РОЗВИТОК НАУКИ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЇ, ПРАКТИКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, мету і завдання, визначено концепцію, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, наукову новизну, охарактеризовано практичне значення та характер апробації одержаних результатів.

У першому розділі “Господарський контроль як наука: проблеми формування, виникнення та розвиток” встановлено, що у літературі відсутня єдність поглядів щодо визначення ГК як науки. Часто науковці обмежуються загальністю її змісту, формами і видами; багато елементів понятійного апарату категорії “контроль”, “ВК” не систематизовані та не адаптовані до сучасних умов і вимагають комплексної оцінки існуючих концепцій розвитку ГК, його моделі і методичного інструментарію для різних систем управління; немає чіткого глосарію, який би однозначно пояснював сутність тієї або іншої категорії контролю, що є необхідним для пошуку нових можливостей підвищення ефективності здійснення контролю збереження майна власника, об’єктивного розподілу прибутку, соціального захисту працюючих.

Доведено, що сучасний ГК використовується для вирішення безлічі непрофільних завдань: розрахунку податків; податкового адміністрування, контролю за цільовим використанням коштів; збору даних для державної статистики; обґрунтування тарифів, поділу майна при реорганізації юридичних осіб і т.п. Однак він не вирішує свого профільного завдання – не висвітлює реальної картини бізнесу, ефективність використання та збереження майна, об’єктивність розподілу прибутку, соціальний захист працюючих.

У теорії і практиці існують різні думки та уявлення про поняття “контроль”. Часто помилково контроль ототожнюється з перевіркою та інспектуванням, аудитом і ревізією. Контроль – це значно складніше, ширше поняття, це – комплексна міжфункціональна концепція управління, метою якої є координація систем планування, обліку та аналізу, інформаційного забезпечення системи управління з метою збереження майна власника та прийняття відповідних рішень. Контролер у певному значенні виступає “економіко-правовою совістю” підприємства.

Світовій практиці відомі різні концептуальні підходи до ГК. Їх застосування в Україні стримується з ряду причин, серед яких: недостатній розвиток інформаційних технологій, відсутність уніфікації бізнес-процесів і інформації, наявність власних методик організації ВК і складнощів адаптації міжнародного досвіду до специфіки вітчизняної організації бізнесу.

Дослідження історичного розвитку контролю дозволило виявити, що вже в античних вченнях спостерігається прагнення дослідників представити контроль як єдине ціле та пояснити окремі його явища на першооснові. З розвитком пізнання проблема природи ГК поступово перетворюється на центральну проблему, логічним наслідком вирішення якої стала поява поняття “контроль в системі господарювання”.

Ряд авторів, не заперечуючи проти визнання контролю самостійною галуззю знань, роблять спробу довести, що аудит належить до контролю стану господарської діяльності та підпадає під конкретну галузь економічної науки. Така позиція є хибною. У ході дослідження розвитку проблем бізнесу запропоновано власну концепцію соціальної спрямованості контролю, а надалі – й реальний контроль як своєрідну противагу впровадженню засад зарубіжного аудиту. Наука ГК – це міст, який з’єднує окремі проблемні питання бухгалтерського обліку, економіки, права, фінансів, а тому практикуючий суб’єкт контролю виступає в ролі юриста – судді учасників господарських процесів, їх економіко-фінансового радника, а також захисника інтересів працюючих.

Історично склалося, що теоретичні розробки та практичне втілення контролю в Україні, на відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, більшою мірою зосереджені на фінансових складових контролю, а не на його господарському аспекті.

Контроль – соціальна функція, що створена в далекому минулому в процесі усуспільнення праці, а пізніше стала обумовленою характером виробництва і розподілом його продуктів. Ця теза прийнята за основу в ході дослідження розвитку категорії “контроль” і встановлено, що традиційні підходи до визначення ГК вичерпані. Розвиток теорії і методології контролю в нових соціально-економічних умовах потребує нових підходів. Необхідні інші дослідження, в основу яких будуть покладені традиції вітчизняної СГК та міжнародні ідеї.

Під ГК розуміється вчення або дослідження, що всебічно розглядає порушення та відхилення в системі господарювання. У вітчизняній літературі ці категорії замінені на законність, доцільність і достовірність ФГЖ, що нагадує колишню радянську ревізію, де за основу брали збереження соціалістичної власності. На сучасному етапі “порушення” та “відхилення” отримали новий зміст в уже існуючій СК.

В основу дослідження покладено системний підхід як напрям у методології наукового пізнання, сутність якого полягає в розумінні об’єктів контролю як системи. Досліджено сутнісну характеристику розвитку ГК за шістьома етапами, розглянуто підходи до визначення його поняття. Встановлено, що ГК є особливою сферою суспільної діяльності зі своїми законами, принципами, категоріями, проблемами і протиріччями. Людина контролює і сама себе віддає у владу контролю. Поводитися з контролем можна по-різному, але вийти з нього не можливо, як і не можливо не зважати на реальність його вимог.

Отже, під контролем на сучасному етапі господарювання, виходячи з цивілізаційного підходу, розуміють свідому систему, цілеспрямовану дію на процес суспільної праці для досягнення поставленої власником мети шляхом ефективного використання ресурсів, здійснення профілактики порушень та запобігання втрат майна власника.

Контроль, що охоплює сферу господарських відносин і процесів підприємств матеріального виробництва, носить назву господарського. Це є економічна категорія, що виражає систему виробничих відносин, які виникають з приводу одержання і використання прибутку, збереження майна власника, соціального захисту працюючих. Його сфера – діяльність підприємства. Він в умовах ринку, на відміну від фінансового, не розповсюджується на всю економіку держави.

В полі зору ГК знаходиться виявлення негативних відхилень тих або інших частин керованого об’єкту від заданих, бажаних кількісних і якісних параметрів, а у процесі кругообороту капіталу ГК здійснюється за наявністю та використанням всіх видів ресурсів, за всіма етапами виробництва продукції та її реалізацією, збереженням майна власника, об’єктивністю розподілу прибутку, соціальним захистом працюючих.

Доведено, що ГК має виконувати наступні функції: спостереження, виявлення відхилень, коригуючу, профілактичну, виконання (поточна перевірка точного виконання ухвалених рішень) та спонукальну (зв’язок з мотиваційною системою, мотивація до здійснення бажаних дій).

Суб’єкт контролю при його здійсненні зобов’язаний мати соціальну мету, тобто бажані стосунки між працівниками підприємства, адміністрацією, з індивідумами та групами людей в зовнішньому середовищі. Матеріальна мета суб’єкта ГК полягає в досягненні певних матеріальних результатів, які формалізуються у виробничій програмі. Вартісна (грошова) мета – це очікувані в майбутньому прибутки, витрати, необхідні для існування підприємства, рівень ліквідності тощо. Вартісна мета досягається тільки через чіткий контроль матеріальних цілей і дій.

Загальна мета суб’єкта контролю – це виявлення протиріч, порушень і відхилень у процесі кругообороту капіталу з метою їх недопущення в майбутньому, притягнення до відповідальності винних осіб за упущення, приведення в дію механізму реалізації кожним працюючим встановленого завдання в межах його посадових прав і обов’язків.

У широкому розумінні поняття “контроль” автор розглядає як систему, яка складається з елементів входу (інформаційне забезпечення контролю) та елементів виходу (інформація про об’єкт управління, отримана в результаті здійснення контролю). Під СК розуміють сукупність суб’єктів, засобів, інструментів і методів контролю, а під контролюючою системою – контроль виробничого процесу або контроль діяльності підконтрольного об’єкту.