У першому розділі «Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності на різних рівнях розвитку економіки» обґрунтовано сутність конкуренції та об’єктивну необхідність її розвитку; досліджено формування конкурентоспроможності у контексті розвитку ринкової економіки; визначено методологічні засади оцінювання і чинники конкурентоспроможного розвитку галузі м’ясного скотарства.
Конкуренція як наукова категорія в її теоретичному і практичному аспектах – це не тільки фундаментальне явище, регулятор і рушійна сила ринкової економіки, але й основна характеристика ринкового середовища. Конкуренція тісно пов’язана з поняттям «ринок», тому що природно виникла з нього і водночас є неодмінною умовою його існування і розвитку. Це зумовлено тим, що вона за своєю специфічною роллю є каталізатором розвитку прогресу, сприяє формуванню й удосконаленню економічних відносин між суб’єктами ринку. В процесі конкуренції товаровиробники змушені проводити маркетингові дії, знижувати ціни, підвищувати якість продукції і послуг, раціонально використовувати наявний потенціал з метою більш ефективного виробництва і реалізації продукції на ринку.
Розвиток конкуренції – це багатоаспектний процес, який формується під впливом політико-правових, соціально-економічних і культурних чинників, зумовлює необхідність адекватного теоретико-методологічного обґрунтування й забезпечення. Конкуренція виступає як економічний феномен історичного розвитку, одночасно вона є відображенням внутрішньої логіки власної еволюції. Формування цієї категорії як важливого об’єктивного процесу супроводжувалося зміною теорій, концепцій і поглядів учених-економістів внаслідок трансформації економічного розвитку суспільства. Еволюційний розвиток конкуренції – явище надзвичайно складне, комплексне, вимагає урахування умов виникнення, розвитку, функціонування і реалізації в усіх без винятку економічних системах, специфіки підсистем (галузей, видів діяльності).
Похідним елементом економічної категорії «конкуренція» є конкурентоспроможність, яка властива різним складовим економічної системи: національній економіці, галузі, підприємству, персоналу, продукції. Конкурентоспроможність визначає перебування економічного суб’єкта в конкурентному просторі, сприяє виконанню властивих функцій з відповідною якістю і вартістю, здійснює прояв в процесі конкуренції і розглядається, з одного боку, як важливий стимул ринкової активності, а з іншого – як динамічний процес пристосування до умов і вимог ринку. Враховуючи це, автором обґрунтовано, що конкурентоспроможність – це здатність національної економіки, галузі, господарської одиниці випереджати конкурента у досягненні поставлених економічних цілей. Домінуючим внутрішнім чинником конкурентоспроможності є конкурентоспроможність продукції. Дослідження показали, що конкурентоспроможність продукції має відповідати трьом основним моментам: задовольняти запити споживачів на вищому рівні, ніж у конкурентів, завдяки оптимальному поєднанню цінових і нецінових параметрів; забезпечувати успішний продаж на цьому ринку; відповідати вимогам ринку у визначений момент і бути успішно реалізованою при наявності пропозиції інших аналогічних товарів.
Розкрито, що конкурентоспроможність країни визначається наявністю в неї конкурентоспроможних галузей, які складаються з підприємств. Важливість визначення місця і ролі конкурентоспроможності галузі підкреслюється тим, що вона: залежить від здатності підприємств і їхньої продукції забезпечити конкурентоспроможність у певному періоді та відповідному середовищі; створює умови зростання обсягу доданої вартості на основі підвищення ефективності використання чинників виробництва, забезпечення інвестиційної привабливості бізнесу, підвищення рівня його рентабельності і освоєння нових ринків.
В процесі дослідження ідентифіковано основні внутрішні і зовнішні чинники конкурентних переваг галузі. Зокрема, до внутрішніх конкурентних переваг належать: висока потреба в продукції галузі; наявність доступу до дешевих ресурсів; висока частка експорту наукомістких товарів; висока питома вага конкурентоспроможних підприємств і продукції у галузі. До зовнішніх конкурентних переваг галузі віднесено: високий рівень конкурентоспроможності країни; активну державну підтримку малого та середнього бізнесу, науки та інноваційної діяльності; відкритість суспільства і ринків; гармонізацію національної системи стандартизації та сертифікації з міжнародною системою; якісну систему підготовки і перепідготовки управлінських кадрів. Усе це обумовило необхідність поділу конкурентних переваг галузі на універсальні, які є основою конкурентоспроможності будь-якої галузі, та специфічні, що пов’язані з особливостями господарської діяльності конкретної галузі.
Обґрунтовано, що галузева конкурентоспроможність не лише тісно взаємозв’язана з конкурентоспроможністю підприємств, а й має визначальне значення щодо її розвитку. Саме на рівні галузі формується конкурентне середовище, в якому діють підприємства, створюються головні чинники їхнього ефективного розвитку, зумовлені галузевими конкурентними перевагами, визначаються перспективи розвитку її підприємств.
На основі обґрунтування сутності конкурентних переваг і конкурентного середовища галузі у дисертації стверджується, що стосовно будь-якої галузі слід користуватися не категорією конкурентоспроможності, а поняттям конкурентоспроможного розвитку, основою якого є креативна спрямованість галузевого потенціалу. Це може бути здійснено за рахунок сукупності забезпечуючих чинників – потенціалів, котрі включають економічний, фінансовий, стратегічний, інвестиційний і креативний потенціали. Під конкурентоспроможним розвитком в дисертації розуміється діяльність, яка спрямована на створення унікальних ринкових переваг в умовах обмежень і протидії з боку зовнішніх і внутрішніх умов, концентрацію виняткових ринкових цінностей, перехід від одного якісного стану до іншого, спосіб перетворення унікального потенціалу в конкурентну перевагу. Це дало змогу виокремити джерела конкурентоспроможного розвитку, якими виступають ресурси, спосіб мислення, технологія, організація бізнесу – усі складові комерційного процесу.
Таке трактування конкурентоспроможного розвитку галузі дозволило виділити економічні, соціальні, природно-кліматичні, географічні, політичні та інші чинники, які дають змогу економічній системі та її товаровиробникам успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках. Визначальною ідеєю цього є положення, що конкурентоспроможний розвиток галузі визначається продуктивністю використання наявних ресурсів усіх видів, а стратегія розвитку галузі має бути орієнтована на підвищення конкурентоспроможності за рахунок активізації використання наявних і виявлення нових конкурентних переваг. В сучасних економічних умовах основними чинниками конкурентоспроможного розвитку галузі є: наявність матеріальних ресурсів, розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури, стан навколишнього природного середовища, якість робочої сили, науково-дослідний потенціал, політика влади у сфері регулювання підприємницької діяльності.
Постановка питання про необхідність оцінки конкурентоспроможного розвитку галузі на різних рівнях національної економіки зумовлена динамічними властивостями її складових: підприємств, інфраструктури та інститутів управління. Усе це дало змогу виокремити низку зрізів оцінюванняконкурентоспроможного розвитку окремої галузі – м’ясного скотарства. Конкурентоспроможний розвиток галузі м’ясного скотарства визначається низкою зовнішніх і внутрішніх чинників
