РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

Актуальність теми. Земельна реформа в Україні – пріоритетна складова аграрної реформи. Будь-яка економічна реформа має за мету удосконалити існуючий стан економічних явищ і процесів. Не є виключенням і земельна реформа. Її головна мета зводиться до кардинальних змін існуючих раніше земельних відносин шляхом їх роздержавлення і приватизації, що є засобом підвищення продуктивності використання земель, відновлення та підвищення їх родючості. На жаль земельна реформа призвела до погіршення цих процесів. Так, в 2006 р. у порівнянні з 1990 р. обсяги виробництва валової продукції сільського господарства зменшилися на 26,9 %, а урожайність зерна – на 31,3 %. Щорічні втрати гумусу становлять близько 600 кг на 1 га, відповідно ґрунтовий покров значною мірою втратив властивості до самовідтворення. Причини цього полягають у дії багатьох чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру.

Чільне місце серед них займає те, що земельна реформа не завершена. З 1 січня 2008 року знову продовжено мораторій на продаж землі. Відміна його можлива за умови, що Верховна Рада прийме два закони: «Про ринок земель» і «Про земельний кадастр». В разі неприйняття законів дія мораторію продовжиться на невизначений час. Залишається невирішеним чимало й інших проблем земельної реформи, зокрема деяких питань орендних відносин. Більшість аграрних підприємств не досягли оптимізації земельних угідь. В наукових колах поки що не звертають достатньої уваги на не відпрацьовані наукові засади щодо напрямів державної політики, які б сприяли її вирішенню.

На підставі проведених досліджень можна зробити висновок, що діюча система регулювання земельних відносин, зокрема державного, не має системного підходу і не стимулює ефективного й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. В подальшому розвитку земельних відносин криється великий потенціал глибоких соціально-економічних зрушень на селі, покращення добробуту його жителів, і головне, це пріоритетна умова зростання продуктивності й ефективності господарської діяльності аграрних підприємств, а відповідно забезпечення продовольчої безпеки країни.

Питання реформування земельних відносин знайшли своє відображення у наукових працях В.А. Борисової, П.І. Гайдуцького, П.М. Макаренка, М.Й.Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.Ю.Мельника, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, М.М. Федорова, В.В. Юрчишина та інших вчених-аграрників. Разом з тим, окремі аспекти цієї багатопланової проблеми залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. Визначення напрямів розвитку агроформувань повинно базуватися на здійсненні аналітичної оцінки процесу реформування земельних відносин у розрізі окремих областей. Потребують уточнення методики визначення розміру орендної плати, оптимальної площі землекористування агро формувань, продуктивного використання сільськогосподарських угідь, збереження й відновлення їх родючості. Залишаються мало розробленими практичні питання безпосереднього впливу держави на якісний стан сільськогосподарських угідь країни. Науково-теоретичне та практичне значення зазначених проблем зумовило вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень (номер державної реєстрації 0102U005022)”. В її межах автором визначені тенденції і особливості реформування земельних відносин сільськогосподарських підприємств та визначено напрями їх подальшого ефективного розвитку.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в узагальненні й системній розробці теоретичних і методичних засад щодо сучасного стану та розвитку земельних відносин, їх впливу на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств, обґрунтуванні пропозицій відносно напрямів і засобів їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети визначено та реалізовано такі наукові завдання:

- узагальнити існуючі теоретичні й методичні підходи щодо визначення змісту земельних відносин та їх головної складової – власності на землю;

- розглянути зміст різних форм землекористування, дослідити їх вплив на ефективне й раціональне землекористування та виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських підприємств;

- розкрити сутність категорії «регулювання земельних відносин», визначити регулятивні механізми цього процесу, їх взаємозв’язок та співвідношення;

- провести комплексну оцінку земельної реформи в Україні в контексті її впливу на ефективне і раціональне використання земель сільськогосподарських підприємств регіону;

- здійснити аналіз регіональних особливостей економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь, відновлення й підвищення їх родючості;

- з’ясувати повноваження аграрних підприємств, установ державної влади та місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин як головного виробничого ресурсу в сільському господарстві;

- визначити оптимальні розміри площі землекористування організаційно-правових форм господарювання в аграрній сфері.

Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти змісту та реформування земельних відносин в сільськогосподарських підприємствах.

Об’єктом дослідження є процеси землеволодіння, землекористування та їх реформування і регулювання в Україні.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основи дисертаційного дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях економічної теорії, наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених з питань змісту, реформування, регулювання та розвитку земельних відносин, а також законодавчих та нормативно-правових актах України.

