УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, відомості щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі роботи «Теоретико-методичні основи формування фінансової безпеки підприємства» розкрито місце та значення фінансової безпеки у загальній економічній безпеці, її сутність, досліджені фактори, що обумовлюють її формування та особливості для підприємств залізничного транспортного машинобудування; узагальнено підходи щодо змісту управління формуванням фінансової безпеки.

Узагальнення показали, що основою забезпечення умов безпечного розвитку підприємств є дослідження природи безпеки шляхом визначення суті взаємопов’язаних категорій, які у сукупності формують систему безпеки через поетапне розкриття основних ознак та взаємозв’язків між термінами «невизначеність», «небезпека», «ризик» та «загроза». Таким чином сформовано відповідний ланцюг, з якого для встановлено умови, причини та наслідки порушення фінансової безпеки, що стало теоретичною основою для формування методичних засад управління фінансовою безпекою.

Дослідження концептуальних підходів щодо трактування поняття „фінансова безпека” та визначення її місця у системі економічної безпеки обумовили проведення узагальнюючого аналізу рівнів прояву економічної безпеки та існуючих поглядів на трактування поняття „економічна безпека”.

Незалежно від рівня забезпечення ефективного управління економічною безпекою потребує її структуризації на складові, визначальне місце серед яких, за вагомістю впливу на реалізацію інших елементів та економічної безпеки в цілому, займає фінансова безпека. Узагальнення існуючих поглядів на суть цієї пріоритетної складової економічної безпеки показало наявність трьох відмінних концептуальних підходів щодо її трактування. Основою останніх є ресурсно-функціональна концепція, процесна концепція або діяльнісний підхід та концепція ризику. Узагальнення відомих концепцій дало підставу для формулювання автором власного визначення поняття фінансової безпеки як збалансованості фінансових інтересів усіх учасників виробничого процесу відповідно до потреб підприємства з метою досягнення поточних та стратегічних цілей і попередження та усунення основних джерел небезпек.

У наукових доробках провідних вчених проблема фінансової безпеки підприємства переважно розглядається у контексті таких економічних понять, як «фінансова стабільність», «фінансова стійкість» та «фінансова стратегія», що і характеризуються наявністю як спільних, так і відмінних ознак. Це обумовило необхідність їх узагальнення, аналізу та формування власного визначення фінансової безпека підприємства як здатності протидіяти загрозам його діяльності, забезпечувати стійкий стан фінансової системи підприємства та збалансованість фінансових інтересів всіх учасників виробничого процесу, бути передумовою розвиткових процесів, відповідно до потреб підприємства щодо досягнення поточних та стратегічних цілей з метою усунення та попередження основних джерел небезпек та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку.

Відповідно до даного визначення, на нашу точку зору, гарантування фінансової безпеки необхідно розглядати у двох основних площинах: стратегічній та тактичній. Кожна з цих площин реалізується через своє функціональне призначення - формувати фінансову безпеку та забезпечувати результативність господарської діяльності в цілому (Рис.1).

Визначення можливостей та передумов забезпечення фінансової безпеки дає підставу виокремити основні елементи економічної безпеки та розробити модель управління фінансовою безпекою підприємств залізничного транспортного машинобудування з урахуванням його особливостей.

Дослідження еволюційних процесів у формуванні підходів до управління фінансовою безпекою підприємства показує, що найбільшого поширення та розвитку набули інформаційний, ресурсно-функціональний, програмно-цільовий, інституційний та кібернетичний підходи. Аналіз переваг та недоліків кожного із зазначених підходів дає підставу для обґрунтування таких його складових: системи принципів, методів, механізмів, фінансової структури, системи забезпечення, діагностики та моніторингу.