно зумовленим, актуальним і визначив вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджується з Концепціями науково-технічного та інноваційного розвитку України та промислової політики України, Державними науково-технічними програмами за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Наукові результати і висновки дисертаційного дослідження використані при виконанні теми "Дослідження механізмів мотивації праці суб’єктів інтелектуального потенціалу в технічному вузі: регіональний та галузевий аспекти" (державний реєстраційний номер 0105U001762), де автором запропоновано механізм функціонування центру новітніх досліджень при технічному навчальному закладі.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розробці науково-методичних положень з формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- уточнити основні поняття і категорії, що використовують при дослідженні науково-технічного потенціалу;

- встановити і показати сучасні протиріччя, закономірності і невирішені проблеми науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- дослідити умови та фактори впливу на розвиток науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- проаналізувати сучасні організаційно-правові форми розвитку та управління науковим потенціалом;

- оцінити використання вузівської науки у сприянні реалізації наукового потенціалу у промисловій сфері;

- проаналізувати практику управління науково-технічним потенціалом у розвинених країнах;

- розробити рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- обґрунтувати доцільність організаційно-економічних перетворень науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств на регіональному рівні.

Об’єктом дослідження є процеси, пов’язані з використанням науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, практичні питання та складові організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем економічного розвитку та ролі науково-технічного потенціалу. В процесі дослідження застосовано такі методи: логічного та якісного аналізу і синтезу (при визначенні сучасних підходів до сутності науково-технічного потенціалу в ринковій економіці); економіко-статистичного аналізу (при визначенні стану науково-технічного потенціалу та факторів і умов його реалізації); індукції та дедукції (при оцінці зарубіжного досвіду управління науковим потенціалом); програмно-цільового підходу (при розробці науково-методичного підходу до підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств); економіко-математичного моделювання (при розробці моделі фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації наукових розробок). Для проведення комплексного аналізу щодо визначення факторів переважаючого впливу на науково-технічний потенціал підприємства застосовано методи комп’ютерної обробки та аналізу інформації за допомогою програми Microsoft Exсel. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, офіційна статистична звітність машинобудівних підприємств, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів, аналітичні огляди досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у такому:

вперше:

- запропоновано модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок, яка полягає у поєднанні нормативного фінансування і особистого внеску науковців, враховуючи коефіцієнт кількісної оцінки ефективності людського капіталу;

- запропоновано методику відбору та оцінки науково-технічних розробок машинобудівної промисловості, яка включає певний комплекс процедур, для відбору критеріїв (новизна науково-технічної розробки, ефективність, рівень безпеки та ін.) щодо визначення комерційного потенціалу науково-технічної розробки;

удосконалено:

- класифікацію факторів впливу (економічних, технологічних, політичних та ін.) на науково-технічний потенціал підприємств машинобудування;

- методику визначення цін на науково-технічну продукцію із врахуванням особливостей організаційної структури управління наукової організації;

- механізм формування інфраструктури науково-дослідних підприємств промисловості як основи підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичні та практичні основи визначення сутності, повної структури наукового потенціалу, масштабу якісного рівня і змісту категорій "науково-технічний потенціал", "організаційно-економічний механізм" в умовах переходу до ринкових відносин та структурних змін в економіці;

- методика оцінки підвищення ефективності науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі теоретичні положення, практичні результати, висновки та конкретні пропозиції становлять методичну основу формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. Реалізація пропозицій щодо створення кластера машинобудівної та суднобудівної промисловості дозволить об'єднати в єдину систему зв’язків та взаємозалежностей органи місцевої влади, промислові підприємства, навчальні заклади, комерційні структури, створити механізми їх взаємодії на якісно новій основі та підвищити конкурентоспроможність науково-технічного потенціалу і машинобудівної галузі в цілому. Запропонована модель фінансування науково-технічної діяльності та механізм комерціалізації науково-технічних розробок створять стимули до праці у науково-технічній сфері, можливості самореалізації науковців та зміни вікової структури кадрової складової науково-технічного потенціалу. Сформульовані та обґрунтовані у дисертаційній роботі положення і рекомендації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Політична економія", "Макроекономіка" та "Економіка і організація інноваційної діяльності" у Первомайському політехнічному інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на машинобудівних підприємствах АТВТ "Первомайськдизельмаш" (акт впровадження від 10.09.2005р.), ДАХК "ЧСЗ" (акт впровадження від 23.09.2005р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою, в якій викладено науковий підхід та практичні рекомендації щодо розв’язання важливої задачі – формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.