VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Найважливішим надбанням незалежної України є те, що вона увійшла в ХХІ століття з чітко окресленим економічним і соціальним курсом, визначенням головних завдань подальшого розвитку. Основою нового стратегічного курсу, його визначальними пріоритетами стали розробка і реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави. Вже до кінця першого десятиліття ХХІ століття наша країна планує увійти в число провідних технологічно розвинутих держав світу. Це завдання розглядається не тільки як визначальна мета економічної стратегії, але як і пріоритетний постулат національної ідеї, основа для політичної консолідації суспільства. Окрім того, визначає головну мету розвитку промисловості.

В процесі господарсько-економічної реформи в Україні була проведена лібералізація економіки, здійснена приватизація об'єктів державної власності, вживалися заходи щодо зниження інфляції і стабілізації обмінного курсу гривні, знижувалися ставки за користування позиченими коштами.

Таким чином, створювалися умови на макроекономічному рівні для економічного зростання. Однак очікуваних успіхів досягти не вдалося, оскільки органи державної влади недостатньо приділяли увагу проведенню активної політики на рівні регіону, що й не дозволило максимально реалізувати потенціал економічної реформи та налагодити ефективне функціонування ринкового механізму.

За роки реформ країна зіткнулася зі спадом промислового виробництва, зростанням безробіття, підвищенням соціально-економічної напруги в регіонах країни та відносною стабілізацією.

Дослідження сучасних процесів показують, що перешкодами на шляху до очікуваного економічного зростання були слабкі перетворення на рівні регіонів, відсутність обґрунтованої державної стратегії адаптації місто- і районоутворюючих підприємств.

Теоретичні й практичні аспекти розвитку регіонального промислового виробництва в Україні розглядалися в роботах: Амоші О.І., Буркинського Б.В., Бутенка А.І., Василенка В.М., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Кліяненка Б.Т., Кучеренка В.Р., Мамутова В.К., Петровича Й.М., Чумаченка М.Г., Чухна А.А.

Недостатня ефективність нового господарського механізму пояснюється, на думку дисертанта, тим, що заходи щодо впровадження господарсько-економічної реформи здійснювалися не комплексно, без належного системного підходу.

Прагнення усунути цей недолік, а також врахування багатоплановості, складності і недостатності опрацювання проблеми стійкого розвитку промисловості регіону, наявності низки дискусійних питань, актуальності й необхідності їхнього вирішення, подальше системне наукове дослідження і розробка пропозицій щодо практичного застосування і зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначення мети та побудову структури дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з тематичним планом НДР Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України у 2004–2007 роках. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних робіт: «Наукові основи формування і використання інноваційних технологій у соціально-економічному розвиткові регіону» (тема № 3.1.8.8/Б) і «Стратегія мобілізації і використання соціально-економічного потенціалу регіону» (тема № 3.1.8.17/Б).

В межах цих наукових тем автором розроблено заходи: з усунення непомірного навантаження, яке зазнають суб'єкти господарювання; з наведення порядку в управлінні підприємствами, що знаходяться в держвласності; з обґрунтування умов для забезпечення потреб внутрішнього ринку у вітчизняній продукції; зі створення всебічних умов для розвитку експорту; із забезпечення умов для збереження і розвитку підприємств, що володіють унікальними технологіями і розробками, збереження кадрового потенціалу технічної школи.

Найбільш істотні наукові і практичні результати, отримані дисертантом, використовуються в навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-методичне обґрунтування підходів до формування регіональної промислової політики в умовах трансформаційної економіки України.

Логіка даної мети дослідження зумовила необхідність постановки і вирішення таких основних задач:

- систематизувати і поглибити теоретико-методичні підходи до забезпечення ефективного функціонування регіонального промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки;

- проаналізувати сучасний стан факторів, що впливають на стан розвитку вітчизняної промисловості;

- виявити сучасні позитивні і негативні тенденції при формуванні конкурентної стратегії промислового комплексу України;

- визначити соціально-економічні умови і теоретичну сутність реформування регіонального промислового комплексу на основі розробки довгострокової стратегії;

- обґрунтувати основні шляхи удосконалення інструментів формування регіональної промислової політики;

- розробити та обґрунтувати концептуальні основи механізму подолання промислового відставання регіонального комплексу;

- обґрунтувати економічну оцінку рівня якості, технічного рівня і конкурентноздатності промислової продукції.

