| summary: |
Актуальність теми. Інноваційна модель економічного розвитку, створена на основі національних інноваційних систем та міжнародного співробітництва, забезпечує країнам якісне економічне зростання та сприяє підвищенню їх міжнародної конкурентоспроможності. Створення інноваційної продукції стає одним із головних критеріїв визначення міжнародної конкурентоспроможності підприємства, а інноваційний тип економічного розвитку країни – тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. В сучасних умовах економічного розвитку підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн визначається наявністю потужного інноваційного потенціалу. Тому стратегічним пріоритетом України у контексті забезпечення міжнародної конкурентоспроможності є формування та реалізація інноваційного потенціалу країни і на цій основі опанування інноваційної моделі економічного розвитку.
Дослідження теоретичних основ конкуренції, її сучасних форм, міжнародного конкурентного середовища, аналіз причин і умов виникнення конкурентних переваг здійснено такими зарубіжними вченими: П.Кругманом, В.Леонтьєвим, С.Ліндером, А.Маршаллом, Дж.Мілем, Р.Нельсоном, Б.Оліном, М.Познером, М.Портером, Д.Рікардо, Дж.Робінсоном, П.Самуельсоном, А.Смітом, Р.Фатхутдіновим, Ф.Хайєком, Е.Хекшером, Дж.Хіксом, А.Чандлером, Е.Чемберліном, Й.Шумпетером, О.Юдановим. Дослідженню проблематики і розвитку інновацій у світовому господарстві присвячено роботи Х.Барнета, Л.Бляхмана, Д.Брайта, Е.Денісона, Б.Санто, Р.Солоу, Б.Твісса, Е.Тоффлера, В.Хартмана та інших.
Проблеми забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країн досліджуються в роботах вітчизняних учених-економістів: Л.Антонюк, О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, А.Гальчинського, В.Гейця, Б.Губського, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, С.Мочерного, В.Новицького, Т.Орєхової, Ю.Пахомова, В.Семиноженка, В.Сіденка, С.Сіденко, А.Філіпенка. Питання необхідності підвищення інноваційної активності досліджуються також в роботах Г.Андрощука, Н.Гончарової, С.Кацури, А.Мокія, І.Павленко, А.Поручника, О.Степанова, М.Туган-Барановського, В.Чужикова, О.Швиданенка та інших. Праці згаданих учених є науковим підґрунтям для розробки інноваційного шляху розвитку України та визначення основних інноваційних пріоритетів і напрямів удосконалення фінансового забезпечення формування інноваційного потенціалу.
Разом із тим процес формування інноваційного потенціалу країн у контексті підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності потребує подальшого дослідження щодо виявлення головних тенденцій і закономірностей розвитку країн.
Вищезазначене обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України в рамках держбюджетних тем Г01/3 «Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення» (номер державної реєстрації – 0101U005723), у рамках якої запропоновано модель оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємств; «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об’єднаннях: регіональний та галузевий аспект» (номер державної реєстрації – Г06/53а 0106U01284), у рамках якої визначено механізм державної підтримки формування інноваційного потенціалу країни на макро- та мезорівнях.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є удосконалення науково-методичних основ та розробка науково-практичних рекомендацій щодо формування інноваційного потенціалу країн у контексті підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності.
Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі завдання:
- дослідити теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспроможності країн;
- удосконалити алгоритм формування міжнародної конкурентоспроможності країни;
- визначити роль інноваційного потенціалу у системі формування міжнародної конкурентоспроможності країн;
- удосконалити класифікацію існуючих видів та форм інновацій на основі узагальнення за ознакою сфери впровадження їх результатів;
- дослідити генезис концепцій національних інноваційних систем;
- проаналізувати динаміку й особливості формування інноваційного потенціалу країн світу;
- оцінити умови формування інноваційного потенціалу України в контексті її міжнародної конкурентоспроможності;
- проаналізувати особливості розвитку інноваційного потенціалу регіонів України як складової міжнародної конкурентоспроможності на макрорівні;
- удосконалити механізм державної підтримки формування інноваційного потенціалу країни на макро- та мезорівнях;
- розробити економіко-математичну модель оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
Об’єктом дослідження є процес формування інноваційного потенціалу країн як напряму підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності.
