СТАБІЛІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СУЧАСНОЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС В КОНТЕКСТІ ВХОДЖЕННЯ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження, розкрито новизну наукових положень, визначено методологічну та інформаційну базу дослідження, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади трансформації сучасної грошово-кредитної політики країн-членів ЄС” досліджено процес фінансової інтеграції в межах ЄС та здійснено економіко-мотиваційну оцінку інтеграції європейських країн до спільного фінансового простору. Здійснення спільних заходів з подолання кризових коливань та більш тісної координації в грошово-кредитній політиці країн-членів ЄС привело до створення Європейського валютного союзу (ЄВС). Виокремлено три етапи цього процесу, кожен з яких заклав основи для більш високого рівня реалізації інтеграційних ініціатив.

Простеживши еволюцію системи оптимальної валютної зони, зроблено висновок про відсутність її ключового значення у формуванні ЄВС, подальша трансформація якого відбувалася під впливом як суто економічних заходів, так й історичних реалій. Це, зокрема, кредитно-фінансові аспекти вступу Великобританії до ЄЕС; кризові явища, спровоковані напруженістю взаємовідносин між ТНК та урядами країн ЄЕС внаслідок зростання конфлікту між національними і корпоративними інтересами при формуванні засад функціонування європейської грошово-кредитної системи.

У роботі розглянуто проблему рівня централізації у прийнятті рішень між ЄЦБ і НЦБ щодо режиму грошово-кредитної політики. В основу грошово-кредитної політики ЄВС покладено орієнтацію на цінову стабілізацію як базовий принцип макроекономічних пріоритетів країн-членів. ЄЦБ, володіючи монопольним правом формувати грошову базу, а, отже, маніпулювати процентними ставками, не лише визначає ринкові очікування щодо довгострокових темпів зростання та інфляційних тенденцій в економіці країн ЄС, а й підвищує ефективність монетарної політики щодо реагування на короткострокові шоки, що здатні спровокувати надлишкову флуктуативність реальних макроекономічних показників.