Об'єктом дослідження є процес формування промислової політики регіону в умовах конкурентної економіки.

Предметом дослідження є механізм організації і складові елементи процесу формування регіональної промислової політики.

Методи дослідження. Методичну основу дисертаційної роботи складають сучасні теорії ринкової економіки і управління, відомі наукові положення закордонної і вітчизняної економічної думки в сфері промислового виробництва на рівні макро-, мезо- та мікроекономічних систем. У роботі використано загальнонаукові методи економічних досліджень, прийоми системного та комплексного аналізу (аналіз сучасного стану промислового виробництва), синтезу (розгляд регіонального промислового комплексу як складової частини загальнонаціонального), метод порівняння (обґрунтування доцільності економічної оцінки нового виробу), програмно-цільового підходу (розробка цільових програм управління регіональним промисловим розвитком), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків) та інші загальноприйняті систематичні методи.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи центральних і місцевих органів влади. Використано аналітичні звіти, огляди і статистичні матеріали з питань функціонування промислового комплексу, монографічна та періодична наукова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні та розвитку відомих і обґрунтуванні ряду нових теоретичних і методичних положень, що в комплексі визначають концептуальні засади формування регіональної промислової політики в умовах конкурентної економіки.

Найбільш значні результати дисертаційного дослідження, які автор виносить на захист, такі:

Вперше:

- запропоновано теоретико-методичні основи підвищення ефективності функціонування промислового виробництва, що містять комплексні, з врахуванням всіх важливих складових, підходи до його перебудови на основі розробки та запровадження принципово нової, з передплановим дослідженням, цілісної промислової політики, що поєднує пріоритети, домінанти та відповідні заходи як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях;

- обґрунтовано та розроблено з метою підтримки динамічної у часі та просторі кількісної відповідності між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг систему організаційно-економічних відносин і зв'язків у механізмі функціонування регіонального ринку промислової продукції для виявлення причинно-наслідкових зв'язків і можливостей впливу на процеси формування стійкого розвитку регіонального промислового комплексу.

Удосконалено:

- підходи до формування основ програмованого розвитку промисловості регіону з урахуванням сучасних тенденцій, які, на відміну від існуючих, визначаються реалізацією з передплановим науково обґрунтованим моделюванням відповідної промислової політики;

- обґрунтування та розробку концептуальних основ механізму подолання промислового відставання, що враховує особливості конкретного регіону (соціальні, економічні, демографічні, науково-технологічні, економічні) і сприяє постійному і динамічному його розвиткові;

- використання інструментів економічної оцінки рівня якості, технічного рівня і конкурентноздатності промислової продукції, обґрунтованого вибору бази порівняння і розрахунку ефективності її використання з метою прийняття оптимальних рішень ще в довиробничий період – на стадії техніч-ної підготовки виробництва.

Одержали подальший розвиток:

- аналіз розвитку промислового комплексу регіонального масштабу за допомогою методу програмно-цільового управління, що дозволяє інтегрувати ресурси, мобілізувати виконавців, оптимізувати терміни, організацію і послідовність робіт, націлювати їх на вирішення проблеми;

- оцінка сучасних позитивних і негативних тенденцій та факторів у створенні та розвитку нових організаційно-економічних структур у промисловому виробництві.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методичні підходи, використані в дисертації, отримані висновки та рекомендації можуть бути залучені для практичного вирішення проблеми підвищення ефективності регіонального промислового комплексу на основі розробки науково обґрунтованої промислової політики. Наукові і методичні положення дисертації застосовуються в практичній роботі таких установ: ВАТ «Мікрон» (акт № 241/мс від 26.05.2005 р.), ВАТ «ОЗРСВ» (акт № 847-07/05 від 21.09.2005 р.), Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 01-1-36-4636 від 03.10.2005 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ при викладанні дисциплін: «Теорія економічного аналізу», «Аналіз господарської діяльності», «Аудит», «Міжнародні стандарти аудиту» (довідка № 23/01-600 від 23.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати досліджень, які викладені в дисертації і виносяться на захист, належать особисто авторові. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначений у переліку публікацій за темою дисертації.