Предметом дослідження є інституційні засади, методичні та практичні аспекти формування інноваційного потенціалу країн як основи їх міжнародної конкурентоспроможності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених у сфері інноваційної активності країн як передумови підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності. Для вирішення поставлених у роботі задач використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи дослідження: комплексного аналізу і синтезу, формальної та діалектичної логіки (при обґрунтуванні понять «міжнародна конкурентоспроможність країни», «інновації», «інноваційний потенціал країни»); метод системного аналізу (для класифікації існуючих концепцій конкурентоспроможності і сучасних теорій інноваційної діяльності); порівняльного аналізу (при дослідженні зарубіжного досвіду напрямів формування інноваційного потенціалу країн); економіко-статистичного аналізу (для аналізу умов формування інноваційного потенціалу України і її регіонів у контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності); економіко-математичного аналізу та моделювання (для оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємств, а також для визначення ступеня впливу інноваційної складової на формування міжнародної конкурентоспроможності країн, України та її регіонів), структурний підхід (при розробці механізму державної підтримки формування інноваційного потенціалу країни на макро- та мезорівнях; для дослідження алгоритму формування міжнародної конкурентоспроможності країни; при розробці структурної моделі формування та безперервного розвитку інноваційного потенціалу країн).
Інформаційною основою дисертації є законодавчі акти України, рішення і постанови уряду України з питань розвитку інноваційної діяльності, матеріали державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики, статистичні дані міжнародних економічних організацій, періодичні видання, аналітичні матеріали вітчизняних і міжнародних наукових конференцій, результати власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в поглибленні теоретичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо розвитку інноваційного потенціалу країн як основи підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності.
Конкретні наукові результати, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження, полягають у такому:
вперше одержано:
структурну модель формування та безперервного розвитку інноваційного потенціалу країн, що дає можливість підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країн, яка включає: важелі (техніко-економічні, організаційно-управлінські, регуляторні, соціально-психологічні, інформаційно-комунікативні), а також результати його формування (науково-технологічна, фінансово-економічна, виробнича, соціальна, культурно-освітня складові інноваційного потенціалу країн); умови розвитку (створення виробничо-технологічних структур, наявність інформаційної системи, фінансова підтримка інновацій, рівень освіти населення та підготовки наукових кадрів) та напрями його реалізації (створення конкурентоспроможного сектору досліджень і розробок, впровадження нових технологічних процесів, освоєння виробництва нових видів продукції, створення системи економічних стимулів модернізації економіки на основі технологічних інновацій, підвищення інноваційної культури суспільства);
економіко-математичну модель оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємств, яка дає можливість урахувати вплив науково-технологічних, виробничих та соціальних інновацій, спрямованих на підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємств та визначити ступінь їх вагомості у системі розвитку інноваційного потенціалу на мікрорівні;
удосконалено:
алгоритм формування міжнародної конкурентоспроможності країни, що надасть можливості визначити основні пріоритети та напрями формування соціально-економічного розвитку країни, який включає етапи: визначення системи конкурентних переваг країни (ступінь розвитку факторів виробництва, умови розвитку внутрішнього ринку, розвиток споріднених і підтримуючих галузей, умови створення, організації та управління підприємствами, ефективна регуляторна політика держави, геополітичне положення країни, соціокультурні й демографічні характеристики країни) та їх реалізації (у змінах і нововведеннях та системі створення цінностей на мікрорівні, у розвитку конкурентоспроможного виробництва й управління на мезорівні, у процесі формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни на макрорівні); формування потенціалу міжнародної конкурентоспроможності країни (природний, трудовий, науково-технічний, технологічний, інноваційний, інформаційний, енергетичний, інституціональний потенціали та потенціал геополітичних відносин), а також його реалізації (зростання продуктивності факторів виробництва, сприяння економічному розвитку, прискорення структурних зрушень в економіці, забезпечення високих стандартів життя населення, забезпечення економічної безпеки країни);
класифікацію існуючих видів та форм інновацій за ознакою сфери впровадження їх результатів: науково-технологічні (створення нового продукту, створення технології виробництва, створення нового науково-технічного рішення), економічні (нові методи управління господарською діяльністю, реалізація методів управління в сфері планування, фінансування, оплати праці), організаційні (нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств), соціальні (нові форми активізації професійної підготовки, підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання його діяльності), що сприяє ефективному стимулюванню інновацій;