В роботі використовувалися методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності земельних відносин і ефективності використання сільськогосподарських угідь, удосконалення механізмів регулювання земельних відносин); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (співставлення та аналіз результатів господарської діяльності агроформувань); соціологічний (анкетування працівників реформованих підприємств області); економіко-математичного моделювання (оптимізація землекористування сільськогосподарських підприємств) та інші статистичні й економічні методи.

Інформаційну базу досліджень склали закони України, Укази Президента України, постанови Уряду, офіційні матеріали Держкомстату України та Міністерства аграрної політики України, матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань, дані річної звітності сільськогосподарських підприємств і результати соціологічних обстежень здійснених автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження отриману автором, полягають в наступному.

Вперше:

- визначено зміст і складові господарського механізму щодо регулювання земельних відносин сільськогосподарських підприємств. Вихідним тут є менеджмент агарних підприємств, який здійснює організацію регулювання й управління всіма питаннями щодо землеволодіння та землекористування взагалі, і регулювання орендних відносин, зокрема. Ринковий механізм регулює тільки купівлю-продаж земельних на добровільних і еквівалентних засадах. Держава здійснює регулювання земельних відносин сільськогосподарських підприємств правовими й економічними засобами і важелями, не порушуючи, а лише частково обмежуючи інші їх регулятори.

Удосконалено:

- зміст категорії «земельні відносини». Доведено неправомірність їх зведення до власності на землю оскільки вони включають не тільки землеволодіння, але й землекористування та регулятивні механізми щодо цих процесів;

- методичний підхід досягнення оптимального землекористування за рахунок раціонального поєднання використання власних земель та їх оренди.

Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до визначення форм землекористування через поєднання землевласника і землекористувача в одній особі, або на засадах оренди, трудового права на землю, її соціалізації, поєднання перших двох.

- оцінка основоположних принципів реформування земельних відносин. Доведено, що початкове гасло реформи «землю тим, хто її обробляє» теоретично виправдано, але в Україні з самого початку було приречене на «провал» (насамперед із-за «справедливого» розподілу землі, а не тим, хто може і бажає на ній працювати, відсутнього ринку земельних паїв і державної підтримки приватним господарствам)

- визначено фактори, що сприятимуть зростанню ефективності й раціональності землекористування, а саме: при належному правовому регулюванні зняття мораторію на продаж земельних паїв (часток), раціонального поєднання приватного і орендного землекористування.

- визначення оптимальної площі землекористування різних організаційно-правових форм господарювання залежно від рівня спеціалізації, інтенсивності виробництва та обсягів товарної продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних та прикладних засад реформування земельних відносин, які можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами, а також при вивченні економічних дисциплін студентами вищих навчальних закладів.

Основні концептуальні положення дисертації знайшли схвалення у спеціалістів Головного управління сільського господарства і продовольства Кіровоградської облдержадміністрації та використані в розробці регіональних програм стабілізації і розвитку АПК (довідка № 183 від 4.03.08). Розроблені дисертантом методики обґрунтування оптимальної площі землекористування прийнято до впровадження сільськогосподарськими підприємствами Компаніївського району Кіровоградськоїї області (довідка № 207/К від 27.03 2008 р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем реформування земельних відносин і ефективного використання сільськогосподарських угідь використовуються при викладанні дисциплін: „Економіка сільського господарства”, „Економіка АПК”, “Основи підприємництва” Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 16-11-271 від 17.04.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження є самостійною роботою автора. Автором дисертації опубліковано 11 статей за темою дослідження, в яких розкрито основні результати дослідження.

У наукових статтях, які опубліковані в співавторстві, особисто автором визначено економічні аспекти приватної власності на землю [1], узагальнено регіональні особливості орендних відносин [3], запропоновані напрями підвищення конкурентоспроможності організаційно-правових форм господарювання на селі [5], досліджено вплив оптимальних розмірів землекористування на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств [7].

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися в 2005-2008 роках на наукових семінарах викладацького складу Навчально-наукового інституту економіки Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ). Здобувач прийняв участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції “Основи трансформування соціально-економічних відносин аграрного і промислового виробництва в ринкових умовах” (м. Запоріжжя, 2005 р.); наукової конференції викладачів, магістрів та аспірантів “Дні науки в Гуманітарному університеті ”ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,8 ум. др. арк., з них 8 у наукових фахових виданнях. Одноосібних публікацій - 7.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (182 найменування). Робота викладена на 181 сторінці комп’ютерного тексту, містить 21 таблицю, 7 додатків.