механізм державної підтримки формування інноваційного потенціалу країни на макро- та мезорівнях за рахунок впровадження його елементів на різних рівнях економічних систем, який включає: важелі державної підтримки на макрорівні (акумулювання коштів на створення інновацій, координацію та стимулювання інноваційної діяльності, удосконалення правової бази, кадрове забезпечення інноваційної діяльності, інституційне забезпечення інноваційних процесів); заходи створення національної інноваційної системи (побудова інститутів правового, фінансового, соціального характеру, розвиток організаційно-фінансової та інноваційної інфраструктури, інформаційно-комунікаційних технологій, інноваційної культури суспільства, підготовку кадрів високої кваліфікації), а також результати її реалізації (зростання продуктивності праці, підвищення інноваційної активності підприємств, впровадження нових продуктів, технологій, методів організації та управління господарською діяльністю, підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, стабільне економічне зростання); важелі державної підтримки на мезорівні (створення сприятливих правових, організаційних, економічних умов у регіонах, сприяння інтеграції науки і промисловості регіонів, підготовку фахівців для науково-технічного комплексу регіонів, фінансову підтримку, активізацію міжрегіонального співробітництва у сфері науки й техніки), заходи створення регіональних інноваційних систем (формування організаційних структур та науково-промислово-фінансових груп, концернів, корпорацій, створення регіональних комісій із науково-технічної експертизи розробок, організацію управлінського консалтингу підприємств) та результати їх реалізації (формування позитивного соціально-економічного іміджу регіонів, підвищення життєвого рівня населення, інтеграцію в міжнародну економічну та науково-освітню систему, підняття рівня ділової активності регіонів);
дістало подальшого розвитку:
категоріальний апарат дослідження міжнародної конкурентоспроможності країн, а саме запропоновано визначення понять: «міжнародна конкурентоспроможність країни», під якою пропонується розуміти здатність країни конкурувати з іншими країнами через реалізацію природного, виробничого, трудового, фінансового, інформаційного та інноваційного потенціалів їх економічних підсистем; «інновації», під якими слід розуміти результати взаємодії у науково-технічній, економічній, організаційній та соціальній сферах у формі нових продуктів, технологій, організаційно-технічних та соціально-економічних рішень, наслідком впровадження яких має бути отримання якісних змін у конкурентних перевагах на внутрішніх та зовнішніх ринках; «інноваційний потенціал країни», під яким пропонується розуміти сукупність науково-технічних, організаційних, економічних, соціальних ресурсів країни, а також можливостей їх ефективного використання, результатом чого є створення інновацій для забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є науковою основою для розробки загальнодержавної стратегії розвитку інноваційного потенціалу країн у контексті підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності.
Результати дослідження використано в діяльності Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 01-6/1325 від 07.08.08 р.) – механізм державної підтримки формування інноваційного потенціалу країни на макро- та мезорівнях; Краматорського відділення Донецької торгово-промислової палати (довідка № 352/01.10-15.01 від 27.12.07 р.) – шляхи формування умов для реалізації інноваційного потенціалу регіону; ЗАТ «А/Т Глини Донбасу» (довідка № 815 від 12.08.08 р.) – економіко-математична модель оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємства; ЗАТ «Зевс Кераміка» (довідка №2111 від 14.07.08 р.) – результати аналізу залежності міжнародної конкурентоспроможності товарів та послуг України від складових інноваційного потенціалу; Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку (довідка №220/04 від 15.08.08 р.) – структурна модель формування та безперервного розвитку інноваційного потенціалу країн.
Результати досліджень, що містяться в дисертації, були використані в навчальному процесі кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету (довідка №277/01-26/6.9.0 від 15.08.08 р.) при викладанні дисциплін «Інтелектуальна власність», «Міжнародна економічна діяльність України», а також кафедри фундаментальних економічних дисциплін Слов’янського державного педагогічного університету (довідка №66-01-308/1 від 28.08.08 р.) при створенні науково-методичних комплексів та викладанні дисциплін «Міжнародна економіка», «Інноваційний менеджмент».
Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати досліджень, викладені у дисертаційній роботі, доповідались і отримали схвалення на науково-практичних конференціях та семінарах: IX, X, XII, XIV Міжнародних науково-практичних семінарах «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, довідки №285/01-26/6.9.0 від 19.03.03 р., №100/01-27/7.9.7 від 19.02.04 р., №46-01/7.9.7-134 від 27.01.06 р., №91-01/7.9.7-134 від 27.01.08 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ» (Одеса-Донецьк, довідка №06-02/7.9.7-134 від 17.09.08 р.).
Публікації. За темою дослідження одноосібно опубліковано 7 наукових статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,9 д.а.
Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 166 найменувань, додатків. Загальний обсяг роботи становить 159 стор., включаючи 14 таблиць на 16 сторінках, 30 рисунків на 30 сторінках.
|
